Ухвала

від 07.08.2012 по справі 2а-599/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-599/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №0001500703,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №0001500703 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26 серпня 2011 року №0001500703.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угоди між позивачем та його контрагентами (ДП «Новатор», ТОВ «ВКП «Інтер-авіа», ТОВ «Алюмінієві системи», ТОВ «Спецавіакомплект», ПВКП «Акорд», ТОВ «Алп-Груп») не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними, а тому сплачений податок на додану вартість включено до податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 09 серпня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року, за лютий, березень, липень, вересень 2008 року, за лютий, березень, травень, серпень, вересень 2009 року, за результатами якої складено акт №124/07-03/24258565 від 09 серпня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено задекларовану суму до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за грудень 2006 року в сумі 95826,00 грн., за лютий 2008 року в сумі 102179,00 грн., за березень 2008 року в сумі 36222,00 грн., за липень 2008 року в сумі 132597,00 грн., за вересень 2008 року в сумі 19092,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 71948,00 грн., за березень 2009 року в сумі 4150,00 грн., за травень 2009 року в сумі 57331,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 58191,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 28417,00 грн.; Крім того, за результатами перевірки, враховуючи вимоги пп.пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування на суму 481808,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставами для висновку відповідача щодо вищезазначених порушень став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено наступне:

в листопаді 2006 року позивачем сформовано податковий кредит на суму 95826,00 грн. по взаємовідносинах з ДП «Новатор». Згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»за листопад 2006 року ДП «Новатор»не задекларовані податкові зобов'язання в декларації з податку на додану вартість;

в січні 2008 року позивачем до складу податкового кредиту включено суму у розмірі 102179 грн. за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності. Згідно даних автоматизованого співставлення ТОВ «ВКП «Інтер-Авіа»має стан платника 9 (направлено повідомлення за формою №18-ОПП), витрати на оплату праці відсутні, а також ТОВ «ВКП «Інтер-Авіа»формує податковий кредит за рахунок ВКП «Укравіаресурс», що не включило суму до податкових зобов'язань та спричинило виникнення податкової ями на суму податку на додану вартість 33333,33 грн.;

в лютому 2008 року та в червні 2008 року позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у розмірі, відповідно, 36222 грн. та 132597 грн. за рахунок ДП «Новатор», яке не задекларувало податкові зобов'язання за ці періоди;

в серпні 2008 року позивач формує податковий кредит у розмірі 19092 грн. за рахунок ТОВ «Алюмінієві системи». Зазначене підприємство визнано банкрутом, витрати на оплату праці відсутні;

в листопаді 2008 року позивач формує податковий кредит за рахунок підприємств-імпортерів на суму 49148 грн. Враховуючи вимоги пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на бюджетне відшкодування у позивача виникло в грудні 2008 року на суму від'ємного значення в листопаді 2008 року в розмірі 49148 грн., оплаченого в листопаді 2008 року, а як відображено в декларації за лютий 2009 року, що свідчить, на думку відповідача, про заниження суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 49148 грн.;

в грудні 2008 року позивач формує податковий кредит за рахунок підприємств-імпортерів на суму 232423 грн. Враховуючи вимоги пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на бюджетне відшкодування виникло у січні 2008 року на суму від'ємного значення в грудні 2008 року в розмірі 232423 грн., оплаченого у грудні 2008 року, тому, за твердженням відповідача, позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на суму 232423 грн.;

в березні 2009 року позивач формує податковий кредит за рахунок підприємств-імпортерів на суму 321860 грн. Враховуючи вимоги пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на бюджетне відшкодування виникло в квітні 2009 року на суму від'ємного значення в березні 2009 року в розмірі 200237 грн., оплаченого у березні 2009 року, отже, як зазначено в акті перевірки, позивачем занижено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року на суму 200237 грн.;

в липні 2009 позивач формує податковий кредит у розмірі 58191 грн. за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності, ТОВ «Спецавіакомплект», яке визнано банкрутом, витрати на оплату праці відсутні; ПВКП «Акорд», яке відсутнє за місцезнаходженням, витрати на оплату праці відсутні;

в квітні 2009 року позивач формує податковий кредит у розмірі 28417 грн. за рахунок ТОВ «Алп-Груп», згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту.

На підставі акту перевірки № 124/07-03/24258565 від 09 серпня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №0001500703, яким за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 605953,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 26 серпня 2011 року №0001500703 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 605953,00 грн. та донарахування штрафних (фінансових) санкції в сумі 10 грн., з огляду на недоведення з боку відповідача порушення позивачем норм чинного законодавства, які б спричиняли зменшення сум бюджетного відшкодування у перевірені періоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість в складі ціни товару постачальника, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ДП «Новатор», ТОВ «ВКП «Інтер-авіа», ТОВ «Спецавіакомплект», ПВКП «Акорд», ТОВ «Алп-Груп»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товар, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» .

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення правочинів між позивачем та ДП «Новатор», ТОВ «ВКП «Інтер-авіа», ТОВ «Спецавіакомплект», ПВКП «Акорд», ТОВ «Алп-Груп»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи (договорами, рахунками-накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, податковими накладними, банківськими виписками щодо проведення оплати за товар). Крім того, на виконання ухвали суду першої інстанції контрагенти позивача (ДП «Новатор», ТОВ «ВКП «Інтер-Авіа», ТОВ «Алп-Груп») підтвердили взаємовідносини з позивачем та надали первинні документи, що свідчать про наявність господарських операцій.

Що стосується зазначеного відповідачем в акті перевірки контрагента ТОВ «Алюмінієві системи», по взаємовідносинах з яким позивачем, за твердженням відповідача, в серпні 2008 року сформований податковий кредит в розмірі 19092 грн., то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо безпідставності тверджень ДПІ у Печерському районі м.Києва, оскільки згідно додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року позивач не формував податковий кредит по взаємовідносинах з цим підприємством, натомість, відповідачем на спростування даного факту та доводів ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком»належних та допустимих доказів не надано.

Крім того, позивач імпортував товар та сформував податковий кредит за рахунок підприємств-імпортерів в листопаді 2008 року на суму 49148 грн., у грудні 2008 року на суму 232423 грн., в березні 2009 року на суму 321860 грн. Сплачені суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту в листопаді 2008 року, в грудні 2008 року, в березні 2009 року.

Згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи, що згідно пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною до 01 січня 2011 року) заяви про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, при цьому за змістом пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності порушення вищезазначеного пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в діях позивача.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2011 року) за винятком випадків, визначених пп.15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України , який набрав чинності з 01 січня 2011 року, контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не застосовані визначені чинним законодавством строки та відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування поза межами вищезазначених строків, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до положень пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку ДП «Новатор», ТОВ «ВКП «Інтер-авіа», ТОВ «Спецавіакомплект», ПВКП «Акорд», ТОВ «Алп-Груп», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, фактично сплаченої в попередніх податкових періодах, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2011 року №0001500703, яким позивачу позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 605953,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 195 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212 , 254 КАС України , суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.