Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-8753/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2012 року 19:30 № 2а-8753/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Спасибка А.В., відповідача - Петелько К.О., Сиротіної О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 червня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»(далі -ТОВ «Олсервіс, ЛТД») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі -ДПІ у Подільському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-8753/12/2670 призначено до судового розгляду на 18 липня 2012 року.

18 липня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Подільському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 31 липня 2012 року, 15 серпня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»(ідентифікаційний код юридичної особи 21625017) зареєстровано 19 жовтня 1994 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 10711050001001664. Вказане товариство розташоване за адресою: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25.

ТОВ «Олсервіс, ЛТД»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 листопада 1994 року за № 437/10535 та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 38300458 (форма № 2-Р) від 14 травня 2005 року ТОВ «Олсервіс, ЛТД»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 216250126565).

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»(код ЄДРПОУ 21625017) з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, Наказу ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми Декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 939 542 грн., в т.ч. по періодам:

2009 рік на суму 792 263 грн. (в т.ч.: 4 квартал 2009 року на суму 792 263 грн.);

1 квартал 2010 року на суму 226 360 грн.;

І півріччя 2010 року в сумі 223 025 грн. (в т.ч.: 1 квартал 2010 року на суму 226 360 грн., 2 квартал 2010 року на суму -3 335 грн.);

3 квартали 2010 року на суму 1 147 279 грн. (в т.ч.: 1 квартал 2010 року на суму 226 360 грн., 2 квартал 2010 року на суму -3 335грн., 3 квартал 2010 року на суму 924 254 грн.);

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 170 556 грн., в т.ч. по періодам:

грудень 2009 р. на суму 773 284 грн.;

лютий 2010 р. на суму 330 278 грн.;

березень 2010 р. на суму 492 грн.;

квітень 2010 р. на суму 2 151 грн.;

травень 2010 р. на суму 2 685 грн.;

серпень 2010 р. на суму 16 666 грн.;

вересень 2010 р. на суму 45 000 грн.;

- встановлено завищення бюджетного відшкодування «у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів»на загальну суму 31 202 грн., в т.ч. по періодам:

травень 2010 року на суму 31 202 грн.

20 січня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 26 січня 2012 року № 998/10/23-521, висновки, викладені в акті № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року залишено без змін.

31 січня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000152305 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (код платежу 3011021000) на загальну суму 2 424 428,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 939 542,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -484 886,00 грн.

31 січня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000162305 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 3014010100) на загальну суму 1 463 195,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 170 556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -292 639,00 грн.

31 січня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «В1»№ 0000172305 , яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 та згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість»із змінами і доповненнями зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 31 202,00 грн., з якої сума бюджетного відшкодування, що відшкодована на момент перевірки в розмірі 23 100,00 грн. та сума бюджетного відшкодування, що не відшкодована на момент перевірки в розмірі 8 102,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 775,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 10 квітня 2012 року № 2028/10/12-414 та від 21 червня 2012 року № 10554/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305.

На його думку, висновки про порушення законодавства і відповідні нарахування податкових зобов'язань є безпідставними, надуманими, незаконними та суперечать нормам законодавства України, що регулюють правовідносини в сфері оподаткування, а складений акт та податкові повідомлення-рішення складені на підставі даного акту - такими, що є недійсними та підлягають скасуванню.

В своєму позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ТОВ «Лоу Консалт»через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, фактично не могло здійснювати господарські операції, а отже, на думку податкового органу, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Лоу Консалт»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Підтвердженням цього є висновки Акту № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року ґрунтуються на відомостях, що містяться в актах перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва № 337/236/37240875 від 31.03.2011 року та № 174/23-6/37240875 від 09.03.2011 року Бориспільської ОДПІ № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року, в висновках експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області від 11.01.2012 року № 638, спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області від 14.04.2011 року № 97.

В своїх запереченнях, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «Олсервіс, ЛТД»відмовити в поновному обсязі.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Олсервіс, ЛТД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

У відповідності до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 16.4 статті 16 Закону № 334/94-ВР визначено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. Платник податку, крім банків та інших фінансових установ, який отримує дохід від будь-якої діяльності більше ста мільйонів гривень на рік, повинен у наступному році подати на адресу податкового органу фінансовий звіт у терміни, встановлені законодавством для його подання. Відповідальність за неподання фінансової звітності зазначеними суб'єктами встановлюється згідно із законодавством.

Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію про прибуток у строки, визначені законом для річного податкового періоду, за формою, що встановлюється центральним податковим органом України.

Для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Олсервіс, ЛТД»(замовник) та ТОВ «Лоу Консалт»(виконавець) було укладено ряд договорів про надання послуг від 30 листопада 2009 року № 30/11/09, від 01 червня 2010 року № 13/6-юп, від 21 липня 2010 року № 08/7-юп.

Дослідивши їх в судовому засіданні, судом встановлено, що вони підписані директорами та скріплені печатками в двохсторонньому порядку.

По умовах вказаних вище договорів, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати юридичні послуги.

Факт виконання договорів, тобто факт надання юридичних послуг контрагентом позивачу та прийняття останніх, підтверджується, наявними в матеріалах справи, актами приймання-передачі наданих послуг до договору № 30/11/09, від 31.12.2009 року на суму 4 888 602,00 грн., в тому числі ПДВ - 814 767,00 грн., від 28.02.2010 року на суму 1 949 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 324 833,33 грн., актом виконаних робіт до договору № 30/11/09, від 04.08.2010 року на суму 682 027,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -113 671,17 грн.; актом виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг № 13/6-юп, від 04 серпня 2010 року на суму 1 685 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -280 833,34 грн.; актом виконаних робіт до договору про надання послуг № 08/7-юп, від 06.09.2010 року на суму 1 414 817,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -235 802,83 грн.

На виконання умов договорів про надання послуг, позивачем були отримані від контрагента податкові накладні № 2512-2 від 25.12.2009 року, № 50202 від 05.02.2010 року, № 120802 від 12.08.2010 року, № 160806 від 16.08.2010 року, № 180803 від 18.08.2010 року, № 060901 від 06.09.2010 року, всього на загальну суму 10 619 446,00 грн., в т.ч. ПДВ -1 769 907,67 грн., які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши їх в судовому засіданні, судом встановлено, що вони виписані ТОВ «Лоу Консалт»з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037 та містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до п. 18 вказаного Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

На підставі первинних документів, позивачем, у період що перевірявся, правомірно були сформовані валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Під час розгляду справи, судом оцінені доводи відповідача, викладені в запереченнях на позовну заяву.

Так, на думку відповідача, господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом не породжують правових наслідків, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Лоу Консалт»не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Оцінивши докази, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій, як то: акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва № 337/236/37240875 від 31.03.2011 року, № 174/23-6/37240875 від 09.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Євросонік», яке із рядом «вигодотранспортуючих»підприємств, серед яких ТОВ «Лоу Консалт», створило видимість фінансово-господарських відносин, Бориспільської ОДПІ № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Лоу Консалт», яке не знаходиться за місцем реєстрації, на підприємстві відсутні основні засоби та трудові ресурси, а отже, правочини, здійснені від імені ТОВ «Лоу Консалт»мають ознаки нікчемності, висновки експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області від 11.01.2012 року № 638, згідно якого, підпис директора ТОВ «Лоу Консалт»на досліджуваних документах був зроблений іншими особами, спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області від 14.04.2011 року № 97, згідно якого, підписи від імені ОСОБА_4 в договорі від 25.11.2009 року № 359 про визнання електронних документів, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, «Протоколы допроса свидетелей от 17 ноября 2011 года, от 24 ноября 2011 года», Постанови про призначення почеркознавчої експертизи від 10 січня 2012 року, Постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 19 січня 2012 року, суд приходить до висновку про їх неналежність, з наступних підстав.

З дослідженого протоколу допиту свідка від 17 листопада 2011 року, судом встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 на території України створила підприємство -ТОВ «Лоу Консалт», не маючи намір здійснювати господарської діяльності.

Однак, згідно даних зазначеного протоколу вбачається, що громадянка РФ ОСОБА_4, перебуваючи в м. Києві, підписала довіреність, якою уповноважила іншу особу вчиняти дії від її імені, що не виключає можливість дій її представника і під час здійснення господарської діяльності ТОВ «Лоу Консалт».

Окрім цього, було встановлено, що від імені даної особи укладено договір про визнання електронних документів № 359 від 25.11.2009 року з Бориспільською ОДПІ, що дає можливість подавати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді.

З досліджених висновків експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області від 11.01.2012 року № 638 та спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області від 14.04.2011 року № 97, судом відповідно встановлено, що підпис директора ТОВ «Лоу Консалт»на досліджуваних документах був зроблений іншими особами, а підписи від імені ОСОБА_4 в договорі від 25.11.2009 року № 359 про визнання електронних документів, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, що не суперечить її показам, наданим під час допиту 17.11.2011 року.

Факт порушення та розслідування кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Лоу Консалт»не може свідчити про порушення позивачем закону, оскільки відповідного вироку суду, яким би були встановлені вказані обставини не існує.

Кримінальна справа на час розгляду справи перебуває в провадженні органу досудового слідства.

З досліджених актів перевірок, зокрема з акта перевірки Бориспільської ОДПІ № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року з питань достовірності визначення ТОВ «Лоу Консалт»показників декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року, судом встановлено, що в основу акту № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року лягли дані акту № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року.

Проте, ТОВ «Лоу Консалт»оскаржило до Київського окружного адміністративного суду наказ від 13.05.2011 року № 394 про проведення документальної позапланової перевірки та дії Бориспільської ОДПІ Київської області стосовно проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року, по результатам розгляду справи № 2а-4121/11/1070, судом ухвалено постанову на користь ТОВ «Лоу Консалт».

На судовий запит Окружного адміністративного суду м. Києва в рамках слухання справи № 2а-8753/12/2670 щодо набрання чинності постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року у справі № 2а-4121/11/1070, надано відповідь, що на постанову суду першої інстанції Бориспільською ОДПІ Київської області подано апеляційну скаргу, яка разом зі справою скерована до Київського апеляційного адміністративного суду, яка станом на 31.07.2012 року з суду апеляційної інстанції не поверталася.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи до уваги те, що вищевказана постанова суду не набрала законної сили, суд не приймає її як належний доказ, що доводить протиправність рішень відповідача.

Втім, суд враховує, що факт звернення до суду з адміністративним позовом контрагентом позивача свідчить про ознаки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лоу Консалт»та ставить під сумнів достовірність висновків акту перевірки № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року, який став підставою для визначення порушень вимог податкового законодавства позивачем, викладених в акті № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року.

Також, судом надано оцінку ухвалам та рішенням Господарського суду м. Києва та Київського апеляційного господарського суду по справам № № 9/219, 2/336, 2/199, договорам про надання послуг від 16 листопада 2009 року № 834, від 01 червня 2010 року № 01/06п, від 19 липня 2010 року № 03/07п, укладених між позивачем та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», актам виконаних робіт до договору № 834, від 23.12.2009 року, від 02.02.2010 року та від 05.08.2010 року, акту виконаних робіт до договору № 03/07п, від 07.09.2010 року, якими підтверджено реальність укладення угод та їх виконання між ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.»та позивачем та в подальшому між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт».

Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На час вчинення господарських операцій, позивач та його контрагент були зареєстрованими в встановленому законом порядку, їх свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не анульовані.

Суд звертає увагу, що позивач, як замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судового рішення про визнання правочину недійсним та обвинувального вироку суду не надав. Матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Олсервіс, ЛТД»з його контрагентом ТОВ «Лоу Консалт»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В зв'язку з тим, що віднесення сум до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Олсервіс, ЛТД»відбувалося на підставі дійсних зі сторони платника, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновки в Акті № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року про порушення позивачем приписів Законів № 168/97-ВР та № 334/94-ВР є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 939 542 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 484 886 грн., за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 170 556 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 292 639 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 31 202, з якої 8 102 -сума, що не відшкодована на момент перевірки, 23 100 -сума, що відшкодована на момент перевірки, з якої нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 775, здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а також, зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД» підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»повністю задовольнити, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.08.2012 р.