Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2а-23207/09/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2012 року м. Київ К-57466/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009

у справі № 2а-23207/09/1270

за позовом Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський желатиновий завод",

Приватного підприємства „ЕФА ГРУП"

про стягнення коштів одержаних за нікчемним правочином

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський желатиновий завод", Приватного підприємства „ЕФА ГРУП" про стягнення з відповідачів на користь держави 83958 грн., які були отримані за нікчемними правочинами, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між ВАТ „Лисичанський желатиновий завод" та ПП „ЕФА ГРУП" укладені договори № 190 від 05.04.2007 про поставку сировини та № 298 від 02.07.2007 року про придбання товарів.

Державна податкова інспекція в м. Лисичанську посилається на те, що вище зазначені договори є нікчемними, оскільки укладені між відповідачами з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, гаму на користь держави підлягає стягненню сума 83958 грн., посилаючись на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 у справі № 2-а-1127/08, за якою був задоволений адміністративний позов прокурора м. Сєвєродонецька в інтересах держави в особі державного реєстратора Лисичанської міської ради до ПП „ЕФА ГРУП", визнаний недійсним запис про державну реєстрацію ПП „ЕФА ГРУП" через порушення закону допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, припинена юридична особа - приватне підприємство „ЕФА ГРУП".

Судами попередніх інстанцій були досліджено рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, банківські виписки про перерахування коштів, акти оприбуткування на склад, квитанції до прибуткових касових ордерів, звіти про використання коштів.

Також встановлено, що виконання вище зазначених договорів відбулося в період з квітня по серпень 2007 року та липень по листопад 2007 року, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 18 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств" юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено, наявність умислу ВАТ „Лисичанський желатиновий завод" та ПП „ЕФА ГРУП", щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009 у справі № 2а-23207/09/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2009

у справі № 2а-23207/09/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді В.В. Кошіль О.І. Степашко