Ухвала

від 16.09.2013 по справі 2а-8753/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2013 р. м. Київ К/800/2298/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Спасибко А.В.,

відповідача - Макаревич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

у справі № 2а-8753/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олсервіс, ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 31.01.2012 №0000152305, №0000162305, №0000172305.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Олсервіс, ЛТД» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт» за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, складено акт перевірки від 12.01.2012 № 08/23-50/21625017, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 939 542,00 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 170 556,00 грн.;

- встановлено завищення бюджетного відшкодування «у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» на загальну суму 31 202 грн.

Відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Лоу Консалт» через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, фактично не могло здійснювати господарські операції, а отже, на думку податкового органу, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Лоу Консалт» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі акта перевірки, відповідачем 31.01.2012 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 424 428,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 939 542,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 484 886,00 грн.;

- № 0000162305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 463 195,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 170 556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 292 639,00 грн.

-№ 0000172305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 31 202,00 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 775,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац 3 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Лоу Консалт» (виконавець) було укладено ряд договорів про надання послуг від 30.11.2009 № 30/11/09, від 01.06.2010 № 13/6-юп, від 21.07.2010 № 08/7-юп, за умовами яких замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати юридичні послуги.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лоу Консалт», підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: акти приймання-передачі наданих послуг; акти виконаних робіт; податкові накладні, які оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством, та не мають жодних порушень порядку їх заповнення.

Юридичні послуги, надані ТОВ «Лоу Консалт» позивачу, стосуються ведення господарської діяльності та відносяться до складу валових витрат (витрат) того періоду, у якому здійснено надання послуг відповідно до договорів про надання юридичних послуг.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що на момент видачі податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Лоу Консалт» не був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Лоу Консалт», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, помилковим є висновок контролюючого органу про вчинення позивачем порушень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за згаданими вище правочинами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль