Постанова

від 22.08.2012 по справі 11/205/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 11/205/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерова Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року у справі № 11/205/2011 Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд", м. Луганськ, про стягнення 36 808,34 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Голокосова Л.І. (дов. № 68 від 03.01.12);

відповідача -не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивач ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" про стягнення 36 808,34 грн.

Вказував, що 22.03.04 між ним (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 2429 про постачання електричної енергії, згідно умов якого він зобов'язався здійснювати постачання відповідачу електричної енергії, а відповідач -сплачувати вартість спожитої електроенергії на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії за період з січня по березень та з червня по вересень 2011 року, позивач, згідно уточнень до позовних вимог від 01.02.12, просив стягнути з відповідача на його користь 29 800,33 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 596,35 грн. інфляційних втрат, 565,79 грн. 3 % річних, 3 093,60 грн. пені за період з червня 2010 року по серпень 2011 року за несвоєчасну оплату електричної енергії, що підлягає сплаті за рішенням Господарського суду від 30.05.11 у справі № 16/43/2011 та за період з січня по вересень 2011 року.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року (суддя Москаленко М.О.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТОВ Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" 29 800,33 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 596,35 грн. інфляційних втрат, 565,79 грн. 3 % річних, 3 093,60 грн. пені та 1 411,50 грн. судового збору.

Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 2 752,27 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, в зв'язку зі сплатою відповідачем даної суми боргу.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електроенергії, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних втрат, річних та пені.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року (колегія суддів у складі: Стойка О.В. -головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення скасовано в частині задоволення вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3 % річних та постановлено в скасованій частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова в частині скасування рішення місцевого суду та постановлення нового рішення мотивована посиланнями на ту обставину, що договір № 2429 про постачання електричної енергії від 22.03.04 припинив свою дію на підставі п. 9.4 договору з 01.01.11, тому у позивача відсутні будь-які правові підстави до здійснення нарахування відповідачу грошових коштів за спожиту електричну у спірному періоді.

У касаційній скарзі ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 35, 43 ГПК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.03.04 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 2429 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання відповідачу електричної енергії, а відповідач -сплачувати вартість спожитої електроенергії на встановлених договором умовах.

За вказаним договором позивач здійснював постачання електроенергії до гуртожитку, що розташований під № 5 кв. Восточний, м. Луганськ, який належав відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.33.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.09 у справі

№ 18/190пд за позовом прокурора Жовтневого району м. Луганська, в інтересах держави, в особі регіонального відділення фонду державного майна України в Луганській області до ТОВ Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" про визнання договору недійсним, постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 24.12.93 та зобов'язано ТОВ Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" повернути регіональному відділенню фонду державного майна України в Луганській області будівлю гуртожитку № 4, розташовану під № 5 кв. Восточний, в м. Луганську.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 9.4 договору сторони погодили строк його дії з 22.03.04 по 22.03.05 та зазначили про те, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

04.11.10 відповідач листом № 0411-1-10 повідомив позивача про те, що він не є власником будівлі гуртожитку до якого здійснювалось постачання електричної енергії позивачем та просив договір № 2429 про постачання електричної енергії від 22.03.04 вважати розірваним на підставі п. 9.4 (т. 1, а.с. 114).

Вказаний лист отриманий позивачем 05.11.10, про що міститься рукописна позначка (розписка), а також поставлений штамп та вхідний номер підприємства позивача.

Таким чином, враховуючи положення п. 9.4 договору, останній є припиненим з 01.01.11.

Згідно п. 6.18 Правил користування електричною енергією (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

Встановивши, що договір № 2429 про постачання електричної енергії від 22.03.04 є припиненим починаючи з 01.01.11, а позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з січня по березень та з червня по вересень 2011 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність будь-яких правових підстав до покладення на відповідача обов'язку по сплаті вартості електричної енергії за період після припинення дії договору.

В зв'язку з відсутністю у відповідача основної заборгованості перед позивачем у спірному періоді, апеляційним судом правильно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, які за своєю правовою природою є складовою частиною боргу.

Зазначеним обставинам в їх сукупності, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, місцевим господарським судом відповідна правова оцінка не надавалась, що вплинуло на правильність встановлення дійсних правовідносин сторін, застосування норм матеріального права та вирішення спору по суті в частині вимог про стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне.

В позовній заяві позивач зазначає про порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати активної електричної енергії спожитої за період з червня 2010 року по серпень 2011 року та зазначає при цьому, що несвоєчасна оплата відповідачем електричної енергії спожитої в період з червня по грудень 2010 року підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.11 у справі № 16/43/2011, та просить стягнути з відповідача 3 093,60 грн. пені за період з січня по вересень 2011 року.

При цьому, як вбачається з розрахунку пені, доданого до позовної заяви (т. 1, а.с. 11-12), позивачем здійснено розрахунок пені у вказаній сумі за період з червня 2010 року по серпень 2011 року, тобто за 1 рік та 1 місяць, а суди задовольняючи дані вимоги зазначали період з червня по грудень 2010 року.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, рішенням Господарського суду Луганської області від 30.05.11 у справі № 16/43/2011 суму пені за період з серпня 2009 року по листопад 2010 року вже було стягнуто з відповідача за порушення ним договірного зобов'язання.

Проте, зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій відповідна правова оцінка не надавалась, тому висновки судів про стягнення з відповідача пені в сумі 3 093,60 грн. слід вважати необґрунтованими.

У відповідності з вимогами ст. 111 7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що господарські суди при розгляді даної справи припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення всіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 даного Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то прийняті по суті справи рішення ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність застосування господарськими судами норм матеріального права.

Порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 43 ГПК України щодо повноти з'ясування обставин справи, неповне дослідження періоду нарахування пені унеможливило правильне застосування приписів матеріального і процесуального законодавства і є підставою до скерування справи в частині вимог про стягнення пені для нового розгляду судом першої інстанції.

При новому розгляді вимог про стягнення пені суду першої інстанції слід врахувати вищезазначені недоліки, встановити наявність правових підстав до стягнення з відповідача пені за заявлений позивачем період.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року та рішення Господарського суду Луганської області від 01 лютого 2012 року у справі № 11/205/2011 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" про стягнення 3 093,60 грн. пені скасувати.

3. Справу № 11/205/2011 в означеній частині вимог передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області в іншому складі суду.

4. В решті постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 квітня 2012 року у справі № 11/205/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Кочерова Н.О.

Самусенко С.С.