Постанова

від 16.10.2012 по справі 5004/2569/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5004/2569/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарука В.В. - представника за довіреністю від 01.06.2012р.

від відповідачів: не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Кіровоград

на рішення господарського суду Волинської області

від 23.08.12 р. у справі № 5004/2569/11 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ", с.Зміївець Луцького району Волинської області

до - Фірми "Волвест" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

- Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Кіровоград

про стягнення 15137,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.08.2012р. у справі №5004/2569/11 задоволено позов ТОВ "Наш Край-ЛЦ" до фірми "Волвест" у формі ТзОВ та підприємця ОСОБА_2 про стягнення 15137,49 грн.

Стягнуто солідарно з відповідачів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ "ВТБ Банк", МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 800 грн. заборгованості.

Стягнуто з підприємця ОСОБА_2 14337 грн. 49 коп. заборгованості, 302 грн. 73 коп. судового збору.

Не погоджуючись прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, підприємець ОСОБА_2 зазначає, зокрема, наступне:

- із структури платежів, здійснених ним 18.02.2011р. та 29.03.2012р. на загальну суму 5000грн. видно, що предметом господарської операції могли бути надані послуги, оскільки до платежу включено ПДВ за ставкою 20%, а плата за користування об'єктом інтелектуальної власності, у даному випадку - франшизою, має здійснюватися по нульовій ставці ПДВ, згідно п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», крім того, в призначенні платежу платником вказано: "за користування франшизою в 2010 році згідно договору б/н від 20.01.2007 з ПДВ 20%";

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені по факту надання позивачем послуг відповідачу 2 за відповідний місяць без будь-яких посилань на договір комерційної концесії №30/03 від 09.01.2007р., та містять інформацію про надання позивачем послуг;

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що обсяг реалізованих товарів із використанням франшизи може бути визначений за допомогою тільки звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, поданих відповідачем 2 до органів податкової, оскільки вказані звіти не є належними та допустимими доказами для визначення обсягу господарських операцій, проведених відповідачем 2 із використанням франшизи, так як належним доказом може бути лише звіт за користування франшизою;

- судом не взято до уваги доводи відповідача 2 про те, що франшиза «Наш Край» ним взагалі не використовувалася та не приймалася до використання, в підтвердження чого він надав: довідку Управління по сприянню розвитку торгівлі та побутового обслуговування населення Кіровоградської міської ради №330/03 від 20.04.2012р., довідку №5353/10/23-2-28 від 17.03.2010р., періодичні звіти РРО, в яких вказано місце їх розташування та назву об'єкта, ліцензію НОМЕР_6 від 27.03.2010р., яка підтверджує, що дозвіл на торгівлю алкогольними напоями видано на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», ліцензію НОМЕР_5 від 27.03.2010р., яка підтверджує, що дозвіл на торгівлю тютюновими виробами видано на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- в порушення приписів ст..49 ГПК України, судові витрати по справі були покладені лише на відповідача 2, незважаючи на те, що 800 грн. боргу підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Позивач та фірма "Волвест" у формі ТзОВ не скористалися правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представники відповідачів в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників відповідачів, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2007 року між ТзОВ "Наш Край-ЛЦ" (правоволоділець) та підприємцем ОСОБА_2 (користувач) було укладено договір комерційної концесії (далі - договір), згідно з п.1.1.якого правоволоділець зобов'язується надати користувачу за плату право користування комплексом належних правоволодільцеві прав з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу, продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торговельної марки „Наш Край" (т.1, а.с.10-13).

Згідно Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 44417 від 14.10.2003 року та доповнення до свідоцтва на знак для товарів та послуг від 14.04.2006 року позивачу належить право інтелектуальної власності на торговельну марку "НАШ КРАЙ" (т.1, а.с.102).

Пунктом 1.2 договору визначено, що під комплексом прав (франшиза) сторони договору комерційної концесії розуміють: право на використання знака для товарів і послуг (торгової марки) "НАШ КРАЙ"; документацію з ведення бізнесу, а саме: регламент директора; регламент категорійного менеджера; регламент працівника бухгалтерії; регламент адміністратора регламент касира; регламент менеджера торгового залу; регламент працівника охорони, регламент технолога; регламент кухаря; регламент технічного працівника; регламент вантажника; регламент завідувача складом; положення про безпеку; положення про бюджетування.

Відповідно до п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.5. договору правоволоділець зобов'язується надати користувачу копію документа, що підтверджує право власності на торгову марку, дані про розмір інвестицій, вартість обов'язкового для придбання устаткування та інвентаря, технологію роботи магазина, що включає основні принципи і задачі торгового підприємства, технологічну схему і документообіг, правила функціонування внутрішніх підрозділів (торгового залу, складу, розрахунково-касового вузла, охорони), методи форми планування і звітності, а також було надано у використання бази постачальники та асортименту товарів; забезпечити: організування ввідного навчання персоналу користувача на базі функціонуючого супермаркету, організовування проведення тренінгів та семінарів для працівників користувача згідно навчальних програм, проведення атестації персоналу, проведення рекламної підтримки як на стадії відкриття магазину, так і в його подальшій роботі (загальна реклама в ЗМІ, проведення різних рекламних акцій у торговому залі магазина), надання юридичної підтримки, консультації, інформування про нововведення, зміни у законодавстві, нормативній документації; допомогти користувачу на стадії відкриття магазину в складанні оптимальної планограми торгового залу, схеми розташування відділів, у придбанні обладнання; виділити куратора для користувача, який буде консультувати з питань організації виробничих процесів та контролювати їх дотримання; забезпечити контроль дотримання стандартів зовнішнього та внутрішнього маркетингу.

Згідно з п.2.3.10., 2.3.13., 2.3.16. договору користувач зобов'язується вчасно вносити плату за договором; використовувати франшизу виключно у торговому залі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; протягом 3-ох днів, наступних за звітним періодом (звітний період дорівнює місяцю починаючи з моменту вступу договору в силу), надавати позивачу зведені бухгалтерські дані у вигляді звіту за користування франшизою за цей звітний період. Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером. Звіт направляється позивачу разом з документом, що підтверджує сплату винагороди за звітний період.

Як передбачено п.п.4.1.,4.3. договору комерційної концесії користувач сплачує плату за користування франшизою правоволодільцю, яка складається з періодичних внесків. Періодичні внески сплачуються щомісячно не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця у розмірі 1,5 відсотків від суми реалізованих товарів з ПДВ.

Вказаний договір було зареєстровано державним реєстратором Луцької райдержадміністрації в книзі реєстру договорів комерційної концесії 09.01.2007р. за №30/03, про що свідчить напис на договорі.

На забезпечення виконання умов договору комерційної концесії від 09.01.2007 року, 12.05.2011р. між фірмою "Волвест" у формі ТзОВ (поручитель) та ТОВ «Наш Край - ЛЦ» (кредитор) укладено договір поруки, згідно п.1 якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_2 (далі - боржник) своїх обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007р. (т.1, а.с.15).

Згідно п.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007р. в розмірі 800 гривень.

Як передбачено п.4 договору, у випадку невиконання боржником обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007р., боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як вказує позивач, з лютого 2011 року підприємець ОСОБА_2 перестав надавати позивачу зведені бухгалтерські дані у вигляді звіту за користування франшизою та сплачувати періодичні внески за користування франшизою.

За вказаних обставин, ТОВ «Наш Край - ЛЦ» направило підприємцю ОСОБА_2 вимогу про погашення існуючої заборгованості в сумі 24947,14 грн. (т.1, а.с.32). Однак, підприємець вказаних вимог не виконав.

20.10.2011р. позивач направив фірмі "Волвест" у формі ТзОВ (поручитель) вимогу, в якій вказав про необхідність погашення заборгованості (т.1, а.с.34).

Однак, заборгованість відповідачами погашена не була.

28.12.2011р. ТОВ «Наш Край - ЛЦ» звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення солідарно з фірми "Волвест" у формі ТзОВ та підприємця ОСОБА_2 800 грн. та стягнення з підприємця ОСОБА_2 24147,14 грн. боргу (т.1, а.с.3-4).

Після порушення провадження у справі, позивач заявою від 28.02.2012р. збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути солідарно з фірми "Волвест" у формі ТзОВ та підприємця ОСОБА_2 800 грн. боргу та стягнути з підприємця ОСОБА_2 80100,35 грн. боргу (т.2, а.с.13).

Заявою від 08.08.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог, посилаючись на протокол заліку зустрічних вимог від 08.10.2010р. та сплату підприємцем ОСОБА_2 5000 грн., а тому визначив ціну позову в сумі 15137,49 грн. (т.2, а.с.106).

Ухвалою господарського суду Волинської області, відповідно до ст.22 ГПК України, прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог (т.2, а.с.115-116).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 23.08.2012р. позов задоволено (т.2, а.с.134-137).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та не погоджується в частині стягнення судових витрат, з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 1115 ЦК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару (або) надання послуг.

Згідно із ст. 1116 ЦК України предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

За змістом ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. договору від 09.01.2007 року передбачено, що періодичні внески сплачуються щомісячно не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця у розмірі 1,5 відсотків від суми реалізованих товарів з ПДВ.

Як вказує позивач, сторонами договору від 09.01.2007р. було досягнуто усної домовленості про те, що за період листопад 2010 року по січень 2011 року періодичні внески будуть нараховуватись в розмірі 1 % від суми реалізованих товарів, враховуючи ПДВ.

За вказаних обставин, враховуючи суми розрахунків зазначені у звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій, підприємець ОСОБА_2 за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року мав сплатити позивачу за користування франшизою:

- за жовтень 2010 року - 6852,50 грн.,

- за листопад 2010 року - 4336,88 грн.,

- за грудень 2010 року - 4704,18 грн.,

- за січень 2011 року - 4243,93 грн.

З наявних у справі банківських виписок вбачається, що підприємцем ОСОБА_2 було перераховано позивачу: 18.02.2011 року - 3000 грн., 29.03.2012 року - 2000 грн.

Таким чином, розмір боргу по платежах за користування франшизою складає 15137,49 грн.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи, 12.05.2011р. між Фірмою "Волвест" у формі ТОВ та ТОВ "Наш Край - ЛЦ" було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємцем ОСОБА_2 своїх обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007 року.

Згідно п.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником обов'язків за договором комерційної концесії від 09.01.2007р. в розмірі 800 гривень.

Як вже вказувалося, 20.10.2011р. позивач направив Фірмі "Волвест" у формі ТОВ вимогу про погашення заборгованості, яка виконана не була (т.1, а.с.34).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення солідарно з Фірми "Волвест" у формі ТОВ та підприємця ОСОБА_2 800 грн. заборгованості, а також стягнення з підприємця ОСОБА_2 14337,49 грн. заборгованості.

Доводи скаржника, що реєстратори розрахункових операцій - касових операторів Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792) використовувались в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", а не відповідачем, тому звіти про використання РРО не мають відношення до справи, є безпідставними з огляду на таке.

З довідки ДПІ у м.Кіровограді №5353/10/23-2-28 від 17.03.2010р. вбачається, що в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, поставлено на облік 2 РРО - Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792), які зареєстровані за підприємцем ОСОБА_2 (т.2, а.с.63).

Згідно з п.п.2.3.13. п.2.3. договору від 09.01.2007 року користувач зобов'язався використовувати франшизу виключно у торговому закладі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а сплачувати періодичні внески - від суми реалізованих товарів з ПДВ (п.4.3 договору).

Також, використання підприємцем ОСОБА_2 реєстраторів розрахункових операцій - касових операторів Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006790), Datecs FP 3530т (фіскальний номер 1123006792) підтверджується звітами про їх використання, наданими Кіровоградською ОДПІ та самим підприємцем (т.1, а.с.120-131, 135- 147).

Судова колегія вважає підставними доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів ст.49 ГПК України при розподілі судових витрат.

Так, згідно ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що 800 грн. боргу на користь ТОВ "Наш Край-ЛЦ" стягнуто солідарно з обох відповідачів, а 14337,49 грн. заборгованості стягнуто лише з підприємця ОСОБА_2, судові витрати за подання позову слід стягнути пропорційно: стягнути солідарно з обох відповідачів 16грн. судового збору та стягнути з підприємця ОСОБА_2 286,75 грн. судового збору.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено 1411,50 грн. судового збору (платіжне доручення №660 від 24.11.2011р. на а.с.5, т.1).

Після порушення провадження у справі, позивач заявою від 28.02.2012р. збільшив свої позовні вимоги до 80900,35 грн. та доплатив судовий збір в сумі 206,51 грн. (платіжне доручення №101 від 28.02.2012р. на а.с.16, т.2).

Заявою від 08.08.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог до 15137,49 грн. (т.2, а.с.106).

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За вказаних обставин, враховуючи приписи ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", позивачу з Державного бюджету України слід повернути 1315,26 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги підприємця ОСОБА_2, стосовно того, що із структури платежів, здійснених ним 18.02.2011р. та 29.03.2012р. в сумі 5000,00 грн. видно, що предметом господарської операції могли бути надані послуги, оскільки до платежу включено податок на додану вартість за ставкою 20%, а плата за користування об"єктом інтелектуальної власності має здійснюватися по нульовій ставці ПДВ, судовою колегією не беруться до уваги, оскільки відповідальним за правильність заповнення платіжних документів є платник коштів. Включення до суми платежу ПДВ не є беззаперечним доказом того, що платежі здійснено за надані послуги, з огляду на те, що в платіжних документах призначенням платежу зазначено - "За користування франшизою в 2010р."

Відповідач також вказує, що в платіжних документах містяться посилання на договір від 20.01.2007р., однак, такі доводи належними доказами не підтверджені, оскільки відповідач договір від 20.01.2007р. суду не надав, а позивач заперечує факт його укладення.

При цьому слід зазначити, складений 08.10.2010р. між ТОВ "Наш Край-ЛЦ" та підприємцем ОСОБА_2 протокол заліку зустрічних вимог (т.2, а.с.81) свідчить про виконання сторонами договору комерційної концесії від 09.01.2007р., заборгованість відповідача за яким, як вказано у протоколі, станом на 08.10.2010р. становила 13532,25 грн., та договору поставки від 01.01.2008р., за яким, як зазначено в протоколі, заборгованість становила 26966,33 грн. З протоколу також вбачається, що після зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимоги ТОВ "Наш Край-ЛЦ" в сумах 13532,25 грн., 26966,33 грн. та вимоги підприємця ОСОБА_2 в сумі 21026,38 грн., станом на 08.10.2010р. заборгованість підприємця ОСОБА_2 перед ТОВ "Наш Край-ЛЦ" склала 19472,20 грн., про що зазначено в п.5 протоколу.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

За вказаних обставин, рішення господарського суду Волинської області від 23.08.2012р. слід змінити в частині стягнення судових витрат, в решті рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Кіровоград залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 23.08.2012р. у справі №5004/2569/11 змінити в частині стягнення судових витрат, виклавши пункти 2,3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"2. Стягнути солідарно з Фірми "Волвест" у формі ТзОВ (м.Луцьк, вул.Ковельська, 40, код ЄДРПОУ 30089575, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473) та підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 323538, код ЄДРПОУ 2443115370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 800 грн. 00 коп. заборгованості та 16 грн. 00 коп. судових витрат.

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в «Райффайзен банк Аваль», МФО 323538, код ЄДРПОУ 2443115370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) 14337 грн. 49 коп. заборгованості, 286 грн. 73 коп. судових витрат."

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; поштова адреса: 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, р/р 26008321106477 в Луцькій філії ВАТ «ВТБ Банк», МФО 303473, код ЄДРПОУ 35607079) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1315 грн. 26 коп., сплачений згідно платіжного доручення №660 від 24.11.2011р. на суму 1411,50 грн.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Справу №5004/2569/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 5 прим.:

1 -до справи,

2-4 -сторонам,

5 -в наряд.