Постанова

від 23.08.2012 по справі 8/5014/843/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.08.2012 р. справа №8/5014/843/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддів:Стойка О.В., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Бакуліна Л.Ф. дов. № 134 від 19.08.2012 року від відповідача:Забашта О.О. дов. № 3 від 17.04.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м. Кременчук Полтавської області на рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2012р. у справі№ 8/5014/843/2012 (суддя Лазненко Л.Л.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м. Кременчук Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськшахтопром»м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 7 613грн. 68коп. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта»м.Київ в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м. Кременчук Полтавської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськшахтопром»м.Сєвєродонецьк Луганської області 7 613грн. 68коп., з яких 7606грн.80коп. -борг, 06грн.88коп. -3% річних.

Господарський суд Луганської області рішенням від 14.06.2012р. у справі № 8/5014/843/2012 у задоволенні позовних вимог відмовив, у зв'язку з недоведеністю.

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта»м.Київ в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м. Кременчук Полтавської області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2012року у справі № 8/5014/843/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На думку заявника скарги господарський суд неповністю з'ясував обставини, пов'язані з перерахуванням коштів позивачем та отримання їх відповідачем і відповідно незаконно прийняв рішення про відмову у задоволенні позову, вважає доведеним факт перерахування та отримання грошових коштів ТОВ «Луганськшахтопром»платіжними дорученнями № 3183 від 20.06.2001року, № 3272 від 27.06.2002року на суму 17 300грн., що завірені належним чином ПАТ АКБ «Індустріалбанк»(якій є правонаступником АКБ «МТ-Банк») і вважає дані платіжні доручення доказом списання із рахунку позивача коштів у сумі 29 400грн. та їх перерахування на рахунок одержувача -ТОВ «Луганськшахтопром».

Заявник скарги вважає твердження суду про те, що підтвердженням перерахування коштів є виписки з банку безпідставними та такими, що не відповідають Постанові Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Заявник скарги вважає, що господарський суд безпідставно не прийняв у якості належного доказу акт звірки від 23.09.2002 року, складений та завірений печатками сторін -Лисичанським районним нафтопровідним управлінням Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»ВАТ «Укртранснафта»та ТОВ «Луганськшахтопром».

Представник відповідача вважає рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2012р. у справі № 8/5014/843/2012 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, звершуючись з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськшахтопром», зазначив місцезнаходження відповідача: 93400, м. Сєвєродонецьк Луганська область, квартал МЖК «МРІЯ», будинок 2, ідентифікаційний код 30878039, та наполягав на отримані відповідачем у справі суми - 2300грн.00коп. за платіжним дорученням № 3272 від 27.06.2002 року та суми 15000грн.00коп. за платіжним дорученням № 3183 від 20.06.2002 року.

З наявних у справі копій платіжних доручень № 3272 від 27.06.2002 року, № 3183 від 20.06.2002 року, які додані позивачем до позовної заяви, вбачається, що одержувачем зазначено: «Луганскшахтопром ГОАО», замість ТОВ «Луганськшахтопром», у графі код вказано: «05400856».

Тоді як, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців свідчить про те, що ідентифікаційний код «05400856»належить Публічному акціонерному товариству «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості»«Луганськдіпрошахт».

При дослідженні матеріалів справи та фактичних обставин справи, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючі, що саме відповідачем по справі -Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськшахтопром»одержані спірні грошові кошти, як і відсутні виписки з реєстрів банківських платежів з обслуговуючого банку про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач має чи мав розрахунковий рахунок в Луганському центральному відділенні ПІБ, якій зазначено у платіжних дорученнях № 3372 від 27.06.2002 року та № 3183 від 20.06.2002 року.

Таким чином, з вищенаведеного слідує, що фактично одержувачем коштів є не Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськшахтопром», (ідентифікаційний код 30878039) відповідач у справі, а Публічне акціонерне товариство «Луганський інститут з проектування підприємств вугільної промисловості»«Луганськдіпрошахт», ідентифікаційний код 05400856.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем у справі здійснювалися зміни до своєї організаційно-правової форми позивачем суду не надані, банківські документи, первинні облікові документи бухгалтерського обліку позивачем суду не представлені.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи відсутність документального обґрунтування підстав перерахування грошових коштів відповідачеві позивачем, відсутність підстав вважати, що саме відповідач - ТОВ «Луганськшахтопром»є стороною у спірному правовідношення, а також недоведеність обов'язків, у розумінні ст. 526 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає позовні вимоги ПАТ «Укртранснафта»м.Київ в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»ПАТ «Укртранснафта»м. Кременчук Полтавської області про стягнення з ТОВ «Луганськшахтопром»м.Сєвєродонецьк Луганської області безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.

Доводи заявника скарги щодо підтвердження наявності суми боргу даними внесеними до акту звірення розрахунків від 23.09.2002 року (а.с. 10) не підтвердились в ході судового розгляду, оскільки даний акт не містить відомості стосовно того, яка саме сума -7606 грн. 80 коп. зазначена у сальдо, до яких саме правовідносин вона відноситься, яку посаду займала Власова С.П., яка підписала цей акт, чи мала вона повноваження на це.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищевказаний акт звірки є неналежним засобом доказування існування заборгованості відповідача.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання.

Зазначений акт свідчить тільки про стан розрахунків між сторонами на певну дату, оскільки він є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Визнання боргу є дією, яка тягне за собою певні цивільно-правові наслідки, у тому числі і переривання строку позовної давності. А відтак визнання боргу має бути викладено у певній формі, яка б не допускала розбіжностей при тлумаченні.

Таким чином, акт звірки взаємних розрахунків від 23.09.2002 року не може свідчити про те, що відповідачем була визнана заборгованість перед позивачем.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2012р. у справі №8/5014/843/2012 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»м.Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2012р. у справі № 8/5014/843/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 -позивачу

2 -відповідачу

3 -до справи

4 -гос. суду Луганської області 5 -ДАГС