Постанова

від 25.06.2012 по справі 2а-0770/1015/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2а-0770/1015/11

рядок статзвіту -8.2.6

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Корчинської В.А.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - Гординського Р.К.,

представника відповідача - Бондаревої В.В.,

представника прокуратури - Стойко П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто»до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 25 червня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 червня 2012 року.

Позивач -Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-Авто»(надалі -ПАТ «Закарпаття-Авто») звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, відповідач), яким просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000632341 235/23-1/05495458/1847 від 18.03.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню прийняте ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС на підставі акту № 244/23-1/10/05495458 від 28.02.2011 року про результати виїзної планової перевірки ПАТ «Закарпаття-Авто»податкове повідомлення-рішення № 0000632341 235/23-1705495458/1847 від 18.03.2011 року, згідно якого ПАТ «Закарпаття-Авто»нібито завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1132867,00 гривень. До такого висновку ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС дійшла в результаті включення позивачем до складу валового доходу безпідставно донарахованих умовних відсотків на суму кредиторської заборгованості по договору переведення боргу в сумі 1176465,51 грн. та вилучення зі складу валових витрат позивача нарахованих роялті в сумі 273975,00 грн. З такими висновком, викладеними в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, позивач не погоджується з наступних причин.

31 січня 2009 р. між ВАТ «Закарпаття-Авто» (на день подання адміністративного позову у зв'язку з перейменуванням - ПАТ «Закарпаття-Авто») та ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»(на день подання адміністративного позову у зв'язку із перейменуванням - ТОВ «Дженерал Авто Груп») було укладено угоду б/н, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов'язання перерахувати на користь ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»суму коштів у розмірі 7693471,38 грн., які ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», погасивши зобов'язання ВАТ «Закарпаття-Авто»перед АК «Брокбізнесбанк», перерахувало на користь цього банку згідно із договором про переведення боргу від 26.12.2008 р. При цьому, при визначенні валових доходів позивача, ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС були нараховані умовні відсотки за відповідні звітні періоди на заборгованість ПАТ «Закарпаття-Авто»перед ТОВ «Дженерал Авто Груп», яка виникла по вищезазначеному договору, прирівнюючи цю заборгованість до поворотної фінансової допомоги. Позивач зазначає, що згідно з умовами угоди б/н від 31.01.2009 р. ВАТ «Закарпаття-Авто»(боржник за договором) не одержувало від поручителя - ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»(кредитор за договором) у користування жодних коштів, бо вони були перераховані на користь АК «Брокбізнесбанк», то суть даної операції не відповідає визначенню поворотної фінансової допомоги згідно із пп.1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334/94-ВР), а, отже, валовий дохід за пп.4.1.6 цього ж Закону у ПАТ «Закарпаття-Авто»не виникає.

Крім того, позивач не погоджується із висновком щодо необхідності зменшення валових витрат ПАТ «Закарпаття-Авто»на суму нарахованих роялті у розмірі 273975,00 грн. Стосовно порядку віднесення сум роялті до складу валових витрат, позивач стверджує, що дата збільшення валових витрат визначається за правилами п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР. Так, для робіт (послуг) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів на їх оплату, або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). При цьому позивач зазначає, що результатом надання послуги, за яку сплачується роялті, якраз і є використання ПАТ «Закарпаття- Авто»торговельної марки, що належить ПАТ «Українська автомобільна корпорація». Така плата за використання ПАТ «Закарпаття-Авто»торгівельної марки повинна здійснюватися у відповідності до умов договору і може не співпадати з періодом використання цієї торгівельної марки. Таким чином, позивач стверджує, що ним правомірно нараховано та віднесено до складу валових витрат суми роялті на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

10 травня 2012 року до Закарпатського окружного адміністративного суду подано заперечення на позов ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 10.05.2011 р. (з додатками) (а.с. а.с. 22-46), згідно яких заявлені ПАТ «Закарпаття-Авто»позовні вимоги вважають такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а саме: як стверджує відповідач, якщо договір поруки не передбачає нарахування процентів або інших видів компенсацій, то кошти, які поручитель - юридична особа фактично надає платнику податку в користування на визначений термін, кваліфікуються як поворотна фінансова допомога та оподатковується відповідно до абз.1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР. Таким чином, враховуючи те, що умовами угоди б/н від 31.01.2009 р., укладеної між ТОВ «Дженерал Авто Груп»(кредитор) та ПАТ «Закарпаття-Авто»(боржник), не передбачено нарахування процентів або інших видів компенсацій, то, на думку відповідача, кошти, які кредитор - юридична особа, фактично надає платнику податку в користування на визначений термін кваліфікуються як поворотна фінансова допомога та оподатковується відповідно до абз.1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР. На порушення вказаних норм ПАТ «Закарпаття-Авто»за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. не нараховано та не включено до складу валового доходу умовні проценти за користування поворотною фінансовою допомогою у сумі 1176465,51 грн. Таким чином, за наслідками перевірки позивачу збільшено скоригований валовий дохід на суму 1176465,51 грн.

Згідно з п.п 5.4.2 п. 5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат платника включаються, зокрема, витрати, пов'язані з виплатою роялті для використання в господарській діяльності платника податку. Одночасно відповідач зауважує, що п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не включаються до складу валових витрат виплати винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним особам чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу. За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат. Враховуючи вищевикладене, відповідач пояснює, що платник податку, який сплачує роялті, має право відносити таку винагороду до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум за умови належного документального оформлення наданих послуг (складання актів про надання послуг із зазначенням факту їх отримання, сплати рахунків тощо).

Перевіркою встановлено укладання позивачем Ліцензійного договору № 801 від 02.04.2007 р. із ПАТ «Українська автомобільна корпорація»а також те, що за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. позивачем по вищевказаному Ліцензійному договору нараховано роялті (згідно актів виконаних робіт) в сумі 273975,00 грн. та віднесено їх до складу валових витрат у відповідних податкових періодах. При цьому, відповідач стверджує, що за вказаний період позивач виплату нарахованих роялті на користь ПАТ «Українська автомобільна корпорація»в сумі 273975,00 грн. -не проводив, відтак, враховуючи вимоги п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР, за наслідками перевірки валові витрати ПАТ «Закарпаття-Авто» за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. підлягають зменшенню на суму нарахованих, але не виплачених роялті в розмірі 273975,00 грн.

Враховуючи наведене, ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС просить відмовити ПАТ «Закарпаття-Авто»у позові повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з обставин, викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив такі задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, зазначених у наданих суду письмових запереченнях на позов, просить у задоволенні такого відмовити повністю.

На підставі ст.121 Конституції України та ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05.11.1991 р. № 1789-XII прокуратура Закарпатської області вступила у розгляд даної справи, що обумовлено необхідністю представництва інтересів держави в особі ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС, яка є суб'єктом владних повноважень та фінансується з Державного бюджету (а.с. 51). В судовому засіданні представник прокуратури проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні таких відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.07.1993 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області проведено державну реєстрацію відповідача та 19.03.2010 р. зареєстровано зміну найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-Авто», в зв'язку з чим замінено свідоцтво про державну реєстрацію (згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 662165 (а.с. 48)), місцезнаходження відповідача -88000, Закарпатська область, вул. Краснодонців, буд, 20, ідентифікаційний код -05495458 (що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 662165 (а.с. 48) та довідкою АА № 258325 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.11.2010 р. (а.с. 50)). Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 02.11.2010 р. № 61825 відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби 03.08.1993 р. за № 02-195 та на дату видачі даної довідки перебував на обліку в ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області (а.с. 49).

Матеріалами справи встановлено, що працівниками ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Закарпаття-Авто»з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт перевірки від 28.02.2011 р. № 244/23-1/10/05495458 (а.с. а.с. 8-18). На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632341 235/23-1/05495458/1847 від 18.03.2011 р. (а.с. 7), яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1132867,00 грн., внаслідок включення до валового доходу донарахованих умовних відсотків на суму кредиторської заборгованості по договору переведення боргу в сумі 1176465,51 грн. та вилучення зі складу валових витрат нарахованих роялті у сумі 273975,00 грн.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до втрати чинності Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, тобто до 01.04.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами такого, чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно платники податку на прибуток, об'єкти, база та ставки оподаткування, станом на дату виникнення спірних правовідносин, були визначені Законом № 334/94-ВР.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Визначення терміну «валовий доход»містить п.4.1. ст.4 Закону № 334/94-ВР, відповідно до якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що проведеною ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС перевіркою нібито встановлено порушення ПАТ «Закарпаття-Авто»абз.1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст. Закону № 334/94-ВР, а саме: за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. позивачем не нараховано та не включено до складу валового доходу умовні проценти за користування поворотною фінансовою допомогою у сумі 1176465,51 грн., відповідно, за наслідками перевірки збільшено скоригований валовий дохід позивача на суму 1176465,51 грн.

З вказаним твердженням відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки від 28.02.2011 р. № 244/23-1/10/05495458 встановлено, що в обліку позивача станом на 01.04.2009 р. обліковується кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «Дженерал Авто Груп»(платник перебуває на загальній системі оподаткування; код - 32160371, ІПН 321603726556, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2), яке є правонаступником ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс»в сумі 7695267,96 грн. (в.т.ч., 7693471,38 грн). Кредиторська заборгованість перед ТОВ «Дженерал Авто Груп»(поручитель) утворилася в результаті виконання ним зобов'язань перед АК «Брокбізнесбанк», а саме: відповідно до договору поруки від 26.12.2008 р. за №1//2008 ТОВ «Дженерал Авто Груп»(поручитель), було погашено 31.01.2009 р. кредит боржника (ПАТ «Закарпаття-Авто») згідно кредитного договору № 433/1 від 27.12.2007 р., в сумі 980000,00 дол. США.

Відповідно до Угоди б/н від 31.01.2009 р. (а.с. а.с. 118-120), укладеної між ТОВ «Дженерал Авто Груп»(кредитор) та ПАТ «Закарпаття-Авто»(боржник), загальні витрати кредитора, що виникли у зв'язку з виконанням ним умов договору поруки №1/2008 від 26.12.2008 р. (погашення кредиторської заборгованості боржника, згідно кредитного договору № 433/1 від 27.12.2007 р.) склали 7693471,38 грн. (купівля валюти - 7670460,0 грн. (курс купівлі 7,827 грн.); 0,1% комісія банку за покупку валюти - 7670,46 грн.; 0,2 Пенсійний фонд від купівлі валюти - 15340,92 грн.). Відповідно до п.п.2.1. даної Угоди, боржник зобов'язаний був у строк до 31.12.2009 р., одним платежем чи окремими частинами здійснити безготівковий перерахунок коштів кредитору в загальній сумі 7693471,38 грн. Додатковою угодою № 1 від 10.12.2009 р. п.2.1. Угоди б/н від 31.01.2009 р. (а.с. 100) змінено граничний строк виконання боржником взятих зобов'язань до 31.12.2012 р.

Разом з тим, згідно Додаткової угоди № 2 до Угоди б/н від 31.01.2009 р. від 19.03.2010 р. (а.с. 121) у зв'язку з перейменуванням Відкритого акціонерного товариства «Закарпаття-Авто»на Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-Авто»- у всьому тексті Угоди б/н від 31.01.2009 р. та у всіх її додатках тощо змінено найменування ВАТ «Закарпаття-Авто»на ПАТ «Закарпаття-Авто». Також згідно Додаткової угоди № 3 до Угоди б/н від 31.01.2009 р. від 28.01.2011 р. (а.с. 122) у зв'язку з перейменуванням Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дженерал Авто Груп»- у всьому тексті Угоди б/н від 31.01.2009 р. та у всіх її додатках тощо змінено найменування ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс»на ТОВ «Дженерал Авто Груп».

Тобто для гарантії повернення виданих позивачу коштів банк під час підписання з ним кредитного договору уклав тристоронній договір поруки, сторонами якого були банк-кредитор, підприємство-боржник (позивач) і третя сторона (юридична особа) -поручитель (ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», в подальшому -ТОВ «Дженерал Авто Груп»).

Частиною першою ст.553 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (надалі -ЦК України) визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2 ст.554 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Зазначене положення підтверджується нормами ст.512 ЦК України, відповідно до яких виконання обов'язку боржника поручителем є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні (ч.ч.1, 2 ст.556 ЦК України).

Враховуючи наведене, після виконання поручителем зобов'язання відбувається заміна кредитора, а саме: кредитором стає не банк-позичальник, а поручитель, при цьому банк-позичальник вручає поручителю документи, які підтверджують обов'язок боржника. Ніяких податкових наслідків для підприємства-боржника в даному випадку і в даному податковому періоді не виникає.

Таким чином, суд констатує, що про поворотну фінансову допомогу у випаду спірних правовідносин не йдеться, оскільки згідно з пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. А поручитель кошти підприємству не передає, а лише гасить його зобов'язання перед банком-кредитором.

У пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

У випадку спірних правовідносин поручитель ТОВ «Дженерал Авто Груп»попередив основного боржника про висунуті вимоги банка-кредитора, дав згоду виконати вимоги банку щодо обов'язків поручителя і запропонував ПАТ «Закарпаття-Авто»скласти договір про повернення йому коштів протягом визначеного цим договором строку. Договір було підписано, строки повернення коштів визначено до 31.12.2012 р., відтак такі позивачем не порушено і відповідно не порушено звітного податкового періоду.

Додатково суд зазначає, що в даному випадку валові доходи позивача не збільшуються, оскільки згідно з договором поруки заборгованість підприємства погашає поручитель, перераховуючи кошти в банк, то у підприємства-боржника у цьому випадку змінюється кредитор.

Таким чином, сума поворотної фінансової допомоги фактично не обкладається податком на прибуток, так як після її повернення суб'єктом оподаткування особі, яка її надала, вона відноситься до валових витрат такого суб'єкта оподаткування.

Сума зобов'язань боржника перед поручителем, що виникає після виконання поручителем зобов'язання щодо погашення боргу такого боржника, і не погашена на кінець звітного періоду, на підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги, згідно пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР, і відповідно, підстав для включення такої суми до валових витрат боржника як суми поворотної фінансової допомоги не передбачено. В податковій звітності така допомога також не відображається (в межах строків позовної давності).

Щодо висновків в оскаржуваному акті перевірки ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС стосовно завищення позивачем валових витрат внаслідок безпідставного віднесення до їх складу суми виплачених роялті у розмірі 273975,00 грн. судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем укладено ліцензійний договір № 801 від 02.04.2007 р. із ПАТ «Українська автомобільна корпорація»(а.с. а.с. 86-88). Згідно даного договору ПАТ «Українська автомобільна корпорація»(ліцензіар) видає ПАТ «Закарпаття-АВТО»(ліцензіату) невиключну ліцензію на використання торговельної марки (знак для товарів і послуг) захищеної свідоцтвом №13940 для ідентифікації товарів і послуг, на які зареєстрована торговельна марка. Пунктом 2.4 розділу 2 «Права та обов'язки сторін»даного Ліцензійного договору передбачається, що ліцензіат не має права самостійно видавати субліцензії, при цьому, будь-яке використання Торговельної марки ліцензіара може здійснюватися тільки за згодою ліцензіара шляхом укладення окремих ліцензійних договорів. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 5 (п'яти) років, свідоцтво України на знак для товарів і послуг №13940 видано, відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи на корисні моделі»від 15.12.1993 р. № 3687-XII, зареєстроване в Державному реєстрі зареєстрованих в Україні знаків для товарів та послуг 12.11.1999 р.

Також встановлено, що за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. позивачем по вищевказаному Ліцензійному договору нараховано роялті (згідно актів виконаних робіт) в сумі 273975,00 грн. та останні віднесено до складу валових витрат у відповідних податкових періодах.

Пунктом 1.30 ст.1 Закону № 334/94-ВР роялті визначено, як платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Питання, пов'язані з поняттям права інтелектуальної власності, регулюються Книгою четвертою ЦК України. Відповідно до ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Одним із майнових прав інтелектуальної власності п. 2 ч. 1 ст. 424 ЦК України визначено виключне право суб'єкта права інтелектуальної власності дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. При цьому у ст. 419 ЦК України зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Статтею 1107 ЦК України передбачено види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, одним з яких є ліцензійний договір. Водночас п.4 ст.1108 ЦК України встановлено, що за згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Таким чином, суд констатує, що якщо ліцензіар володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, то платежі за таким ліцензійним договором, що передбачає надання на термін дії ліцензійного договору ліцензіату права використовувати належний ліцензіару знак для товарів (в тому числі права, визначені п. 4 ст. 1108 ЦК України), без права ліцензіата продати або відчужити іншим способом сам об'єкт інтелектуальної власності, повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п.1.30 ст.1 Закону № 334/94-ВР. Аналогічної позиції дотримується Комітет Верховної Ради України з питань фінансів та банківської діяльності, яку викладено в листі від 09.08.2006 р. N 06-10/10-375 а також Державна податкова адміністрація України, яку викладено в листі від 07.10.2009 р. N 21914/7/16-1517-26.

Згідно пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються, витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Відповідно до п.п. 5,6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/42-48, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що дані бухгалтерського обліку беруться за основу, в тому числі, податкового обліку.

Дата збільшення валових витрат виробництва (обігу) визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР як дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 ст.5 вказаного Закону № 334/94-ВР не встановлено іншої, ніж визначеної наведеним підпунктом, дати збільшення валових витрат за рахунок витрат, пов'язаних із виплатою роялті, при цьому, в матеріалах справи наявні письмові докази (акти приймання-передачі, які складалися сторонами угоди щомісячно за період з квітня 2009 р. -по вересень 2010 р. (а.с. а.с. 123-140)), що підтверджують дату фактичного отримання позивачем результатів послуги з надання права на користування знаками на товари.

Факт використання торгового знаку у господарській діяльності позивача підтверджується щомісячними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи, а сплата цих платежів пов'язана із веденням господарської діяльності користувача об'єкта інтелектуальної власності (ліцензіата), оскільки основними видами діяльності ПАТ «Закарпаття-Авто»є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля автомобілями, роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям а також діяльність автомобільного вантажного транспорту (згідно довідки АА № 258325 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 01.11.2010 р. (а.с. 50).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість встановленого перевіркою висновку ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС про завищення ПАТ «Закарпаття-Авто»валових витрат за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. на суму виплачених роялті в розмірі 273975,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень чинного законодавств України та, відповідно, відсутність фактів завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1132867,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Відповідно, із врахуванням викладених вище обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000632341 235/23-1/05495458/1847 від 18.03.2011 року є протиправними, а позовні вимоги позивача про його скасування підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відтак, слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 (три) гривні 40 коп. (платіжне доручення № 412 від 25.03.2011 р. (а.с. 3)) до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 17, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто»до державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 18.03.2011 року № 0000632341 235/23-1/05495458/1847.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.