Постанова

від 21.08.2012 по справі 5009/1378/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.08.2012 р. справа №5009/1378/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонової О.О. За участю представників: від позивача:представник не з'явився від відповідача:Пузій О.В. за довіреністю б/н від 11.08.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агробудгаз-2004», с. Нове, Мелітопольський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі№5009/1378/12 (суддя Корсун В.Л.) за позовомВиробничого кооперативу «Головне підприємство «Мелітопольводбуд», смт. Мирне, Мелітопольський район, Запорізька область до Приватного підприємства «Агробудгаз-2004», с. Нове, Мелітопольський район, Запорізька область простягнення 147002грн. основного боргу, 33516,45грн. втрат від інфляції В С Т А Н О В И В:

Виробничий кооператив «Головне підприємство «Мелітопольводбуд», смт. Мирне, Мелітопольський район, Запорізька область, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Приватного підприємства «Агробудгаз-2004», с. Нове, Мелітопольський район, Запорізька область, про стягнення 147002грн. основного боргу, 33516,45грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №5009/1378/12 позов задоволено, стягнуто з ПП «Агробудгаз-2004»на користь ВК «ГП «Мелітопольводбуд»147002грн. основного боргу, 33516,45грн.інфляційних втрат та 3610,37грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи підтверджують належне виконання ДП «Головне підприємство «ЗАТ «Мелітопольводбуд»у грудні 2007 року підрядних робіт з газифікації сіл Таврія та Веселе Веселівського району Запорізької області, загальною вартістю 227002,80грн., в т.ч. ПДВ -37833,80грн., а також свідчать про те, що сторони в добровільному порядку без будь-яких заперечень оформили свої правовідносини з підряду шляхом підписання актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (типова форма №КБ-2в) та довідки щодо вартості виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (типова форма КБ-3). Внаслідок прийняття робіт з газифікації та виставлення позивачем рахунку б/н від 27.12.2007р. у сумі227003грн. у відповідача виник обов'язок з оплати виконаних робіт, який він належним чином не виконав, сплативши лише 80000грн. з посиланням на вказаний рахунок, у зв'язку з чим його заборгованість склала 147002грн. Доказів перерахування ВК «ГП «Мелітопольводбуд»або позивачу, який є його правонаступником, боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 147002грн. та інфляційних втрат у сумі 33516,45грн. за період з 01.03.2009р. по 01.01.2012р. визнані судом доведеними і обґрунтованими, як наслідок задоволені.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. у справі №5009/1378/12 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) та довідка щодо вартості виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) є документами, що стосуються виконання вже укладеної угоди, а не підтверджують її письмову форму. На думку скаржника, вказані документи не можуть існувати самостійно і завжди пов'язані з договором підряду, до того ж виконання підрядних робіт з газифікації сіл безумовно потребує укладення договору будівельного підряду, враховуючи характер робіт і необхідність узгодження взаємних прав та обов'язків сторін. Такий договір підряду з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району було укладено між ВК «ГП «Мелітопольводбуд»та відповідачем 04.12.2007р. за №989, за яким ВК «ГП «Мелітопольводбуд»зобов'язувався виконати поручені йому роботи власними або залученими силами, об'єм і характер яких визначався кошторисною документацією. Загальна сума договору визначена у відповідності з договірною ціною і склала 227002,80грн., в тому числі ПДВ -37833,80грн., яка була перерахована позивачеві протягом 2007-2008 років, що підтверджується відповідними первісними документами та аудиторським висновком, наданим на замовлення відповідача. Враховуючи, що протягом 2007-2008 років позивач виконував підрядні роботи на замовлення відповідача на різних об'єктах та оплата рахунків проводилася різними сумами, на думку відповідача, у справі слід було призначити судову економічну експертизу, про що було заявлено. Однак, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в призначення такої експертизи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №5009/1378/12. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 31.07.2012р. та 02.08.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У додаткових письмових поясненнях скаржник вказав, що за виконані позивачем роботи з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району у розмірі 227002,80грн. відповідач повністю розрахувався, що підтверджується випискою за особовим рахунком за 18.12.2007р. (платіжне доручення №232 від 18.12.2007р.) у сумі 90000грн., у т.ч. за газифікацію сіл Таврія і Веселе Веселівського району -67269грн.; випискою за особовим рахунком за 28.12.2007р. (платіжне доручення №278 від 27.12.2007р.) у сумі 80000грн.; рахунком №03 від 28.12.2007р., згідно якого проведено взаємозалік заборгованості позивача за генпідрядні послуги у розмірі 4% від суми договору та заборгованості відповідача по оплаті робіт з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району на суму 37057,87грн.; виписка за особовим рахунком за 18.01.2008р. (платіжне доручення №16 від 18.01.2008р.) у сумі 42648,93грн.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

У судовому засіданні 15.08.2012р. представник скаржника заявив клопотання про призначення у даній справі судової економічної експертизи з метою дослідження первинних бухгалтерських та розрахункових документів ВК «ГП «Мелітопольводбуд»та ПП «Агробудгаз 2004»за період з 01.12.2007р. по 01.06.2012р. для визначення суми заборгованості по оплаті виконаних на підставі договору підряду №989 від 04.12.2007р. підрядних робіт з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району, а також просив за результатами проведеної експертизи задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 15.08.2012р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача. Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до приписів статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача був присутній у всіх судових засіданнях 14.05.2012р., 23.05.2012р. та 26.06.2012р. у суді першої інстанції, а відтак він не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами. Відповідачем не доведено, що на час прийняття рішення місцевим господарським судом йому не було і не могло бути відомо про існування договору підряду №989 від 04.12.2007р. Позивач, який є правонаступником ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»(тобто можливо припустити, що він не знав про існування договору підряду №989 від 04.12.2007р.), в позовній заяві зазначив, що відповідний підрядний договір в письмовій формі не укладався, відповідач, в свою чергу, також не посилався та не давав суду першої інстанції цей договір, внаслідок чого він не був досліджений судом першої інстанції. Між тим, розгляд у даній справі на підставі ст.77 ГПК України переносився та відкладався судом першої інстанції, у тому числі з метою надання сторонам часу та можливості представити додаткові докази (протокол судового засідання від 14.05.2012р., ухвала від 23.05.2012р.). Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на викладене, заявник не обгрунтував неможливість подання додаткового доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому договір №989 від 04.12.2007р. не може бути прийнятий апеляційним судом у якості доказу.

Як вбачається з актів прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року у сумі 159157,20грн. та у сумі 68565,60грн., ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»виконано, а відповідачем прийнято роботи з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району згідно кошторисів №ІІ-1-1/ на газопровід середнього тиску с. Веселе та №ІІ-3-1/ на підземну прокладку, загальною вартістю 227722,80грн. з ПДВ.

Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року погоджена сторонами вартість виконаних робіт з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району становить 227002,80грн. з ПДВ.

Акти та довідка за грудень 2007 року підписані представниками ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»та ПП «Агробудгаз-2004»без зауважень та з прикладанням печаток юридичних осіб. У вказаних актах та довідці відсутні посилання на договір, зокрема на договір №989 від 04.12.2007р.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення позивачем з відповідача суми у розмірі 147002грн., яка виникла внаслідок неповної сплати відповідачем виконаних ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»підрядних робіт за актами прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (т.ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року (т.ф. КБ-3).

Згідно пункту 1.1. Статуту Виробничого кооперативу «Головне підприємство «Мелітопольводбуд», затвердженого рішенням установчих зборів, оформленого протоколом №1 від 29.07.2011р., кооператив створений шляхом перетворення ДП «Головне перетворення «Закритого акціонерного товариства «Мелітопольводбуд»та є його повним правонаступником. Отже, ВК «ГП «Мелітопольводбуд»є належним позивачем у даній справі.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 1 статті 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень п.1 ст.181 ГК України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними привилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судова колегія відзначає, що ні спеціальні норми §3 «Будівельний підряд»гл.61 ЦК України, ні загальні норми §1 «Загальні положення про підряд»гл.61 ЦК України не містять вказівки на форму договору будівельного підряду або на форму договору підряду. Тобто можна зробити висновок, що форма договору підряду повинна відповідати загальним правилам про форми угод. Даний договір може бути укладений як в усній, так і письмовій формі (ст.205 ЦК України). Хоча, у переважній більшості випадків форма даного договору є письмовою, яка як відомо має дві різновидності - проста та нотаріально посвідчена письмові форми. Проста письмова може застосовуватися у випадках, передбачених ст.208 ЦК України, нотаріально посвідчена може бути обов'язковою, тільки якщо така форма прямо передбачена домовленістю сторін (ч.1 ст.209 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ВК «ГП «Мелітопольводбуд»у грудні 2007 року виконав підрядні роботи вартістю 227002,80грн., а відповідач прийняв ці роботи, що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року.

У зв'язку з підписанням вказаних актів та довідки відповідач повністю погодився з обсягами та вартістю виконаних позивачем робіт, нарікань на якість та обсяги виконаних робіт від відповідача також не надходило.

ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»було виставлено відповідачу рахунок без номеру від 27.12.2007р. на оплату виконаних підрядних робіт у сумі 227003грн. Оскільки в призначенні платежу 80000грн., згідно банківської виписки від 28.12.2007р., наданої позивачем в підтвердження часткової оплати виконаних робіт, є посилання на рахунок б/н від 27.12.2008р., то станом на 28.12.2007р. вказаний рахунок був отриманий відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що наявні у матеріалах справи акти та довідка виконаних у грудні 2007 року робіт, а також рахунок б/н від 27.12.2007р. та банківська виписка від 28.12.2007р. свідчать про існування домовленості між відповідачем, як замовника, і ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд», як підрядника, про виконання останнім робіт з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району, яка за своєю правовою природою є договором підряду, укладеного у спрощений спосіб та який і є джерелом взаємних прав і обов`язків сторін.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про виконання ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»своїх зобов'язань щодо виконання робіт з газифікації, а також виставлення вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України -рахунку б/н від 27.12.2007р. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт належним чином не здійснив, сплативши згідно банківської виписки від 28.12.2007р. лише 80000грн., в результаті чого у нього перед позивачем, який є правонаступником ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд», виник борг у сумі 147002,80грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відносно доводів відповідача щодо відсутності в матеріалах справи ліцензії на виконання робіт газифікації, судова колегія зазначає, що вказаний договір підряду не визнаний у встановленому порядку недійсним та докази стосовно визнання його недійсним не надавались судам першої та апеляційної інстанції.

Матеріалами справи не підтверджено, що ДП «ГП «ЗАТ «Мелітопольводбуд»був генпідрядником, а субпідрядником робіт з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району була інша юридична особа, з якою відповідач розрахувався повністю за виконання наведених робіт. Між тим, за приписами ст.838 ЦК України генпідрядник відповідальний перед субпідрядником як замовник робіт, тому, як правило, замовник за прийняті ним роботи розраховується з генпідрядником, який, в свою чергу, зобов'язаний розрахуватися з субпідрядником.

Згідно п.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»від 23.03.2012р. №4, особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

З огляду на викладене, висновок з надання впевненості щодо правильності відображення розрахунків ПП «Агробудгаз 2004»із ВК «ГП «Мелітопольводбуд»станом на 01.06.2012р., наданий ПП «Аудиторська фірма ДіВО»на замовлення відповідача, вірно не прийнятий судом першої інстанції у якості доказу повного розрахунку ПП «Агробудгаз 2004»з ВК «ГП «Мелітопольводбуд»за виконані роботи з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району.

За приписами ст.41 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а також якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Колегією суддів відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, оскільки в призначеннях платежів, визначених у виписці за особовим рахунком за 18.12.2007р. (платіжне доручення №232 від 18.12.2007р.) у сумі 90000грн., виписці за особовим рахунком за 28.12.2007р. (платіжне доручення №278 від 27.12.2007р.) у сумі 80000грн., виписці за особовим рахунком за 18.01.2008р. (платіжне доручення №16 від 18.01.2008р.) у сумі 42648,93грн. відсутні посилання ані рахунок б/н від 27.12.2007р., ані роботи з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Рахунок №03 від 28.12.2007р. не підтверджує, що між сторонами проведено взаємозалік заборгованості позивача за генпідрядні послуги у розмірі 4% від суми договору та заборгованості відповідача по оплаті робіт з газифікації сіл Таврія і Веселе Веселівського району на суму 37057,87грн. Інших доказів в підтвердження, що між сторонами відбувся взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 37057,87грн. відповідач судам першої та апеляційної інстанції не надав.

При цьому, судова колегії зазначає, що надані відповідачем розрахункові документи можуть вказувати лише на припустимість переплати відповідача за іншими договірними зобов'язання, які існували або існують між сторонами, що не дає суду законної та цілком обґрунтованої підстави на власний розсуд віднести надлишкові кошти в рахунок спірної заборгованості.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 147002,80грн.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 33516,45грн. за період з березня 2009 року по лютий 2012 року. У позовні заяві (арк.спр.39-40 том 1), доданої до матеріалів справи повторно вже після надання суду розрахунку суми заборгованості і втрат від інфляції (арк.спр.35), позивачем визначено саме цей період. Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 33516,45грн. за період з березня 2009 року по лютий 2012 року, апеляційний суд врахував положення статті 625 ЦК України, визначив момент виникнення права вимоги, врахував положення ст.83 ГПК України щодо дотримання меж позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №5009/1378/12 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агробудгаз-2004», с. Нове, Мелітопольський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №5009/1378/12 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №5009/1378/12 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС