Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-6688/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2012 року 09:01 № 2а-6688/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Атамась В.О., Андреєвої О.М., відповідача - Литвиненко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод офісних та спеціальних меблів» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року № 00032360, від 10 квітня 2012 року № 00001032250, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод офісних та спеціальних меблів»(далі -ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів») з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2012 року № 00032360, від 10 квітня 2012 року № 00001032250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-6688/12/2670 призначено до судового розгляду на 13 червня 2012 року.

13 червня 2012 року судове засідання відкладено до 04 липня 2012 року.

04 липня 2012 року у судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Святошинському районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби та оголошено перерву до 25 липня 2012 року, а в подальшому до 15 серпня 2012 року.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, свідків всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»(ідентифікаційний код 21635487) зареєстровано 01 жовтня 2007 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 072 145 0000 021113.

ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»(ідентифікаційний код 21635487) на момент перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

До видів діяльності ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 31.09 Виробництво інших меблів, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»(код за ЄДРПОУ 21635487) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВСТК»(код за ЄДРПОУ 35179825) за період з 01.06.2011 р. по 31.08.2011 р., з ТОВ «ОЛВІ ГРУП»(код за ЄДРПОУ 36825637) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. та з ТОВ «РУН-ТРАНС»(код за ЄДРПОУ 36173384) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт від 26 грудня 2011 року № 382/23-60/21634587.

В ході перевірки встановлено, що укладені правочини по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ВСТК»є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», такими що не спричиняють реального настання правових наслідків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 408 600, 00 грн.

Зокрема, ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено висновок про порушення ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 408 600, 00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 230 822, 00 грн., за липень 2011 року на суму 177 778, 00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва 17 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 00032360, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 612 900, 00 грн., у тому числі 408 600, 00 грн. - основний платіж, 204 300, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

10 квітня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного вище акта перевірки від 26 грудня 2011 року № 382/23-60/21634587 та на підставі рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві № 2325/7/12-415 від 30 березня 2012 року за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 510 750, 00 грн., у тому числі 408 600, 00 грн. - основний платіж, 102 150, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВСТК», а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкової накладної від 01 лютого 2011 року № 1 контрагентом позивача)(далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996 -ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та правомірності формування податкового кредиту надано договір купівлі № б/н від 04 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»(Покупець) та ТОВ «ВСТК»(Постачальник) , за умовами якого Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе організацію таких робіт: поставку товару, монтаж меблів, розробка планувань, розміщення меблевих виробів по кабінетах, розробка індивідуальних проектів кабінетних меблів та контроль за їх виготовленням, складання договору, розробка специфікацій.

За даним договором розрахунок здійснюється по факту поставки Товару згідно підписаних накладних (пп. 3.1 Договору). Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів, по якості -відповідно до документів, що засвідчують його якість. При виникненні претензій по некомплектності чи якості товару Постачальник повинен здійснити допоставку протягом 30 днів з дати отримання претензій від Покупця. Допоставка товару не звільняє Постачальника від сплати неустойки (п. 5 Договору).

Відповідно до пп. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 року.

Факт виконання договору підтверджується податковими накладними від 02 червня 2011 року № 740, від 02 червня 2011 року № 764, від 15 червня 2011 року № 871, від 15 червня 2011 року № 872, від 15 червня 2011 року № 873, від 15 червня 2011 року № 874, від 05 липня 2011 року № 5076, від 20 липня 2011 року № 20071, від 21 липня 2011 року № 21073, від 25 липня 2011 року № 25074, видатковими накладними від 02 червня 2011 року № 206, від 02 червня 2011 року № 207, від 15 червня 2011 року № 194, від 15 червня 2011 року № 199, від 15 червня 2011 року № 118, від 15 червня 2011 року № 177, від 05 липня 2011 року № 248, від 20 липня 2011 року № 249, від 21 липня 2011 року № 284, від 25 липня 2011 року № 285.

Вказані податкові накладні мають усі законодавчо встановлені обов'язкові реквізити, тобто оформлені належним чином.

Факт оплати за даним договором підтверджується платіжними дорученнями від 06 червня 2011 року № 2724, № 2726, № 2728, № 2730, № 2732, № 2734, № 2735, № 2736, № 2737, від 23 червня 2011 року № 2784, № 2786, № 2787, № 2788, № 2789, № 2790, № 2791, № 2792, від 29 червня 2011 року № 2801, № 2802, № 2803, від 05 липня 2011 року № 2826, № 2828, № 2879, від 21 липня 2011 року № 2879, № 2880, № 2881, від 25 липня 2011 року № 2890, № 2891, № 2892, від 27 липня 2011 року № 2897, від 27 липня 2011 року № 2898, № 2899, № 2900, № 2901, № 2902, № 2903, № 2904, від 29 липня 2011 року № 2917, № 2918, № 2919, № 2920, № 2921, № 2922, № 2923, № 2924, № 2925, № 2926, № 2927, копії яких наявні матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Посилання ДПІ у Святошинському районі м. Києва в обґрунтування своєї позиції на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів ведення фінансово-господарської, а саме складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів у ТОВ «ВСТК»судом не береться до уваги, оскільки, такі висновки ґрунтуються лише на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВСТК»(код за ЄДРПОУ 35179825) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень 2011 року від 26.08.2011 р. № 48690/7/23-512/35179825 та за період липень 2011 року від 26.08.2011 р. № 2364/23-513. Такі висновки, на думку суду, без інших додаткових доказів, не можуть бути достатніми для визнання угоди між ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»та ТОВ «ВСТК»нікчемними.

Окрім цього, судом не беруться до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів на підставі яких оприбутковувались товари (меблі в асортименті) на склад чи в місцях зберігання які придбані у ТОВ «ВСТК», а саме накладні форми № 1-ТТН, паспорти якості і сертифікати або свідоцтва, акти приймання-передачі товару, специфікації до договорів та не доведено оприбуткування товару, а також первинних документів, які б підтверджували рух активів -перевезення ТМЦ, оскільки відповідно до умов вказаного договору ТОВ «ВСТК»поставка товару відбувалася безпосередньо до контрагентів позивача.

Водночас, судом береться до уваги, те, що ТОВ «ВСТК»на момент здійснення операцій було зареєстровано як платник податків, як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 171250 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 16.05.2012 року.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ВСТК»було підтверджено в судовому засіданні належними податковими, видатковими накладними та розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім цього, позивачем в підтвердження реальності господарських операцій надано в судовому засіданні також докази реальності поставки товару ТОВ «ВСТК»протягом червня-липня 2012 року покупцям ТОВ «Завод офісних меблів», а також докази їх встановлення (змонтування) (договір поставки з КП «Житлоінвестбуд-УКБ»№ 5/654/6 від 07.07.2010 р., договір № 20Д від 21.07.2011 р., укладеного з ТОВ «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд», договір № 15/3 від 30.06.2011 р., укладеного з Поліклінікою № 3 Оболонського району м. Києва, договір № 77 від 30.06.2011 р., укладеного з Центральною поліклінікою Голосіївського району м. Києва, договір № б/н від 26.07.2011 р., укладеного з ТОВ «Міськбуд-4»та додані до вказаних договорів копії видаткових накладних, копії довіреностей на отримання ТМЦ, копії технічної документації щодо виготовлення продукції та копії листів від замовника, що підтверджує поставку продукції в повному обсязі).

Судом враховано, що від здійснення господарських операцій з ТОВ «ВСТК»позивачем отримано прибуток, що підтверджується довідкою про отримання вигоди від продажу товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «ВСТК»на протязі червня-липня 2011 року. Вказане свідчить про наявність прибуткового характеру даних господарських операцій та наявністю підстав для формування податкового кредиту, а отже є економічно виправданими.

Так, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ «ВСТК»та факт поставки предмету договору.

Окрім цього, позивачем в судовому засіданні надано постанову Апеляційного суду м. Києва, якою скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва, та встановлено відсутність у діях директора ТОВ «Завод офісних та спеціальних меблів»події та складу правопорушення, передбаченого за ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, що свідчить про відсутність вини у його діях.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З огляду на те, що по справі було встановлено реальне здійснення господарської операції, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданими зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та про протиправність донарахування позивачу податку на додану вартість.

Крім цього, доказом наявності вини сторони у формі умислу може бути лише вирок по кримінальній справі, який набрав законної сили.

Представником відповідача вироку не надано, матеріали справи таких відомостей не містять.

Крім того, пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408 600, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 204 300, 00 грн. та у розмірі 408 600, 00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 102 150, 00 грн. відповідно було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення № 00032360 від 17 січня 2012 року та № 00001032250 від 10 квітня 2012 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення ; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять .

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що для повного захисту поновлення прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 січня 2012 року № 00032360, від 10 квітня 2012 року № 00001032250.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод офісних та спеціальних меблів»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 17 січня 2012 року № 00032360, від 10 квітня 2012 року № 00001032250.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у святошинському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод офісних та спеціальних меблів»(код за ЄДРПОУ 21635487) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.08.2012 р .