Постанова

від 05.12.2012 по справі 19/29-70/251-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа№ 19/29-70/251-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Скрипка І.М.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Фастівщук Г.М. - директор;

Фастівщук Л.В., довіреність б/н від 01.11.2010;

відповідача:Дубовик Т.А., довіреність б/н від 19.10.2012;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГАЛС-ТРАНС»

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.08.2012

у справі № 19/29-70/251-2012 (суддя: Капцова Т.П.)

за позовом Приватного підприємства «ГАЛС-ТРАНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія - Київ»

про стягнення 46446,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ГАЛС-ТРАНС» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскордія - Київ» про стягнення 46446,46 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 19/29-70/251-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство «ГАЛС-ТРАНС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 19/29-70/251-2012 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 № 19/29-70/251-2012 у справі № 19/29-70/251-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 прийнято до розгляду справу № 19/29-70/251-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 15.10.2012 об 11:45.

15.10.2012 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 у справі № 19/29-70/251-2012 відкладено на 22.10.2012 о 12:00.

Згідно Розпорядження Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Зеленіна В.О. на лікарняному, керуючись ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 р., здійснити розгляд справи № 19/29-70/251-2012 у складі: головуючий суддя Жук Г.А., судді Синиця О.Ф., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі № 19/29-70/251-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 12.11.2012 о 10:30.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 № 19/29-70/251-2012 у справі № 19/29-70/251-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Скрипка І.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі № 19/29-70/251-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 12.11.2012 о 10:30.

12.11.2012 в судовому засіданні оголошено перерву на 05.12.2012 о 12:30.

05.12.2012 представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити.

05.12.2012 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 19/29-70/251-2012 залишити без змін.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до міжнародної товарної транспортної накладної CMR № 192986 від 11.07.2008р. було здійснено перевезення вантажу вагою 6 755, 65 кг. за маршрутом Німеччина-Україна.

За твердженням позивача дане перевезення було здійснено на замовлення відповідача на підставі заявки № б/н від 09.07.2008 року на перевезення вантажу (плівки вагою 6 382,2 кг.) за маршрутом Німеччина - Україна, яка була прийнята позивачем до виконання, про що, як стверджує позивач, свідчить підпис уповноваженої особи позивача скріплений печаткою позивача, в зв'язку з чим на його думку між ним та відповідачем фактично був укладений договір транспортного експедирування.

При цьому позивач зазначив, що є експедитором, але не має власного транспорту, тому для виконання перевезення вантажу було залучено перевізника фізичну особу-підприємця Фастівщук Л.В., з яким було укладено договір та заявку № 09.07.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання вищезазначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України встановлено, що договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.

Таким чином, для договору транспортного експедирування законом встановлено обов'язкову письмову форму.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", передбачено, що істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, на підставі положень ст. 641 Цивільного кодексу України позивач 09.06.2008 за допомогою факсимільного зв'язку направив позивачу пропозицію укласти договір.

Але з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було встановлено, що факсова копія заявки № б/н від 09.07.2008 року відповідача не містить мокрої печатки відповідача, а скріплена лише мокрою печаткою позивача.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявка № б/н від 09.07.2008 року, в розумінні ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, є лише пропозицією укласти договір, в якій не вказано строк для відповіді.

Згідно до ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Отже, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що позивачем в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували, що ним було направлено відповідачу відповідь про прийняття пропозиції щодо здійснення перевезення на підставі заявки № б/н від 09.07.2008 р.

Таким чином, у позивача відсутні належні докази, що підтверджують отримання відповідачем підтвердження укладення Договору шляхом його підписання сторонами і прийняття до виконання заявки № б/н від 09.07.2008 року позивачем.

До того ж, з заявки № б/н від 09.07.08 року вбачається, що вона не містить усіх умов які відповідно до закону є необхідними (істотними) для укладення договору транспортного експедирування.

Крім цього, заявка № б/н від 09.07.08 року містить лише відбиток штампу відповідача та не скріплена печаткою останнього.

З огляду на викладене вище, твердження позивача, що фактично між ним та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування, яким фактично є вказана заявка № б/н від 09.07.2008 року, є безпідставним та необґрунтованим.

В свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що саме ним були вчинені дії, передбачені умовами заявки б/н від 09.07.2008 року, які є згодою укласти договір.

Але в той же час, відповідачем надано суду докази, які вказують, що перевезення зголосився здійснити та здійснив перевізник суб'єкт підприємницької діяльності Фастівщук Л.В. (далі- СПД Фастівщук Л.В.), яка має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України від 04.10.2006 серія АВ № 196512, а саме заявка б/н від 09.07.08, міжнародна товарна транспортна накладна CMR № 192986 від 11.07.2008р.( з якої вбачається, що ні ПП "Галс-Транс" ні ТОВ "Дискордія-Київ" не зазначені в якості учасників господарської операції по перевезенню вантажу, натомість в міжнародній товарній транспортній накладні CMR № 192986 від 11.07.2008р. в якості перевізника зазначено Фастівщук Л.В.), податкова накладна від 24.07.08 № 74, рахунок-фактура № СФ-0000074 від 24.07.08, підписані СПД Фастівщук Л.В. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000074 від 24.07.08.

Зазначена заявка та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Частиною 3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р., накладна, оскільки не доведено іншого, є доказом умов договору та підтверджує прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, договір транспортного експедирування було укладено саме між СПД Фастівщук Л.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскордія - Київ», що за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а саме те, що ним нібито 02.08.08 було направлено на адресу відповідача документи, що вказані в заявці, зокрема СМR № 192986 від 11.07.08, копію СМR № 192986 від 11.07.08, два акти виконаних робіт № ОУ-0000008 від 24.07.08, а також рахунок-фактура № СФ-0000008 від 24.07.08., які були отримані відповідачем 05.08.08., так - як з повідомлення про вручення поштового відправлення надісланого на адресу відповідача 02.08.08 (а.с.163) вбачається, що вказане відправлення було направлено відповідачу саме ФОП Фастівщук.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір перевезення був укладений між відповідачем та ФОП Фастівщук Л.В., у зв'язку з чим, саме ФОП Фастівщук має право на отримання від відповідача плати за здійснення вищевказаного перевезення, в зв'язку з чим в разі порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, не позбавлена права звернутись до нього з вимогою про оплату вказаного перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 19/29-70/251-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГАЛС-ТРАНС» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 19/29-70/251-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 19/29-70/251-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Скрипка І.М.