Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-8753/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8753/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»звернулись з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Олсервіс, ЛТД»є юридичною особою, та зареєстрована 19.10.1994 року Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олсервіс, ЛТД»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Лоу Консалт»(код ЄДРПОУ 36429084) за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 12.01.2012 року № 08/23-50/21625017.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 939 542 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 170 556 грн.; встановлено завищення бюджетного відшкодування «у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів»на загальну суму 31 202 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0000152305, №0000162305 та №0000172305.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, що ТОВ «Лоу Консалт»через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, фактично не могло здійснювати господарські операції, а отже, на думку податкового органу, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Лоу Консалт»не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Підтвердженням цього є висновки Акту № 08/23-50/21625017 від 12 січня 2012 року, які ґрунтуються на відомостях, що містяться в актах перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва № 337/236/37240875 від 31.03.2011 року та № 174/23-6/37240875 від 09.03.2011 року Бориспільської ОДПІ № 413/7/23-1/36429084 від 20.05.2011 року, в висновках експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України у Київській області від 11.01.2012 року № 638, спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області від 14.04.2011 року № 97.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з ТОВ «Лоу Консалт».

Між ТОВ «Олсервіс, ЛТД»(замовник) та ТОВ «Лоу Консалт»(виконавець) було укладено ряд договорів про надання послуг від 30 листопада 2009 року № 30/11/09, від 01 червня 2010 року № 13/6-юп, від 21 липня 2010 року № 08/7-юп.

За умовами вказаних вище договорів, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати юридичні послуги.

Факт виконання договорів, тобто факт надання юридичних послуг контрагентом позивачу та прийняття останніх, підтверджується, наявними в матеріалах справи, актами приймання-передачі наданих послуг до договору № 30/11/09, від 31.12.2009 року на суму 4 888 602,00 грн., в тому числі ПДВ - 814 767,00 грн., від 28.02.2010 року на суму 1 949 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 324 833,33 грн., актом виконаних робіт до договору № 30/11/09, від 04.08.2010 року на суму 682 027,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -113 671,17 грн.; актом виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг № 13/6-юп, від 04 серпня 2010 року на суму 1 685 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -280 833,34 грн.; актом виконаних робіт до договору про надання послуг № 08/7-юп, від 06.09.2010 року на суму 1 414 817,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -235 802,83 грн.

На виконання умов договорів про надання послуг, позивачем були отримані від контрагента податкові накладні № 2512-2 від 25.12.2009 року, № 50202 від 05.02.2010 року, № 120802 від 12.08.2010 року, № 160806 від 16.08.2010 року, № 180803 від 18.08.2010 року, № 060901 від 06.09.2010 року, всього на загальну суму 10 619 446,00 грн., в т.ч. ПДВ -1 769 907,67 грн., які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вони виписані ТОВ «Лоу Консалт»з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037 та містять всі необхідні реквізити.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є надуманими та необґрунтованими.

Вказані податкові накладні оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством та не мають жодних порушень порядку їх заповнення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

У відповідності до п. 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється».

Юридичні послуги надані ТОВ «Лоу Консалт»позивачу, стосуються ведення господарської діяльності та відносяться до складу валових витрат (витрат) того періоду, у якому здійснено надання послуг відповідно до договорів про надання юридичних послуг.

З огляду на викладене, ТОВ «Олсервіс, ЛТД»не порушено вимог законодавства при декларуванні податку на прибуток, а висновки податкового органу про те, що операції не носять реальний характер є безпідставними.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи L у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов договорів контрагентом позивача виписано належним чином оформлені податкові накладні.

В матеріалах справи відсутні докази, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Лоу Консалт»не були зареєстрованими платником податку на додану вартість.

Право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Належними доказами по справі, щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2012 року № 0000152305, № 0000162305, № 0000172305 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.12.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.