Постанова

від 21.08.2012 по справі 5009/1555/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.08.2012 р. справа №5009/1555/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Марченко О.А., Радіонової О.О. За участю представників: від позивача: від відповідача:Шкабура О.В. за довіреністю б/н від 04.05.2012р. Ложешнік О.Ю. за довіреністю №105/35 від 24.05.2012р., Шурубура Є.С. за довіреністю №092/35 від 26.04.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецфрезінструмент», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2012р. (повний текст підписано 09.07.2012р.) у справі№5009/1555/12 (суддя Попова І.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецфрезінструмент», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя про - стягнення заборгованості у сумі 14131,20грн., річних процентів у сумі 247,30грн., втрат від інфляції грошових коштів у сумі 141,31грн., пені у сумі 286,86грн.; - зобов'язання виконати обов'язок в натурі, а саме: прийняти товар згідно до специфікації №1 до договору №804/12915/06 та сплатити за нього 138123,36грн. протягом 10 днів від дати постачання В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецфрезінструмент», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя, про: стягнення заборгованості у сумі 14131,20грн., річних процентів у сумі 247,30грн., втрат від інфляції грошових коштів у сумі 141,31грн., пені у сумі 286,86грн.; зобов'язання виконати обов'язок в натурі, а саме: прийняти товар згідно до специфікації №1 до договору №804/12915/06 та сплатити за нього 138123,36грн. протягом 10 днів від дати постачання.

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Український графіт»було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Український графіт», що враховано судом першої інстанції.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.07.2012р. (повний текст підписано 09.07.2012р.) у справі №5009/1555/12 позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення 14131,20грн. основного боргу провадження у справі припинено. Стягнуто з ПАТ «Український графіт»на користь ТОВ «Спецфрезінструмент»257,19грн. пені, 247,30грн. річних процентів, 141,31грн. втрат від інфляції грошових коштів, 295,46грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії рішення суду мотивовано тим, що у відповідача не виникло зобов'язання прийняти товар та сплатити його вартість.

ТОВ «Спецфрезінструмент», не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2012р. у справі №5009/1555/12 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі, а саме: прийняти товар згідно до специфікації №1 до договору №804/12915/06 та сплатити за нього 138123,36грн. протягом 10 днів від дати постачання.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, та не повністю з'ясовані всі обставини у справі, які мають істотне значення для вирішення справи. Так, скаржник посилається на те, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства України в односторонньому порядку відмовився виконувати умови договору поставки №804/12915/06 від 02.02.2011р. та порушив термін виконання зобов'язання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі №5009/1555/12 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Представник скаржника у судовому засіданні 15.08.2012р. пояснив, що рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про зобов'язання виконати обов'язок в натурі, а саме: прийняти товар згідно до специфікації №1 до договору №804/12915/06 та сплатити за нього 138123,36грн. протягом 10 днів від дати постачання з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача у судовому засіданні 15.08.2012р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «Спецфрезінструмент»(продавець) та ВАТ «Український графіт»(покупець) укладено договір №804/12915/06 від 02.02.2011р., за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціна, кількість та строки поставки якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 договору товар поставляється продавцем на умовах DDU -м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, склад ВАТ «Укрграфіт», згідно Інкотермс-2000, в строки вказані в специфікаціях. Датою поставки вважається дата штемпеля складу ВАТ «Укрграфіт»у видатковій накладній.

Пунктом 3.3. договору визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів від дати поставки.

Строк дії договору встановлено до 01.01.2012р. (п.8.1. договору).

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №5 від 22.09.2011р., в якій узгоджено найменування, кількість, вартість та строки поставки товару.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Так, відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України).

Відповідно до специфікації №5 від 22.09.2011р., за видатковою накладною №РН-0000177 від 23.09.2011р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 14131,20грн., який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній накладній та довіреність №5761 від 23.09.2011р.

Оскільки відповідач в порушення умов договору в узгоджений строк та в узгодженому розмірі не розрахувався за отриманий товар, на час подання позову за ним склалася заборгованість в розмірі 14131,20грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно платіжного доручення №14682 від 10.05.2012 р. відповідачем здійснено оплату основного боргу в розмірі 14131,20грн. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14131,20грн. основного боргу провадження в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність на видатковій накладній №РН-0000177 від 23.09.2011р. штампа складу відповідача свідчить лише про недбале виконання останнім обов'язків при прийнятті товару та не є підставою, за наявності якої строк виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару не настав.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач мав здійснити оплату за отриманий товар протягом 10 днів з дати поставки, тобто до 03.10.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 247,30грн. за сім місяців прострочення відносно заборгованості у сумі 14131,20грн. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 247,30грн. повністю, не врахував, що розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, а Д -кількість днів прострочення. Натомість, судом першої інстанції не перевірено кількість днів прострочення, заявлених позивачем в позові, що призвело до необґрунтованого збільшення розміру 3% річних, який підлягає стягненню. Таким чином, згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір З% річних за періоди з 04.10.2011р. по 24.04.2012р. відносно заборгованості у 14131,20грн. складає 236,94грн.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних частково у сумі 236,94грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 141,31грн. за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року відносно заборгованості у сумі 14131,20грн., то вони підлягають задоволенню з огляду на те, що розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, здійснено з дотриманням Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 286,86грн. за період з 04.10.2011р. по 24.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 14131,20грн., суд першої інстанції врахував положення статей 534, 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та положення пункту 5.4. договору, згідно до якого в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу, але не більше 5% від несплаченої суми. Втім, місцевий господарський суд здійснив невірний арифметичний розрахунок розміру пені, який підлягає стягненню, що призвело до його необґрунтованого зменшення.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення пені частково у сумі 258,60грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

На виконання умов договору №804/12915/06 від 02.02.2011р. сторонами підписано специфікацію №1 від 02.02.2011р., якою узгоджено умови щодо поставки товару на загальну суму 138123,36грн. При цьому, специфікація №1 містить застереження щодо умов поставки товару, а саме протягом 10 днів з моменту отримання письмової заявки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до позивача з заявками на поставку товару відповідно до специфікації №1.

Крім того, приписи ст.690 ЦК України, на норми якої посилається позивач, передбачають взаємні дії контрагентів за договором у разі, якщо покупець відмовляється від прийняття переданого йому товару.

Відповідно до п.2.1. договору товар поставляється продавцем на умовах DDU -м. Запоріжжя, вул.. Північне шосе, 20, склад ВАТ «Укрграфіт», згідно Інкотермс-2000. Доказів поставки товару згідно специфікації №1 позивач суду не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що у відповідача не виникло зобов'язання прийняти товар та сплатити його вартість протягом строку дії договору.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Так, строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд. Згідно ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення можуть визначатися вказівкою на календарну дату або на подію, що має неминуче настати. Таким чином, у випадку настання календарної дати або відповідної події, визначених договором, дія останнього припиняється.

Між тим, аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст.599 ЦК України, ч.1 ст.202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на час подання позовної заяви (вх.№1638/09-5 від 25.04.2012р.) договір та прийняті за ним зобов'язання припинились.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі, а саме: прийняти товар згідно до специфікації №1 до договору №804/12915/06 та сплатити за нього 138123,36грн. протягом 10 днів від дати постачання.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2012р. (повний текст підписано 09.07.2012р.) у справі №5009/1555/12 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 10,36грн. та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 1,41грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати. В решті рішення господарського суду за мотивами зазначеними апеляційним судом відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому в цій частині його слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецфрезінструмент», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012р. (повний текст підписано 09.07.2012р.) у справі №5009/1555/12 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012р. (повний текст підписано 09.07.2012р.) у справі №5009/1555/12 -скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 10,36грн. та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 1,41грн.

Викласти абзац 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український графіт»(69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, ЄДРПОУ 00196204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецфрезінструмент»(69098, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165, ЄДРПОУ 36802740) 258 (двісті п'ятдесят сім) грн. 60 коп. пені, 236 (двісті сорок сім) грн. 94 коп. річних процентів, 141 (сто сорок одна) грн.. 31 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.».

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012р. (повний текст підписано 09.07.2012р.) у справі №5009/1555/12 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС