Постанова

від 26.02.2013 по справі 19/29-70/251-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 19/29-70/251-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаДубовик А.А. дов. від 25.02.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Галс - Транс" на постановувід 05.12.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 19/29-70/251-2012 господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Галс - Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія - Київ" простягнення 46446,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Галс - Транс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскордія - Київ" про стягнення суми заборгованості у розмірі 46 446,46 грн. (з яких: 23 101,20 грн. - основний борг (еквівалент 2 000,00 євро станом на 04.07.2011), 13 200,14 грн. - пеня (еквівалент 1 142,81 євро), 1 997,33 грн. - 3% річних (еквівалент 172,92 євро), 8 147,79 грн. - інфляційні втрати (еквівалент 705,40 євро)).

Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року (суддя Капцова Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року (головуючий суддя Зеленіна В.О., судді Синиця О.Ф., Скрипка І.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Доповідач Волковицька Н.О.

Приватне підприємство "Галс - Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Галс - Транс" про стягнення коштів задовольнити.

Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, статтей 32-39,43 Господарського процесуального кодексу України, частини 1 статті 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року.

Позивач звернувся із клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з перебуванням директора Приватного підприємства "Галс - Транс" на лікуванні, яке задоволенню не підлягає за відсутності підстав вважати явку сторін обов'язковою.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до міжнародної товарної транспортної накладної CMR № 192986 від 11.07.2008 року було здійснено перевезення вантажу вагою 6 755, 65 кг. за маршрутом Німеччина-Україна.

За твердженням позивача дане перевезення було здійснено на замовлення відповідача на підставі заявки № б/н від 09.07.2008 року на перевезення вантажу (плівки вагою 6 382,2 кг.) за маршрутом Німеччина - Україна, яка була прийнята позивачем до виконання, про що, як стверджує позивач, свідчить підпис уповноваженої особи позивача скріплений печаткою позивача, в зв'язку з чим на його думку між ним та відповідачем фактично був укладений договір транспортного експедирування.

При цьому позивач зазначив, що є експедитором, але не має власного транспорту, тому для виконання перевезення вантажу було залучено перевізника фізичну особу-підприємця Фастівщук Л.В., з яким було укладено договір та заявку № 09.07.2008.

Відповідно до частини 1 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (частина 4 стаття 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", передбачено, що істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судами встановлено, що позивач 09.06.2008 за допомогою факсимільного зв'язку направив позивачу пропозицію укласти договір на підставі положень статті 641 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що заявка № б/н від 09.07.2008 року, в розумінні частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України, є пропозицією укласти договір, в якій не вказано строк для відповіді, оскільки, як було встановлено судами, факсова копія заявки № б/н від 09.07.2008 року відповідача не містить мокрої печатки відповідача, а скріплена лише мокрою печаткою позивача

Згідно до частини 2 статті 644 Цивільного кодексу України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Таким чином, суди дійшли висновку, що у позивача відсутні належні докази які підтверджують укладення договору заявки № б/н від 09.07.2008 року.

Крім того, судами встановлено, що позивачем не надано доказів того, що саме ним були вчинені дії, передбачені умовами заявки б/н від 09.07.2008 року, оскільки перевезення здійснив перевізник суб'єкт підприємницької діяльності Фастівщук Л.В. (далі - СПД Фастівщук Л.В.), яка має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України від 04.10.2006 серія АВ № 196512, а ні заявка б/н від 09.07.08, ні міжнародна товарна транспортна накладна CMR № 192986 від 11.07.2008 року не містять якості учасників господарської операції по перевезенню вантажу ні ПП "Галс-Транс" ні ТОВ "Дискордія-Київ". Натомість в міжнародній товарній транспортній накладні CMR № 192986 від 11.07.2008 року в якості перевізника зазначено Фастівщук Л.В., податкова накладна від 24.07.08 № 74, рахунок-фактура № СФ-0000074 від 24.07.08, підписані СПД Фастівщук Л.В. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000074 від 24.07.08, заявка та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 року, накладна, оскільки не доведено іншого, є доказом умов договору та підтверджує прийняття вантажу перевізником.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що договір перевезення був укладений між відповідачем та СПД Фастівщук Л.В., що за змістом статтей 173, 193 Господарського кодексу України, статтей 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), у зв'язку з чим, саме ФОП Фастівщук має право на отримання від відповідача плати за здійснення вищевказаного перевезення.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить

до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № 19/29-70/251-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Галс - Транс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач