Постанова

від 13.11.2012 по справі 5017/859/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р.Справа № 5017/859/2012 Одеського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Андрєєвої Е.І. та Філінюка І.Г.,

При секретарі судового засідання : Стеблиненко В.С.

За участі представників сторін:

Від позивача - Кучеренко Н.В., за довіреністю;

Від відповідача - Яриловець Д.А., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2012 р.,

по справі 5017/859/2012

за позовом Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса"

до Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"

про стягнення 23333 грн.

Встановив:

В березні 2012р. Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Одеса" звернулось до господарського суду із позовом до Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" про стягнення 23333грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконані покладені на нього договірні зобов'язання, що і призвело до виникнення заборгованості в сумі 23333грн.

Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Брагіна Я.В.) позовні вимоги Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" задоволені частково, стягнуто із Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" 16227,41грн. -основного боргу; 265,49грн. -3% річних; 382,43грн. -індексу інфляції; 1164,05грн. -витрат, пов'язаних із сплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано частковою доведеністю позовних вимог, та наявним підтвердженням їх матеріалами справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права при внесенні змін до договорів та нарахування санкцій.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує на порушення норм матеріального та процесуального права. Оскільки на думку апелянта рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, та не відповідає висновкам викладеним в ньому обставинам справи. Також скаржник не погоджується з методикою нарахування стягуваної суми.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 01.07.2009 між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Одеса" та Державною установою "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" укладено договір №838/09 оренди нежилого приміщення, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар прийняв у строкове цільове платне користування нежиле приміщення на третьому поверсі будівлі аеровокзалу, загальною площею 13,1 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса-54, Аеропорт ЦА, для розміщення в ньому пункту фітоконтролю за актом прийому-передачі, який підписано обома сторонами.

Строк дії договору оренди: набув чинності з дати підписання і діяв до 31.12.10. (п.1.4 договору).

З врахуванням вимог ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом місяця, договір важається поновленим на строк, який був встановлений договором.

Отже, договір оренди був продовженим і позивач правомірно нарахував орендну плату, оскільки відповідач продовжував користуватись приміщенням, а позивач не надсилав заперечення протягом місяця після закінчення строку договору.

За орендоване приміщення орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату, яка становить 1,00грн. на рік (без врахування податку на додану вартість) згідно п.2.2 зазначеного договору.

Окрім орендної плати орендар сплачує орендодавцю витрати на послуги, що не входять в орендну плату: - комунальні послуги (тепловодопостачання за окремим договором); - електроенергія (за експлуатаційною угодою); - послуги зв'язку (за окремим договором), утримання інфраструктури; - компенсація витрат по податку на землю.

За умовами п.2.7 договору оренди нежилого приміщення №838/09, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату та вартість отриманих послуг щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Додатком № 1 до договору оренди №838/09 від 01.07.09. сторони погодили вартість послуг в місяць, а саме: 1.утримання інфраструктури -193,14грн.; 2. компенсація витрат по податку на землю -1,33грн.; 3.прибирання приміщення - 70,00грн. ПДВ нараховується згідно Закону України "Про податок на додану вартість зі змінами і доповненнями".

Проте, відповідач неналежно виконував умови договору, бо не сплачував із січня 2010 року по лютий 2012 року орендну плату, витрати на утримання інфраструктури, прибирання приміщення і компенсацію затрат по податку на землю.

Як вбачається із уточнення позовних вимог та розрахунку позивача, останній просить стягнути з відповідача на підставі договору №838/09 від 01.07.09. борг за період із січня 2010 року по лютий 2012 року в сумі 8684,00грн. з ПДВ, із яких: за оренду приміщення 2,40грн., за утримання інфраструктури - 6089,40грн., прибирання приміщення 2550,00грн., компенсація витрат податку на землю -42,30грн.

Апеляційний господарський суд перевіривши розрахунки господарського суду першої інстанції по нарахуванню боргу за договором №838/09 від 01.07.09. приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення основного боргу на підставі договору №838/09 від 01.07.09. в сумі 7936,50грн., та відмовив в позові в частині стягнення 747,50грн.

В зв'язку із несвоєчасною сплатою боргу на підставі договору №838/09 від 01.07.09. позивач просить стягнути із відповідача на користь позивача пеню в сумі 234,67грн., проте дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочку сплати за утримання інфраструктури, прибирання приміщення та компенсацію податку на землю, оскільки договором №838/09 сторони не передбачили відповідальність у формі пені за прострочку сплати за утримання інфраструктури, прибирання приміщення та компенсації податку на землю.

Також позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язання за договором №838/09 3% річних в сумі 301,46грн. (а.с.74, т.4) та індекс інфляції в розмірі 382,43грн.(а.с.73,т.4).

Суд першої інстанції правомірно зробив висновок про задоволення позову в частині стягнення інфляційних в сумі 382,43грн., оскільки якщо зробити перерахунок, то сума інфляційних буде більша, ніж заявлена до стягнення позивачем, навіть, якщо відповідач неправильно визначив суму до сплати та початок нарахування індексу інфляції по заборгованості згідно договору №838/09 від 01.07.09., а суд не може виходити за межі предмету позову.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що позивач неправильно нарахував 3% річних за несвоєчасну сплату боргу згідно договору №838/09 від 01.07.09. в сумі 301,46грн., і тому здійснив розрахунок 3% річних, сума яких становитиме 265,49грн.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення згідно договору №838/09 від 01.07.09. основного боргу в сумі 7936,50грн.; 382,40грн. -індексу інфляції; 265,49грн. -3% річних та відмовив в позові в частині стягнення 747,50грн. -основного боргу; 234,67грн. -пені; 35,97грн. -3% річних.

01.07.2009р. між сторонами був укладений договір №883/09, згідно якого позивач зобов'язувався надавати послуги відповідачу з подачі води по своїх системах з міського водопроводу на об'єкт споживача за рахунок своїх лімітів і розрахункових нормативів витрат води, з прийому стічних вод, а також з відпуску теплової енергії в опалювальний період на об'єкт споживача (п.1.1 договору).

Строк дії договору встановлено з моменту підписання і до 31.12.10. Договір може бути продовжено на той же строк і на тих умовах за підписаною двома сторонами додатковою угодою.

Слід зазначити, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про введення нових тарифів на послуги, але відповідач не надіслав відповіді на повідомлення і не підписував додатку до договору про збільшення тарифів на послуги, і такі докази відсутні в матералах справи і не надані позивачем.

Тому позивач обґрунтовано нараховує борг за послуги з подачі води на підставі зазначеного договору №883/09, а саме: із 01.01.10. по 31.12.10. в сумі 1162,13грн., враховуючи наступне.

За умовами п.2.3 зазначеного договору, оплата послуг з водокористування та водовідведення здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому чинним законодавством порядку з врахуванням експлуатаційних витрат аеропорту і за кожен місяць складає: розрахунковий норматив витрат води -5,42 куб.м., прийом стічних вод в об'ємах спожитої води -5,42 куб.м. На момент укладення договору діяли наступні тарифи за 1 куб.м.: - вартість води і каналізаційних стоків за тарифами „Інфоксводоканала" -11,67грн. (без врахування ПДВ); - вартість експлуатації водопровідних і каналізаційних мереж -3,22грн (без ПДВ). Всього вартість послуг в місяць складає 80,70грн (без врахування ПДВ)

За умовами розділу третього договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Щомісяця аеропорт виставляє споживачу рахунки за послуги з опалення, водокористування і водовідведення на протязі 5 банківських днів місяця наступного за звітним. Оплата здійснюється впродовж 6 банківських днів із дня отримання рахунку. У випадку зміни цін тарифів і зборів, які встановлюються державними органами України, дані зміни вводяться в розрахунки за договором з моменту їх введення. Зміни по оплаті наданих послуг доводяться споживачу у письмовому виді за 15 днів до їх введення та відображаються в додатках до договору, які повинні бути узгоджені та підписані обома сторонами і являються не від'ємною частиною договору.

Слід зазначити, що позивач надсилав відповідачу повідомлення про введення нових тарифів на послуги, але відповідач не надіслав відповіді на повідомлення і не підписував додатку до договору про збільшення тарифів на послуги, і такі докази відсутні в матеріалах справи і не надані позивачем.

Проте, позивач просить суд стягнути борг за водовідведення на підставі договору №883/09 в збільшеному розмірі 2605,36грн.

Як зазначено вище, сторони договір №883/09 не продовжили, але згідно відзиву відповідача на позовну заяву, останній визнає використання води по 2 кб.м. щомісячно згідно тарифів.

Відповідно до договору суд першої інстанції вірно встановив суму боргу за водопостачання в розмірі 1496,83грн. та відмовив в позові в частині стягнення боргу за водовідведення в сумі 1108,53грн.

Також позивач правомірно нарахував борг відповідачу за період із 01.01.10. по 31.12.10. в сумі 404,03грн. на підставі зазначеного вище договору №883/09 від 01.07.09.

За період із січня 2011 року по лютий 2012 року між сторонами не було підписано договору і сторони його не продовжували.

Разом з тим, відповідач у відзиві визнає обсяг використаних Гкал., які визначені позивачем, але оскільки між сторонами не було укладено договору на постачання теплової енергії, то вважає, що позивач безпідставно керується договором №883/09, а не постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.12.2009 року № 1572 „Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль" із відповідними змінами, згідно якої затверджено тарифи на виробництво теплової енергії для промислових споживачів та бюджетних установ -351,72грн за 1 Гкал. без ПДВ, а з врахуванням ПДВ тариф на опалення бюджетних установ становить за 1Гкал. 442,06грн.

Таким чином згідно розрахунків суду першої інстанції та перевірених судом апеляційної інстанції, відповідач заборгував відповідачу за послуги з опалення в сумі 1999,86грн.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові в частині стягнення пені в розмірі 84,65грн., індексу інфляції в сумі 174,98грн. та 3% річних в сумі 120,02грн., оскільки позивач неправильно визначив період нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції, і точно визначити строк отримання відповідачем рахунків неможливо. При цьому, пеня за період із січня 2011р. по лютий 2012 року не погоджена сторонами в письмовій формі, тому що договір №883/09 не продовжений. До того ж, позивач нараховує пеню на підставі договору, а не на підставі ст.231 ГК України.

В частині стягнення боргу за надані послуги з постачання електроенергії сумі 4794,22грн, суд першої інстанції правомірно обґрунтував відсутністю договору та підписанням щомісячних актів про об'єми споживання електроенергії відповідно тарифів затверджених згідно діючих правил без компенсації витрат по реактивній електроенергії.

З врахуванням вимог ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом місяця, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений договором.

За приписами ч.1 ст.759 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма (ч.1 ст.762 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2012 р. у справі №5017/859/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя І.Г. Філінюк