Ухвала

від 22.08.2012 по справі 2270/1507/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/1507/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

відповідача: Шеремета В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, заяву Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Тесмо-М" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і стягнення з Державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ , -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ "Тесмо-М" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведених перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість податковим органом були складені акти №9058/23-7/14152653 від 20.12.2011 року та №19/23-7/14152653 від 04.01.2012 року. На підставі висновків акту перевірки №9058/23-7/14152653 від 20.12.2011 року прийняте податкове повідомлення -рішення від 30.12.2011 року форми «В1»№0001592307, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46849,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 23425,00 грн. Згідно висновків акту №19/23-7/14152653 від 04.01.2012 року, прийняті податкові повідомлення -рішення від 20.01.2012 року форми "В1" №0000042307 та форми "В4" №0000052307. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати, а також стягнути з Державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в порядку ст. 192 КАС України подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ДПІ у м. Хмельницькому, підтримавши її вимоги. Просили апеляційну скаргу задовольнити, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2012 року скасувати та відмовити у задоволенні позову, а розгляд справи проводити без участі представника ГУ ДКСУ у Хмельницькій області .

Колегія суддів, заслухавши думку представника апелянта, враховуючи те, що явка інших учасників в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами за даної явки сторін згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватне акціонерне товариство "Тесмо-М" зареєстроване як юридична особа 27.09.1999 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, взяте на облік платником податків державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому 24.01.1993 року за №1446 та зареєстроване платником ПДВ.

За результатами проведених перевірок податковим органом складено акти №9058/23-7/14152653 від 20.12.2011 року "Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за серпень 2011 року", та №19/23-7/14152653 від 04.01.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2011 року" (т.1 а.с.11-20, 24-57).

Перевіркою, за результатами якої складено акт №9058/23-7/14152653 від 20.12.2011 року виявлено порушення позивачем п.198.1, ст.198, п.200.1 п.200.3, абз."а" п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2011 року на 46849,00 грн., в зв`язку із безпідставним віднесенням ним до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 46849 грн., у липні 2011 по господарській операції, з придбання товару у ТзОВ"Трігла".

На підставі висновків акту перевірки №9058/23-7/14152653 від 20.12.2011 року, прийняте податкове повідомлення -рішення від 30.12.2011 року форми "В1"№0001592307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46849,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) в сумі 23425,00 грн. (т.1 а.с. 10)

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "Тесмо-М" до податкового кредиту липня 2011 року віднесено суми ПДВ в розмірі 46849,00 грн., по податкових накладних від 04.07.2011 року : №3 та № 4, виписаних ТзОВ "Трігла" на підтвердження отримання товару.

При цьому також встановлено, що відповідно до умов укладеного між ПрАТ "Тесмо-М" та ТзОВ "Трігла" договору поставки №31-03 від 10 березня 2011 року (т.1 а.с. 82-84), Постачальник - ТзОВ "Трігла" зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця товар відповідно до замовлення Покупця, а Покупець - приватне акціонерне товариство "Тесмо-М" зобов`язується приймати товар та оплачувати його за цінами Постачальника на умовах даного Договору ( п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання сторонами договору поставки №31-03 від 10 березня 2011 року в липні 2011 року, позивачу під час проведення відповідачем перевірки та суду надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати за товар, в тому числі ПДВ. На підтвердження перевезення товару ( запчастин) від постачальника покупцю позивачем надано вантажну декларацію ПП"Нічний Експрес" №9099409 від 05.07.2011, в якій зазначено : відправник - ТзОВ "Трігла", одержувач : ПРАТ "Тесмо-М".

Перевіркою, за результатами якої складено акт №19/23-7/14152653 від 04.01.2012 року виявлено порушення ПрАТ "Тесмо-М" п.198.1, ст.198, п.200.1 п.200.3, абз."а" п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ним завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2011 року на 29266,00 грн., та завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту жовтня 2011р. (рядок 19,20.2 декларації) на 38857 грн., в зв`язку із безпідставним віднесенням ним до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 38857 грн., у жовтні 2011 по господарській операції, з придбання товару у ТзОВ"Трігла" та ТзОВ "СУАП Промтехвод".

На підставі висновків акту перевірки №19/23-7/14152653 від 04.01.2012 року, прийняті податкові повідомлення -рішення від 20.01.2012 року форми "В1" №0000042307, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29266,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафами) в сумі 14633,00 грн. та форми "В4" №0000052307, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38857,00 грн. (т. 1 а.с. 22-23).

Як встановлено судом першої інстанції , ТзОВ "Трігла ", ідентифікаційний код 19021476, зареєстроване Оболонською РДА у м.Києві 07.07.1992 року № 10691050001003102, реєстрація не скасована, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, знаходиться на обліку ДПІ у Оболонському районі м. Києва. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.03.2011 року №100330393, видане ДПІ у Оболонському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 190214726542.

Згідно відомостей Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05.03.2012 року (запис №1) основними видами діяльності ТзОВ "Трігла " є виробництво контрольно-вимірювальних приладів, дослідження і розробки в галузі технічних наук, проектування та монтаж систем керування технологічними процесами, інші види оптової торгівлі.

ТзОВ "Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", ідентифікаційний код 30978672, зареєстроване Дарницькою РДА у м.Києві 29.06.2000 року № 10651200000005119, реєстрація не скасована, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, знаходиться на обліку ДПІ у Дарницькому районі м. Києва. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.07.2009 року №38805580, видане ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 309786726512. Основними видами діяльності товариства є монтаж насосів, компресорів та гідравлічних систем, дослідження і розробки в галузі технічних наук, діяльність у сфері інжинірингу, виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем, інші види оптової торгівлі, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ "Тесмо-М" до податкового кредиту жовтня 2011 року віднесено суми ПДВ в розмірі 38857,00 грн., в тому числі : 27781,00 грн. - по податкових накладних від 06.10.2011 року №25 та №26, від 18.10.2011 року №78, від 28.10.2011 року №132, від 31.10.2011 року №136, №137, №138 виписаних ТзОВ "Трігла" та 11076,00 грн.- по податкових накладних від 07.10.2011 року №108 та №109, із врахуванням розрахунку №113 від 12.10.2011 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, виписаних ТзОВ "СУАП Промтехвод" на підтвердження отримання товару.

На підтвердження виконання сторонами договору поставки №31-03 від 10 березня 2011 року ( ПРАТ"Тесмо-М" та ТзОВ "Трігла") в жовтні 2011 року, позивачу під час проведення відповідачем перевірки та суду надано специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати за товар, в тому числі ПДВ. На підтвердження перевезення товару від постачальника покупцю позивачем надано вантажні декларації ПП"Нічний Експрес", в яких зазначено : відправник - ТзОВ ТзОВ "Трігла", одержувач : ПАТ "Тесмо-М".

Відповідно до умов укладеного між приватним акціонерним товариством "Тесмо-М" та ТзОВ "СУАП Промтехвод" договору постачання №02 від 01 лютого 2011 року (т.1 а.с. 71-73), Постачальник - ТзОВ "СУАП Промтехвод" зобов`язується поставити у зумовлені Договором строки насосне обладнання, а Покупець - ПРАТ"Тесмо-М" зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього Договору ( п.1.1. Договору).

На підтвердження виконання сторонами договору постачання №02 від 01 лютого 2011 року в жовтні 2011 року, позивачу під час проведення відповідачем перевірки та суду надано податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати за товар, в тому числі ПДВ, сертифікати відповідності. На підтвердження перевезення товару від постачальника покупцю позивачем надано вантажну декларацію ПП"Нічний Експрес" №9453527 від 12.10.2011, в якій зазначено : відправник - ТОВ"СУАП Промтехвод", одержувач : ПРАТ "Тесмо-М".

На підтвердження використання позивачем, придбаного товару в ТзОВ "Трігла" та ТОВ"СУАП Промтехвод" по вказаних договорах поставки позивачем надано звіти про витрати матеріалів за жовтень та листопад 2011 року, довідки про рух товару за періоди : з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, з 01.09.2011 року - по 30.09.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, з 01.11.2011 - по 30.11.2011 року. Крім того, позивачем суду першої інстанції було надано ВМД №400000009/2011/015693, №400000009/2011/015693 від 22.09.2011 року, №400000009/2011/017635, акт прийому - передачі на підтвердження подальшої реалізації виготовленого позивачем обладнання контрагенту, в тому числі з придбаних у ТзОВ "Трігла" та ТОВ"СУАП Промтехвод" комплектуючих.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010, №2755-VI витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

На підставі дослідження поданих доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано правильного висновку про те, що позивачем надано належні докази на підтвердження реального характеру його відносин з вказаними контрагентами, використання придбаних матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а тому позивач правомірно відповідно до вимог ПК України віднесено до складу витрат, витрати по придбанню вказаних ТМЦ.

Відповідно до пункту 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного період, у зв'язку з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при формуванні податкового кредиту ПрАТ"Тесмо-М" діяло у відповідності до вимог п. 198.3 ПК України і податковий кредит визначило із дотриманням вимог статті 198 ПК України, оскільки право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК України).

Судом першої інстанції також було встановлено, що в період здійснення господарських операцій з ТзОВ "Трігла" та ТОВ"СУАП Промтехвод", вказані контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містяться в Єдиному державному реєстрі, та враховані судом як належні докази.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Такі висновки у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України (постанови суду від 29 жовтня 2010 року у справі №1112/11/13-10, від 11 грудня 2007 року у справі №21-1376/06).

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновки, викладені в актах перевірок №9058/23-7/14152653 від 20.12.2011 року та №19/23-7/14152653 від 04.01.2012 року є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами, а тому податкові повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0001592307, від 20.01.2012 року №0000042307 та №0000052307 є протиправними та підлягають скасуванню.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав вимоги, встановлені ПК України, щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 108754,00 грн.

За змістом підпунктів п.200.1 -п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки податковим органом не надано органу Державного казначейства (третій особі) висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за серпень та жовтень 2011 року в загальній сумі 108754,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин позовна вимога ПрАТ"Тесмо-М" щодо стягнення з Державного бюджету України на його користь бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року , в сумі 46489 грн. 00 коп., за жовтень 2011 року в сумі 62265 грн. 00 коп. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції обґрунтовано її задовольнив.

Доводи апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, заяву Головного управління державної казначейської служби України у Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги , - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 серпня 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.