Рішення

від 20.08.2012 по справі 19/29-70/251-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/29-70/251-2012 20.08.12

За позовом Приватного підприємства "Галс-Транс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія - Київ", м. Київ

про стягнення 46 446,46 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Фастівщук Л.В. -пред. по довір.

від відповідача Яюк Т.А. -пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Галс-Транс" (далі-ПП «Галс-Транс») звернулось з позовом до Господарського суду м.Києва про стягнення заборгованості в розмірі 46 446,46 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія-Київ" (далі-ТОВ «Дискордія-Київ»), з яких 23101,20 грн. - сума основного боргу, 13200,14 грн. - сума пені, 1997,33 грн. - 3 % річних, 8147,79 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі заявки від 09.07.2008 року ПП "Галс-Транс" надало ТОВ "Діскордія-Київ" послуги перевезення вантажу з Німеччини (D-41540 DORMAGEN, LKW-EINFAHRT TOR 14/Geb.A904 BAYER GMBH, DOR E16, ALTE HEERSTR.) до України (м.Київ), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №192986 від 11.07.2008р., згідно з якою вантаж був доставлений до пункту призначення 22.07.2008р. та отриманий ТОВ «Знак»24.07.2008р. Однак, надані позивачем послуги перевезення вантажу оплачені відповідачем не були, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 23 101,20 грн. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті за перевезення вантажу позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 19.09.2011 року у справі № 19/29 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Діскордія-Київ" на користь ПП "Галс-Транс" суму боргу в розмірі 23 101,20 грн., пеню в розмірі 13200,14 грн., 3 % річних у розмірі 1997,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 8147,79 грн., 464,46 грн. -державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Діскордія-Київ" на користь ПП "Галс-Транс" 23 101,20 грн. основного боргу, 231,01 грн. державного мита та 117,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, в іншій частині позову -відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2012 року рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року скасовано, а справу № 19/29 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 31.05.2012р. № 04-1/479, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 19/29, за результатом проведення якого справу передано для подальшого розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.12р. суддею Капцовою Т.П. справу прийнято до свого провадження, присвоєно номер справи №19/29-70/251-2012 та призначено розгляд справи на 02.07.12р.

Представником відповідача 27.06.12р. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ним в соціальній мережі Інтернет на транспортно-інформаційному сервері lardi-trans.com було розміщено оголошення про пошук автомобіля для перевезення вантажу. Як вказує відповідач перевезення зголосився здійснити перевізник Фастівщук Л.В. про що, по телефону, повідомив ТОВ «Діскордія-Київ», так як мав відповідне авто. Менеджер ТОВ «Дискордія-Київ»відправив Заявку б/н від 09.07.08, яка містила підпис та печатку відповідача факсом на номер телефону-факсу перевізника Фастівщук Л.В., та в телефонній розмові отримав інформацію про номерний знак авто та прізвище водія. Як зазначає відповідач, перевезення вантажу відповідача було здійснено фізичною особою-підприємцем (далі- ФОП) Фастівщук Л.В., в результаті чого, саме ФОП Фастівщук Л.В. виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000074 від 24.07.2008р. на оплату транспортних послуг за Актом №ОУ-0000074 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним ФОП Фастівщук Л.В. та відповідачем.

Відповідач вказує, що між позивачем та відповідачем договір не укладався, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не було складено жодних документів (коносаменту, транспортної накладної, тощо) щодо прийняття позивачем від відповідача вантажу до перевезення.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо делегування ФОП Фастівщук Л.В. функцій з перевезення вантажу для відповідача на підставі Договору доручення №01-01-2008 від 01.01.2008р., укладеного між позивачем та ФОП Фастівщук Л.В., відповідач у відзиві на позов зазначає, що згідно вказаного Договору доручення ФОП Фастівщук Л.В. взяла на себе зобов'язання вчиняти юридичні дії по організації перевезень вантажів, а не безпосереднє здійснення перевезень. Заперечуючи проти нарахування інфляційних втрат, відповідач посилається на те, що нарахування інфляційних втрат по зобов'язанням, визначеним в іноземній валюті законодавством не передбачено, щодо стягнення пені відповідач зазначає, що пеня нарахована безпідставно, у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

У судове засідання 02.07.12р. представники сторін з'явилися.

20.07.2012р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі, в яких відповідачем заперечується надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг, та укладення між сторонами Договору транспортного експедирування.

У судовому засіданні оголошено перерву до 27.07.12р.

У судове засідання 27.07.12р. з'явився представник позивача. У судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення по справі та заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду 20.07.12р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю директора ТОВ "Діскордія-Київ" та представника відповідача у місті Києві на призначену дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.12р. продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 09.08.12р.

У судове засідання 09.08.12р. представники сторін з'явилися. Представники сторін у судовому засіданні долучили до матеріалів справи додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.12р. відкладено розгляд справи на 20.08.12 р. та зобов'язано позивача надати суду оригінал заявки підписаної відповідачем та/або договору укладеного між позивачем та відповідачем, на підтвердження замовлення відповідачем послуг по перевезенню вантажу. У разі ненадання таких документів неможливості їх подання суду, надати письмові пояснення щодо причин ненадання відповідних документів; надати докази надсилиння позивачем заявки відповідачу після її підписання, та докази надсилання позивачем відповідачу оригіналу CMR, копії CMR з мокрою печаткою позивача, актів виконаних робіт, свідоцтва державної реєстрації, свідоцтва платника податків, ліцензії.

У судове засідання 20.08.2012р. представники сторін з'явились. Представником позивача надано суду для огляду факсову копію заявки б/н від 09.07.08. Представники сторін надали пояснення по справі.

20.08.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до міжнародної товарної транспортної накладної CMR № 192986 від 11.07.2008р. (а.с.140) було здійснено перевезення вантажу вагою 6 755, 65 кг. за маршрутом Німеччина-Україна. Вантаж був належним чином доставлений отримувачу, що вбачається з міжнародної товарної транспортної накладної CMR № 192986 від 11.07.2008р. та не заперечується сторонами.

Як вказує позивач, дане перевезення було здійснено на замовлення відповідача на підставі заявки № б/н 2008132335 від 09.07.2008 року (а.с.13) на перевезення вантажу (плівки вагою 6 382,2 кг.) за маршрутом Німеччина -Україна, яка була прийнята позивачем до виконання, про що, як зазначає позивач, свідчить підпис уповноваженої особи позивача скріплений печаткою позивача.

З пояснень представника відповідача судом було встановлено, що відповідачем ТОВ «Дискордія-Київ»в соціальній мережі Інтернет на транспортно-інформаційному сервері lardi-trans.com було розміщено оголошення про пошук автомобіля для перевезення вантажу. Як вказує відповідач, перевезення зголосився здійснити перевізник суб'єкт підприємницької діяльності Фастівщук Л.В. (далі- СПД Фастівщук Л.В.) про що, по телефону, повідомив ТОВ «Діскордія-Київ», так як мав відповідне авто. Менеджер ТОВ «Дискордія-Київ»відправив Заявку б/н від 09.07.08, яка містила підпис та печатку відповідача факсом на номер телефону-факсу перевізника СПД Фастівщук Л.В. Відповідач зазначає, що перевезення було виконано СПД Фастівщук Л.В. про що свідчить міжнародна товарна транспортна накладна CMR № 192986 від 11.07.2008р., податкова накладна від 24.07.08 № 74, рахунок-фактура № СФ-0000074 від 24.07.08, підписані СПД Фастівщук Л.В. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000074 від 24.07.08 підписаний СПД Фастівщук Л.В. та уповноваженою особою ТОВ «Дискордія-Київ»та скріплений печатками останніх.

В своїх письмових поясненнях по справі вх.№ 06-37-2/2446 від 27.07.12 позивач вказує, що між ним та відповідачем фактично був укладений договір транспортного експедирування. Позивач є експедитором і не має власного транспорту, тому для виконання перевезення вантажу було залучено перевізника фізичну особу-підприємця Фастівщук Л.В., з яким було укладено договір та заявку № 09.07.08.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України ( далі-ЦК України), договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

В судовому засідання оглянуто оригінал вказаної заявки № б/н від 09.07.2008 року та встановлено, що це факсова копія заявки відповідача яка не містить мокрої печатки відповідача, а скріплена лише мокрою печаткою позивача.

Таким чином, заявка № б/н від 09.07.2008р., в розумінні ч.1 ст.640 ЦК України, є пропозицією укласти договір в якій не вказано строк для відповіді.

Згідно до ч. 2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Отже, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

На підтвердження направлення відповідачу відповіді про прийняття пропозиції здійснити перевезення на підставі заявки № б/н від 09.07.2008 р. позивачем жодних доказів не надано. Посилання позивача на те, що ним після прийняття вказаної заявки, її підписання та скріплення печаткою ТОВ «Галс-Транс»примірник заявки №б/н від 09.07.2008р. було направлено факсовим зв'язком відповідачу не приймаються судом до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами, та заперечуються відповідачем.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що фактично між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування, яким фактично є вказана заявка № б/н від 09.07.2008 р.

Однак, відповідно до ч.1 ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання вищезазначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Згідно з ч.1 ст.930 ЦК України встановлено, що договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.

Таким чином, для договору транспортного експедирування законом встановлено обов'язкову письмову форму.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як було встановлено вище, докази направлення позивачем відповідачу відповіді про прийняття заявки № б/н 2008132335 від 09.07.2008 р. в матеріалах справи відсутні, факт укладення між позивачем і відповідачем договору транспортного експедирування заперечується відповідачем, за таких підстав доводи позивача про те, що позивач підписавши факсову копію заявки № б/н 2008132335 від 09.07.2008 р. позивач фактично уклав з відповідачем договір транспортного експедирування не приймаються судом до уваги.

Більше того, статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», передбачено, що істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з заявки № б/н від 09.07.08р. остання не містить усіх умов які відповідно до закону є необхідними (істотними) для укладення договору транспортного експедирування, у зв'язку з чим, в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України, заявка №б/н від 09.07.08 не може вважатися укладеним договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, факсова копія заявки № б/н від 09.07.08р., яка надавалася суду позивачем для огляду, як доказ укладення між позивачем та відповідачем договору транспортного експедирування містить лише відбиток штампу відповідача та не скріплена печаткою останнього, що з огляду на норми ч.2 ст.207 ЦК України, також, свідчить про те, що договір транспортного експедирування між позивачем та відповідачем в письмовій формі укладено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивачем доказів того, що саме ним були вчинені дії, передбачені умовами Заявки б/н від 09.07.2008р., яка фактично є пропозицією укласти договір, суду не надано.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що договору транспортного експедирування чи будь-якого іншого договору щодо перевезення вищевказаного вантажу між позивачем та відповідачем укладено не було.

Одночасно з цим, до матеріалів справи долучено міжнародну товарну транспортну накладну CMR № 192986 від 11.07.2008р.

Як вбчається з норм ч.3 ст. 909 ЦК України, складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р., накладна, оскільки не доведено іншого, є доказом умов договору та підтверджує прийняття вантажу перевізником.

Судом встановлено, що в міжнародній товарній транспортній накладні CMR № 192986 від 11.07.2008р. ні позивач (ПП «Галс-Транс») ні відповідач (ТОВ «Дискордія-Київ») не зазначені в якості учасників господарської операції по перевезенню вантажу, натомість в міжнародній товарній транспортній накладні CMR № 192986 від 11.07.2008р. в якості перевізника зазначено Фастівщук Л.В.

Як вказує позивач, саме ФОП Фастівщук Л.В. був залучений позивачем (експедитором) в якості перевізника для виконання заявки №б/н від 09.07.08. на підставі договору та заявки № 09-07-2008 від 09.07.08.

Однак, як встановлено вище, між позивачем та відповідачем не було укладено договору транспортного експедирування, відповідно до якого позивач виступав експедитором. Крім того, як встановлено судом між позивачем та ФОП Фаствіщук Л.В. було укладено лише договір доручення на виконання юридичних дій по організації міжнародних автомобільних перевезень вантажів №01-01-2008 від 01.01.2008 р. (далі-договір доручення).

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, договір доручення передбачає, що одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Однак, з міжнародної товарної транспортної накладної CMR № 192986 від 11.07.2008р., не вбачається що при здійсненні переведення ФОП Фастівщук Л.В. діяла від імені позивача, а зміст договору доручення не дає підстав стверджувати, що ФОП Фастівщук Л.В., виконувалося замовлення по перевезенню вантажу саме на підставі договору транспортного експедирування укладеного з відповідачем.

Судом, також, не приймаються посилання позивача на те, що ним нібито 02.08.08 було направлено на адресу відповідача документи, що вказані в заявці, зокрема СМR № 192986 від 11.07.08, копію СМR № 192986 від 11.07.08, два акти виконаних робіт № ОУ-0000008 від 24.07.08, а також рахунок-фактура № СФ-0000008 від 24.07.08., які були отримані відповідачем 05.08.08., оскільки, як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення надісланого на адресу відповідача 02.08.08 (а.с.163), вказане відправлення було направлено відповідачу саме ФОП Фастівщук.

В матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна CMR № 192986 від 11.07.2008р., з якої вбачається, що перевізником виступив ФОП Фастівщук Л.В., про що свідчить печатка останньої, Податкова накладна № 74 від 24.07.08р., підписана ФОП Фастівщук Л.В. (а.с.143), Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000074 від 24.07.2008р. (а.с.142), підписаний відповідачем та ФОП Фастівщук, та рахунок-фактура №СФ-0000074 від 24.07.2008р.(а.с.141), підписаний ФОП Фастівщук Л.В. Всі зазначені документи скріплені печаткою ФОП Фастівщук Л.В.

За таких підстав, з огляду на положення норм ч.3 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р., відповідно до яких накладна є доказом умов договору та підтверджує прийняття вантажу, суд приходить до висновку про те, що фактично, договір перевезення був укладений відповідачем з ФОП Фастівщук Л.В., у зв'язку з чим, саме ФОП Фастівщук має право на отримання від відповідача плати за здійснення вищевказаного перевезення та не позбавлена права звернутися до відповідача з вимогою про оплату вказаного перевезення вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст.174 ГК України, також визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що між ним та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування чи будь-який інший договір на підставі якого у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання по оплаті вказаного вище перевезення вантажу. Позивача не було зазначено в якості учасника господарської операції по перевезенню вантажу. Як встановлено судом, фактично договір перевезення вантажу було укладено між відповідачем та ФОП Фастівщук Л.В., якою і було виконане вказане перевезення, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 23101,20 грн. вартості перевезення, інфляційних втрат, 3% річних та пені, нарахованих у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, задоволенню не підлягають.

Одночасно з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32,33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.08.2012р.

Суддя Капцова Т.П.