Рішення

від 22.08.2012 по справі 30/5014/1584/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.12 Справа № 30/5014/1584/2012

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОФ «Антрацит», смт. Ясенівський Луганської області

про стягнення 16 765 грн. 00 коп.

Суддя Голенко І.П.

за участю представників сторін:

від позивача - Овчинніков Б.С., посвідчення № 121 від 13.08.2010 та згідно довіреності № 34 від 01.01.2012;

від відповідача - Омельницька О.Д. (паспорт серії АО 025379 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 18.01.2012), довіреність б/н від 16.07.2012,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 16765 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 49498009 масу вантажу у вагоні № 67182832.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 49498009 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 67182832, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі п 'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 16765 грн. 00 коп.

У судовому засіданні від 31.07.2012 відповідач подав відзив на позовну заяву б/н та б/д, в якому заперечив проти позову, посилаючись на те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, передбачені п. 41 Статуту залізниць України (довгі простої вагону на станціях через це перевезення вантажу понад встановлений строк), що сприяло нестачі вантажу; не врахування позивачем при видачі вантажу і переважуванні норми недостачі в розмірі 2% встановлених п. 27 Правил видачі вантажів; відсутність будь-яких збитків у залізниці.

Крім того, у судовому засіданні від 31.07.2012 відповідач подав клопотання б/н від 31.07.2012, в якому просить суд зменшити розмір штрафу на підставі ст. 233 Господарського кодексу України з підстав, викладених у відзиві.

Належне найменування відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОФ «Антрацит»згідно довідки АБ № 395015 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (а. с. 54), статуту (а. с. 55-76).

08.08.2012 відповідач надав суду доповнення до відзиву на позов, згідно якого маса вантажу у спірному вагоні було визначено на станції відправлення Ровеньки вагами залізниці, що підтверджується накопичувальною карткою № 24030148 від 24.03.2012 та відомістю № 23030033 плати за користування вагонами від 25.08.2012.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У березні 2012 року зі станції відправлення Ровеньки Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг-Головний Дніпропетровської залізниці за накладною № 49498009 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОФ «Антрацит» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагонах №№ 60625514, 65887382, 67182832, 66177585, одержувачем за накладною був зазначений ПАО «АрселорМиттал Кривой Рог»; вантаж маркований вапном.

На станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці на підставі письмової заявки вантажоодержувача від 28.03.2012 було проведено контрольне переваження вагону № 67182832 на 150-тонних тензометричних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагоні № 67182832 в накладній № 49498009 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено - 63700 кг, тобто на 5300 кг менше, ніж вказано у накладній № 49498009.

Викладене підтверджується книгою обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах форми ГУ-78.

По даному факту складено комерційний акт серії АА № 044570/263 від 28.03.2012.

В комерційному акті містяться відомості про те, що вантаж прибув у справному вагоні, двері люка зачинені, ознак втрати та крадіжки вантажу немає, завантаження рівномірне, нижче рівня бортів в вагоні на 30 см., захисне маркування вапном не порушено.

Належність відповідачеві вантажу у вагоні № 67182832 на момент відправлення вагону відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 16765 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом -Статут) накладна -це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом -Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 49498009 (вагон № 67182832) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69000 кг, спосіб визначення маси -на вагонних 150-тонних вагах, у графі «Відправник»вказано найменування відправника -Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОФ «Антрацит», тобто відповідача у справі, та вказано спосіб маркування вантажу -маркування вапном.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150- тонних тензометричних вагах (повірка яких проведена 10.01.2012) згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 67182832, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 69000 кг, фактичній масі вантажу -63700 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено комерційним актом серії АА № 044570/263 від 28.03.2012, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 7).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 49498009 за вагон № 67182832 становить 3353 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 16765 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов 'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву б/н та б/д про те, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, передбачені п. 41 Статуту залізниць України (довгі простої вагону на станціях через це перевезення вантажу понад встановлений строк), що сприяло нестачі вантажу судом відхиляються з огляду на п. 3.20 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002, який передбачає, що прибуття вагону з порушенням строку доставки не свідчить про вину залізниці у недостачі вантажу . Причинний зв'язок між простроченням доставки вантажу та його недостачею може бути встановлено, якщо відправник завантажив вантаж у комерційно непридатний вагон, а залізниця доставила вантаж з порушенням строку доставки, внаслідок чого вантаж висипався і втрачався не тільки за час нормативного строку перевезення, а й після закінчення терміну доставки. За таких обставин суд має з'ясувати ступінь вини кожного у втраті вантажу та покласти відповідальність на відправника та залізницю у відповідній пропорції.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву б/н та б/д про те, що позивачем не враховано норми природної втрати 2% маси, зазначеної в перевізних документах є необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 27 Правил видачі вантажів та ст. 52 Статуту залізниць України норма природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто -2,0 % від маси нетто вантажу у вологому стані. Фактична норма природної втрати і граничного розходження маси вантажу у вагоні № 67182832 за накладною № 49498009 буде дорівнювати 1380 кг, а при переважуванні була виявлена різниця між масою вантажу, вказаною відправником у накладній з фактичною 5300 кг в сторону зменшення.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву б/н та б/д на те, що визначення маси вантажу у спірному вагоні здійснювалось вагами на станції Ровеньки, про що свідчать накопичувальна картка № 24030148 від 24.03.2012 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), та відомістю № 23030033 плати за користування вагонами від 25.08.2012, спростовується наявною у матеріалах справи телеграмою зі станції відправлення Ровеньки, згідно якої визначення маси вантажу у спірному вагоні вантажовідправником здійснювалось без участі представника залізниці на 150-тоних тензометричних вагах (а. с. 29).

Відповідач заявив клопотання б/н від 31.07.2012 про зменшення розміру штрафу на підставі ст. 233 Господарського кодексу України з підстав, викладених у відзиві, яке судом відхиляється з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач всупереч наведеним нормам не надав суду доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 у справі № 15/5014/1049/2012).

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим обставинами справи, її матеріалами та підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОФ "Антрацит", смт. Ясенівський Луганської області, вул. Леніна, буд 7а, ідентифікаційний код 37953321, на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ пр. Карла Маркса, буд. 108, ідентифікаційний код 01073828, штраф у розмірі 16765 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 23.08.2012 .

Суддя І.П. Голенко