Постанова

від 16.10.2012 по справі 5017/941/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5017/941/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу "Успіння Пресвятої Богородиці", м. Одеса (далі -релігійна громада)

на рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2012

зі справи № 5017/941/2012

за позовом приватного підприємства "Одеський будинок моделей одягу "МОДЕССА", м. Одеса (далі -Підприємство)

до релігійної громади

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, будівлею та заборону вчиняти певні дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеська міська рада, м. Одеса (далі -Міська рада).

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства -Яроша С.В.,

релігійної громади -Марчинського В.В.,

Міської ради -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

усунення перешкод Підприємству у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 31-33 (кадастровий номер 5110137500:20:013:0003, далі -Земельна ділянка), з боку релігійної громади шляхом зобов'язання останньої знести опорний стовп воріт, розміщений на цій земельній ділянці, з фасадного боку;

усунення перешкод Підприємству в користуванні будівлею, що розташована за тією ж адресою (далі -Будівля), з боку релігійної громади шляхом зобов'язання останньої знести ворота, розміщені на території міжбудинкового проїзду між будинками № 31-33 та № 33 по вул. Катерининській (з фасадного боку) у м. Одесі;

заборону релігійній громаді встановлювати паркани та ворота на території міжбудинкового проїзду між будинками № 31-33 та № 33 по вул. Катерининській у м. Одесі;

заборону релігійній громаді здійснювати дії по перешкоджанню проходу та проїзду до Будівлі, належної Підприємству на праві власності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2012 (суддя Д'яченко Т.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 (колегія суддів у складі: Бойко Л.І. - головуючий, судді Величко Т.А. і Таран С.В.), позов задоволено та на релігійну громаду покладено судові витрати зі справи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України релігійна громада просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано порушенням названими судовими інстанціями у розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 317 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 28, 34, 36, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових рішень виходили, з такого.

Підприємство є власником Земельної ділянки площею 0, 0493 га згідно з державним актом на право власності від 14.03.2005 і власником Будівлі загальною площею 776 кв. м згідно зі свідоцтвом на право власності на приміщення від 05.03.1998 № 2-860.

На суміжній земельній ділянці поруч з об'єктом нерухомості, що належить Підприємству, розташовано (за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 33) будівлю кафедрального костьолу релігійної громади, яка (будівля) перебуває у володінні цієї громади; право користування земельною ділянкою для обслуговування будівлі костьолу не оформлено; відстань між Будівлею і будівлею костьолу становить близько 6 м, і на даній земельній ділянці проходить проїзд і прохід до заднього виходу Будівлі, належної Підприємству.

Як зазначається Підприємством, представниками релігійної громади було неправомірно встановлено дві капітальні опори воріт і металеві ворота (при цьому одна з цих опор збудована на Земельній ділянці Підприємства) та зведено внутрішній паркан і металеві ворота на території міжбудинкового проїзду між будівлями № 31-33 і № 33 по вул. Катерининській в м. Одесі.

Ці обставини засвідчені листом Інспекції з благоустрою міста Одеської міської ради від 07.11.2011, в якому зазначено, що релігійною громадою без наявності дозвільних документів на території загального користування у дворі Будівлі встановлені металічні ворота, чим був обмежений у часі прохід та проїзд транспорту для власників і користувачів приміщень, розташованих у зазначеному дворі.

З листа Інспекції з благоустрою міста Одеської міської ради від 26.09.2011, адресованого міському голові, вбачається, що заступником міського голови було дано доручення релігійній громаді у термін до 22.09.2011 демонтувати металеві ворота, і 23.09.2011 силами КП ЖКС "Порто-Франківський" їх було демонтовано, але 24.09.2011 відновлено релігійною громадою.

Згідно з приписом цієї ж Інспекції від 15.03.2012 релігійній громаді було запропоновано у термін до 20.03.2012 демонтувати самовільно встановлену огорожу на території загального користування; доказів виконання цього припису суду не подано.

З листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 10.04.2012 вбачається, що огорожа по лінії забудови вулиці була демонтована після другої світової війни, а в 1993 році була відновлена після передачі кафедрального собору "Успіння Пресвятої Богородиці" у власність римсько-католицькій релігійній громаді відповідно до розпорядження представника Президента України від 08.04.1993 № 191/93; при цьому були встановлені нові ворота з боку колишніх магазинів "Тарнаполь" та "Фіат", нова огорожа та ворота не є автентичними та не є об'єктами культурної спадщини.

У листі названого Управління від 16.03.2012 зазначено, що огорожа земельної ділянки з боку вул. Катерининської встановлена самовільно. Факт зведення релігійною громадою огорожі з боку вул. Катерининської засвідчується також кошторисом на виготовлення та монтаж огорожі.

З інформаційних довідок Управління Держкомзему у м. Одесі від 21.05.2012 та Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" від 07.05.2012 № 08-04/12068 вбачається, що відомості стосовно права власності на земельну ділянку, на якій розташований проїзд між будівлями № 31-33 і № 33 по вул. Катерининській, у єдиному державному реєстрі відсутні, а власником Земельної ділянки площею 0, 0493 га значиться Підприємство.

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірним вчиненням релігійною громадою перешкод у вільному доступі Підприємства до об'єкта нерухомості, який є його власністю, несанкціонованим зведенням релігійною громадою споруд, які перешкоджають вільному доступу Підприємства до власного нерухомого майна, та зведенням частини однієї з таких споруд (опорного стовпа) на Земельній ділянці, належній Підприємству.

Відсутність у єдиному державному реєстрі відомостей про право власності на земельну ділянку, на якій розташований спірний проїзд між будівлями № 31-33 і № 33 по вул. Катерининській в м. Одесі, узгоджується з вимогами статті 83 Земельного кодексу України, оскільки відповідна ділянка повинна використовуватись спільно для належного доступу до будівель, належних сторонам у справі, тому будь-які споруди, розміщені релігійною громадою на цій території, є зведеними неправомірно.

Доводи релігійної громади про те, що вона є лише користувачем металевої огорожі та металевих воріт, а не власником майна, спростовуються листами Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 16.03.2012 та 10.04.2012 і листом Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 26.04.2012 № 01-13/1406.

Релігійною громадою з посиланням на паспорт об'єкту культурної спадщини та акт технічного стану пам'ятки (кафедральний костьол "Успіння Пресвятої Богородиці") зазначено, що опорний стовп з воротами їх було передано разом із собором за охоронним договором. Проте це релігійною громадою не доведено, оскільки відповідно до листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної адміністрації від 26.04.2012 № 01-13/1406 під час розробки облікової документації на будівлю костьолу було враховано, що огорожа не є автентичним елементом пам'ятки і, відтак, не може становить частину предмета охорони. У розділі 14 згаданого паспорта, де вміщено інформацію про елементи пам'ятки, що мають історико-художню цінність, огорожа не згадується, так само як і в "Описі архітектурно-художніх елементів пам'ятки культурної спадщини", який є додатком до згаданого охоронного договору.

Металева огорожа на кам'яному фундаменті та металеві ворота, що відмежовують земельну ділянку костьолу вздовж "червоної лінії" вул. Катерининської, у встановленому законодавством порядку під охорону держави не приймалися та не є складовими пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення (костьолу). Натомість релігійною громадою самовільно була відновлена огорожа, геометричні параметри, конструктивне вирішення та співмаштабність розміщення воріт якої було наближено до автентичної, втраченої ще у 20-х роках ХХ ст. Виготовлення та встановлення цієї огорожі саме релігійною громадою підтверджується також наявними у справі кошторисом та наданими суду поясненнями релігійної громади.

Відповідно до приписів ЦК України:

- власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317);

- власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386);

- власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (стаття 152 Земельного кодексу України).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та з урахуванням наведених законодавчих приписів попередні судові інстанції, з'ясувавши наявність з боку відповідача перешкод позивачеві у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (Будівлею та Земельною ділянкою), дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідні доводи фактично стосуються оцінки доказів та встановлення обставин справи, що перебуває поза межами перегляду справи касаційною інстанцією, яка згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас скаржником не зазначалося про порушення чи неправильне застосування названими судовими інстанціями вимог статті 43 цього Кодексу щодо правил оцінки доказів господарським судом.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2012 зі справи № 5017/941/2012 -залишити без змін, а касаційну скаргу релігійної громади Римсько-католицької церкви кафедрального костьолу "Успіння Пресвятої Богородиці" -без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов