Ухвала

від 11.07.2012 по справі 2а-2704/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2704/11/2770

11.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Щепанської О.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Севастопольської митниці- Агабабян Сергій Суренович, довіреність № 4276 від 08.09.11;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 11.04.12 по справі № 2а-2704/11/2770

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Севастопольської митниці (пл. Нахімова, 5 А,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми "Р" №12 від 11.07.2011

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.04.2012 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Севастопольської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми "Р" №12 від 11.07.2011, - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суд, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.04.2012 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповною мірою досліджені наявні у справі докази, чим порушені норми процесуального права.

У судовому засіданні 11.07.2012 представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Позивач правом на участь в розгляді справи не скористався, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м.Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що на підставі наказу Севастопольської митниці від 20.05.2011 № 217 "Про проведення невиїзної документальної перевірки" у період з 23.05.2011 по 31.05.2011 проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час ввозу громадянкою України ОСОБА_2 на митну територію України товару "папір санітарно-гігієнічного призначення", оформленого Севастопольською митницею за вантажною митною декларацією від 23.06.2009 № 123000002/9/000402, вантажною митною декларацією від 11.07.2009 № 123000002/9/000459.

Як свідчать матеріали справи, посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення форми "Р" №12 від 11.07.2011 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 26671,63 грн., з яких 21337,30 грн. за основним платежем, 5334,33 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України громадянами, за основним платежем - 21337,30 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5334,33 грн. став акт невиїзної документальної перевірки № 0008/1/123000000/НОМЕР_1 від 06.07.2011.

За висновками акту перевірки не підтверджено автентичність, а також встановлено недостовірність відомостей, що містяться в документах, які подавалися ОСОБА_2 під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією від 23.06.2009 № 123000002/9/000402, а саме - в копії комерційного рахунку від 18.06.2009 № 20091489, а також за вантажною митною декларацією від 11.07.2009 № 123000002/9/000459, а саме - в копії комерційного рахунку від 09.07.2009 № 20091510.

Крім того, у порушення вимог статей 81, 249, 259, 267 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозилися ОСОБА_2 і були оформлені у митному відношенні за вантажними митними деклараціями від 23.06.2009 № 123000002/9/000402, від 11.07.2009 № 123000002/9/000459, була визначена невірно і зменшена на 106686,50 грн.

На підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3, пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, також встановлено, що податкове зобов'язання ОСОБА_2 з податку на додану вартість, яке виникло внаслідок невірного визначення митної вартості імпортованих товарів при їх митному оформленні, сплачено не в повному обсязі. Сума зменшення податкового зобов'язання становить 21337,30 грн.

Загалом, згідно акту перевірки, до сплати в Державний бюджет України підлягають суми податкових зобов'язань, які визначені Севастопольською митницею у розмірі 26671,63 грн., з яких 21337,30 грн. за основним платежем, 5334,33 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи представника позивача щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення Севастопольської митниці не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, наявними у матеріалах справи.

Із висновками Окружного адміністративного суду м.Севастополя погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах законів, що регулює дані правовідносини.

У відповідності до вимог ст. 69 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 11.07.2002 № 92-ІУ, що діяв на момент здійснення митного оформ лення товарів та проведення перевірки) незалеж но від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску това рів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, як що є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства Украї ни чи міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Статтею 81 Митного кодексу України встановлено процедуру декларування, згідно якої декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 249 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Слід зазначити, що використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У зв'язку з сумнівами щодо достовірності документів, які були надані ОСОБА_2 до митного оформлення при декларуванні товару "папір санітарно-гігієнічного призначення для виробництва туалетного паперу: одношаровий з целюлозного волокна у рулонах діаметром 1,05 м -1,20 м; вага 1 рулону 74-105 кг, завширшки 23,50 см з масою 1 кв.м кожного шару 18г", Севастопольською митницею було направлено запит від 17.03.2010 № 18/11-0209-ЕП до Департаменту організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України з метою проведення перевірки наданих до митного оформлення документів на автентичність.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що через Департамент організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України Севастопольською митницею листом № 20/07748 від 25.11.2010 було отримано від митних органів Туреччини документально підтверджені відомості щодо вартісних та кількісних характеристик товару "папір санітарно-гігієнічного призначення", ввезеного громадянкою ОСОБА_2 на митну територію України від фірми Yasar Dis Ticaret A.S."(Canklaya Gazi Osman Pasa B. 3/4 No: 10/5/7, Izmir/Konak. 052, Туреччина) на т/х "Герої СевастополяВ»в рейсі № 416 (17.06.2009-22.06.2009) та т/х "Севастополь-1"в рейсі № 10/2009 (з 05.07.2009 по 11.07.2009), та оформленого Севастопольською митницею за вантажними митними деклараціями від 23.06.2009 № 123000002/9/000402, від 11.07.2009 № 123000002/9/000459.

Як вбачається з акту невиїзної документальної перевірки № 0008/1/123000000/НОМЕР_1 від 06.07.2011, для митного оформлення паперу санітарно-гігієнічного призначення, що надійшов на т/х "Герої Севастополя" (прапор -Україна) за коносаментом від 20.06.2009 № 25 було надано комерційний інвойс від 18.06.2009 № 20091489, який надруковано англійською мовою. У вказаному інвойсі зазначено країну походження товару -Туреччина.

Перевіркою встановлено, що експортний рахунок-фактура від 18.06.2009 І № 238611, що надавався до митних органів Туреччини, має інший номер та відрізняється формою фірмового бланку. Цей рахунок надруковано турецькою мовою, відомості щодо країни походження товарів у ньому відсутні. Крім того, у рахунках відрізняються відомості щодо фактурної вартості товару і умов поставки.

Так, у копії рахунку від 18.06.2009 № 20091489, що подавалась позивачкою в комплекті документів при митному оформлені товарів за ВМД від 23.06.2009 № 123000002/9/000402 вказано: умови поставки Zeyport, Istanbul"; кількість місць, шт. "240"; вага нетто, кг. "23389"; вага брутто, кг. "не зазначено"; ціна, дол. США за 1 тону "740"; загальна сума за рахунком, дол. США "17307,86".

У копії рахунку від 18.06.2009 І № 238611, що була отримана від митних органів Туреччини вказано: умови поставки Zeytinburnu-Istanbul"; кількість місць, шт. "240"; вага нетто, кг. "23389"; вага брутто, кг. "23389"; ціна, дол. США за 1 тону "1040"; загальна сума за рахунком, дол. США "24324,56".

З копії експортної митної декларації від 08.06.2009 № 09340800ЕХ009043, надіслану Митними органами Туреччини та за якою було оформлено експорт даного товару вбачається, що відомості щодо отримувача, вартості та ваги товарів у цій декларації відповідають відомостям, які зазначено в експортному рахунку-фактурі від 18.06.2009 І № 238611, а саме:

- графа 8 "Одержувач": ОСОБА_2, АДРЕСА_2;

- графа 20 "Умови поставки": FOB Istanbul;

- графа 22 "Валюта та загальна фактура вартість товару": USD 24324,56;

- графи 35 "Вага брутто товару", 38 "Вага нетто товару": 23389,00.

Таким чином, обґрунтованим є висновок відповідача викладений в акті перевірки стосовно того, що не підтверджено автентичність, а також встановлено недостовірність відомостей, що містяться в документах, які подавалися ОСОБА_2 під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією від 23.06.2009 № 123000002/9/000402, а саме - в копії комерційного рахунку від 18.06.2009 № 20091489, на підставі даних якого визначалася фактурна та митна вартість товару за даною вантажною митною декларацією.

Стосовно ВМД від 11.07.09 № 123000002/9/000459 перевіркою також встановлено, що для митного оформлення паперу санітарно-гігієнічного призначення, що на дійшов на т/х "Севастополь-1"(прапор - Україна) за коносаментом від 09.07.09 № 1 було надано комерційний інвойс від 09.07.09 № 20091510, який надрукований англійською мовою. В зазначеному інвойсі вказано, що країна походження товар -Туреччина.

Експортний рахунок-фактура від 09.07.2009 І № 238624, що надавався до митних органів Туреччини, має інший номер та відрізняється формою фірмового бланку. Цей рахунок надруковано турецькою мовою, відомості щодо країни походження товарів у ньому відсутні. Крім того, у рахунках відрізняються відомості щодо фактурної вартості товару і умов поставки.

Так, у копії рахунку від 09.07.2009 № 20091510, що подавалася в комплекті документів при митному оформлені товарів за вантажною митною декларацією від 11.07.2009 № 123000002/9/000459 вказано: умови поставки Karakoy, Istanbul"; кількість місць, шт. "240"; вага нетто, кг. "23283"; вага брутто, кг. "не зазначено"; ціна, дол. США за 1 тону "740"; загальна сума за рахунком, дол. США "17229,42".

Між тим, у копії рахунку від 09.07.2009 І № 238624, що була отримана від митних органів Туреччини вказано: умови поставки Karakoy-Istanbul"; кількість місць, шт. "240"; вага нетто, кг. "23283"; вага брутто, кг. "23283"; ціна, дол. США за 1 тону "1040"; загальна сума за рахунком, дол. США "24214,32".

З копії експортної митної декларації від 09.07.2009 № 09340800ЕХ010382, надіслану Митними органами Туреччини та за якою було оформлено експорт даного товару слідує, що відомості щодо отримувача, вартості та ваги товарів, у цій декларації відповідають відомостям, які зазначено в експортному рахунку-фактурі від 09.07.2009 І № 238624, а саме:

- графа 8 "Одержувач": ОСОБА_2, АДРЕСА_2;

- графа 20 "Умови поставки": FOB Istanbul;

- графа 22 "Валюта та загальна фактура вартість товару": USD 24214,32;

- графи 35 "Вага брутто товару", 38 "Вага нетто товару": 23283,00.

Отже, з урахуванням викладеного відповідач дійшов обґрунтованого висновку, що не підтверджено автентичність, а також встановлено недостовірність відомостей, що містяться в документах, які подавалися ОСОБА_2 під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією від 11.07.2009 № 123000002/9/000459, а саме в копії комерційного рахунку від 09.07.2009 № 20091510, на підставі даних якого визначалася фактурна та митна вартість товару за даною вантажною митною декларацією.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок за товар здійснювався у готівковій формі відповідно до квитанцій № 3498 від 25.07.2009 та № 3867 від 23.08.2009, наданих представником компанії "Yаsаг Dis Тісагеt A.S.", оскільки у зазначених квитанціях не міститься будь-яких даних щодо того, за що саме позивачкою сплачені зазначені у них суми та чи є ці суми повною оплатою отриманого товару.

Крім того, судом першої інстанції була призначена та проведена судова-технічна експертиза документів, за результатами якої зроблений висновок № 12072 від 24.02.2012 (а.с.203-206).

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Так, в ході проведених досліджень експертом зроблено висновки, що відтиск овальної печатки на квитанціях нанесено одним кліше печатки (розмір зовнішнього ободка -50X30 мм, розмір внутрішнього ободка - 34X12 мм), а на інвойсах, наданих до митного оформлення, - іншим, подібним за змістом та формою, кліше (розмір зовнішнього ободка - 49X29 мм, розмір внутрішнього ободка - 33X12 мм). Відтиск печатки на документах, отриманих від митних органів Туреччини, не ідентичний попереднім двом зразкам.

Більш того, відповіддю фірми "Yаsаг Dis Тісагеt A.S." з доданими документами до неї на запит Севастопольської митниці, турецька сторона підтверджує, що інвойси від 18.06.2009 № 20091489, від 09.07.2009 № 20091510 та квитанції від 25.07.2009 № 3498, від 23.08.2009 № 3867 є підробними. Платежі по обох продажах були здійснені покупцем безпосередньо виробнику -компанії "Viking Kagit ve Seluloz A.S", а отримані кошти було переведено на адресу компанії "Yаsаг Dis Тісагеt A.S." компанією "Viking Kagit ve Seluloz A.S", а отже ОСОБА_2 не могла отримати квитанцію безпосередньо від компанії "Yаsаг Dis Тісагеt A.S."

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком акту перевірки № 0008/1/123000000/НОМЕР_1 від 06.07.2011 стосовно того, що митна вартість товарів, що ввозилися на ім'я ОСОБА_2 і були оформлені у митному відношенні ВМД від 23.06.09 №123000002/9/000402, від 11.07.09 №123000002/9/000459 у порушення вимог ст.ст. 81, 249, 259, 267 Митного кодексу України, оскільки митна вартість товарів була визначена невірно і зменшена на 106 686,50 грн., внаслідок чого нанесено втрати Держбюджету України в сумі 21 337,33 грн.

Підпунктами 54.3.2, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ви значено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника пода тків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, за явлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'я зань, визначених платником податків у митних деклараціях.

За приписами п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Севастопольською митницею правомірно та обґрунтовано прийнято податкове повідомлення форми «Р»№ 12, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежами - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України громадянами (код «128»згідно з Класифікатором видів податків, зборів, обов'язкових платежів та інших бюджетних надходжень, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.12.2005 № 1201, код «14010300»згідно з кодами бюджетної класифікації) на загальну суму 26671,63 грн., з яких 21337,30 грн. - за основним платежем, 5334,33 грн. - за штрафними санкціями, що повністю узгоджується з вимогами п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на те, що за весь період митного оформлення товарів у співробітників митниці не виникло питань та зауважень ні стосовно огляду вантажу, ні стосовно супроводжуючих вантаж документів, оскільки заявником не враховано, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митні органи здійснюють митний контроль і після митного оформлення товарів, які ввозилися на митну територію України, у тому числі шляхом проведення перевірок ( стаття 69 Митного кодексу України.

Окрім зазначеного, у відповідності до вимог статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Основною і найбільш поширеною формою митного контролю є документальна перевірка, у ході здійснення якої перевіряються документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю (за визначенням статті 45 Кодексу). При цьому, встановлюється наявність документів, необхідних для митного контролю товарів у відповідності з заявленим режимом та найменуваннями товарів, перевіряється правильність заповнення товаротранспортних документів, відповідність зазначених у них відомостей відомостям, що містяться у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та інших документах, наданих до митного контролю та митного оформлення, перевіряються відомості та документи, що стосуються нетарифних заходів регулювання (ліцензування, сертифікації, дозволи інших державних органів), платіжні документи, сертифікати про походження товарів і інші документи.

Слід зазначити, що незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них, не звільняє громадян і підприємства від обов'язків по додержанню законодавства України з питань митної справи.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, провів митний контроль позивача, після митного оформлення і випуску товарів у вільний обіг шляхом перевірки документів, необхідних для митного контролю товарів у відповідності з заявленим режимом та найменуваннями товарів.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності винесення спірного рішення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.04.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 11.04.12 у справі № 2а-2704/11/2770 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 11.04.12 у справі № 2а-2704/11/2770- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль