Постанова

від 16.08.2012 по справі 5017/941/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р.Справа № 5017/941/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бойко

суддів: Т.А. Величко, С.В. Таран

при секретарі : Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача -Бойко Н.І., Ляйс А.В. (Директор)

від відповідача -Боштан В.Д.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Одеської міської ради -Динту В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу "Успіння Пресвятої Богородиці"

на рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012р.

у справі № 5017/941/2012

за позовом Приватного підприємства "Одеський будинок моделей одягу "МОДЕССА"

до відповідача: Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу "Успіння Пресвятої Богородиці"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Одеська міська рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будівлею та заборону вчиняти певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Одеський будинок моделей одягу «МОДЕССА» (ПП) звернулось з позовом до Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будівлею та заборону вчиняти певні дії.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2012р. позов задоволено. Вирішено усунути перешкоди Приватному підприємству «Одеський будинок моделей одягу «Модесса»у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою м. Одеса вул.. Катериненська, 31-33 (кадастровий номер 5110137500:20:013:0003), зі сторони Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»(м. Одеса, вул.. Катерининська, 33, ЄДРПОУ 02020751), шляхом зобов'язання Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»(м. Одеса,вул. Катерининська, 33, ЄДРПОУ 02020751) знести опорний стовп воріт, який розміщений на земельній ділянці, що належить Приватному підприємству «Одеський будинок моделей одягу «Модесса», яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Катерининиська 31-33 (кадастровий номер 5110137500:20:013:0003) з фасадної сторони; усунути перешкоди Приватному підприємству «Одеський будинок моделей одягу «Модесса» (м. Одеса, вул. Катерининська ,31-33, код ЄДРПОУ 00309631) у користуванні будівлею, що розташована за адресою: м.Одеса вул. Катерининська, 31-33, зі сторони Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»( м. Одеса вул. Катерининська, 33, ЄДРПОУ 02020751), шляхом зобов'язання Релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці» (м. Одеса вул. Катерининська, 33, ЄДРПОУ 02020751) знести ворота, які розміщені на території міжбудинкового проїзду між будинками № 31-33 та №33 по вул. Катерининській (з фасадної сторони) у м. Одеса; заборонити Релігійній громаді Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»(м. Одеса, вул. Катерининська, 33, ЄДРПОУ 02020751) встановлювати паркани та ворота на території міжбудинкового проїзду між будинками №31-33 та №33 по вул. Катерининській у м. Одеса; заборонити Релігійній громаді Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»(м. Одеса, вул. Катерининська, 33, ЄДРПОУ 02020751) здійснювати дії по перешкоджанню проходу та проїзду до будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 31-33 та належить на праві власності Приватному підприємству «Одеський будинок моделей одягу «Модесса»(м. Одеса, вул. Катерининська, 31-33, код ЄДРПОУ 00309631).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, Релігійна громада Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці» звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Одеський будинок моделей одягу «МОДЕССА»в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, виходив з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Приватне підприємство «Одеський будинок моделей одягу «МОДЕССА»є власником земельної ділянки площею 0,0493 га за адресою м. Одеса, вул. Катерининська, 31-33 та власником нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Зазначене підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 14 березня 2005р. та Свідоцтвом на право власності на приміщення за №2-860 від 05 березня 1998р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що Релігійна громада Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»відповідно до розпорядження представника Президента України №191/93 від 08.04.1993р. отримала у власність будівлю Кафедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Катерининська, 33. На час розгляду спору, право користування земельною ділянкою для обслуговування та використання зазначеної будівлі відповідачем не оформлено. Представником відповідача було зазначено, що процес оформлення землекористування триває і правовстановлюючі документи Релігійною громадою Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»не отримано.

Враховуючи наведене та відповідно до положень статей 80, 83 Земельного кодексу України, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок щодо того, що власником земельної ділянки, на якій розташований спірний проїзд між будівлями №31-33 по вул. Катерининській у м. Одесі є Одеська міська рада.

Судом також встановлено, та підтверджено представником відповідача, що на час розгляду спору існує опорний стовп, встановлений на земельній ділянці, яка знаходиться у власності позивача та ворота, що встановлені на земельній ділянці територіальної громади.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України Приватне підприємство «Одеський будинок моделей одягу «МОДЕССА»має право володіти, користуватись та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Судом також правомірно застосовано положення ст. 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що рішення ним оскаржується у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, але не зазначається, які саме норми суд порушив або неправильно застосував.

Скаржник вважає та зазначив про це в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не намагався встановити належного відповідача, оскільки Релігійна громада Римсько-католицької церкви Кафедрального костьолу «Успіння Пресвятої Богородиці»з 1991 року є лише користувачем металевої огорожі та металевих воріт, а не власником переданого йому майна.

Зазначене спростовується матеріалами справи, а саме: листом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 16.03.2012р., листом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 10.04.2012р. та листом Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації №01-13/1406 від 26.04.2012р.

Скаржник з посиланням на Паспорт об'єкту культурної спадщини та Акт технічного стану пам'ятки (Кафедральний костьол «Успіння Пресвятої Богородиці») зазначив, що опорний стовп з воротами йому було передано разом з Собором по Охоронному договору, що унеможливлює виконання рішення суду та свідчить про незаконність останнього.

Вказані обставини також не доведені скаржником, оскільки відповідно до листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації №01-13/1406 від 26.04.2012р. під час розробки облікової документації на будівлю католицького костьолу було враховано, що огорожа не є автентичним елементом пам'ятки і, відповідно, не може становити частину його предмету охорони. У розділі 14 паспорту пам'ятки, де міститься інформація про елементи пам'ятки, що мають історико-художню цінність, огорожа не згадується. В «Описі архітектурно-художніх елементів пам'ятки культурної спадщини», що є додатком до Охоронного договору від 28.12.2011р. №04-02/4943, огорожа також не фігурує.

Відповідно до матеріалів справи, металева огорожа на кам'яному фундаменті та металеві ворота, що відмежовують земельну ділянку католицького костьолу вздовж червоної лінії вул. Катерининської, у встановленому законодавством порядку під охорону держави не приймалися, а також не є складовими елементами пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення -Кафедрального собору (костьолу) Успіння Пресвятої Богородиці.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що Релігійною громадою самовільно була відновлена огорожа, геометричні параметри, конструктивне вирішення та співмаштабність розміщення воріт якої були наближені до втраченої автентичної ще у 20-х роках ХХ ст. Виготовлення та встановлення огорожі саме відповідачем підтверджується також кошторисом, що міститься в матеріалах справи, а також поясненнями відповідача, наданими в судовому засіданні.

Таким чином, оцінюючи в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції вірно встановив, що перешкоди, які позивач просить усунути в позовній заяві, створюються саме відповідачем.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Зазначене кореспондується з положеннями статті 373 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з положеннями наведених статей, вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянки та будівлі, що знаходиться у його власності цілком відповідають вимогам чинного законодавства та обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Судом також вірно застосовано норми матеріального права (ст. 83 Земельного кодексу України), що регулюють використання земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед яких визначені землі загального користування населених пунктів -проїзди. Використання зазначених земель передбачає їх загальну доступність та неможливість створення самовільних перешкод до використання таких земель. З огляду на зазначене, створення відповідачем перешкод у використання проїзду шляхом встановлення воріт не відповідає чинному законодавству та порушує права позивача.

Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин та є таким, що відповідає чинному законодавству, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101,103 -105 ГПК України, суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012р. у справі № 5017/941/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2012р.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран