Ухвала

від 02.08.2012 по справі 39/222

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 серпня 2012 р. № 39/222

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Мирошниченка С.В., Демидової А.М., Владимиренко С.В., Подоляк О.А., Шевчук С.Р., розглянувши заявуФірми "Т.М.М." -товариства з обмеженою відповідальністю про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 05.06.2012 у справі № 39/222 за позовом Фірми "Т.М.М." -товариства з обмеженою відповідальністю доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України провизнання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.09.2011 №81/01-П у справі №67-01/07.11 недійсним,, та за зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України доФірми "Т.М.М." -товариства з обмеженою відповідальністю простягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн. та зобов'язання припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в рішенні від 23.09.2011 №81/01-П, прийняте Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, стягнуто з Фірми "Т.М.М." -товариства з обмеженою відповідальністю (далі -Фірма "Т.М.М." -ТОВ) до Державного бюджету України 68 000,00 грн. штрафу та зобов'язано Фірма "Т.М.М." -ТОВ припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягає у необґрунтованому затягуванні процесу передачі будинків №2-А та №2-Б по вулиці Чаадаєва на баланс ОСББ "Чаадаєва -2".

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - ТОВ залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 - без змін.

Фірма "Т.М.М." -ТОВ звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2012 у справі № 39/222, в якій просить зазначену постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до Вищого господарського суду України, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням норм матеріального права та процесуального права, а саме, статей 12, 13, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 7 Закону України "Про антимонопольний комітет", Методику визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку затвердженої розпорядженням Антимонопольним комітетом України від 06.03.2002 №49-р, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2006 у справі №45/442, від 04.07.2006 у справі №19/297А, від 11.11.2008 у справі №3/92 та від 07.06.2011 у справі №67/143-10.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 05.06.2012 у справі №39/222, Вищий господарський суд України, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення первісного позову щодо визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету посилаючись на те, що в діях позивача за первісним позовом вбачається склад правопорушення передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у зв'язку з необґрунтованим затягуванням позивачем за первісним позовом, який є монополістом на ринку надання житлово -комунальних послуг у місті Києві, процесу передачі будинків на баланс ОСББ "Чаадаєва -2", що є зловживанням монопольним домінуючим становищем. Разом з тим, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення штрафу з огляду на правильну юридичну оцінку встановлених обставин справи, пов'язаних з прийняттям оспорюваного рішення відділення АМК України.

Водночас у постанові від 25.07.2006 у справі №45/442 Вищий господарський суд України, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо визнання недійсним рішення відділення Антимонопольного комітету посилаючись на те, що приймаючи спірне рішення відповідачем неповно досліджено всі необхідні фактори під час визначення територій меж ринку, а також неповно досліджено становище інших суб'єктів на ринку аналогічних послуг у співвідношенні з діяльністю позивача, що є підставою для визнання оспорюваного рішення АМК недійсним.

Приймаючи постанову від 04.07.2006 у справі №19/297а, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету, оскільки відповідачем при прийнятті спірного рішення недостатньо вивчено становище позивача на ринку подачі -збирання вагонів; не вивчено надання чи можливість надання аналогічного товару (послуг) іншими продавцями, в тому числі потенційними конкурентами позивача; необґрунтовано звужено географічні межі відповідного ринку; не підтверджено належними доказами існування групи пов'язаних між собою відносинами контролю групи суб'єктів господарювання.

Приймаючи постанову від 11.11.2008 у справі №3/92, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним пункту 1 рішення територіального відділення АМК про визнання позивача суб'єктом природної монополії на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки факт зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на відповідному ринку доведено матеріалами справи та позивачем не оспорюється. В іншій частині позову про визнання решти спірного рішення недійсним, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в даній частині посилаючись на те, що для вірної кваліфікації дій (бездіяльності) позивача територіальне відділення АМК не зазначило інформацію: чи був позивач суб'єктом господарювання (виконавцем житлово-комунальних послуг) на відповідному ринку на момент укладання договорів; невідповідність яких саме умов договорів приписам Закону України "Про житлово-комунальні послуги " та умовам типового договору призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; в чому полягає, зокрема, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів; про перелік цих суб'єктів та відповідних договорів; чи був позивач виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в місті Світловодську на момент укладання договорів.

Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2011 у справі №67/143-10, на яку посилається заявник, касаційна скарга задоволена, судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника на порушення норм процесуального права, оскільки неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішень господарських судів.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ 2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, Верховного Суду України не належить оцінка правильності застосування судовими інстанціями норм процесуального права.

З огляду на викладене, заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Фірмі "Т.М.М." -товариству з обмеженою відповідальністю у допуску справи №39/222 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С. Мирошниченко Судді С. Владимиренко А. Демидова О. Подоляк С. Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)