Постанова

від 13.11.2012 по справі 2а-1670/2562/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р. Справа № 2а-1670/2562/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -Шаповал А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-1670/2562/12

за позовом Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради, звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 23.12.11 р. № 0002222305 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 р. на 100211,0 грн. та № 0002212305 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 112935,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28233,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.12 р. по справі № 2а-1670/2562/12 позов був задоволений в повному обсязі і оскаржені податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.12 р. по справі № 2а-1670/2562/12 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 9102/23-6/03331938 від 07.12.11 р. позапланової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань правомірності декларування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст.. 201 ПК України, які призвели до завищення «від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду»в розмірі 100211,0 грн. та заниження ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 112935,0 грн. (а.с. 10-32).

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним включенням до податкового кредиту за серпень 2011 р. сум ПДВ по операціям з ПП «ТД Мегаполіс -ХХІ», оскільки за інформацією, отриманою відповідачем від Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, дане підприємство здійснило нікчемні правочини при придбання товарів у постачальника - ТОВ «Унісістем» з тих підстав, що згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів за серпень 2011 р. існують розбіжності у визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст п. 1.1 ст. 1, п. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, визнавши це системним аналізом вказаних норм, зробив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності, і на такого платника податків не покладений обов'язок контролювати дотримання закону його контрагентами та здійснення ними свої податкових зобов'язань, а також відповідати за можливе порушення ними приписів законодавства.

Також в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що податкове законодавство не містить визначення «сумнівної»операції чи «сумнівного»контрагента, як і критеріїв віднесення до таких категорій, а тому висновки про неправомірність формування податкового кредиту платником, оскільки такий податковий кредит сформований від «сумнівного»контрагента, не ґрунтуються на законі.

В постанові суду суд першої інстанції визнав безпідставними твердження відповідача про порушення платником податку при проведенні операцій з ПП «ТД Мегаполіс ХХІ»норм податкового в частині не підтвердження товарності та реальності відповідних операцій первинними бухгалтерськими і податковими документами, оскільки необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, процитувавши зміст ст. 1, ч. 1 та ч. 3 ст. 9, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вказано в постанові суду першої інстанції, при розгляді даної справи суд дослідив договір № 26/11-Б від 20.07.11 р., укладений позивачем з ПП «ТД Мегаполіс ХХІ», предметом якого є поставка у 2011 р. товару (бітум нафтовий в кількості 5000 тон), зазначеного в конкурсній пропозиції, в кількості, асортименті і в строки, зазначені у договорі. На підтвердження реальності проведених на виконання вказаного договору операцій позивачем до матеріалів справи надані рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні (том 1 а.с. 133, 134, 137, 144, 145, 148, 154, 155, 157, 163, 164, 167, 168). На підтвердження транспортування придбаного у ПП «ТД Мегаполіс ХХІ»товару позивачем надані ТТН, акти здачі-прийняття робіт (надання автопослуг), які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію видів товару, який перевозився (том 1 а.с. 136, 138-140, 147. 149, 150, 156, 158-160, 166, 169, 170). Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с. 122-132). Оприбуткування товару підтверджується прибутковими накладними (том 1 а.с. 190-205).

Висновки суду першої інстанції щодо реальності поставки ґрунтуються, як вказано в постанові, на наявності інших доказів - внутрішній документації підприємства позивача щодо переміщення товарів по складу, використання його у господарській діяльності. Висновки суду першої інстанції про використання позивачем придбаного бітуму у власній господарській діяльності зроблені на підставі пояснень представника позивача, який вказав на те, що бітум був використаний для виготовлення асфальтобетону для виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття, та відомостях приходу та витрат бітуму, про витрату матеріалів при виготовленні асфальтобетонної суміші, актах про списання товарів, накладних на переміщення, накладних на передачу готової продукції, договорах про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття за державні кошти, актах приймання виконаних будівельних робіт та інше (том 1 а.с. 179, 182-189, 206-222, том 2 а.с. 1-180).

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в матеріалах даної справи відсутній договір № 26/11-Б від 20.07.11 р., який начебто був досліджений судом першої інстанції, тому встановлення обставин, пов'язаних з його виконанням, здійснено у відсутності належного документу. Зміст договору наведений лише в акті перевірки, де зазначено, що предмет договору був зазначений в конкурсній пропозиції -поставка бітуму нафтового в кількості 5000,0 т. на загальну суму 34900000,0 грн.

За висновками суду першої інстанції реальність здійсненої поставки підтверджується наданими позивачем документами, в т.ч. ТТН.

Слід зауважити, що в Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженій наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства палива і енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.08 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.08 р., передбачено (п. 5.4.1), що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України N 363 від 14.10.97 р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования». Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Оскільки нафтопродуктом є продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії, а бітумом є тверді, напівтверді або в'язкі вуглеводні, що мають колоїдну структуру і який одержується як залишок вакуумної перегонки нафтових залишків після атмосферної перегонки нафти, тобто є нафтопродуктом, то приймання бітуму повинно здійснюватися з дотриманням приписів наведеної Інструкції.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, позивачем не надані акти приймання бітуму (нафтопродуктів) за підписом матеріально відповідальної особи, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Також в п. 7.5.6 вищевказаної Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. В пунктах 7.5.7 - 7.5.8 Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Як вбачається з наданих позивачем ТТН № 23 від 19.08.11 р. та № 28 від 30.08.11 р., які не відповідають за формою ТТН на відпуск нафтопродуктів (№ 1-ТТН нафтопродукти), в них відсутні дані про довіреності від вантажоодержувача та дані про подорожні листи перевізника. Також в них відсутні дані про адрес місця навантаження та розвантаження. Оскільки спеціальним нормативним документом передбачений порядок заповнення ТТН при перевезенні нафтопродуктів, то відсутність необхідних реквізитів на цих документах свідчить про їх неналежне оформлення, а тому слід застосовувати приписи п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, де записано, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. А зважаючи на те, що до податкового кредиту підлягають віднесенню суми ПДВ по операціям, які формують валові витрати, то висновки перевіряючих про завищення податкового кредиту по вказаним операціям є правомірними.

Колегія суддів також вказує на те, що позивачем не надані паспорти якості нафтопродукту або сертифікати відповідності, які є обов'язковим підтвердженням отримання нафтопродукту саме тієї якості, яка потім буде використана у виробництві, з урахуванням значної кількості бітумів різного напрямку застосування. Також в постанові суду першої інстанції зроблений висновок про те, що бітум був використаний для виготовлення асфальтобетону, але в матеріалах справи відсутні ТУ та виробничі картки, які б підтверджували факт виготовлення асфальтобетонної суміші відповідної якості та призначення. Надані позивачем довідки про витрати матеріалів за підписом інженера-лаборанта (прізвище не вказане), які можуть вважатися виробничими документами, колегія суддів не приймає в якості доказів використання бітуму у власній господарській діяльності.

Зважаючи на те, що у позивача відсутні належні документи первинного бухгалтерського обліку по отриманню послуг по перевезенню (ТТН оформлені неналежним чином і відсутні подорожні листи), не доведене отримання бітуму саме від ПП «ТД Мегаполіс ХХІ»та його використання у власній господарській діяльності (акти виконаних робіт по ремонту дорожнього покриття за державні кошти таким доказом не є), колегія суддів дійшла висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.12 р. по справі № 2а-1670/2562/12 прийнята без врахування фактичних обставин, приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-1670/2562/12 -задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2012р. по справі № 2а-1670/2562/12 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»Полтавської міської ради про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 23.12.11 р. № 0002222305 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 р. на 100211,0 грн. та № 0002212305 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 112935,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28233,75 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.11.2012 року.