Рішення

від 15.08.2012 по справі 5023/3440/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р.Справа № 5023/3440/12 вх. № 3440/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю

позивача - Лазебного Д.В. довіреність б/н від 28.05.12 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Інюрполіс" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ "АГРАТЕК" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Інюрполіс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ "АГРАТЕК" грошових коштів у розмірі 100 045,38 грн.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що 01 червня 2011 року між ним та Відповідачем було укладено договір лізингу № 8-Л (далі за текстом Договір лізингу).

Позивач зазначив, що умови договору лізингу він виконав в обумовлений строк та в повному обсязі з дотриманням положень договору. Натомість, Відповідач свого обов'язку щодо сплати коштів за надані послуги за Договором лізингу не сплатив.

01 серпня 2012 року Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд додатково стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 1 717 947,98 грн.

З огляду на те, що право Позивача збільшувати позовні вимоги до прийняття рішення у справі передбачене ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу та зважаючи на те, що така заява Позивача не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству суд прийняв заяву Позивача.

Заяву про збільшення позовних вимог Позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу для реалізації металопрокат на загальну суму 1 717 947,98 грн. Проте, всупереч умовам Договору Відповідач товар не реалізував. За таких обставин 27 квітня 2012 року Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про повернення товару, який був переданий Відповідачу згідно умов договору комісії №1-К або відшкодування вартості цього товару у розмірі 1 717 947,38 грн. Проте, Відповідач дану вимогу залишив без задоволення, товар не повернув та вартість товару не відшкодував.

У судове засідання, яке було призначене на 15 серпня 2012 року з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні представник Позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Суд розглянувши клопотання представника позивача долучив до матеріалів справи належним чином завірену копію Довіреності серія ЯКЕ за № 254270 від 22 листопада 2005 року та оригінал платіжного доручення за № 683 від 15 серпня 2012 року про сплату судового збору на суму 2 001,00 грн.

Представник Відповідача, повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані документи суду не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково з огляду на наступне.

01 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір лізингу № 8-Л.

Відповідно до п. 1.1. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу у користування майно (далі - Предмет лізингу/ Майно), перераховане в додатку № 1 до цього договору, а Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингові платежі, які встановлені розділом 3 Договору.

Згідно п. 3.1. Договру лізингу Лізингодавець передає у користування Лізингоодержувачу Майно, а Лізингоодержувач зобов'язується сплатити Лізингодавцю лізингову плату.

Пунктом 3.2. Договору лізингу встановлено, що Лізингоодержувач здійснює щомісячну лізингову плату Лізингодавцю в розмірі 143 162,28 грн. (сто сорок три тисячі сто шістдесят дві гривні 28 коп.). Лізингові платежі сплачуються у безготівковій формі.

Згідно ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 2 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази передачі Відповідачу майна у користування, як це передбачено п. 1.1. та 3.1. Договору лізингу, Позивачем суду надані не були.

За таких, обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 100 045,38 грн. за Договором лізингу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо Договору комісії судом було встановлено наступне.

Судом встановлено, що 22 листопада 2005 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір комісії №1-К.

Згідно п. 1.1 договору Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти для Комітента від свого імені угоду (або декілька угод) з продажу товарів за межами України, найменування, ціна та кількість яких визначається сторонами в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною договору комісії №1-К.

22 листопада 2005 року між Позивачем та Відповідачем були підписані додатки до договору комісії №1-К в яких були узгоджені найменування, ціна та кількість товару, який Позивач зобов'язався передати Відповідачу.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що для виконання доручення Комітент протягом 5 днів з моменту підписання Додатків до цього Договору передає Комісіонеру товари, вказані в додатках до цього договору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

22 листопада 2005 року Позивач передав металопрокат на загальну суму 1 717 947,98 грн., що підтверджується наступними доказами: видаткова накладна № 4 від 22.11.2005 на суму 139 171,24 грн., видаткова накладна №5 від 23.11.2005 на суму 129 244,98 грн., видаткова накладна №6 від 23.11.2005 на суму 102 921,49 грн., видаткова накладна №7 від 23.11.2005 на суму 149 545,9 грн., видаткова накладна №8 від 23.11.2005 на суму 89 742,59 грн., видаткова накладна №9 від 23.11.2005 на суму 163 875,36 грн., видаткова накладна №10 від 24.11.2005 на суму 172 658,54 грн., видаткова накладна №11 від 24.11.2005 на суму 525 687,06 грн., видаткова накладна №12 від 25.11.2005 на суму 30 641,4 грн., видаткова накладна №13 від 25.11.2005 на суму 214 458,82 грн.

Зазначені документи підписані обома сторонами.

Відповідно до п. 2.1. договору прийняте доручення Комісіонер зобов'язався виконати на умовах, найбільш вигідніших для Комітента з додержанням умов, вказаних Комітентом в додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 угоди цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання взаємних зобов'язань і врегулювання всіх розрахунків між Сторонами.

Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, Відповідач своє зобов'язання за Договором комісії не виконав.

Відповідно до пункту 4.2. Договору Комітент має право в будь-який час скасувати дане ним Комісіонеру доручення повністю або в частині. В цьому випадку товар, по відношенню до якого не укладені договори про продаж, повертається Комісіонером протягом десяти днів з моменту отримання відповідного повідомлення від Комітента.

27 квітня 2012 року, Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про повернення товару, який був переданий Відповідачу згідно умов договору комісії №1-К або відшкодування вартості цього товару у розмірі 1 717 947,38 грн.

Доказами пред`явлення вимоги та надсилання її на адресу Відповідача є опис цінного листа та чек, виданий відділенням поштового зв'язку №57 від 27.04.2012 року.

Зазначена вимога була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення. Крім того, у судовому засіданні представник Позивача пояснив, що повернути товар в натурі, переданий на комісію Відповідачу, у позасудовому порядку не вдалося, оскільки його місцезнаходження невідоме. З цих же підстав не вбачається можливим і звернутися з позовом до суду про витребування майна з володіння Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України регламентовано, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків.

Отже, обраний Позивачем спосіб захисту свого порушеного права не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 5.1. Договору сторони встановили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує другій стороні всі спричинені збитки.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну, припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1011, 1012 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Договором від 22 листопада 2005 року сторони визначили умови виконання комісії на продаж товарів. Згідно взятих на себе обов'язків передбачених пунктом 1.3. договору Позивач передав товарно-матеріальних цінностей - металопрокат, на загальну суму 1 717 947,98 грн. відповідно до Додатків 1-10 до Договору. Будь-які зауваження з боку відповідача щодо якості та комплектності товару відсутні.

Представник Відповідача, який діяв на підставі довіреності серія ЯКЕ № 254270 прийняв товар від Позивача на загальну суму 1 717 947,98 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав зобов'язання визначені п.1.1. та 2.1. Договору та не реалізував отриманий товар, Вимогу Позивача проігнорував, майно не повернув, його вартість не відшкодував.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1, ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вимоги чинного законодавства України, та встановлені судом факти позивачем доведено, що діях відповідача є склад правопорушення, за яке застосовується така міра відповідальності як відшкодування збитків.

Зокрема, розмір збитків в сумі 1 717 947,98 грн. доведено матеріалами справи, а саме: Договором комісії №1-К від 22 листопада 2005 року з додатками та видатковими накладними : видаткова накладна № 4 від 22.11.2005 на суму 139 171,24 грн., видаткова накладна №5 від 23.11.2005 на суму 129 244,98 грн., видаткова накладна №6 від 23.11.2005 на суму 102 921,49 грн., видаткова накладна №7 від 23.11.2005 на суму 149 545,9 грн., видаткова накладна №8 від 23.11.2005 на суму 89 742,59 грн., видаткова накладна №9 від 23.11.2005 на суму 163 875,36 грн., видаткова накладна №10 від 24.11.2005 на суму 172 658,54 грн., видаткова накладна №11 від 24.11.2005 на суму 525 687,06 грн., видаткова накладна №12 від 25.11.2005 на суму 30 641,4 грн., видаткова накладна №13 від 25.11.2005 на суму 214 458,82 грн..

Враховуючи, що п. 5.1 Договору передбачено обов'язок Відповідача відшкодувати всі завдані збитки у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань, та приймаючи до уваги п.1 ст.1021 Цивільного кодексу України щодо відповідальності комісіонера перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна, суд вважає що між неналежним виконанням відповідачем обов'язків передбачених договором комісії і шкодою заподіяною внаслідок порушення зобов'язання, існує прямий причинний зв'язок, який в процесі розгляду справи Позивачем доказано.

Також, в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність в діях Відповідача вини.

При цьому судом звертається увага, що у випадку порушення зобов'язання за договором, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 717 947,98 грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідають чинному законодавству та обґрунтовані матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що Позивачем згідно платіжному дорученню за №502 від 11 червня 2012 року судовий збір сплачено у розмірі 34 358,95 грн. та платіжного доручення за № 683 від 15 серпня 2012 року сплачено судовий збір у розмірі 2 001,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня 2012 року - 1073,00 грн.

Загальна сума майнових вимог Позивача склала 1 817 993,36 грн. Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті становить 36 359, 95 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимоги Позивача були задоволені частково, судовий збір у розмірі 34 358,95 грн. покладається на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.11, 14, 22, 525, 526, 530, 614, 623, 627, 628, 1011, 1012 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Агратек" (61035, м. Харків, вул. Матросова 9, код ЄДРПОУ 30509022) на користь Приватного акціонерного товариства "Інюрполіс" (61057, м. Харків, вул. Скрипника 14-а, Код ЄДРПОУ 22651695) понесені збитки у розмірі 1 717 947,38 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "Агратек" (61035, м. Харків, вул. Матросова 9, код ЄДРПОУ 30509022) на користь Приватного акціонерного товариства "Інюрполіс" (61057, м. Харків, вул. Скрипника 14-а, Код ЄДРПОУ 22651695) витрати на оплату судового збору в розмірі 34 358, 95 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/3440/12

Повне рішення складене 20 серпня 2012 року.