Рішення

від 20.08.2012 по справі 5017/859/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р.Справа № 5017/859/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

Розглянув справу: за позовом: Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса"(м.Одеса)

до відповідача: Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"(м.Одеса)

про стягнення 23333,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучеренко Н.В., довір. №01.19-02 від 20.01.12.

від відповідача: Яриловець Д.А., довір. від 04.04.12.

Справа розглядалась у більш тривалий строк за клопотання сторони на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2012р. порушено провадження у справі №5017/859/2012 за позовом Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса" до Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" про стягнення 20 938,51 грн., із яких 19043,39грн. -основного боргу, 538,34грн. пені, 843,51грн. інфляційних, 513,27грн. 3% річних.

14.05.12. представник позивача в засіданні суду надав уточнення позовних вимог, згідно яких збільшив позовні вимоги і просив стягнути із відповідача основний борг в розмірі 21282,35грн., пені в сумі 507,06грн., інфляційних в сумі 888,30грн, 3% річних в сумі 655,29грн. (а.с. 3-14, т.3), які ухвалою суду від 14.05.12. прийнято судом до розгляду (а.с.74, т.6).

Розпорядженням голови суду від 18.05.2012р. справу №5017/859/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Гут С.Ф., у зв'язку із знаходженням судді Брагіної Я.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 21.05.2012р. справу №5017/859/2012 прийнято до свого провадження суддею господарського суду Одеської області Гут С.Ф.

Розпорядженням в.о. голови суду від 05.06.2012р. справу №5017/859/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Брагіній Я.В., у зв'язку з її виходом з відпустки, яка ухвалою суду від 05.06.12. прийняла справу №5017/859/2012 до свого провадження.

Представник позивача в засіданнях суду підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та в уточненні позовних вимог. Пояснив, що між сторонами були укладені договори оренди приміщення, відповідно до яких відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату та витрати за користування комунальними послугами. У зв'язку із підвищенням цін, позивач надсилав відповідачу супровідним листом додатки та калькуляцію про збільшення плати за утримання інфраструктури, прибирання приміщення. Тому відповідачу виставлялись рахунки на збільшену суму, ніж було погоджено суму з відповідачем, хоча відповідач не підписував ні додатків до договору, ні погодження про збільшення плати за комунальні послуги.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги не визнав. Надісла відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнає, хоча зазначає, що відповідач дійсно використовував електроенергію, але вартість використаної електроенергії повинна розраховуватись відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕ від 30.12.09. Також зазначив, що використовував теплопостачання та водовідведення, вартість яких повинна нараховуватись на підставі тарифів, затверджених місцевими органами. Також пояснив, що сума боргу, що нарахована на підставі договорів та додатків, підписаних відповідачем не оспорюється відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 між Комунальним підприємством „Міжнародний аеропорт Одеса" (орендодавець, позивач) та Державною установою "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (орендар, відповідач) укладено договір №838/09 оренди нежилого приміщення (а.с.30-32,т.1), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове цільове платне користування нежиле приміщення на третьому поверсі будівлі аеровокзалу, загальною площею 13,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса-54, Аеропорт ЦА, для розміщення в ньому пункту фітоконтролю за актом прийому-передачі, який підписується обома сторонами (п.3.4 договору).

Строк дії договору оренди: набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.10. (п.1.4 договору).

З врахуванням вимог ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом місяця, договір важається поновленим на строк, який був встановлений договором.

Отже, суд приходить до висновку, що договір оренди є продовженим і позивач правомірно нарахував орендну плату, оскільки відповідач продовжує користуватись приміщенням, а позивач не надсилав заперечення протягом місяця після закінчення строку договору.

Позивач належно виконав умови договору, передав нежиле приміщення відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в оренду від 01.07.09. (а.с.33, т.1).

За орендоване приміщення орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату, яка становить 1,00грн. на рік (без врахування податку на додану вартість) згідно п.2.2 зазначеного договору.

Окрім орендної плати орендар сплачує орендодавцю витрати на послуги, що не входять в орендну плату: - комунальні послуги (тепловодопостачання за окремим договором); - електроенергія (за експлуатаційною угодою); - послуги зв'язку (за окремим договором), утримання інфраструктури; - компенсація витрат по податку на землю.

За умовами п.2.7 договору оренди нежилого приміщення №838/09, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату та вартість отриманих послуг щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Додатком № 1 до договору оренди №838/09 від 01.07.09. сторони погодили вартість послуг в місяць, а саме: 1.утримання інфраструктури -193,14грн.; 2. компенсація витрат по податку на землю -1,33грн.; 3.прибирання приміщення - 70,00грн. ПДВ нараховується згідно Закону України „Про податок на додану вартість зі змінами і доповненнями" (а.с.32 оборот, т.1).

Проте, відповідач неналежно виконував умови договору, бо не сплачував із січня 2010 року по лютий 2012 року орендну плату, витрати на утримання інфраструктури, прибирання приміщення і компенсацію затрат по податку на землю.

Як вбачається із уточнення позовних вимог та розрахунку позивача, останній просить стягнути із відповідача на підставі договору №838/09 від 01.07.09. борг за період із січня 2010 року по лютий 2012 року в сумі 8684,00грн. з ПДВ, із яких: за оренду приміщення 2,40грн., за утримання інфраструктури - 6089,40грн., прибирання приміщення 2550,00грн., компенсація витрат податку на землю -42,30грн.

Разом з тим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, заявлених на підставі зазначеного догору №838/09 від 01.07.09. враховуючи наступне.

Згідно п.7.5 зазначеного договору, зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.

Матеріали справи свідчать, що до договору №838/09 від 01.07.09. зміни не вносились і відповідач зміни до договору не погоджував, про що не заперечували і представники сторін в засіданнях суду.

Як суд зазначав вище, додатком до договору № 1 сторони погодили вартість послуг в місяць на утримання інфраструктури 193,14грн. Відповідач не сплачував вартість послуг на утримання інфраструктури за 25 місяців (із 01.01.10. по лютий 2012р). Тому вартість зазначених послуг становитиме -4828,50грн. без ПДВ (193,14грн. х 25 місяців), а з ПДВ 5794,20грн.

Таким чином, позивач безпідставно нарахував на утримання інфраструктури 295,20грн. (6089,40грн. -5794,20грн.

За прибирання приміщення з врахуванням погодженої суми вартості послуг в місяць борг без ПДВ становитиме 1750грн. (70грн. х 25 місяців), а з ПДВ борг становитиме 2100,00грн. Тому безпідставно заявлено позивачем за прибирання приміщенням 450,00грн. (2550грн. -2100,00грн).

Компенсація витрат по податку на землю з врахуванням погодженої суми в місяць 1,33грн. в місяць без ПДВ за період із січня 2010 року по лютий 2012 року за 25 місяців становитиме 33,25грн., а з ПДВ 39,90грн. Тому безпідставно заявлено компенсацію витрат по податку на землю в сумі 2,40грн. (42,30грн. -39,90грн.)

Заборгованість із січня 2010 року по сплаті за оренду приміщення становить в сумі 2,40грн.

За приписами ч.1 ст.759 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма (ч.1 ст.762 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо іше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основного боргу на підставі договору №838/09 від 01.07.09. в сумі 7936,50грн.(5794,20грн. (утримання інфраструктури) + 2100,00грн. (прибирання приміщення) + 39.90грн.(компенсація податку на землю) + 2,40грн. (орендна плата), а відмовляє в позові в частині стягнення 747,50грн (8684,00грн.(заявлено позов) -7936,50грн.(задоволено позов).

В зв'язку із несвоєчасною сплатою боргу на підставі договору №838/09 від 01.07.09. позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача пеню в сумі 234,67грн. згідно розрахунку (а.с.71-72, т.4).

Як вбачається із розрахунку пені позивача (а.с.71-72,т.4), останній нараховував пеню відповідачу за прострочку сплати орендної плати, утримання інфраструктури, прибирання приміщення та компенсації податку на землю на підставі п.5.2 договору оренди №838/09.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочку сплати за утримання інфраструктури, прибирання приміщення та компенсацію податку на землю, оскільки договором №838/09 сторони не передбачили відповідальність у формі пені за прострочку сплати за утримання інфраструктури, прибирання приміщення та компенсації податку на землю.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Але позивач не просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату за утримання інфраструктури, прибирання приміщення та компенсацію податку на землю на підставі ч.2 ст.231 ГК України, а підставу для нарахування пені зазначає п.5.2 договору №838/09.

Крім того, позивач при нарахованні пені неправильно визначив період нарахування пені, в порушення ч.6 ст.232 ГПК України.

Таким чином, суд відмовляє в позові в частині нарахування пені в сумі 234,67грн. на підставі договору №838/09 від 01.07.09.

Також позивач просить за прострочку виконання зобов'язання за договором №838/09 3% річних в сумі 301,46грн. (а.с.74, т.4) та індекс інфляції в розмірі 382,43грн.(а.с.73,т.4).

Дійсно, згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище, позивач не погодивши з відповідачем, виставляв рахунки на збільшену суму щомісячно на сплату вартості послуг за утримання інфраструктури в сумі 202,98грн. без ПДВ, замість 193,14грн., прибирання приміщення в сумі 85,00грн., замість 70грн. без ПДВ, компенсація витрат по податку на землю 1,41, замість 1,33грн. без ПДВ, всього з врахуванням орендної плати в сумі 0,08грн. на 289,47грн. без ПДВ, а з врахуванням ПДВ на суму 347,36грн. (а.с.60,т.1) замість 264,55грн. без ПДВ, а з врахуванням ПДВ 317,46грн. в місяць, а також неправильно визначив початок нарахування 3% річних з врахуванням умов п.2.7 договору №838/09.

Але суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних в сумі 382,43грн., оскільки якщо зробити перерахунок, то сума інфляційних буде більша, ніж заявлена до стягнення позивачем, навіть, якщо відповідач неправильно визначив суму до сплати та початок нарахування індексу інфляції по заборгованості згідно договору №838/09 від 01.07.09., а суд не може виходити за межі предмету позову.

Проте, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних, суд вважає, що позивач неправильно нарахував 3% річних за несвоєчасну сплату боргу згідно договору №838/09 від 01.07.09. в сумі 301,46грн., і тому здійснює розрахунок 3% річних, сума яких становитиме 265,49грн., виходячи із такого розрахунку:

(3: 365) х борг 317,46грн. за лютий 2010р. х 773дні (із 16.03.10. по 26.04.12) :100 = 20,17грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за березень 2010р. х 742дні (із 16.04.10. по 26.04.12) :100 = 19,36грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за квітень 2010р. х 712дні (із 16.05.10. по 26.04.12) :100 = 18,58грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за травень 2010р. х 681дні (із 16.06.10. по 26.04.12) :100 = 17,77грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за червень 2010р. х 651дні (із 16.07.10. по 26.04.12) :100 = 16,99,грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за липень 2010р. х 620дні (із 16.08.10. по 26.04.12) :100 = 16,18грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за серпень 2010р. х 589дні (із 16.09.10. по 26.04.12) :100 =15,37грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за вересень 2010р. х 559дні (із 16.10.10. по 26.04.12) :100 = 14,59грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за жовтень 2010р. х 528дні (із 16.11.10. по 26.04.12) :100 = 13,78грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за листопад 2010р. х 498дні (із 16.12.10. по 26.04.12) :100 = 12,99грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за грудень 2010р. х 468дні (із 16.01.11. по 26.04.12) :100 = 12,21грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за січень 2011р. х 436дні (із 16.02.11. по 26.04.12) :100 = 11,38грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за лютий 2011р. х 408дні (із 16.03.11. по 26.04.12) :100 = 10,65грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за березень 2011р. х 377дні (із 16.04.11. по 26.04.12) :100 = 9,84грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за квітень 2011р. х 347дні (із 16.05.11. по 26.04.12) :100 = 9,05,грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за травень 2011р. х 316днів (із 16.06.11. по 26.04.12) :100 = 8,25грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за червень 2011р. х 286днів (із 16.07.11. по 26.04.12) :100 = 7,46грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за липень 2011р. х 255дні (із 16.08.11. по 26.04.12) :100 = 6,65грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за серпень 2011р. х 224дні (із 16.09.11. по 26.04.12) :100 = 5,84,грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за вересень 2011р. х 194дні (із 16.10.11. по 26.04.12) :100 = 5,06,грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за жовтень 2011р. х 163дні (із 16.11.11. по 26.04.12) :100 = 4,25грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за листопад 2011р. х 133дні (із 16.12.11. по 26.04.12) :100 = 3,47грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за грудень 2011р. х 102дні (із 16.01.12. по 26.04.12) :100 = 2,66грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за січень 2012р. х 71дні (із 16.02.12. по 26.04.12) :100 = 1,85грн.;

(3: 365) х борг 317,46грн. за лютий 2012р. х 42 дні (із 16.03.10. по 26.04.12) :100 = 1,09грн.;

Отже, суд відмовляє в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 35,97грн. (301,46грн. -265,49грн.).

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення згідно договору №838/09 від 01.07.09. основного боргу в сумі 7936,50грн. (5794,20грн. -утримання інфраструктури + 2100,00грн. -прибирання приміщення + 39,90грн. -податок на землю + 2,40грн. -оренда приміщення); 382,40грн. -індексу інфляції; 265,49грн. -3% річних та відмовляє в позові в частині стягнення 747,50грн. -основного боргу (295,20грн. -утримання інфраструктури + 450,00грн. -прибирання приміщення + 2,40грн. -податок на землю); 234,67грн. -пені; 35,97грн. -3% річних.

Також між сторонами був укладений договір №883/09 від 01.07.09. (а.с.37 -38, т.1), згідно якого позивач зобов'язувався надавати послуги відповідачу з подачі води по своїх системах з міського водопроводу на об'єкт споживача за рахунок своїх лімітів і розрахункових нормативів витрат води, з прийому стічних вод, а також з відпуску теплової енергії в опалювальний період на об'єкт споживача (п.1.1 договору).

Строк дії договору з моменту підписання і діє до 31.12.10. Договір може бути продовжено на той же строк і на тих умовах за підписаною двома сторонами додатковою угодою.

Матеріали справи свідчать, що сторони договір №883/09 від 01.07.09 не продовжували.

Слід зазначити, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про введення нових тарифів на послуги, але відповідач не надіслав відповіді на повідомлення і не підписував додатку до договору про збільшення тарифів на послуги, і такі докази відсутні в матералах справи і не надані позивачем.

Тому, суд вважає, що позивач обґрунтовано нараховує борг за послуги з подачі води на підставі зазначеного договору №883/09, а саме: із 01.01.10. по 31.12.10. в сумі 1162,13грн., враховуючи наступне.

За умовами п.2.3 зазначеного договору, оплата послуг з водокористування та водовідведення здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому чинним законодавством порядку з врахуванням експлуатаційних витрат аеропорту і за кожен місяць складає: розрахунковий норматив витрат води -5,42 куб.м., прийом стічних вод в об'ємах спожитої води -5,42 куб.м. На момент укладення договору діють наступні тарифи за 1 куб.м.: - вартість води і каналізаційних стоків за тарифами „Інфоксводоканала" -11,67грн. (без врахування ПДВ); - вартість експлуатації водопровідних і каналізаційних мереж -3,22грн (без ПДВ). Всього послуг в місяць складає: 80,70грн (без врахування ПДВ)

За умовами розділу третього договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісяця аеропорт виставляє споживачу рахунки за послуги з опалення, водокористування і водовідведення на протязі 5 банківських днів місяця наступного за звітним. Оплата здійснюється впродовж 6 банківських днів із дня отримання рахунку. У випадку зміни цін тарифів і зборів, які встановлюються державними органами України, дані зміни вводяться в розрахунки за договором з моменту їх введення. Зміни по оплаті наданих послуг доводяться споживачу у письмовому виді за 15 днів до їх введення та відображаються в додатках до договору, які повинні бути узгоджені та підписані обома сторонами і являються не від'ємною частиною договору.

Слід зазначити, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про введення нових тарифів на послуги, але відповідач не надіслав відповіді на повідомлення і не підписував додатку до договору про збільшення тарифів на послуги, і такі докази відсутні в матералах справи і не надані позивачем.

Проте, позивач просить суд стягнути борг за водовідведення на підставі договору №883/09 в сумі 2605,36грн.

Як суд зазначив вище, сторони договір №883/09 не продовжили, але згідно відзиву відповідача на позовну заяву, останній визнає використання води по 2 кб.м. щомісячно згідно тарифів.

Інших доказів, які б підтверджували об'єм використання води щомісячно позивач не надав.

Тому з врахуванням визнаної кількості об'ємів води відповідачем -по 2 куб. м. в місяць за період із січня 2011 року по лютий 2012 року вартість послуг з водопостачання становитиме: 334,47грн. (із січня по вересень 2011 року 210,60грн. (9 місяців х 2 куб.м. х 11,70грн. - тариф) + 99,28грн. (4 місяці із жовтня по січень 2012 року х 2 куб.м. х 12,41грн. тариф ) + 24,82грн. ( 1 місяць за січень 2012року х 12,44грн. тариф х 2)

Отже, суд задовольняє позов в частині стягнення боргу за послуги з водопостачання в сумі 1496,83грн. (1162,13грн.-борг за 2010 рік +334,47грн.-борг із 01.01.11. по 01.02.12.) та відмовляє в позові в частині стягнення боргу за водовідведення в сумі 1108,53грн. (2605,36грн. (заявлена сума) -1496,83грн. (задоволена сума).

Відповідно до п.2.4 договору №883/09 оплата послуг за опалення складає: вартість 1Гкал -157,33грн. (без врахування ПДВ); вартість послуг в місяць складає 81,81грн. без ПДВ).

Позивач правомірно нарахував борг відповідачу за період із 01.01.10. по 31.12.10. в сумі 404,03грн. на підставі зазначеного вище договору №883/09 від 01.07.09.

За період із січня 2011 року по лютий 2012 року між сторонами не було підписано договору і сторони його не продовжували.

Разом з тим, відповідач у відзиві визнає обсяг використаних Гкал., які визначені позивачем, але оскільки між сторонами не було укладено договору на постачання теплової енергії, то вважає, що позивач безпідставно керується договором №883/09, а не постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.12.2009 року № 1572 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль" із відповідними змінами, згідно якої затверджено тарифи на виробництво теплової енергії для промислових споживачів та бюджетних установ -351,72грн за 1 Гкал. без ПДВ, а з врахуванням ПДВ тариф на опалення бюджетних установ становить за 1Гкал. 442,06грн.

Отже, за період із січня 2011 року по лютий 2012 року відповідач повинен був сплатити позивачу 1595,83грн. (за січень 2011 року 229,87грн.(442,06грн. х 0,52Гкал.) + за лютий 2011 року 229,87грн. (442,06грн. х 0,52Гкал) + за березень 2011року 229,87грн.(442,06грн. х 0,52Гкал.) + 216,61грн. за листопад 2011 року (442,06грн. х 0,49Гкал.) + за грудень 2011 року (442,06грн. х 0,52Гкал ) + за січень 2012 року 229,87грн. (442,06грн. 0,52 Гкал.) + за лютий 2012 року 229,87грн. (442,06грн. х 0,52 Гкал), а всього на суму 1595,83грн.

Таким чином, відповідач заборгував відповідачу за послуги з опалення в сумі 1999,86грн.(404,03грн. + 1595,83грн).

А оскільки позивач просить стягнути із відповідача на його користь за опалення згідно уточнення вимог в сумі 2259,22грн., то суд відмовляє в позові в частині стягнення вартості опалення в сумі 259,36грн.(2259,22грн. -1999,86грн.).

Крім того, суд відмовляє в позові в частині стягнення пені в розмірі 84,65грн., індексу інфляції в сумі 174,98грн. та 3% річних в сумі 120,02грн., оскільки позивач неправильно визначив період нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції, і точно визначити строк отримання відповідачем рахунків неможливо. При цьому, пеня за період із січня 2011р. по лютий 2012 року не погоджена сторонами в письмовій формі, тому що договір №883/09 не продовжений. До того ж, позивач нараховує пеню на підставі договору, а не на підставі ст.231 ГК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 7733,79грн. - вартість з постачання електроенергії, із яких активна електроенергія становить 6148,13грн., експлуатаційні витрати по передачі електроенергії в сумі 1406,29грн. витрати реактивної електроенергії в розмірі 179,37грн.

Разом з тим, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення боргу за надані послуги з постачання електроенергії сумі 4794,22грн, враховуючи наступне.

Як суд зазначав вище, за умовами договору №838/09, крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю витрати на послуги, що не входять в орендну плату, зокрема: - електроенергія (за експлуатаційною угодою).

Договору (експлуатаційної угоди) на постачання електроенергії сторони не укладали, про що не заперечували представники сторін в засіданні суду, тобто сплата експлуатаційних витрат по передачі електроенергії та витрати реактивної енергії сторонами не погоджувались.

Проте, сторони підписували уповноваженими представниками сторін щомісячно акти про об'єми споживання електроенергії, підписи яких посвідчені печатками.

Тому, суд приходить до висновку, що борг за використану електроенергію по показниках лічильника згідно підписаних актів, відповідач повинен сплатити відповідно тарифів, що були затверджені у відповідності до вимог чинного законодавства. Але компенсувати витрати по реактивній електроенергії чи експлуатаційні витрати заявлені позивачем безпідставно, бо договору, який би передбачав сплату відповідачем, зазначених послуг сторони не укладали.

Доказів, які б підтверджували понесені експлуатаційні витрати та витрати по реактивній енергії позивач не надав і такі відсутні в матералах справи.

Таким чином, суд задовольняє позов щодо стягнення з відповідача борг в сумі 4794,22грн., зазначена позивачем як вартість активної енергії згідно тарифів (а.с.120-137, т.6) ( 224,50грн. січень 2010року + 196,05грн. лютий 2010року + 170,98грн. березень 2010 року + 201,84грн. квітень 2010р. + 84,23грн. травень 2010р. + 63,29грн. червень 2010р. + 88,68грн. липень 2010р. + 348,33грн. серпень 2010р. + 67,91грн. вересень 2010р. + 278,52грн. жовтень 2010р. + 190,02грн. листопад 2010р. + 193,45грн. 2010р. + 164,95грн. січень 2011р. + 226,13грн. дютий 2011р. + 169,59грн. березень 2011р. + 181,53грн. квітень 2011р. + 81,55грн. травень 2011р. + 150,41грн. червень 2011р. + 204,72грн. липень 2011р. + 225,61грн. серпень 2011р. + 153,75грн. вересень 2011р. + 158,76грн. жовтень 2011р. + 386,66грн. листопад 2011р. + 250,59грн. грудень 2011р. + 209,71грн. січень 2012р. + 451,68грн. лютий 2012 р.).

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові в повному обсязі.

Відповідач теж не спростував позов у повному обсязі, доказів сплати боргу не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16227,41грн. -основного боргу, 265,49грн. -3% річних, 382,43грн. -індексу інфляції та 1164,05грн. -витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та відмовляє в позові в частині стягнення основного боргу в сумі 5054,96грн.; пені в сумі 507,06грн., 3% річних в сумі 389,80грн., індексу інфляції в сумі 505,87грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області (65089. м.Одеса, вул. Ак. Вільямса, 76, код ЄДРПОУ 00485227) на користь Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Одеса" (65054, м. Одеса - 54, Аеропорт ЦА, р/р №26004114404856, ПАТ „Фін банк", МФО 328658, код ЄДРПОУ 30441902

- 16227,41грн. -основного боргу;

- 265,49грн. -3% річних;

- 382,43грн. -індексу інфляції;

- 1164,05грн. -витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 5054,96грн. -основного боргу; 507,06грн. -пені, 389,80грн. -3% річних, 505,87грн. -індексу інфляції.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 23 серпня 2012 року.

Суддя Брагіна Я.В.