Постанова

від 15.08.2012 по справі 5009/312/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.08.2012 р. справа №5009/312/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:Ліквідатор Клименко О.Ю. -постанова ГСЗО від 06.02.2012р. від кредитора: від скаржника:не з'явився не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову господарського судуЗапорізької області від 06.02.2012р. у справі№ 5009/312/12 (суддя Шевченко Т.М.) за заявою кредиторафізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Київ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «О-ВІЛ»м.Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.02.2012р. на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон) визнано ТОВ «О-ВІЛ»банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначений арбітражний керуючий Клименко О.Ю.

Постанова суду мотивована тим, що ФОП ОСОБА_5 є держателем простого векселя серія АА 0553159 на суму 21 000грн. від 08.12.2011р. зі строком платежу "за пред'явленням". ТОВ "О-ВІЛ" зобов'язання не виконав, оплату за векселем не здійснив, у зв'язку з чим 14.12.2011р. в нотаріальному порядку був опротестований вексель про неоплату № 1685 та вчинено виконавчий напис нотаріуса від 14.12.2011р. за № 1686, який пред'явлений кредитором до виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ та 05.01.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.5 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із відсутністю підприємства за місцезнаходженням. За висновком суду першої інстанції ці обставини та подані докази підтверджують безспірність вимог кредитора та відсутність боржника.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 06.02.2012р. у справі № 5009/312/12 за заявою ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_5 м. Київ до боржника ТОВ «О-ВІЛ»м. Запоріжжя про банкрутство.

Ухвалою від 20.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оцінюючи право ДПІ на оскарження постанови господарського суду у справі про банкрутство відсутнього боржника, Донецький апеляційний господарський суд керувався ст. 210 Господарського кодексу України, де зазначено наступне: «Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в частині першій статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)» .

Оскільки справа порушена за процедурою, з особливостями визначеними ст. 52 Закону, за якими першим судовим актом, прийнятим в судовому засіданні, є постанова про визнання боржника банкрутом, а тому в ході прийняття такої постанови суд повинен дати оцінку доказам обґрунтованості порушення провадження у справі. А учасники провадження у справі про банкрутство вправі оскаржити постанову суду про визнання боржника банкрутом, прийняту з урахуванням положень зазначених статей Закону, якщо вважають необґрунтованим порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки здійснення необґрунтовано порушеного провадження у справі про банкрутство унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання. Вказане підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, постанова від 24.05.2012р. у справі №27/183б, постанова від 03.04.2012р. у справі № 26/5009/5705/11.

Оскаржуючи ухвалу суду, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить суд її скасувати та припинити провадження у справі. В обґрунтування скарги апелянт посилається, що оскаржувана постанова винесена господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що господарському суду надані недостовірні відомості про відсутність боржника за адресою реєстрації, оскільки місцезнаходження боржника є у м. Запоріжжя, але фактично та за даними ДПІ ТОВ «О-ВІЛ»знаходиться в м.Києві, вул. Червонопрапорна, 28/А. Також боржник як платник податків обліковується саме у цьому податковому органі. Апелянт вважає, що кредитором надано не достовірну інформацію стосовно неплатоспроможності, тому що з наданих до ДПІ податкових декларацій з ПДВ боржник звітував за травень 2011р. показники понад 36 млн.грн., за червень 2011р. -73 млн.грн., за вересень 2011р. -35 млн.грн. Так, за 3 квартал 2011р. боржник задекларував понад 50 млн.грн. і сплатив податку на прибуток у сумі 5 400грн. Тобто наведене свідчить про здійснення ТОВ «О-ВІЛ»господарської та фінансової діяльності. ДПІ посилається, що за боржником обраховується заборгованість у сумі 6 806,32грн. однією з підстав для скасування постанови податковий орган зазначає, що порушення справи про банкрутство є підставою для проведення позапланової перевірки платника податків.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши заперечення ліквідатора, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені ч.3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_5 посилається на те, що 08.12.2011р. боржником було видано вексель Серія АА № 0553159 на суму 21 000грн. зі строком оплати «за пред'явленням». 14.12.2011р. на цей вексель був вчинений протест про неоплату векселя за № 1685 та виданий виконавчий напис від 14.12.2011р. за № 1686. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Постановою від 05.01.2012р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ -виконавчий напис №1686 від 14.12.2012р. у зв'язку з тим, що в результаті вжитих заходів боржник за вказаною у заяві стягувача та ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою не знаходиться. Але колегія суддів, розглянувши вищевказані документи виконавчого провадження, вважає, що вони не підтверджують факт відсутності боржника -ТОВ «О-ВІЛ»за місцезнаходженням, оскільки суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження»(далі-Закон про виконавче провадження).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 05.01.2012р. зазначено «в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник за адресою, вказаною у заяві стягувача та виписці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знаходиться». Також державним виконавцем складено акт від 05.01.2012р. (а.с.13) у відповідності до п. 4.11.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5. В цьому акті зазначено, що боржник за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 114, не знаходиться.

Колегія суддів звергає увагу на те, що в акті державного виконавця від 05.01.2012р. відсутні будь-які відомості щодо залучення понятих при проведенні виконавчих дій, а також в присутності кого складався цей акт та проводились дії.

Також апеляційний суд зауважує, що в простому векселі та виконавчому написі зазначила адреса боржника не у м. Запоріжжя, а в м. Києві : вул. Червонопрапорна,28/А (а.с.7-8).

Доказів того, що ініціюючий кредитор пред'являв виконавчий напис до виконавчої служби саме у відповідному районі м. Києва, як вказано в виконавчому документі, не надано.

Однією з підстав для звернення з заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 52 Закону є відсутність керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає такий акт державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника ТОВ «О-ВІЛ»за його місцезнаходженням, оскільки в акті не зазначено про вжиття державним виконавцем конкретних заходів щодо розшуку боржника - юридичної особи та майна ТОВ «О-ВІЛ».

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи .

Але стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Донецьким апеляційним господарським судом було зроблено Спеціальний витяг з ЄДР станом на 14.08.2012р. № 14470150, в якому відсутня інформація про відсутність юридичної особи-боржника за місцезнаходженням. Тобто у справі № 5009/312/12 відсутні докази, які б підтверджували факт внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність боржника за місцезнаходженням у період до винесення господарським судом Запорізької області ухвали від 25.01.2012р. про порушення справи про банкрутство.

Інші докази щодо наявності ознак відсутності боржника в порядку ст. 52 Закону до господарського суду не були надані.

Отже, не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «О-ВІЛ» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ініціюючого кредитора.

Висновки суду першої інстанції про можливість винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, постанова господарського суду Запорізької області від 06.02.2012р. у справі № 5009/312/12 про банкрутство підлягає скасуванню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ТОВ «О-ВІЛ»на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі № 5009/312/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 06.02.2012р. у справі № 5009/312/12 -задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 06.02.2012р. у справі №5009/312/12 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі № 5009/312/12 про банкрутство ТОВ «О-ВІЛ»м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «О-ВІЛ»м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування постанови господарського суду Запорізької про визнання боржника банкрутом та прийняття судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 8 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1.ліквідатору

1. у справу

1.ДАГС

1.ГСЗО

1.дер.реєстратору