ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2012 р. № 2а-4473/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Журомської М.В.,
за участю секретаря - Козьміна А.М.,
за участю представників позивача Марківа В.Д., Дудяка Р.А., представника відповідача 1 Антонюка І.Б., представника відповідача 2 Гейвич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК» (далі ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі відповідач 1) та Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі відповідач 2) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 16.12.2011 року №0001592361, від 16.12.2011 року №0000162331/25078, від 02.03.2012 року №0000092331/3928, від 02.03.2012 року №0000062331/3924, від 02.03.2012 року №0000082331/3927, від 02.03.2012 року №0000052331/39263, а також податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 20.12.2011 року №0000931721.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»не допустило жодних порушень чинного законодавства України в частині формування валових витрат за підсумками ІІ кварталу 2011 р. Зазначає, що на період кінця 2008 р. -початку 2009 р. припав пік світової фінансової кризи, передбачити яку було неможливо, значна частина кредитів були видані в іноземній валюті (долларах США), що в сукупності призвело до порушення позичальниками термінів повернення кредитів і сплати відсотків, унаслідок чого ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»змушений був здійснювати доформування страхових резервів за кредитними договорами. Також зазначив, що позивач не завищував валових витрат у 2009 - 2011 роках, не занижував валових доходів у 2009 - 2011 роках, не занижував податку на прибуток і податку на додану вартість у період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., не допускав порушень чинного законодавства України у вигляді неутримання та неперерахування податку з доходів (на доходи) фізичних осіб від продажу нерухомого (нежитлових приміщень) та рухомого (транспортних засобів) майна відповідно до укладених договорів задоволення вимог іпотекодержателя (заставодержателя) за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., не порушував порядку ведення касових операцій у національній валюті, а також не допускав неправомірного відшкодування фізичним особам готівкових коштів за авансовими звітами у цей же період. Тому вважає незаконними висновки акту перевірки від 06.12.2011 р. про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»податкового законодавства, а саме: завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 р. на суму 109 860 011 грн.; завищення валових витрат за 9 місяців 2009 року в сумі 250 302 грн., за 2009 рік в сумі 58 877 231 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 59 172 681 грн., за півріччя 2010 року в сумі 12 176 458 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 12 408 153 грн., за 2010 рік в сумі 68 464 081 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 129 290 857 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 129 527 248 грн.; завищення валових витрат в 4 кварталі 2009 року на загальну суму 58 680 439 грн. та за 2010 рік на загальну суму 57 925 543 грн. в результаті формування страхового резерву по кредитних договорах, згідно з переліком, наведеним в Акті податкової перевірки; заниження валових доходів в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 27 737 грн. по операції списання за рахунок страхового резерву залишку заборгованості по кредитах, по яких заставне майно (автомобілі) відчужено у власність заставодержателя; заниження валового доходу в 4 кварталі 2009 року на суму 110 663 грн. в результаті списання в 4 кварталі 2009 року за рахунок страхового резерву заборгованості по кредитних договорах на загальну суму 110 663 грн.; заниження валового доходу в 3 кварталі 2010 року на суму 22 040 480 грн. в результаті списання за рахунок страхового резерву заборгованості по Кредитному договору №КР22925 від 11.01.2006 з ТОВ «ЕлітМетал»; заниження валового доходу в 4 кварталі 2010 року в результаті списання за рахунок страхового резерву заборгованість в сумі 92 201 грн. по ТЗОВ «Соломонове будівництво»; заниження валових доходів в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 9 508 096 грн. в результаті списання за рахунок страхового резерву заборгованості в сумі 9 508 096 грн. по кредитних договорах, згідно переліку, наведеного в Акті податкової перевірки, термін погашення заборгованості по яких ще не настав, класифікованої як «безнадійна»; заниження доходу від операцій з акціями та іншими ніж цінні папери корпоративними правами за 2009 рік в сумі 330000 грн., щодо заниження витрат від операцій з акціями та іншими ніж цінні папери корпоративними правами за 2009 рік в сумі 10000 грн. та щодо завищення від'ємного фінансового результату від операцій з акціями попереднього звітного року на 320 000 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 9 249 856, 00 грн. за період з 01.07.2009 по 30.06.2011 та щодо донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 1 218 006, 00 грн.; заниження валового доходу в 3 кварталі 2010 року в розмірі 2 031 094 грн. по операції реалізації заставного майна, яке належало фізичній особі ОСОБА_6, та щодо донарахування 507 773 грн. основного платежу по податку на прибуток в даній операції і 126 943,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій по вказаній операції; заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 406 219 грн. по операції реалізації заставного майна, яке належало фізичній особі ОСОБА_6, та щодо нарахування 101 555 грн. штрафних (фінансових) санкцій по вказаній операції; заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 167 926 грн. по операції реалізації заставного майна, яке належало ТОВ «Еко-Сервіс Доксани», та щодо нарахування 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій по вказаній операції; неутримання та неперерахування податку з доходів (на доходи) фізичних осіб на загальну суму 269 090,45 грн. за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., в тому числі податку з доходів фізичних осіб) в сумі 264 173,19 грн. від продажу нерухомого (нежитлових приміщень) та рухомого (транспортних засобів) майна відповідно до укладених договорів про задоволення вимог іпотекодержателя (заставодержателя) а також податку з доходів фізичних осіб) в сумі 4 917,26 грн. у зв'язку витраченими працівниками позивача коштами на відрядження або отриманими ними під звіт, та щодо нарахування 66 894, 03 грн. штрафних (фінансових) санкцій; порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі НБУ) від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, та нарахування штрафу в сумі 32 619,00 грн. Відповідно, податкові повідомлення-рішення від 16.12.2011 року №0001592361, від 16.12.2011 року №0000162331/25078, від 02.03.2012 року №0000092331/3928, від 02.03.2012 року №0000062331/3924, від 02.03.2012 року №0000082331/3927, від 02.03.2012 року №0000052331/39263, від 20.12.2011 року №0000931721 вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідачі проти позову заперечили, подали письмові заперечення, в яких зазначають, що висновки податкового органу в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень немає.
Відповідач 1 у запереченнях зазначив, що позовні вимоги ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»є необґрунтовані, отже, висновки податкового органу щодо встановлених у акті перевірки від 16.12.2001 року порушень, є правомірними, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.
Відповідач 2 у запереченнях зазначає, що за результатами перевірки та внаслідок порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»вимог п.1.15 ст.1, п.п. 3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1, п.7.2 ст.7, п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, п.11.2 ст.11, п.12.2 ст.12, п. «а»п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.164.2.4, п.п.164.2.11 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, ст.173, п.п. «а»п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, за період 01.07.2009-30.06.2011р.р. донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 269 090,45 грн., в тому числі 265 532,11 грн. -01.07.2009-31.12.2010 р.р., 3 558,34 грн. -01.01.2011-30.06.2011р. Враховуючи зазначені порушення, Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 року №0000931721 на вищевказану суму податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій на суму 66 894,03 грн.
Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали подані заперечення, просили в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні у відповідності до ст.55 КАС України здійснено заміну відповідача 1 - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові на правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС, та відповідача 2 - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено виїзну планову перевірку ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 06.12.2011 р. №1607/23-2/19358632. Перевіркою встановлено наступні порушення:
1) п.п.4.1.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.п.7.9.5 п.7.9 ст.7, п.п.12.2.1, п.п.12.2.3 п.12.2, п.п.12.3.4, п.п.12.3.7, п.п.12.3.12 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9 660 913 грн., в тому числі: за 9 місяців 2009 року на суму 62 576 грн., за 2010 рік на суму 5 074 873 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 4 523 464 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на суму 109 860 011 грн.;
2) п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року: за 2010 рік в сумі 320 000 грн в тому числі за 1 кв. 2010 року на 320 000 грн., півріччя 2010 року на 320 000 грн., 9 міс. 2010 року на 320 000 грн., за 1 кв. 2011 року на 320 000 грн, 2 квартал 2011 року на 320 000 грн.;
3) п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1. ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.06.2011 у розмірі 574 145 грн., в тому числі: за вересень 2010 року в сумі 406 219 грн., за травень 2011 року в сумі 167 926 грн.;
4) п.1.15 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1, п.7.2 ст.7, п.8.1 ст.8, п.9.10 ст.9, п.11.2 ст.11, п.12.2 ст.12, п. «а»п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.164.2.4, п.п.164.2.11 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, ст.173, п.п."а"п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого за період 01.07.2009-30.06.2011 р.р. донараховано податку з доходів (на доходи) фізичних осіб в сумі 269 090,45 грн., в тому числі 265 532,11 грн. -01.07.2009-31.12.2010 р.р., 3 558,34 грн. -01.01.2011-30.06.2011р.;
5) п.2.11, п.3.1, п.7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме: в авансових звітах відсутні оформлені належним чином документи, які підтвердували би сплату покупцем готівкових коштів на суму 32619,00 грн.
На підставі акта перевірки від 06.12.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000152331/25068 від 16 грудня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на 9 660 913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 1 284 363,00 грн.; №0000142231/25069 від 16.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 574 145,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 101 556 грн.; №001592361 від 16.12.2011 року, яким відповідачем 1 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 32 619,00 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637; №0000162331/25078 від 16.12.2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 109 860 011,00 грн.
ДПІ у Галицькому районі міста Львова на підставі акта перевірки від 06.12.2011 р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000931721 від 20.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на 269 090,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 66 894,03 грн.
На підставі рішення Державної податкової служби у Львівській області від 24.02.2012 року за вих. №2257/10/10-2005/188 про результати розгляду первинної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 16.12.2011 року №0000152331/25068 в частині 411 057 грн. основного платежу по податку на прибуток та 66 358 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 16.12.2011 року №0000142331/25069 в частині 406 219 грн. основного платежу по податку на додану вартість та 101 555 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції. В інших частинах повідомлення-рішення відповідача 1 від 16.12.2011 року №0000152331/25068 та від 16.12.2011 року №0000142331/25069 залишені без змін. Податкові повідомлення-рішення відповідача 1 від 16.12.2011 року №0000162331/25078 та від 16.12.2011 року №0001592361, а також податкове повідомлення-рішення відповідача 2 від 20.12.2011 року №0000931721 -залишені без змін.
Також на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги відповідачем 1 прийняло нові податкові повідомлення-рішення, а саме:
- №0000092331/3928 від 02.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток (визначено грошове зобов'язання із застосуванням звичайних цін) за основним платежем на 507773,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 126 943,38 грн.;
- №0000062331/3924 від 02.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на 9 249 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 1 218 006,00 грн.;
- №0000082331/3927 від 02.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість (визначено грошове зобов'язання із застосуванням звичайних цін) за основним платежем на 406 219 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 101 555 грн.;
- №0000052331/3926 від 02.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 167 926 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -на 1 грн.
Рішенням від 10.05.2012 року вих. №8139/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги Державна податкова служба України залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача 1 та податкове повідомлення-рішення відповідача 2 без змін.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»звернулося до суду за захистом своїх прав.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було подано декларацію за 1 квартал 2011 року згідно з формою, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку і Порядку їх заповнення»від 31.03.2003 р. №148 (далі - наказ №148). У відповідності до наказу №148, суми від'ємного значення об'єкту оподаткування, які виникли у попередніх періодах, а саме 139 529 442 грн. станом на 01.04.2011 р. - були відображені банком в рядку 04.10 декларації за 1 квартал 2011 року. Згідно декларації ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»за 1 квартал 2011 року збитки станом на 01.04.2011 року склали 132 790 439 грн. Вказана декларація була прийнята органом державної податкової служби від позивача без зауважень, що не спростовано відповідачами.
З 1 квітня 2011 року банком використовується нова форма декларації, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток»від 21.02.2011 №98 (далі - наказ №98). Згідно з наказом №98, від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду відображається в рядку 07 декларації. При цьому наказом №98 передбачено в поясненні до рядка 07 декларації, що в ній відображаються від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року. ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було подано декларацію за 2 квартал 2011 року згідно з формою, затвердженою наказом №98. У відповідності до наказу №98, суми від'ємного значення об'єкту оподаткування, які виникли у попередніх періодах, а саме 132 790 439 грн. станом на 01.07.2011 - були відображені банком в рядку 07 декларації за 2 квартал 2011 року. Згідно декларації ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»за 2 квартал 2011 року збитки станом на 01.07.2011 року склали 109 860 011,00 грн. Вказана декларація була прийнята органом державної податкової служби від позивача без зауважень.
В акті перевірки від 06.12.2011 р. зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на суму 109 860 011, 00 грн., тобто на всю суму збитків ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»станом на 01.07.2011 за декларацією за 2 квартал 2011 року.
За період з 2010 р. та по 31.03.2011 р. правила оподаткування податком на прибуток визначались Законом України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», з 01.04.2011 положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
У статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) минулих податкових періодів є обов'язковою складовою валових витрат І кварталу 2011 року, оскільки їх включення до складу витрат саме в даному періоді було передбачено нормами діючого на той час Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем реалізовано право на включення до складу валових витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році, включивши до податкової декларації за І квартал 2011 року показник такого від'ємного значення у розмірі 132 790 439,00 грн. (рядок 04.10 декларації).
З матеріалів справи встановлено, що спір між сторонами у частині відображення позивачем у декларації збитків минулих періодів виник у зв'язку з відображенням позивачем у податковій декларації за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що, на думку податкового органу не узгоджується з нормами ПК України, оскільки зміст пункту 150.1 статті 159 ПК України при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.
З 01.04.2011 р. в силу пункту 2 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинність, та, відповідно до підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України, з 01.04.2011 р. застосовується Розділ ІІІ ПК України «Податок на прибуток підприємств».
Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Розділу ІІІ ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
З аналізу вищезазначених норм ПК України вбачається, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить, що узгоджується з нормами ст.139 ПК України, якою визначено перелік витрат, що не враховуються при визначенні податкового прибутку, який є вичерпним.
Аналогічна позиція викладена в листі комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011 року «Щодо врахування у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке склалося за підсумками попереднього звітного року».
Такий висновок наведено також в Аудиторському висновку незалежної аудиторської фірми «Аудит-сервіс ІНК»від 29 березня 2012 року, наявному в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»протягом періоду 2005 -2008 р.р. уклав з позичальниками кредитні договори, перелік яких наведено в акті перевірки від 06.12.2011 в підрозділі 3.1.2.4. «Перевірка правильності формування та віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву»розділу 3.1.2. «Валові витрати»акту перевірки від 06.12.2011 р., та видав зазначеним позичальникам кредити з різними термінами повернення. При цьому додатком до кожного кредитного договору визначено графік погашення заборгованості, який підписаний сторонами договорів: щомісячно тіло кредиту в певній сумі плюс відсотки за користування кредитом, а позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами згідно графіку. Оскільки зазначені умови є спільними для всіх вищевказаних кредитних договорів, які зазначені в акті перевірки від 06.12.2011 р., та не заперечуються сторонами в справі, суд визнав за недоцільне досліджувати кожний кредитний договір зокрема.
Станом на 01.07.2009 р. по кожному вищевказаному кредитному договору ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було сформовано страхові резерви у розмірах, які не заперечуються відповідачем 1.
Станом на 01.01.2010 р. по кожному вищевказаному кредитному договору ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було збільшено (доформовано) страхові резерви.
Станом на 01.01.2011 р. по кожному вищевказаному кредитному договору ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»знову було збільшено (доформовано) страхові резерви.
В судовому засіданні встановлено, що спір щодо правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке виникло за підсумками діяльності ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»протягом періоду з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., виник зокрема внаслідок збільшення протягом вказаного періоду суми страхового резерву, який було віднесено ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»на валові витрати.
Відповідач 1 не прийняв до уваги під час визначення валових витрат ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. тих сум страхових резерів, які були збільшені (доформовані) ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»в зазначений період, вважаючи, що страхові резерви по вищевказаних кредитних договорах не повинні змінюватися та мають залишитися в тих розмірах, в яких вони були сформовані станом на відповідну дату, а саме: в одних випадках - станом на 01.07.2009 р., а в інших випадках - станом на 01.01.2010 р.
Жодних пояснень, розрахунків чи інших доказів, які б підтверджували спосіб визначення розміру відповідачем 1 страхових резервів по кожному кредитному договору суду надано не було. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, чому в одних випадках відповідач 1 взяв до уваги суми страхових резервів, сформованих ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»станом на 01.01.2010 р., а в інших випадках відповідач 1 не взяв до уваги сум страхових резервів, сформованих ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» станом на 01.01.2010 р., при цьому взявши до уваги лише суми страхових резервів, сформованих ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»станом на 01.07.2009 р., хоча в період з 01.07.2009 р. по 01.01.2010 р. відбулося збільшення (доформування) страхових резерів.
Відповідно до п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент формування ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»спірної суми страхових резерів, було встановлено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування збитків за всіма видами кредитних операцій (у тому числі гарантій, поручительств, акцептів та авалів, підтверджених акредитивів, зобов'язань з кредитування, консолідованого іпотечного боргу), коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством (далі - страховий резерв). Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.
Методикою, яка встановлена для банків Національним банком України, є Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695 (зі змінами і доповненнями) (далі -Постанова НБУ №279).
Доводи відповідача 1 щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»Положення НБУ про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у тій частині, що оцінка ризику невиконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами проведена банком без урахуванням строків погашення заборгованості, як передбачено умовами кредитного договору, а також щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок завищення валових витрат в 4 кварталі 2009 року на загальну суму 58 680 439 грн. та за 2010 рік на загальну суму 57 925 543 грн. за рахунок формування страхового резерву по кредитних договорах, зазначених в акті перевірки від 06.12.2011 р., термін погашення заборгованості по яких ще не настав, а також щодо завищення за рахунок вказаних сум страхового резерву від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на суму 109 860 011, 00 грн., суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Сторонами по справі не заперечується, що кожним кредитним договором визначено графік погашення заборгованості, який підписаний сторонами кредитного договору, який передбачає повернення позичальником щомісячно тіла кредиту в певній сумі плюс відсотки за користування кредитом, тобто позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами згідно графіку.
Наданими позивачем Розрахунками формування страхового резерву по кожній кредитній операції, що стала предметом перевірки за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., виконаними на підставі Постанови НБУ №279, підтверджується, що станом на момент формування спірних сум страхового резерву, тобто як станом на 01.01.2010 р., так і станом на 01.01.2011 р., існувала прострочена більш як на 90 днів заборгованість по кожному кредитному договору, стан обслуговування заборгованості було оцінено як «незадовільно», а за результатами класифікації відповідно до кредитоспроможності на зазначені дати позичальники були віднесені до класу «Г»або «Д».
Згідно з п. 4.6. Постанови НБУ №279, класифікація позичальників - фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.
За результатами такої класифікації позичальник відноситься до класу «Г», якщо фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та процентами/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та процентів/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).
За результатами такої класифікації позичальник відноситься до класу «Д», якщо фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та процентів/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та проценти/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611, ч. 1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відтак, позичальниками були порушені умови кредитних договорів, а саме порушено графік щомісячного погашення заборгованості по кредиту та відсотках за кредитними договорами. Фінансовий стан позичальників був визначений як нестабільний або незадовільний. Сукупний чистий дохід позичальників не забезпечував сплату боргу за кредитом та процентів/комісій за ним. Відбулося погіршення якості кредитного портфелю банку, про що зазначає управління Національного банку України у Львівській області в своєму листі від 23.01.2012 р. за №10-012/331. Вказані обставини не спростовані відповідачами. При цьому станом на момент формування страхового резерву по кожному кредитному договору, тобто як станом на 01.01.2010 р., так і станом на 01.01.2011 р., термін погашення заборгованості настав.
Як встановлено матеріалами справи, здійснюючи формування страхового резерву та визначаючи розміри страхового резерву за кредитними операціями в період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»не порушив вимог зазначеного вище Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою НБУ №279.
Доводи відповідача 1 щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»Положення НБУ про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у тій частині, що банком при прийнятті рішення щодо видачі кредитів позичальникам на великий термін неналежним чином визначено кредитоспроможність позичальника, суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, укладення з позичальниками кредитних договорів, за якими ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було сформовано спірну суму страхових резерів, та відповідно оцінка кожного позичальника та його кредитоспроможності відбулися в період 2005 -2008 р.р., тобто до початку спірного періоду (до 01.07.2009), який перевірявся відповідачем 1, та за результатами перевірки якого було складено акт перевірки від 06.12.2011 р.
З наданих позивачем актів податкових перевірок позивача за минулі періоди, а саме: Акту від 15.12.2006 №178/22-0/19358632 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником за правами і обов'язками якого згідно зі Статутом, витяг з якого наданий позивачем та наявний в матеріалах справи, - є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р., та з Акту від 23.10.2009 р. №404/22-0/19358632 про результати виїзної планової перевірки ПАТ «Фольксбанк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 р. по 30.06.2009 р., вбачається, що позивач у період з 01.10.2004 р. по 30.06.2009 р. не допускав порушень вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою НБУ №279. Відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували дані обставини.
Акт перевірки від 06.12.2011 р. в цій частині не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України, так як ним не охоплюється період, в який позивачем було визначено кредитоспроможність позичальників на момент укладення кредитних договорів.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, визначаючи суму страхового резерву за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. за Кредитним договором №KF51780 від 27.08.2008, укладеним з позичальником ОСОБА_8, відповідач 1 в акті перевірки від 06.12.2011 р. помилково двічі порахував суму страхових резервів станом на 01.01.2010 р. у розмірі 2 804 312, 00 грн. як завищення валових витрат в 4 кварталі 2009 року за вказаним кредитним договором, а також помилково двічі порахував суму страхових резервів станом на 01.01.2011 р. у розмірі 9 081 610, 00 грн. як завищення валових витрат за 2010 рік, що призвело до помилкового висновку відповідача 1 про завищення позивачем валових витрат у розмірі, який за висновком відповідача 1 є в два рази більшим від фактично сформованного страхового резерву за вказаним кредитним договором. Доказів, які б спростовували вказану помилку в розрахунку розміру страхових резервів, відповідач 1 суду не надав.
З наданого позивачем листа управління Національного банку України у Львівській області від 23.01.2012 р. за №10-012/331 вбачається, що за результатами інспекційних перевірок, проведених Управлінням НБУ, за періоди діяльності з 01.04.2008 по 01.04.2010 та з 01.04.2010 по 01.07.2011 встановлено, що ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було сформовано резерви не в повному обсязі, чим порушено вимоги Постанови НБУ №279. Зокрема, станом на 01.04.2010 банк не доформував резервів за активними операціями в сумі 20 879,5 тис. грн., а станом на 01.07.2011 -22 632,1 тис. грн. відповідно. Через погіршення якості кредитного портфелю банку, що зумовило необхідність доформування резервів у вищевказаних сумах, Управління, керуючись ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»у 2010-2011 роках застосувало до банку та його керівників адекватні заходи впливу.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків. Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим Указом Президента України від 12.05.2011 №584/2011 до компетенції органів Державної податкової служби не віднесено здійснення нагляду за правильністю та повнотою формування банками страхових резервів.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»в спірний період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. здійснив списання безнадійної заборгованості за кредитними договорами за рахунок страхового резерву, що за висновком відповідача 1 призвело до заниження позивачем валових доходів.
Доводи відповідача 1 щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» п.п.4.1.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5, п.п.7.9.5 п.7.9 ст.7, п.п.12.2.1, п.п.12.2.3 п.12.2, п.п.12.3.4, п.п.12.3.7, п.п.12.3.12 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок списання безнадійної заборгованості за кредитними договорами за рахунок страхового резерву, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9 660 913 грн., в тому числі: за 9 місяців 2009 року на суму 62 576 грн., за 2010 рік на суму 5 074 873 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 4 523 464 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року на суму 109 860 011 грн., суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, в 4 кварталі 2010 року ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»на підставі рішення Правління (протокол №29 від 03.08.2010), Розпоряджень №336 від 08.10.2010 р. і №353 від 20.10.2010 р. про передачу права власності на автомобілі в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №KF43092 від 01.06.2007 та Кредитному договору №KF51553 від 15.08.2008 списано за рахунок страхового резерву залишок боргу за вказаними кредитними договорами, який залишився не погашений після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договорів про задоволення вимог заставодержателя (позасудове врегулювання) від 05.10.2010 р. та від 12.10.2010 р., а саме 7 914,22 грн. та 17 819,85 грн. відповідно до п.п. 12.3.4. п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції.
Згідно з п.п. 12.3.4. п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заборгованість, забезпечена заставою (у тому числі іпотекою), погашається у порядку, передбаченому нормами відповідних законів. Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору. У разі якщо відповідно до законодавства заборгованість особи вважається повністю погашеною після проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави незалежно від суми коштів (вартості майна), що надійшла кредитору, за рахунок страхового резерву відшкодовується частина заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість майна), фактично отриманих кредитором.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.
Ні п.п. 7.9.5. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні п.п. 12.3.4. п.12.3 ст.12 вказаного Закону в редакції, чинній на момент проведення вищевказаних операцій, не передбачено, що умовою списання за рахунок страхового резерву залишку боргу, який залишився не погашений після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору, є продаж об'єктів застави на аукціоні (публічних торгах).
Як встановлено судом, на підставі рішення Правління (протокол №15 від 19.04.2011) та Розпорядження №140 від 16.06.2011 про передачу права власності на автомобіль в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №KF46056 від 14.12.2007 ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»списано за рахунок страхового резерву залишок боргу за вказаним кредитним договором, який залишився не погашений після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору про задоволення вимог заставодержателя (позасудове врегулювання) від 26.05.2011 р., а саме 2 003,66 грн. З матеріалів справи вбачається, що вказана сума залишку боргу була списана за рахунок страхового резерву в 2 кварталі 2011 року, а не в 4 кварталі 2010 року, як помилково стверджує відповідач 1. Відповідно в спірному випадку підлягають застосуванню норми ПК України, які були чинними на момент проведення спірної операції.
Згідно з п.п. 159.4.1. п. 159.4. ст. 159 ПК України, за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 не заперечував щодо віднесення вищевказаного залишку боргу до безнадійної заборгованості, доказів, які б свідчили про порушення позивачем у спірному випадку методики визнання заборгованості безнадійною, встановленої Національним банком України, відповідач 1 суду не надав.
П.п. 159.4.1. п. 159.4. ст. 159 ПК України не передбачено, що умовою списання за рахунок страхового резерву залишку боргу, який залишився не погашений після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору, є продаж об'єктів застави на аукціоні (публічних торгах).
Тому помилковими і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і наведених вище нормах законів, є висновки відповідача 1 про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.7.9.5 п.7.9 ст.7, п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, та про заниження ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»валових доходів у 4 кварталі 2010 року на загальну суму 27 737 грн. по операції списання за рахунок страхового резерву залишку заборгованості по кредитах, по яких заставне майно (автомобілі) відчужено у власність заставодержателя.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»в 4 кварталі 2009 року списано за рахунок страхового резерву заборгованість по кредитних договорах на суму 110 663 грн. на підставі рішення Правління (протокол №54 від 31.12.2009 р.) та п.п.12.3.12 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями.
Підпунктом 12.3.12 п. 12.3. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції чинній на момент проведення спірної операції, визначено, що у разі коли всі заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості згідно з порядком, визначеним пунктом 12.3 цієї статті, не призвели до позитивного наслідку, банки та небанківські фінансові установи відносять на валові витрати таку заборгованість в частині, що не відшкодована за рахунок страхового резерву, створеного відповідно до цієї статті.
Підпунктом 12.3.7 п. 12.3. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції чинній на момент проведення спірної операції, на яку покликається відповідач 1, визначено, що прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми або померлими, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після отримання свідоцтва про смерть або після винесення рішення суду про визнання фізичних осіб безвісно відсутніми або померлими за умови, що таке рішення було прийнято після дня укладення кредитної угоди. Після відшкодування простроченої заборгованості відповідно до цього підпункту кредитор має право здійснити юридичні заходи щодо стягнення безнадійної заборгованості із спадку такої фізичної особи у межах та в порядку, визначених законодавством.
Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема:
- прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;
- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення.
Як встановлено судом, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»списано заборгованість по кредитних договорах на суму 110 663 грн. в 4 кварталі 2009 року в зв'язку із поверненням державною виконавчою службою виконавчих документів по таких кредитних договорах стягувачу в зв'язку з відсутністю майна боржників на яке можливо звернути стягнення. Тобто зазначена сума заборгованості на момент її списання позивачем була безнадійною. Вказані обставини є підставою для відшкодування банком за рахунок страхового резерву зазначеної безнадійної заборгованості, так як чинне законодавство не надає банку як стягувачу інших можливостей щодо стягнення безнадійної заборгованості з боржника, майно в якого відсутнє. Чинне законодавство, зокрема норми п.п. 12.3.7. п. 12.3. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на яку помилково покликається відповідач 1 у спірному випадку, не пов'язує можливість списання безнадійного боргу позичальника за рахунок страхового резерву зі смертю позичальника, в якого відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення. Більш того, ч. 4 ст. 1231 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. Відповідно, якщо у позичальника -спадкодавця відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, то спадкоємці не відповідатимуть за його зобов'язаннями перед банком за кредитним договором.
Тому помилковими і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і наведених вище нормах законів, є висновки відповідача 1 про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.7, п.п.12.3.12 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, та про заниження ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»валових доходів у 4 кварталі 2009 року на суму 110 663 грн. по операції списання за рахунок страхового резерву безнадійної заборгованості по кредитних договорах позичальників щодо яких державною виконавчою службою повернуті стягувану виконавчі документи в зв'язку з відсутністю майна боржників, на яке можливо звернути стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»на підставі рішення Правління (протокол №25 від 13.07.2010) та п.п. 12.3.3., 12.3.4. п. 12.3. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в 3 кварталі 2010 року списано за рахунок страхового резерву залишок заборгованості на суму 22 040 480 грн. по Кредитному договору №КР22925 від 11.01.2006, укладеному ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») з позичальником ТОВ «ЕлітМетал», який залишився не погашений після продажу предмету застави ліквідатором в ході ліквідаційної процедури щодо ТОВ «ЕлітМетал» визнаного банкрутом.
Доводи відповідача 1 щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»при видачі кредиту ТОВ «ЕлітМетал»на загальну суму 15 557 000,00 грн. вимог Постанови Правління НБУ від 06.07.2000 №279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695, що призвело до безпідставного формування страхового резерву за рахунок валових витрат та безпідставного списання за рахунок страхового резерву заборгованості за кредитом в сумі 2 789 651,71 доларів США (гривневий еквівалент 22 040 480 грн.), чим порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено валові доходи в 3 кварталі 2010 року на суму 22 040 480 грн., суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Підпунктом 12.3.3 п. 12.3. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції чинній на момент проведення спірної операції, визначено, що безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції чинній на момент проведення спірної операції, визначено, що заборгованість, забезпечена заставою (у тому числі іпотекою), погашається у порядку, передбаченому нормами відповідних законів. Заставодержатель має право відшкодувати за рахунок страхового резерву частину заборгованості, що залишилася непогашеною після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до умов закону та договору. У разі якщо відповідно до законодавства заборгованість особи вважається повністю погашеною після проведення позасудового звернення стягнення на предмет застави незалежно від суми коштів (вартості майна), що надійшла кредитору, за рахунок страхового резерву відшкодовується частина заборгованості, що перевищує суму коштів (оціночну вартість майна), фактично отриманих кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2007 №49/188-б порушено провадження у справі про визнання ТзОВ «Елітметал»банкрутом. ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», було заявлено грошові вимоги, які включені в реєстр вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2009 р. було здійснено заміну кредитора ВАТ «Електрон Банк» його правонаступником ВАТ «ФОЛЬКСБАНК».
Постановою Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 по справі №49/488-б ТОВ «ЕлітМетал»визнано банкрутом та зобов'зано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 30.09.2010 р.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 20.05.2010 р. між ТОВ «ЕлітМетал», від імені якого діяв ліквідатор Авілов Сергій Вікторович, як Продавцем, та ТОВ ВКФ «Декор», від імені якого діяв генеральний директор Горбатюк Мирослав Ярославович, як Покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець передав у власність, а Покупець прийняв майновий комплекс заводу скловиробів, що перебував на момент укладення вказаного договору в іпотеці ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»як забезпечення виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором №КР22925 від 11.01.2006 р., який розташований за адресою: Львівська область, місто Буськ, вул. Івасюка, буд.3, зі сплатою за нього встановлену в договорі грошової суми, визначеної у відповідності до протоколу №3 засідання комітету кредиторів ТОВ «ЕлітМетал»від 17.03.2010р., яка відповідає рівню звичайних цін і складає 2 447 119 грн. Погашення частини заборгованості в сумі 2 187 277,11 грн. за кредитом по ТОВ «ЕлітМетал»по операції з продажу вищевказаного майна було здійснено 09.07.2010 р.
Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).
Судом встановлено, що в 3 кварталі 2010 року ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»списано залишок заборгованості по Кредитному договору №КР22925 від 11.01.2006 р. на суму 22 040 480 грн., що залишилася непогашеною після продажу вищевказаного предмету застави ліквідатором в ході ліквідаційної процедури ТОВ «ЕлітМетал» в зв'язку з визнанням боржника -ТОВ «ЕлітМетал» банкрутом. Тобто зазначена сума заборгованості на момент її списання позивачем була безнадійною. Вказані обставини є підставою для відшкодування банком за рахунок страхового резерву зазначеної безнадійної заборгованості боржника - юридичної особи, що визнана банкрутом.
Доводи відповідача 1 в частині того, яким чином можна було укладати 20.05.2010 договір купівлі-продажу, якщо ТОВ «ЕлітМетал»08.10.2009 було знято з обліку, не беруться судом до уваги, так як на момент зняття з обліку ТОВ «ЕлітМетал»було визнано банкрутом, а зняття з обліку банкрута не перешкоджає ліквідатору здійснювати продаж майна банкрута в ході ліквідаційної процедури відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача 1 стосовно того, що при прийнятті позивачем рішення в січні 2006 року щодо видачі кредиту на загальну суму 15 557 000,00 грн. позивачу необхідно було проаналізувати звітність ТОВ «ЕлітМетал», оцінити кредитний ризик, оцінити фінансовий стан позичальника, рівень його платоспроможності та кредитоспроможності, рівень забезпечення кредитної операції, виявити джерела надходження коштів у підприємства, наявність кредитної історії позичальника (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів), чого за висновком відповідача 1 позивачем не було зроблено.
З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір №КР22925 був укладений з позичальником ТОВ «ЕлітМетал» 11.01.2006 р., відповідно оцінка даного позичальника та його кредитоспроможності відбулися в січні 2006 р., тобто до початку спірного періоду (до 01.07.2009), який перевірявся відповідачем 1, та за результатами перевірки якого складено акт перевірки від 06.12.2011 р.
Наданим позивачем Розрахунком формування страхового резерву по кредитній операції за кредитним договором №КР22925 від 11.01.2006 р., укладеним з позичальником ТОВ «ЕлітМетал», який був виконаний на підставі Постанови НБУ №279, підтверджується, що станом на 01.07.2009 р., тобто до початку періоду, що перевірено відповідачем 1 та відображено в акті перевірки від 06.12.2011 р., ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було сформовано страховий резерв у сумі 2 946 386,22 доларів США, що еквівалентно 22 511 863, 91 грн., існувала прострочена на 1632 дні заборгованість по вказаному кредитному договору, стан обслуговування заборгованості було оцінено як «незадовільно», а за результатами класифікації відповідно до кредитоспроможності на зазначену дату позичальник був віднесений до класу «Д»як безнадійний.
Як встановлено судом, з наданих позивачем актів податкових перевірок позивача за минулі періоди, а саме: Акту від 15.12.2006 №178/22-0/19358632 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006, та з Акту від 23.10.2009 №404/22-0/19358632 про результати виїзної планової перевірки ПАТ «Фольксбанк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 30.06.2009, вбачається, що позивач у період з 01.10.2004 р. по 30.06.2009 р. не допускав порушень вимог Постанови Правління НБУ від 06.07.2000 р. №279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695. Відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували дані обставини.
Акт перевірки від 06.12.2011 р. в цій частині не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України, так як ним не охоплюється період, в який позивачем було визначено кредитоспроможність ТОВ «ЕлітМетал»як позичальника на момент укладення кредитного договору №КР22925 від 11.01.2006 р.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»на підставі рішення Правління (протокол №50 від 28.12.2010) та п.п. 12.3.13 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»в грудні 2010 року було списано за рахунок страхового резерву заборгованість в сумі 92 200,81 грн. по ТОВ «Соломонове будівництво» за Договором про овердрафне обслуговування №КР28702 від 27.06.2008 р.
Доводи відповідача 1 в частині того, що ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»не проведено аналіз фінансового стану позичальника - ТзОВ «Соломонове будівництво»під час видачі кредиту, не вживались заходи щодо примусового стягнення заборгованості по кредитному договору з позичальника, що призвело до безпідставного списання за рахунок страхового резерву заборгованості в сумі 92 200,81 грн., в результаті чого порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, та занижено валові доходи в 4 кварталі 2010 року на суму 92 201 грн., не можуть бути взяті судом до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, унесених Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за рахунок створеного банком страхового резерву відшкодовується заборгованість позичальника, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Вказаною нормою Закону не вимагається від банку вжиття заходів для примусового стягнення боргу як передумови для списання безнадійного боргу за рахунок страхового резерву.
Постановою Правління НБУ від 13.09.2010 року за №424 (далі -Постанова НБУ №424) затверджено Порядок формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості. Даний порядок затверджено відповідно до статті 36 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 7 та 59 Закону України «Про Національний банк України», підпункту 12.2.1 пункту 12.2 та підпункту 12.3.13 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, унесених Законом України від 20.05.2010 №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до п. 2 Постанови НБУ №424 банки мають право списувати згідно з вищевказаним Порядком заборгованість за кредитами (уключаючи нараховані за ними проценти), яка до дати набрання чинності цією постановою віднесена до категорії "безнадійна" відповідно до глави 6 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695 (зі змінами і доповненнями). Заборгованість за кредитами (включаючи нараховані за ними проценти), яка віднесена до категорії "безнадійна" після дати набрання чинності цією постановою, списується банком згідно з вищевказаним Порядком за умови її відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених податковим законодавством.
З матеріалів справи справи вбачається, що Кредитний договір № КР28702 був укладений з позичальником ТОВ «Соломонове будівництво» 27.06.2008 р., відповідно аналіз фінансового стану вказаного позичальника було здійснено позивачем у червні 2008 р., тобто до початку спірного періоду (до 01.07.2009), який перевірявся відповідачем 1, та за результатами перевірки якого складено акт перевірки від 06.12.2011 р.
Наданим позивачем Розрахунком формування страхового резерву по кредитній операції за кредитним договором №КР28702 від 27.06.2008 р. з ТзОВ «Соломонове будівництво», який був виконаний на підставі Постанови НБУ №279, підтверджується, що станом на 01.07.2009 р., тобто до початку періоду, що перевірено відповідачем 1 та відображено в акті перевірки від 06.12.2011 р., ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було сформовано страховий резерв у сумі 92 200, 81 грн., існувала прострочена на 323 дні заборгованість по вказаному кредитному договору, стан обслуговування заборгованості було оцінена як «незадовільно», а за результатами класифікації відповідно до кредитоспроможності на зазначену дату позичальник був віднесений до класу «Г»як безнадійний.
Представники позивача в судовому засіданні пояснили суду, що банком були вжиті заходи для примусового стягнення боргу з ТзОВ «Соломонове будівництво» за кредитним договором №КР28702 від 27.06.2008 р. Зокрема, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було подано позов про стягнення заборгованості з ТзОВ «Соломонове будівництво». Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.07.2009 р. зі справи №27/62, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 р., позов Банку задоволено та вирішено стягнути з позичальника в користь Банку 102 119, 36 грн. (у тому числі 92 200, 81 грн. -сума боргу за овердрафтом). Відповідачем 1 не спростовано вказаних обставин.
Як встановлено судом, з наданих позивачем актів податкових перевірок позивача за минулі періоди, а саме: Акту від 15.12.2006 р. №178/22-0/19358632 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006, та з Акту від 23.10.2009 №404/22-0/19358632 про результати виїзної планової перевірки ПАТ «Фольксбанк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 30.06.2009, вбачається, що позивач у період з 01.10.2004 р. по 30.06.2009 р. не допускав порушень вимог Постанови Правління НБУ від 06.07.2000 р. №279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695. Відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували вищевказані обставини.
Акт перевірки від 06.12.2011 р. в цій частині не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України, так як ним не охоплюється період, в який позивачем було визначено кредитоспроможність ТОВ «Соломонове будівництво»як позичальника на момент укладення кредитного договору № КР28702 від 27.06.2008 р.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»в 4 кварталі 2010 року списано за рахунок страхового резерву заборгованість по кредитних договорах фізичних осіб на загальну суму 9 508 096 грн. на підставі рішення Правління (протокол №50 від 28.12.2010 р.), п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями.
Доводи відповідача 1 про те, що ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»порушено вимоги Положення НБУ про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279, у тій частині, що оцінка ризику невиконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами проведена банком без урахуванням строків погашення заборгованості, як передбачено умовами кредитного договору, та що банком при прийнятті рішення щодо видачі кредитів позичальникам на великий термін неналежним чином визначено кредитоспроможність позичальника, а також щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.2.1, п.п.12.2.3 п.12.2, п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, внаслідок безпідставного списання за рахунок страхового резерву заборгованості за кредитами фізичних осіб на загальну суму 9 508 096 грн., що призвело до заниження валових доходів в 4 кварталі 2010 року на загальну суму 9 508 096 грн., суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, унесених Законом України від 20.05.2010 р. № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за рахунок створеного банком страхового резерву відшкодовується заборгованість позичальника, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України.
Постановою Правління НБУ від 13.09.2010 року за №424 (Постанова НБУ №424) затверджено Порядок формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості. Даний порядок затверджено відповідно до статті 36 Закону України 2Про банки і банківську діяльність», статей 7 та 59 Закону України 2Про Національний банк України», підпункту 12.2.1 пункту 12.2 та підпункту 12.3.13 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств2 з урахуванням змін, унесених Законом України від 20.05.2010 №2275-VI 2Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до п. 2 Постанови НБУ №424 банки мають право списувати згідно з вищевказаним Порядком заборгованість за кредитами (уключаючи нараховані за ними проценти), яка до дати набрання чинності цією постановою віднесена до категорії «безнадійна2 відповідно до глави 6 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за №474/4695 (зі змінами і доповненнями). Заборгованість за кредитами (включаючи нараховані за ними проценти), яка віднесена до категорії «безнадійна» після дати набрання чинності цією постановою, списується банком згідно з вищевказаним Порядком за умови її відповідності хоча б одній з ознак безнадійної заборгованості, визначених податковим законодавством.
Наданими позивачем Розрахунками формування страхового резерву по кредитних операціях за кредитними договорами, безнадійна заборгованість за якими на загальну суму 9 508 096 грн. була списана позивачем у 4 кварталі 2010 р., виконаними на підставі Постанови НБУ №279, підтверджується, що станом на момент формування спірних сум страхового резерву, тобто станом на 01.01.2010 р., існувала прострочена більш як на 90 днів заборгованість по кожному кредитному договору, стан обслуговування заборгованості було оцінена як «незадовільно», за результатами класифікації відповідно до кредитоспроможності на зазначену дату позичальники були віднесені до класу «Г»або «Д»як безнадійні.
Згідно з п. 4.6. Постанови НБУ №279, класифікація позичальників - фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями. За результатами такої класифікації позичальник відноситься до класу «Г», якщо фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та процентами/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та процентів/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо). За результатами такої класифікації позичальник відноситься до класу «Д», якщо фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та процентів/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та проценти/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, кожним кредитним договором визначено графік погашення заборгованості, який підписаний сторонами кредитного договору та передбачає повернення позичальником щомісячно тіла кредиту в певній сумі плюс відсотки за користування кредитом, тобто позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами згідно графіку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611, ч. 1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
З огляду на вищенаведене, а також з матеріалів справи вбачається, що позичальниками були порушені умови кредитних договорів, а саме порушено графік щомісячного погашення заборгованості по кредиту та відсотках за кредитними договорами. Фінансовий стан позичальників був визначений як нестабільний або незадовільний. Сукупний чистий дохід позичальників не забезпечував сплату боргу за кредитом та процентів/комісій за ним. Відбулося погіршення якості кредитного портфелю ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», про що зазначає управління Національного банку України у Львівській області в своєму листі від 23.01.2012 р. за №10-012/331. Вказані обставини не спростовані відповідачами. При цьому станом на момент формування страхового резерву по кожному кредитному договору, тобто станом на 01.01.2010 р. термін погашення заборгованості настав.
Доводи відповідача 1 щодо порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»Положення НБУ про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у тій частині, що банком при прийнятті рішення щодо видачі кредитів позичальникам на великий термін неналежним чином визначено кредитоспроможність позичальника, суд не бере до уваги в спірному випадку виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори, безнадійна заборгованість за якими на загальну суму 9 508 096 грн. була списана позивачем у 4 кварталі 2010 р., були укладені з позичальниками в період 2006 -2008 р.р., відповідно аналіз фінансового стану позичальників за вказаними кредитними договорами було здійснено позивачем на момент укладення відповідного кредитного договору, тобто до початку спірного періоду (до 01.07.2009), який перевірявся відповідачем 1, та за результатами перевірки якого складено акт перевірки від 06.12.2011 р.
З наданих позивачем актів податкових перевірок позивача за минулі періоди, а саме: Акту від 15.12.2006 №178/22-0/19358632 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Електрон Банк»(правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.06.2006, та з Акту від 23.10.2009 №404/22-0/19358632 про результати виїзної планової перевірки ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2006 по 30.06.2009, вбачається, що позивач не допускав порушень Положення НБУ про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у період з 01.10.2004 р. по 30.06.2009 р. Відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували дані обставини.
Тому, акт перевірки від 06.12.2011 р. в цій частині не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України, так як ним не охоплюється період, в який позивачем було визначено кредитоспроможність позичальників на момент укладення кредитних договорів.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.06.2009 р. ВАТ «ФОЛЬКСБАНК»володів 2 простими іменними бездокументарними акцій ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз»(надалі - ВАТ «МФС») номінальною вартістю 12400 грн. за 1 шт., загальна балансова вартість яких на зазначену дату складала 24 800 грн., що не заперечується сторонами.
У 2009 році відбулась реорганізація депозитарію ВАТ «МФС»у депозитарій ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів»(надалі -ВАТ «ВДЦП») шляхом купівлі останнім цілісного майнового комплексу ВАТ «МФС». ВАТ «ВДЦП»було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу та емісію акцій, що підтверджується протоколом №2 Загальних зборів акціонерів ВАТ «ВДЦП»від 24.04.2009 р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Як пояснив представник позивача, на підставі вищевказаного рішення про збільшення розміру статутного капіталу ВАТ «ВДЦП»запропоновано ВАТ «ФОЛЬКСБАНК»та всім іншим акціонерам ВАТ «МФС»здійснити обмін (міну) належних акціонерам акцій ВАТ «МФС»на акції ВАТ «ВДЦП».
30.06.209 р. між ВАТ «ФОЛЬКСБАНК»як покупцем та ВАТ «ВДЦП»як емітентом-продавцем було укладено договір купівлі-продажу (міни) акцій №Д-22;055. За вказаним договором банк (покупець) без додаткових доплат здійснив обмін (продаж) двох штук належних йому акцій ВАТ «МФС»загальною номінальною і балансовою вартістю 24 800 грн. на 330 штук акцій ВАТ «ВДЦП»нової емісії загальною номінальною вартістю 330 000 грн., і таким чином здійснив внесок цінними паперами -2 акціями ВАТ «МФС»у статутний капітал ВАТ «ВДЦП»в обмін на емітовані ВАТ «ВДЦП»330 штук акцій. Відтак, після проведення зазначеної операції балансова вартість отриманих позивачем у власність 330 штук акцій ВАТ «ВДЦП»склала 24 800 грн., в той час як їхня номінальна вартість склала 330 000 грн., що також не заперечується сторонами.
Покликання відповідача 1 на те, що внаслідок вищевказаної операції ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»у порушення п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями) завищено від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року: за 2010 рік в сумі 320 000 грн., в тому числі за 1 кв. 2010 року на 320 000 грн., півріччя 2010 року на 320 000 грн., 9 міс. 2010 року на 320 000 грн., за 1 кв. 2011 року на 320 000 грн, 2 квартал 2011 року на 320 000 грн., та як позивач поніс витрати в сумі 10 000 грн. на придбання акцій ВАТ «МФС», а також покликання відповідача 1 на те, що позивачем відповідно до п.п. 7.6.4 п. 7.6 ст.7 вказаного Закону отримано від вищевказаної операції дохід на суму 330 000 грн. у вигляді номінальної вартості 330 штук акцій ВАТ «ВДЦП»- не можуть бути взяті судом до уваги виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.
Згідно з п.п.7.6.4. п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент проведення вищевказаної операції, під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Відповідно до ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до п.п.1.1., 1.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
- матеріальний актив -це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;
- нематеріальний актив - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Згідно п.1.6. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Абзацом п'ятим п.п.7.6.1. п.7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.
Згідно з п.п.7.6.2. п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми пункту 7.6. ст. 7 цього Закону поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.
Відповідно до частини восьмої ст.17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, розміщення емітентом власних цінних паперів та внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.
Відповідно до п.1.28. ст.1 Закону, що діяв на момент проведення даної операції:
інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції;
пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;
портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.
Таким чином, операція з внесення позивачем цінних паперів -2 акцій ВАТ «МФС»до статутного капіталу ВАТ «ВДЦП»в обмін на емітовані останнім 330 акцій ВАТ «ВДЦП»за своїм змістом є прямою інвестицією. Виходячи з вищевказаних норм чинного законодавства, цінні папери (в спірному випадку -акції ВАТ «ВДЦП») під час операцій з їхнього випуску (погашення) не відносяться ні до майна, ні до товарів, ні до матеріальних активів (цінностей), ні до нематеріальних активів, а тому не є доходом у розумінні п.п. 7.6.4. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відтак, позивач не отримував доходу від вищевказаної операції в сумі 330 000 грн. у вигляді номінальної вартості 330 акцій ВАТ «ВДЦП». Тому від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року позивача: за 2010 рік, в тому числі за 1 кв. 2010 року, півріччя 2010 року, 9 міс. 2010 року, за 1 кв. 2011 року, 2 квартал 2011 року -не підлягає зменшенню на 320 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»згідно зі Статутом останнього, витяг з якого наявний у матеріалах справи, 19.12.2007 р. уклав з позичальницею -ОСОБА_6 кредитний договір № KF 46081 на суму кредиту 620 000 доларів США на термін до 19.12.2027 під 11,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань перед позивачем ОСОБА_6 уклала з ВАТ «Електрон Банк»іпотечний договір від 20.12.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим номером №3349, за яким передала в іпотеку позивачу нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, вартістю згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №16704429 від 19 листопада 2007 року (реєстраційний номер 21069317) виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»в сумі 42 989,00 грн.
Як пояснив суду представник позивача, боржник - ОСОБА_6 порушила умови кредитного договору № KF 46081 від 19.12.2007 р. У зв'язку з цим позивач розпочав процедуру звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки, направивши боржнику лист від 01.06.2010 за вих. №09-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Не маючи змоги погасити заборгованість за кредитним договором № KF 46081 від 19.12.2007 р., боржниця погодилася укласти з позивачем договір про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, передавши право власності на предмет іпотеки позивачу в позасудовому порядку в рахунок виконання її зобов'язань за кредитним договором № KF 46081 від 19.12.2007 р. і таким чином погасити свій борг перед позивачем.
У зв'язку з цим Правління ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» 3 вересня 2010 року прийняло рішення (протокол від 03.09.2010 №33) про примусовий продаж нежитлових приміщень загальною площею 590,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, шляхом придбання у власність банку на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за ціною в національній валюті України, що становить еквівалент 483 тис. євро за офіційним курсом НБУ на момент укладення зазначеного договору, з подальшою передачею права власності ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»за ціною, в національній валюті України, що становить 378 тис. євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору про відчуження приміщення.
Станом на 07.09.2010 р. сума основного зобов'язання ОСОБА_6 перед банком за кредитним договором № KF 46081 від 19.12.2007 р. складала 5 238 115,44 грн. в гривневому еквіваленті.
07.09.2010 р. між сторонами (банком та боржником) був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.09.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №3533. На підставі вказаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»в рахунок виконання основного зобов'язання боржниці за кредитним договором № KF 46081 від 19.12.2007 р. за вартістю 5 238 115,44 грн. набув у власність нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, прийнявши його за актом приймання-передачі від 07.09.2009р.
07.09.2009 р. ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.09.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №3543. За вказаним договором ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»продало, а ТОВ Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»купило у власність нежитлові приміщення загальною площею 590,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Вказаний продаж вчинено за 3 207 020, 83 грн., крім того ПДВ -641 404, 17 грн., що разом складає 3 848 425, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в зв'язку з вищевказаними операціями було виконано дві експертні оцінки щодо вказаного предмету нерухомого майна, а саме:
1) ПП «ЮрЕксперт»(31804104) на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №9581/10, який виданий Фондом державного майна України 30 квітня 2010 року, згідно умов Договору №50/10/Л від 10.08.2010р., укладеного з ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», виконано комплекс робіт з незалежної оцінки ринкової вартості нежитлових приміщень (загальною площею 590 кв.м.), що належать ОСОБА_6 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Функція оцінки -для банківської застави. Дата оцінки: 07.09.2010р. Дата огляду об'єкта оцінки: 06.09.2010р. Дата складання звіту: 06-07 вересня 2010 року. Згідно висновку: станом на 07.09.2010 року ринкова вартість об'єкта оцінки склала 3 848 425 грн. з урахуванням ПДВ;
2) ПП «Центр ринкових досліджень»(31248334) на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №8412/09, виданого Фондом державного майна України (Оцінювач ОСОБА_13 свідоцтво оцінювача НОМЕР_11 від 20.12.08р. видане Фондом державного майна України та Міжнародним інститутом бізнесу, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №7313 від 26.02.2009р.), на підставі договору №63/10-М-БС-Ц від 07.07.2010 року з ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»про виконання незалежної оцінки нежитлових приміщень (загальною площею 590 кв.м.), що належать ОСОБА_6 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Метою незалежної оцінки є: визначення ринкової вартості з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Згідно висновку: станом на 14.08.2010 р. ринкова вартість об'єкта оцінки склала 5 238 115,44 грн. (без ПДВ).
Відповідач 1 покликається на те, що оскільки, мета двох експертних оцінок різна, з метою оподаткування до уваги приймається експертний висновок, проведений суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр ринкових досліджень», оскільки його проведено з метою відображення в бухгалтерському обліку ринкової вартості приміщення. Різниця між ринковою вартістю об'єкта оцінки в сумі 5238115,44 грн. (без ПДВ) та ринковою вартістю об'єкта оцінки в сумі 3848425 грн. з урахуванням ПДВ становить 2031094 грн., яка відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України №283, включається до складу валового доходу позивача, а також підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд не приймає до уваги наведені вище доводи відповідача 1 виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до частин першої, другої та шостої ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершенного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010 р. між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»було укладено кредитний договір №KU004899. Згідно з вказаним кредитним договором, ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» надав ТОВ ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»кредит у сумі 486638,00 доларів США строком на 108 місяців зі сплатою 4% річних. Згідно з п. 1.5. вказаного кредитного договору -кредит надається для придбання нежитлових приміщень загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
В забезпечення виконання вказаного кредитного договору був укладений іпотечний договір від 07.09.2010 р. між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»(іпотекодержатель) та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»(іпотекодавець), посвідчений ОСОБА_12, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №3547, зі змінами від 28.09.2010 р., посвідченими ОСОБА_12, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, зареєстрованими в реєстрі за №3873.
З вищевказаних договорів вбачається, що експертна оцінка зазначеного вище предмету іпотеки, згідно з якою станом на 07.09.2010 року ринкова вартість об'єкта оцінки склала 3 848 425 грн. з урахуванням ПДВ, яка виконана ПП «ЮрЕксперт»(31804104), була використана ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»з метою укладення іпотечного договору між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»в забезпечення виконання кредитного договору № KU 004899 від 07.09.2010 р.
ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ», у свою чергу, купило в ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»зазначене вище нерухоме майно згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.09.2010 р. за такою ж вартістю, тобто 3 848 425 грн. з урахуванням ПДВ.
Отже, мета експертної оцінки нежитлових приміщень загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, виконаної ПП «ЮрЕксперт»станом на 06-07 вересня 2010 р., відповідала предмету подальших укладених між сторонами договорів та істотним умовам цих договорів, узгоджених сторонами.
Визначення ринкової вартості нежитлових приміщень загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, згідно з експертною оцінкою, яка була виконана ПП «Центр ринкових досліджень»станом на 14.08.2010 р. з метою відображення її результатів в бухгалтерському обліку станом на 14.08.2010 р. відповідала предмету та істотним умовам договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.09.2010 р., укладеного між боржником ОСОБА_6 та ПАТ «ФОЛЬКСБАНК». Сторони зазначеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя погодили між собою саме таку ціну відчуження нежитлових приміщень загальною площею 590,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
При узгодженні ціни зазначених нежитлових приміщень, як пояснив представник позивача, сторони договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.09.2010 р. виходили з того, що станом на 07.09.2010 р. заборгованість боржника ОСОБА_6 перед ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» за кредитним договором № KF 46081 від 19.12.2007 р. складала 5 238 115,44 грн. в гривневому еквіваленті. Маючи намір погасити вказану заборгованість в повному обсязі ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»погодивлося набути у власність зазначені нежитлові приміщення за 5 238 115,44 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Пунктом 1 розділу « XIX . Прикінцеві положення»Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема, статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.
Вищевказана операція купівлі-продажу нерухомого майна була проведена 07.09.2010 р. Акт перевірки був складений 06.12.2011 р. На обидві зазначені дати діяв пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, який (пункт 1.20 ст. 1 Закону №283/97-ВР) і підлягає застосуванню в спірному випадку при визначенні порядку застосування звичайної ціни.
Підпунктом 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно з п.п. 1.20.4. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.
Згідно з п.п. 1.20.6. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Відповідач 1 не надав суду доказів, які б свідчили, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 07.09.2010 р. між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»та ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»на аналогічне нерухоме майно склалися інші звичайні ціни, ніж ціна продажу нерухомого майна, яка була узгоджена сторонами та зазначена в договорі купівлі-продажу від 07.09.2010 р.
Відповідач 1 стверджує, що при продажу ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»вищевказаного нерухомого майна у власність ТОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»за договором купівлі-продажу від 07.09.2010 р. повинна застосовуватися ринкова вартість, яка виконана ПП «Центр ринкових досліджень»станом на 14.08.2010 р. та становила 5 238 115,44 грн. (без ПДВ). Проте між зазначеними сторонами під час укладення договору купівлі-продажу від 07.09.2010 р. було досягнуто згоди щодо ціни продажу, яка становила 3 848 425 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідач 1 не надав суду доказів, які б свідчили, що сторонами договору купівлі-продажу від 07.09.2010 р. було досягнуто згоди щодо ціни продажу, про яку стверджує відповідач 1.
Експертна оцінка нежитлових приміщень (загальною площею 590 кв.м.), що належать ОСОБА_6 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1, виконана ПП «Центр ринкових досліджень»станом на 14.08.2010 р. з метою: визначення ринкової вартості з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку, не може бути застосована в спірному випадку до договору купівлі продажу від 07.09.2010 р., оскільки на момент виконання зазначеної оцінки власником нерухомого майна була інша особа, зазначена оцінка була виконана на іншу дату та з іншою метою, ніж це передбачено умовами договору купівлі-продажу від 07.09.2010 р. Тому, у цій частині зазначена оцінка (висновок) ПП «Центр ринкових досліджень»не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 70 КАС України при визначенні ціни продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 07.09.2010 р. Інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідач 1 суду не надав.
Згідно з підпунктом 1.20.8. пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Відповідач 1 не надав суду доказів, які б свідчили про те, що під час проведення перевірки позивача відповідач 1 відповідно до п.п. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»надав позивачу запит стосовно операції з купівлі продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 07.09.2010 р., а позивач не надав би відповіді про обґрунтований рівень договірних цін.
Відповідно до п.п. 1.20.10. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Відповідач 1 не надав суду доказів застосування у спірному випадку процедури, встановленої законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Згідно з абзацом другим п.п. 1.20.10. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторонни такої операції.
В акті перевірки від 06.12.2011 р. та своїх доводах відповідач 1 не навів конкретних норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяли на момент проведення операції продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 07.09.2010 р., які б передбачали застосування у спірному випадку звичайних цін. Покликання відповідача 1 на п.п. 4.1.3., п. 4.1. ст.. 4, п.п. 7.9.5. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не може вважатися виконанням вимоги, передбаченої абзацом другим п.п. 1.20.10. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як зазначені норми законів, на які покликається відповідач 1, не передбачають застосування звичайної ціни в спірному випадку.
Згідно з пунктом 6 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (далі -Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до п.п. 5.2. п. 5 розділу II Порядку, в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;
- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
Згідно з п.п. 5.3. п. 5 розділу II Порядку, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач 1 в акті перевірки від 06.12.2011 р. нечітко виклав зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, не навів доказів, що підтверджують наявність факту порушення.
Тому, доводи відповідача 1 про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 406 219 грн. по операції з реалізації заставного майна фізичної особи ОСОБА_6, а також про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.9.5 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, щодо заниження валового доходу в 3 кварталі 2010 року в розмірі 2 031 094 грн. та заниження податку на прибуток на суму 507 773, 50 грн. по операції з реалізації заставного майна, яке належало фізичній особі ОСОБА_6, не можуть бути взяті судом до уваги.
Судом встановлено та як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», 15.10.2007 р. уклав з позичальникомю -ТОВ «Еко-Сервіс Доксани»кредитний договір № KР 22334 на суму кредиту 500 000 гривень на термін до 14.10.2011 р. під 17% річних. Додатками до вказаного кредитного договору сума кредиту була збільшена. В забезпечення виконання зобов'язань перед позивачем ТОВ «Еко-Сервіс Доксани»укладено з ВАТ «Електрон Банк»іпотечний договір від 17.10.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №4559, а також договір про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання) від 17.10.2007 р. посвідчений приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №4561, за якими ТОВ «Еко-Сервіс Доксани»передало в іпотеку ВАТ «Електрон Банк»нерухоме майно -фанерний цех, загальною площею 3857,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Першотравнева, будинок 64.
Як пояснив представник позивача, ТОВ «Еко-Сервіс Доксани»порушило умови вищевказаного кредитного договору та прострочило повернення кредиту. В зв'язку з цим позивач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) - фанерний цех, загальною площею 3857,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Першотравнева, будинок 64, в позасудовому порядку на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.10.2007 р., а саме шляхом продажу предмету іпотеки від власного імені третій особі. На виконання вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку»ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»листом від 04.06.2010 за №53/375 повідомлено ТЗОВ «Еко-Сервіс Доксани»про свій намір укласти від власного імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки, яке отримано боржником 09.06.2010 р.
Керуючись ч.8 ст.38 Закону України «Про іпотеку», умовами іпотечного договору від 17 жовтня 2007 року, укладеного між ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»та ТзОВ «Еко-Сервіс Доксани», 18 травня 2011 року ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (фанерного цеху, загальною площею 3857,7кв.м, що знаходиться за адресою Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Першотравнева, будинок № 64) з покупцем - ТзОВ «Контакт-5»(ЄДРПОУ 22079947, Закарпатська обл., Свалявський район, с.Неліпино, вул. Головна, 109) за ціною 1 007 556,0грн., в тому числі ПДВ 167 926,0грн.
ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»листом від 27.05.2011 за №52/601 було повідомлено ТзОВ «Еко-Сервіс Доксани»про продаж заставного майна. Отримані кошти від реалізації майна згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку»банк за Кредитним договором №КР22334 від 15 жовтня 2007 року направив на погашення простроченого кредиту ТзОВ «Еко-Сервіс Доксани», а саме: 378 430,69 грн. простроченої заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами; 629 125,31 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту.
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку»дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
Згідно зі ст. 1 закону України «Про іпотеку», пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», в разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідач 1 не надав суду доказів, які б свідчили про виникнення та наявність у відповідача 1 пріорітету на вищевказане нерухоме майно в спірному випадку. Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача 1 в тій частині, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»необхідно було здійснити розподіл коштів від реалізації предмета іпотеки, а саме: суму податку на додану вартість в сумі 167 926 грн. перерахувати до бюджету, а решта суму направити на погашення заборгованості по кредиту, про що повідомити ТзОВ «Еко-Сервіс Доксани».
Відповідно до п.п. «а»п. 185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з п.п. 14.1.191. п. 14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, зміст права власності полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами першою і другою ст. 319 ЦК України, здійснення права власності полягає в тому, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 9 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно з частиною третьою ст. 242 ЦК України, законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.
Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, - дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Згідно зі ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Тому, у розумінні п.п. «а»п. 185.1. ст.185 ПК України в спірному випадку платником податку на додану варість мало виступати ТОВ «Еко-Сервіс Доксани», яке на момент укладення договору купівлі-продажу від 18.05.2011 р. було власником нерухомого майна, що є предметом вказаного договору. Та обставина, що укладаючи договір купівлі-продажу від 18.05.2011 р. ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»діяв від власного імені відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», не змінює його правового статусу як іпотекодержателя та не створює у нього прав та обов'язків власника зазначеного нерухомого майна, позаяк згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку»вказане означає відсутність необхідності отримання для такого продажу будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, а застереження (договір) про задоволення вимог іпотекодержателя надає іпотекодержателю повноваження укласти договір купівлі-продажу. При цьому відповідно до вимог ст. 239 ЦК України, укладення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»договору купівлі-продажу від 18.05.2011 р. на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку»та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.10.2007 р. потягло за собою правові наслідки для ТОВ «Еко-Сервіс Доксани»як для власника нерухомого майна, яке було продане.
Враховуючи вищенаведене, суд не бере до уваги доводи відповідача 1 про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»п.п. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, та про заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 167 926,00 грн. по операції з продажу предмету іпотеки - нерухомого майна ТОВ «Еко-Сервіс Доксани».
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено відшкодування ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»найманим працівникам коштів на оплату товару (робіт, послуг) в загальній сумі 25716,61 грн. за період 01.07.2009 р. - 30.06.2011 р. відповідно до складених авансових звітів (перелік фізичних осіб та авансових звітів (дата, номер, сума), розрахунок обчислення суми податку з доходів (на доходи) фізичних осіб наведено в додатку №13 до акта перевірки від 06.12.2011 р.). Відповідачі стверджують, що зазначене відшкодування найманим працівникам коштів на оплату товару (робіт, послуг) було проведено ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»при відсутності підтверджуючих розрахункових документів, у зв'язку з чим відповідачем 1 встановлено неутримання та неперерахування ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» податку з доходів (на доходи) фізичних осіб у вигляді неправомірного відшкодування фізичним особам готівкових коштів на оплату товару (робіт, послуг) згідно з авансовими звітами, а саме: ПДФО -4917,26 грн., в тому числі 2178,50 грн. - 01.07.2009 р. - 31.12.2010 р.р., 2738,76 грн. -01.01.2011-30.06.2011 р.р., чим порушено вимоги п.п. 3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п.п. «а»п.17.2 ст.17, п.п. «а»п.19.2 ст.19, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889-І V , із змінами та доповненнями, п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, п.п. «а»п.171.2 ст.171, п.п. «а»п.176.2 ст.176 ПК України від 02.12.2010 р. №2755- VI , із змінами та доповненнями.
Проте вищенаведений висновок відповідачів не грунтується на матеріалах справи та спростовується наступним. У матеріалах справи наявний Реєстр касових операцій з переліком наявних касових документів про проведені операції, наданий позивачем. У зазначеному Реєстрі позивачем наведено перелік наявних касових документів, які підтверджують підставність витрачання найманими працівниками отриманих під звіт коштів на оплату товару (робіт, послуг) за період 01.07.2009 р. - 30.06.2011 р. відповідно до складених авансових звітів згідно з переліком, наведеним у додатку №13 до акта перевірки від 06.12.2011 р. Факт наявності касових документів, перелік яких наведений у Реєстрі касових операцій позивача, відповідачами не заперечено. Проте відповідачі стверджують, що зазначені касові документи, не є розрахунковими (фіскальними) документами, оскільки вони не видані з використанням реєстраторів розрахункових операцій, а тому не підтверджують факт використання коштів, отриманими працівниками ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» під звіт, і такі кошти мали бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників.
З матеріалів справи вбачається, що витрати на загальну суму 25 135,73 грн. підтверджуються рахунками офіціанта та виписками з POS -терміналу, витрати послуг таксі на суму 1 265,89 грн. підтверджуються чеками таксі, витрати в сумі 6 217,68 грн. також підтверджені касовими документами.
Відповідно до п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі -Положення НБУ №637), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з вимогами п.2.11, п.7.47 Положення НБУ №637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівки на виробничі потреби дозволяється на срок не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Підзвітні особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтверджуючими документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України.
Згідно з п. 1.2. Положенням НБУ №637, розрахунковий документ -документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про автомобільний транспорт»в таксі повинен бути встановлений таксометр. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», електронний таксометр - реєстратор розрахункових операцій, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів.
Відповідно до Постанови Правління НБУ України № 223 від 30.04.2010 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи.
Відповідно до п.7.4 даної Постанови, документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Положення НБУ №637 не визначає вичерпного переліку розрахункових документів, а також не забороняє заповняти розрахункові документи вручну. Тому касові документи, перелік яких наведено позивачем у Реєстрі касових операцій, належним чином підтверджують факт використання коштів, отриманими працівниками ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»під звіт. Тому, витрачені працівниками ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»кошти на оплату товару (робіт, послуг) за період 01.07.2009 р. - 30.06.2011 р. відповідно до складених авансових звітів згідно з переліком, наведеним у додатку №13 до акта перевірки від 06.12.2011 р., не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників ПАТ «ФОЛЬКСБАНК».
З наведених вище підстав незаконними і такими, що не грунтуються на матеріалах справи, є доводи відповідачів про порушення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»вимог п.п. 2.11, 3.1, 7.47 Положення НБУ №637. Тому, застосування до ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»штрафу за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (із змінами та доповненнями), в спірному випадку є неправомірним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протягом періоду з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р. ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»звернув стягнення на предмети застави (автомобілі) та предмет іпотеки (нерухоме майно). Зокрема, судом встановлено наступне.
05.10.2010 р. ПАТ «Фольксбанк»як Заставодержателем було укладено договір про задоволення вимог заставодержателя (позасудове врегулювання) з гр. ОСОБА_14 (Заставодавець) (прож. за адресою: АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_12, вид.Бродівським РВ УМВС України у Львівській області 06.07.1998р., ідент.код НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за № 798. Згідно з вказаним договором про задоволення вимог заставодержателя Заставодавець зобов'язується передати, а Заставодержатель зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належний Заставодавцю на праві приватної власності транспортний засіб -легковий седан-В, DAEWOO NEXIA (реєстраційний номер НОМЕР_3, 2007 рік випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_13, об'єм двигуна 1498 см.куб.). Зазначений Транспортний засіб є Предметом застави відповідно до Договору застави від 01.06.2007р., укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим № 1706. Згідно з умовами Договору застави, вищезазначений Транспортний засіб був переданий Заставодавцем в заставу Заставодержателю в забезпечення виконання Заставодавцем ОСОБА_14 зобов'язань за Кредитним договором від 01.06.2007р. № КF 43092, укладеним між Заставодержателем та Боржником щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій, пені, відшкодувань та інших платежів, передбачених договором кредиту. Згідно з Розпорядженням Голови Правління від 08.10.2010р. № 336 на підставі Рішення Правління про передачу права власності на автомобіль (Протокол від 03.08.2010р. № 29) ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»набуло Транспортний засіб у власність в рахунок виконання основного зобов'язання за вищевказаним кредитним договором за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Транспортного засобу, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ «Білдінг», що становить 42 083, 93 грн. (в т.ч. ПДВ 7 013, 99 грн.). Розмір забезпечених Транспортним засобом вимог Заставодержателя на момент набуття Транспортного засобу у власність Заставодержавтеля становив 42 083, 93 грн.
12.10.2010 р. ПАТ «Фольксбанк»як заставодержателем укладено договір про задоволення вимог заставодержателя (позасудове врегулювання) з гр. ОСОБА_17 (Заставодавець) (прож. за адресою: АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_14, вид.Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 04.03.1997р., ідент.код НОМЕР_5), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за № 841. Згідно з вказаним договором про задоволення вимог заставодержателя Заставодавець зобов'язується передати, а Заставодержатель зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належний Заставодавцю на праві приватної власності транспортний засіб -легковий седан-В, KIA CERATO 2.0 (реєстраційний номер НОМЕР_6, 2008 рік випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_15, об'єм двигуна 1975 см.куб.). Зазначений Транспортний засіб є Предметом застави відповідно до Договору застави від 15.08.2007р., укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за реєстровим № 8773. Згідно з умовами Договору застави, вищезазначений Транспортний засіб був переданий Заставодавцем в заставу Заставодержателю в забезпечення виконання Заставодавцем ОСОБА_17 зобов'язань за Кредитним договором від 15.08.2007р. № КF 51553, укладеним між Заставодержателем та Боржником щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій, пені, відшкодувань та інших платежів, передбачених договором кредиту. Згідно з Розпорядженням від 20.10.2010р. № 353 на підставі Рішення Правління про передачу права власності на автомобіль (Протокол від 03.08.2010р. № 29) ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»набуло вказаний Транспортний засіб у власність в рахунок виконання основного зобов'язання за вищевказаним кредитним договором за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Транспортного засобу, проведної суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ «Білдінг», що становить 102 700, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 17 116,67 грн.). Розмір забезпечених Транспортним засобом вимог Заставодержателя на момент набуття Транспортного засобу у власність Заставодержавтеля становив 102 700, 00 грн.
26.05.2011 р. ПАТ «Фольксбанк»як заставодержателем укладено договір про задоволення вимог заставодержателя (позасудове врегулювання) з гр. ОСОБА_19 (Заставодавець) (прож. за адресою: АДРЕСА_4, паспорт НОМЕР_7, вид.Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області 04.06.1998р., ідент.код НОМЕР_8), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрований в реєстрі за № 702. Згідно з вказаним договором про задоволення вимог заставодержателя Заставодавець зобов'язується передати, а Заставодержатель зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належний Заставодавцю на праві приватної власності транспортний засіб -легковий седан-В, KIA CERATO 1.6 (реєстраційний номер НОМЕР_16, 2007 рік випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_17, об'єм двигуна 1599 см.куб.). Зазначений Транспортний засіб є Предметом застави відповідно до Договору застави від 14.12.2007р., укладеного між Заставодавцем та Заставодержателем, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим № 1533. Згідно з умовами вказаного договору застави, вищезазначений Транспортний засіб був переданий Заставодавцем в заставу Заставодержателю в забезпечення виконання Заставодавцем ОСОБА_19 зобов'язань за Кредитним договором від 14.12.2007р. № КF 46056, укладеним між Заставодержателем та Боржником щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій, пені, відшкодувань та інших платежів, передбачених договором кредиту. Згідно з Розпорядженням від 16.06.2011р. № 140 на підставі Рішення Правління про передачу права власності на автомобіль (Протокол від 19.04.2011р. № 15) ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»набуло Транспортний засіб у власність в рахунок виконання основного зобов'язання за вищевказаним кредитним договором за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Транспортного засобу, проведної суб'єктом оціночної діяльності ПП «Центр ринкових досліджень», що становила 81 958, 00 грн. Розмір забезпечених Транспортним засобом вимог Заставодержателя на момент набуття Транспортного засобу у власність Заставодержавтеля становив 81 958, 00 грн.
07.09.2010 р. ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»як іпотекодержателем було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання) з гр. ОСОБА_6 (Іпотекодавець) (прож. за адресою: АДРЕСА_5 паспорт НОМЕР_18, вид. Франківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 23.05.2000р., ідент.код НОМЕР_10), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 3533. За вказаним договором про задоволення вимог іпотекодержателя іпотекодавець зобов'язується передати, а іпотекодержатель зобов'язується прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених цим договором, належні іпотекодавцю на праві приватної власності нежитлові приміщенняв загальною площею 590,00кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений об'єкт нерухомості був переданий гр. ОСОБА_6 в іпотеку ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» відповідно до іпотечного договору від 20.12.2007р., укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 3349. Згідно з умовами вказаного іпотечного договору, вищезазначений об'єкт нерухомості був переданий іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю в забезпечення виконання іпотекодавцем - ОСОБА_6 зобов'язань за Кредитним договором від 19.12.2007 р. № КF 46081, укладеним між іпотекодержателем та боржником щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій, пені, вдшкодувань та інших платежів, пердбачених договором кредиту.
Вищезазначені нежитлові приміщення продано Банком (Продавцем) Товариству з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»(Покупцю) (ЄДРПОУ 35101387, м.Львів, вул.Сербська, 7/1-Б) відповідно до укладеного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.09.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за № 3543 та передано Покупцю за Актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 07.09.2010р. Продаж нежитлових приміщень за домовленістю сторін вчинено за ціною 3 848 425, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 641 404, 17 грн.), що становить в еквіваленті 378 000,00 євро за офіційним курсом НБУ на момент укладання договору купівлі-продажу, які Покупець оплатив шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця (платіжне доручення від 07.09.2010р. № 1).
Відповідач 1 стверджує, що у вищенаведених операціях ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»повинен був виступити податковим агентом по відношенню до боржників -фізичних осіб, право власності на заставне майно (автомобілі, об'єкт нерухомості) яких банк набув на підставі договорів про задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) в порядку позасудового врегулювання, та утримати податок з доходів (на доходи) фізичних осіб з виплачених (нарахованих) їм доходів. Обгрунтовуючи свої доводи, відповідач 1 покликається, зокрема, на таке.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. №889-IV із змінами та доповненнями (далі - Закон №889-IV), який діяв до 01.01.2011 р., доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з підпунктами «є»та «ж»пункту 1.3 ст.1 Закону № 889-IV, дохід з джерелом його походження з України -це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, та доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.
Відповідно до п. 1.15 ст.1 Закону №889-IV податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу обкладання іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
З 01.01.2011 р. вступив у дію Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зокрема Розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб», а Закон № 889-IV з 01.01.2011 р. втратив чинність згідно з підпунктом (1) пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення»ПК України.
Відповідно до п.п. 14.1.180. п. 14.1. ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.
Згідно з вимогами п. 8.1. ст. 8 Закону № 889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону та згідно з вимогами п. 19.2 ст.19 цього Закону подати до органу державної податкової служби звітність за ф.1-ДФ.
Відповідно до п.п. «а»п. 17.2 ст.17 Закону № 889-ІV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.167 цього Кодексу, та згідно з вимогами п. 176.2. ст.176 ПК України подати до органу державної податкової служби звітність за ф.1-ДФ.
Згідно з п.п. «а»п. 171.2. ст.171 ПК України, податковий агент несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів з джерела їх походження в Україні.
В результаті вищенаведеного, як стверджує відповідач 1, ним встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів (на доходи) фізичних осіб від продажу нерухомого (нежитлових приміщень) та рухомого (транспортних засобів) майна відповідно до укладених договорів задоволення вимог іпотекодержателя (заставодержателя), згідно з якими операції відчуження нерухомості та рухомого майна фізичними особами прирівнюються до операцій купівлі (набуття права власності) вказаного майна юридичною особою та стороною яких виступала юридична особа ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», а саме: ПДФО -264 173,19 грн., в тому числі 263 353,61 грн. - 01.07.2009-31.12.2010р.р., 819,58 грн. -01.01.2011-30.06.2011 р.р. порушено вимоги п. 1.15 ст.1, п.7.2 ст.7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.11.2 ст.11, п. 12.2 ст. 12, п.п. «а»п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-ІV, із змінами та доповненнями, п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст.14, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, ст. 173, п.п. «а»п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями.
Проте вищенаведені доводи відповідача 1 суд не може взяти до уваги, виходячи з наступного. Як встановлено судом, набувши на підставі договорів про задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) в порядку позасудового врегулювання у власність заставне майно (автомобілі, об'єкт нерухомості), які належали боржникам - фізичним особам, у спірному випадку банк погасив заборгованість за кредитними договорами зазначених фізичних осіб перед ПАТ «ФОЛЬКСБАНК».
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок набуття банком права власності на заставлене рухоме майно (автомобілі) боржників -фізичних осіб -гр.гр. ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_19, в результаті звернення банком стягнення на це заставлене майно на підставі нотаріально посвідчених договорів про задоволення вимог заставодержателя, заборгованість зазначених фізичних осіб не була погашена в повному обсязі за недостатністю коштів, про що свідчить списання банком за рахунок страхового резерву залишку заборгованості залишку заборгованості, яка залишилася непогашеною після звернення стягнення на заставлене майно. Відповідач 1 не надав суду доказів, які б свідчили про отримання зазначеними фізичними особами від ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» коштів, одержаних після реалізації заставленого майна цих фізичних осіб.
Також, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок набуття банком права власності на заставлене нерухоме майно боржника гр. ОСОБА_6 в результаті звернення банком стягнення на це заставлене майно на підставі нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, заборгованість зазначеної фізичної особи була погашена в повному обсязі, так як вартість нерухомого майна, яке перейшло у власність банку, дорівнювала сумі заборгованості ОСОБА_6 перед банком за кредитним договором. Відповідач 1 не надав суду доказів, які б свідчили про отримання ОСОБА_6 від ПАТ «ФОЛЬКСБАНК»будь-яких коштів, одержаних після реалізації заставленого нерухомого майна.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу»від 02.10.1992 р. №2654, із змінами та доповненнями, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно зі ст. 589 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Підпунктами (1) і (2) ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 р. №1255- IV , зі змінами і доповненнями, передбачено, що до забезпечувальних обтяжень належать, зокрема: застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору; право застави рухомого майна згідно з статтею 694 Цивільного кодексу України.
Згідно з підпунктами (1) і (2) частини першої ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.
Відповідно до частин першої та четвертої ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.
Частиною шостою ст. 3 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що в разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:
- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;
- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти особі, яка звернулася за кредитом, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а вказана особа зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Тобто, отриманий Позичальником кредит є грошовою сумою, яка підлягає поверненню банку, і тому не може розглядатися як доход фізичної особи, яка одержала такий кредит.
Згідно з п.п. 4.3.23. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку -фізичної особи не включаються і не підлягають відображенню в його річній податковій декларації доходи у вигляді основної суми кредиту, що отримується платником податку.
Відповідно до п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.
Пунктом 12.5. ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору. Для оформлення договору платник податку зобов'язаний здійснити дії щодо сплати податку з доходу від операцій з відчуження об'єктів рухомого майна, а нотаріус - дії щодо подання інформації податковому органу в порядку, передбаченому в пункті 11.3 статті 11 цього Закону.
Згідно з п.п. 165.1.29. п. 165.1. ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку -фізичної особи не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.
Підпунктом 164.2.7. пункту 164.7. ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку -фізичної особи включаються сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, зокрема дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.
Тому суми кредиту (позики) підлягають поверненню фізичними особами (позичальниками) позикодавцю і не можуть розглядатись як доходи фізичних осіб. За позиковими операціями банк, як кредитор не є податковим агентом, оскільки в даному випадку він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі кредиту він (кредит) не є доходом позичальника.
В разі звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимог Заставодержателя та його примусової реалізації у встановленому законодавством порядку кошти отримані від реалізації предмету застави направляються на погашення заборгованості забезпеченої цим предметом застави заборгованості позичальника (заставодавця) перед кредитором.
Звернення стягнення на майно шляхом набуття заставодержателем права власності на предмет застави не є купівлею-продажем предмету застави і не ототожнюється з продажем об'єкту рухомого майна його власником (позичальником), тому не підлягає оподаткуванню на підставі ст.ст. 11, 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, вказаний Закон не зобов'язує позивача здійснювати нарахування фізичній особі оподаткованого доходу за операцією по зверненню стягнення на предмет застави.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їхні заперечення, і не довели правомірності прийнятих ними податкових повідомлень-рішень.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд прийшов до переконання, що такі прийняті без дотримання вимог чинного законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, а відтак підлягають скасуванню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»2 146,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові від 16.12.2011 року №0001592361, від 16.12.2011 року №0000162331/25078, від 02.03.2012 року №0000092331/3928, від 02.03.2012 року №0000062331/3924, від 02.03.2012 року №0000082331/3927, від 02.03.2012 року №0000052331/3926.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 20.12.2011 року №0000931721.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК»2 146,00 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 23.08.2012 року.
Суддя Журомська М.В.
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2012 |
Оприлюднено | 30.08.2012 |
Номер документу | 25740364 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Журомська Майя Вікторівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Журомська Майя Вікторівна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Журомська Майя Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні