Рішення

від 23.08.2012 по справі 5004/2569/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2012 р. Справа № 5004/2569/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ"

до відповідача-1: фірми "Волвест" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Луцьк

відповідача-2: підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград

про стягнення 15137,49 грн.

Суддя Якушева І. О.

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача-1: Литвинюк Ю.В. (дов. від 20.08.2012р.),

від відповідача-2: ОСОБА_3 (дов. від 23.01.2012р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути:

- солідарно з фірми "Волвест" у формі ТзОВ та підприємця ОСОБА_1 800 грн. суми боргу згідно з договором комерційної концесії від 09.01.2007р.

- з підприємця ОСОБА_1 24 147,14 грн. суми боргу згідно з договором комерційної концесії від 09.01.2007р.

Відповідач-1 в письмових поясненнях від 01.02.2012р. (а.с.65, т.1) позовні вимоги визнав.

Відповідач-2 в письмових поясненнях, надісланих до суду 05.03.2012р. (а.с.26, т.2), посилається на те, що звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій стосовно касових апаратів Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792) не містять інформацію щодо обставин, які входять до предмету доказування, тому є неналежними доказами.

Зазначає, що товари за договором комерційної концесії від 09.01.2007р. з використанням торговельної марки «НАШ КРАЙ»через вказані реєстратори розрахункових операцій не реалізовувались.

Позивач 29.02.2012р. через канцелярію суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.12, т.2), в якій просив стягнути:

- солідарно з фірми "Волвест" у формі ТзОВ та підприємця ОСОБА_1 800 грн. суми боргу згідно з договором комерційної концесії від 09.01.2007р.

- з підприємця ОСОБА_1 80 100,35 грн. суми боргу згідно з договором комерційної концесії від 09.01.2007р.

До заяви позивачем додано розрахунок нарахування плати за користування франшизою окремо за кожен місяць, починаючи з січня 2010 року по січень 2011 року включно (а.с.15, т.2).

У письмових поясненнях від 07.03.2012р. (а.с.29, т.2) представник позивача пояснив, що спірним періодом, за який стягується заборгованість, є - січень 2010 року - січень 2011 року.

Ухвалою господарського суду від 07.03.2012р. провадження у справі зупинялось до вирішення по суті справи №5013/181-12 за позовом підприємця ОСОБА_1 до ТзОВ "Наш Край-ЛЦ" про визнання недійсним договору комерційної концесії від 09.01.2007р. та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 25.07.2012р. провадження у справі було поновлено, зобов'язано відповідача-2 подати суду письмові пояснення по справі з врахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 28.02.2012р.

08.08.2012 року представник відповідача-2 подав відзив на позов від 06.08.2012р. (а.с.59-61 т.2), в якому просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:

- позивач обов'язки, передбачені п. 2.1. договору виконав в частині відносин послуг: надав у користування бази постачальників та асортименту товарів. В частині відносин комерційної концесії, обов'язки, передбачені п. 2.1. договору, не виконав і не надав: копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку; дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря; технологію роботи магазина, що виключає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг; правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, розрахунково-касового вузла, охорони, складу); методи і форми планування і звітності; не забезпечив роботу на ідентичних з іншими магазинами мережі умовах: ціна закупівлі, знижки, відтермінування; можливості повернення, обміну товару, якщо така передбачена корпоративними договорами з постачальниками; організацію ввідного навчання персоналу на базі функціонування супермаркету; організацію проведення тренінгів та семінарів згідно навчальних програм; проведення атестації персоналу; проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в подальшій роботі (загальна реклама ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазину); надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації.

Неналежне виконання позивачем обов'язків, передбачених п.2.1. договору, позбавило відповідача можливості користуватися комплексом прав належних позивачеві з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки «Наш Край».

Обставина справи про те, що позивач обов'язки, передбачені п. 2.1. договору, в частині відносин комерційної концесії не виконав підтверджується: довідкою Управління по сприянню розвитку торгівлі та побутового обслуговування населення Кіровоградської міської ради №330/03 від 20.04.2012 року (додаток №1), яка підтверджує факт невикористання ФОП ОСОБА_1 торгової марки «НАШ КРАЙ»та вказує, що ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, було розміщено стаціонарний об'єкт торгівлі - магазин самообслуговування «ІНФОРМАЦІЯ_1», довідкою №5353/10/23-2-28 від 17.03.2010 р. додаток №2), яка підтверджує те, що РРО Datecs FP-3530T, ф. н. 1123006790, Datecs FP-3530T, ф. н. НОМЕР_2, розміщені в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_2), періодичними звітами РРО Datecs FP-3530T, ф. н. 1123006790 та Datecs FP-3530T, ф. н. 1123006792 з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року (додаток №3), в яких вказано місце їх розташування та назву об'єкта, а саме: ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_2, «ІНФОРМАЦІЯ_1», ліцензією НОМЕР_4 від 27.03.2010р. (додаток №4), яка підтверджує те, що дозвіл на торгівлю алкогольними напоями видано на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_2), ліцензією НОМЕР_5 від 27.03.2010р. (додаток №5), яка підтверджує те, що дозвіл на торгівлю тютюновими виробами видано на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»(АДРЕСА_2), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (додаток №6), які підтверджують те, що позивач та відповідач вчиняли дії, які не передбачені умовами договору, проте мали юридичні наслідки: позивач набував право вимагати оплату наданої послуги за договором, а у відповідача виникав обов'язок її оплатити.

В судовому засіданні 08.08.2012 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 106, т.2), в якій просить стягнути з відповідача-2 15137,49 грн. заборгованості за період жовтень 2010 року -січень 2011 року.

Заяву судом було прийнято (ухвала від 08.08.2012р. -а.с.115-116, т.2), а тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір .

20.08.2012 року представник відповідача-2 надіслав до суду письмові пояснення від 16.08.2012р. на заяву позивача про зменшення розміру позовних, вказавши, що заборгованості на суму 15137,49 грн. відповідач-2 не визнає з підстав, наведених у відзиві від 06.08.2012 року.

22.08.2012 року позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування у відпустці представника відповідача ОСОБА_4

В судовому засіданні 23.08.2012 року представник відповідача-2 заявив відвід судді Якушевій І.О. від участі у розгляді справи №5004/2569/11.

Ухвалою від 23.08.2012 року заяву представника відповідача-2 про відвід судді Якушевої І.О. від участі у розгляді справи №5004/2569/11 залишено без задоволення.

В судовому засіданні 23.08.2012 року було розглянуто та відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці представника позивача ОСОБА_4 з огляду на таке.

Повідомлення про вручення поштового відправлення суду, клопотання позивача свідчать про те, що позивач своєчасно і належно був повідомлений про судовий розгляд.

Відповідно до ст. 28 ГПК України представляти інтереси сторін у господарському суді можуть керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації.

Тому перебування представника позивача у відпустці не перешкоджає довірителю доручити представництво інтересів іншому представнику при наявності відповідного волевиявлення.

Явка представника позивача в судове засідання 23.08.2012 року не визнавалась обов'язковою.

Представник відповідача-2 проти відкладення розгляду справи заперечує, посилаючись на те, що представляти інтереси міг сам керівник або вправі був уповноважити іншу особу.

Відповідач-1 в судовому засіданні позов до нього визнав.

В судовому засіданні 23.08.2012 року представник відповідача-2 позову про стягнення з нього 15137,49 грн. не визнає, просить у його задоволенні відмовити.

Після заслуховування пояснень представників сторін представник відповідача-1 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду.

Судом клопотання відповідача-1 відхилено у зв'язку з його необґрунтованістю та з огляду на закінчення строків, встановлених ст.69 ГПК України.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

позивачу належить право інтелектуальної власності на торговельну марку «НАШ КРАЙ». Набуття права інтелектуальної власності засвідчене свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 44417 від 14.10.2003 року за заявкою № 20031010840 та доповненням до свідоцтва на знак для товарів та послуг від 14.04.2006 року, з зазначеними у цьому свідоцтві класами МКТП на товари та послуги.

09.01.2007 року між ТзОВ "Наш Край-ЛЦ" як правоволодільцем і підприємцем ОСОБА_1 як користувачем було укладено договір комерційної концесії, згідно з п.1.1.якого правоволоділець зобов'язався надати користувачу за плату право користування комплексом належних позивачу прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки „Наш Край".

Відповідно до ч.2 ст. 367 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 1118 Цивільного кодексу України договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, органом, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець.

Договір від 09.01.2007 року було зареєстровано державним реєстратором Луцької райдержадміністрації в книзі реєстру договорів комерційної концесії 09.01.2007р. за №30/03, про що свідчить напис на договорі.

Згідно з п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.5. позивач зобов'язувався надати відповідачу-2 копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальники та асортименту товарів; забезпечити: організування ввідного навчання персоналу відповідача-2 на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників відповідача-2 згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації; допомогти відповідачу-2 на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання; виділити куратора для відповідача-2, який буде консультувати з питань організації виробничих процесів та контролювати їх дотримання; забезпечити контроль дотримання стандартів зовнішнього та внутрішнього маркетингу.

Згідно з п.2.3.10., 2.3.13., 2.3.16. договору від 09.01.2007р. відповідач-2 зобов'язувався вчасно вносити плату за договором; використовувати франшизу виключно у торговому залі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; протягом 3-ох днів, наступних за звітним періодом (звітний період дорівнює місяцю починаючи з моменту вступу договору в силу), надавати позивачу зведені бухгалтерські дані у вигляді звіту за користування франшизою за цей звітний період. Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером. Звіт направляється позивачу разом з документом, що підтверджує сплату винагороди за звітний період.

Згідно з п.п. 4.1., 4.3. договору комерційної концесії користувач сплачує плату за користування франшизою правоволодільцю, яка складається з періодичних внесків.

Періодичні внески сплачуються щомісячно не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця у розмірі 1,5 відсотків від суми реалізованих товарів з ПДВ.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими в попередніх судових засіданнях, між позивачем і відповідачем -2 було досягнуто усної домовленості про те, що за період листопад 2010 року -січень 2011 року періодичні внески будуть нараховуватись в розмірі 1 % від суми реалізованих товарів, враховуючи ПДВ.

Також представник позивача пояснив, що відповідач-2 використовував у своїй діяльності такі реєстратори розрахункових операцій: касові оператори Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792).

На вимогу суду Кіровоградською ОДПІ було надіслано звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій - касових операторів Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792), які зареєстровані за підприємцем ОСОБА_1 (а.с.120-131, т.1).

Такі ж звіти було надано і самим відповідачем-2 (а.с.135- 147, т.1).

Пунктом 1.2 договору від 09.01.2007р. визначено, що під комплексом прав (франшиза) сторони договору комерційної концесії розуміють: право на використання знака для товарів і послуг (торгової марки) «НАШ КРАЙ»; документацію з ведення бізнесу, а саме: регламент директора; регламент категорійного менеджера; регламент працівника бухгалтерії; регламент адміністратора регламент касира; регламент менеджера торгового залу; регламент працівника охорони, регламент технолога; регламент кухаря; регламент технічного працівника; регламент вантажника; регламент завідувача складом; положення про безпеку; положення про бюджетування.

Як зазначав позивач у позовній заяві та представник позивача, будучи в попередніх судових засіданнях, він виконав зобов'язання за договором від 09.02.2007 року та надав відповідачу-2 комплекс прав, визначених договором.

Проте, відповідач-2 не розрахувався у повному обсязі за користування франшизою, внаслідок чого згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог від 08.08.2012 року (а.с.106, т.2) за ним рахується заборгованість в розмірі 15137,49 грн. за період жовтень 2010 року -січень 2011 року, враховуючи часткову сплату в розмірі 5000 грн.

Розрахунок нарахування плати за користування франшизою окремо за кожен місяць, починаючи з січня 2010 року і по січень 2011 року, було додано позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.15, т.2).

Враховуючи суми розрахунків відповідача-2 із ПДВ за спірний період жовтень 2010 року -січень 2011 року, зазначені у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій, розмір періодичних внесків, встановлений п.4.1. договору та усну домовленість сторін про те, що за період листопад 2010 року -січень 2011 року періодичні внески будуть нараховуватись в розмірі 1 % від суми реалізованих товарів, враховуючи ПДВ, відповідач-2 повинен був перерахувати позивачу за період жовтень 2010 року -січень 2011 року 20137,49 грн. плати за користування франшизою:

- за жовтень 2010 року -6852,50 грн.,

- за листопад 2010 року -4336,88 грн.,

- за грудень 2010 року - 4704,18 грн.,

- за січень 2011 року -4243,93 грн.

Із поданих сторонами виписок з банківського рахунку (а.с.82-83, а.с.107-110, т.2) вбачається, що відповідачем-2 було перераховано позивачу: 18.02.2011 року -3000 грн., 29.03.2012 року -2000 грн., а всього 5000 грн.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача-2 складає 15137,49 грн., яку і заявлено до стягнення позивачем.

Відповідно до статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару (або) надання послуг.

Згідно із ст. 1116 Цивільного кодексу України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

За змістом ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту договору від 09.01.2007 року вбачається, що відповідач-2 зобов'язався сплачувати плату за користування франшизою, складення актів приймання-передачі цим договором передбачено не було.

Із поданих сторонами виписок з банківського рахунку (а.с.82-83, а.с.107-110, т.2) вбачається, що відповідачем-2 було перераховано позивачу: 18.02.2011 року -3000 грн., 29.03.2012 року -2000 грн., а всього 5000 грн.

Перераховуючи ці кошти, відповідач-2 в призначенні платежу вказав: «За користування франшизою у 2010 згідно договору б/н від 20.01.2007 з ПДВ 20% -500 грн.»

Спірним періодом є: жовтень 2010 року -січень 2011 року.

За умовами договору концесії франшизою і є комплекс прав.

Наведеним спростовуються доводи відповідача-2 про те, що він не користувався комплексом прав - франшизою, передбаченим договором від 09.01.2007р.

Оглядом актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), наявних в матеріалах справи -а.с. 16 -29, т.1, на які посилається відповідач-2 як на доказ надання позивачем лише послуг із надання у користування баз постачальників та асортименту товару, і які підписано відповідачем-2 і скріплено його печаткою, встановлено, що і в цих актах, не вказано найменування робіт, що виконувались, чи послуг, що надавались, а вказано «За користування франшизою».

Оскільки за умовами договору було встановлено плату за користування франшизою, тобто за комплекс прав, то, стверджуючи під час вирішення спору в суді про ненадання позивачем цього комплексу прав, відповідач-2 не подав жодних доказів, які б свідчили про те, що він до звернення позивача з позовом про стягнення з нього заборгованості, звертався до позивача про надання йому всього комплексу прав, що невиконання позивачем договірних зобов'язань у повному обсязі перешкоджає йому користуватися комплексом прав, які передбачені договором.

Доводи відповідача про те, що реєстратори розрахункових операцій - касових операторів Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792) використовувались в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому звіти про використання РРО не мають відношення до справи, не приймаються судом до уваги.

Пунктом 4.3. договору від 09.01.2007 року передбачено, що періодичні внески сплачуються користувачем від суми реалізованих товарів з ПДВ.

Згідно з письмовими поясненнями відповідача-2, поданими суду 05.03.2012р. (а.с.26, т.2), реєстратори розрахункових операцій Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792) розміщені в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», по АДРЕСА_2.

Згідно з п.п.2.3.13. п.2.3. договору від 09.01.2007 року відповідач-2 зобов'язався використовувати франшизу виключно у торговому закладі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Використання відповідачем-2 реєстраторів розрахункових операцій - касових операторів Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792) підтверджується звітами про використання, які зареєстровані за підприємцем ОСОБА_1 (а.с.120-131, т.1), надісланими на вимогу суду Кіровоградською ОДПІ і наданими самим відповідачем-2 (а.с.135- 147, т.1).

За таких обставин звіти про використання РРО мають значення для справи, оскільки підтверджують суму реалізованих відповідачем-2 товарів, від якої визначаються періодичні внески, саме у торговому закладі по вул. Шевченко, 41, в м.Кіровограді, де відповідач-2 зобов'язувався використовувати франшизу.

Та обставина, що реєстратори розрахункових операцій -касові оператори розміщені у торговому закладі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», не свідчить про те, що відповідач-2 не користувався франшизою (комплексом прав), визначених договором від 09.01.2007р.

Нарахування плати відповідачу-2 за спірний період за користування франшизою проведено позивачем у відповідності до умов договору -п.4.3., виходячи із суми реалізованих товарів з ПДВ, зазначених у звітах про використання РРО.

Твердження відповідача-2 про те, що він 3000 грн. 18.02.2011 року, 2000 грн. 29.03.2012 року перерахував позивачу за надані послуги не відповідають дійсності, оскільки він сам, перераховуючи ці кошти, в призначенні платежу вказав, що це кошти за користування ним франшизою у 2010 році.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за користування франшизою, тобто комплексом прав, а договором встановлено плату за користування франшизою, тобто комплексом прав, договором не було встановлено окремо плати за надання послуг, а окремо за використання торгової марки, що не дає підстав відповідачу-2 розмежовувати проведені ним платежі на виконання зобов'язань за договором.

Також судом встановлено, що 12.05.2011р. між фірмою «Волвест»у формі товариства з обмеженою відповідальністю та товариством з обмеженою відповідальністю «Наш Край - ЛЦ»було укладено договір поруки. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємцем ОСОБА_1 своїх обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007 року.

Відповідно до умов договору поруки від 12.05.2011 року поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007 року в розмірі 800 грн.

20.10.2011р. позивачем відповідачу -1 було вручено вимогу про погашення заборгованості протягом 7-ми днів (а.с.34,т.1), проте вимога не виконана, заборгованість не сплачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, кредитор вправі на свій вибір пред'явити позов до боржника або поручителя, до боржника і поручителя одночасно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 800 грн. заборгованості.

Оскільки в порушення вимог ст.ст.526, 554, 1115 Цивільного кодексу України та умов договорів відповідач-1, відповідач-2 не виконали належним чином взятих на себе зобов'язань, вимога позивача про стягнення солідарно з відповідача-1, відповідача-2 800 грн. заборгованості, а з відповідача-2 - 14334,49 грн. заборгованості є обґрунтованою.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України слід покласти на відповідача-2, який не виконав договірних зобов'язань і не розрахувався своєчасно за договором комерційної концесії від 09.01.2007р., виходячи із зменшення позивачем суми позову.

Керуючись ст.193, 367 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530, 553, 554, 599, 1115, 1116, 1118 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з фірми "Волвест" у формі ТзОВ (м. Луцьк, вул. Ковельська, 40, код ЄДРПОУ 30089575, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473) та підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_6 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 323538, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 800 грн. заборгованості.

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_6 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 323538, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 14337 грн. 49 коп. заборгованості, 302 грн. 73 коп. судового збору.

Повне рішення складено: 27.08.2012р.

Суддя І. О. Якушева