Рішення

від 21.08.2012 по справі 27-4-6/1-10-87

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2012 р.Справа № 27-4-6/1-10-87

За позовом: Приватного підприємства «Біологічна станція»;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»;

про: витребування майна та стягнення 330000 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Рижий А.А.;

Від відповідача: Карпін В.С. (за довіреністю); Широкоборода С.М. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ : 31.12.2009 р. Приватне підприємство «Біологічна станція»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»про витребування у ТОВ «Нерум»на користь позивача дельфіна чорноморського-афаліни (самка, реєстраційний №13-к, міжнародний ветеринарний паспорт №00009350), дельфіна чорноморського-афаліни (самка, реєстраційний №16-к, міжнародний ветеринарний паспорт №00009349), дельфіна чорноморського-афаліни (самка, реєстраційний №15-к, міжнародний ветеринарний паспорт №00009348), ), дельфіна чорноморського-афаліни (самець, реєстраційний №14-к, міжнародний ветеринарний паспорт №00009347), північного морського котика (самка, реєстраційний №25-Л, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009287), північного морського котика (самка, реєстраційний № 24-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009261), північного морського котика (самка, реєстраційний №21-Л, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009251), шляхом зобов'язання ТОВ «Нерум»передати даних морських тварин ПП «Біологічна станція»протягом 10 днів, з моменту набрання рішенням законної сили та про стягнення з ТОВ «Нерум»заборгованість по орендній платі у розмірі 150000грн. та неустойки за користування майном за час прострочення в сумі 180000, що загалом складає 330000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2010р. (суддя Демешин О.А.) порушено провадження у справі № 6/1-10-87.

22.02.2010 року за вх. ГСОО №1504 до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Нерум»про визнання недійсним договору оренди від 01.04.2007р. укладеного між сторонами у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2010р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Нерум»до спільного розгляду з первісним позовом у справі .

Ухвалою господарського суду від 09.03.10р., за клопотанням ПП «Біологічна станція», яке судом задоволено частково, вжито заходи до забезпечення позову: заборонено ТОВ «Нерум»здійснювати будь-які дії щодо передачі майнових прав третім особам або укладанню будь-яких договорів з третіми особами відносно: дельфіна чорноморського-афаліни (самка, реєстраційний № 13-к, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009350), дельфіна чорноморського-афаліни (самка, реєстраційний № 16-к, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009349), дельфіна чорноморського-афаліни (самка, реєстраційний № 15-к, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009348), ), дельфіна чорноморського-афаліни (самець, реєстраційний № 14-к, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009347), північного морського котика (самка, реєстраційний № 25-Л, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009287), північного морського котика (самка, реєстраційний № 24-Л, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009261), північного морського котика (самка, реєстраційний № 21-Л, міжнародний ветеринарний паспорт № 00009251) та заборонено ТОВ «Нерум»транспортування вказаних морських тварин за межи м. Одеса і за межи України.

В зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.03.2010 року по справі № 6/1-10-87, провадження у справі зупинено, на підставі ст. 79 ГПК України, до закінчення апеляційного провадження та повернення справи до господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р. ухвалу господарського суду Одеської області від 09.03.2010 р. у справі №6/1-10-87 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2010р. справу прийнято до провадження суддею Літвіновим С.В. та присвоєно справі №4-6/1-10-87.

26.05.2010 року ТОВ «Нерум»звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до ПП «Біологічна станція»про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2010р. зустрічний позов ТОВ «Нерум»повернуто без розгляду відповідно п. 4 ст. 63 ГПК України.

В зв'язку з надходження до господарського суду Одеської області апеляційної скарги ТОВ «Нерум»на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.05.2010р. про повернення зустрічного позову по справі № 4-6/1-10-87, провадження у справі було зупинено, на підставі ст. 79 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.10 р. апеляційну скаргу ТОВ «Нерум», на ухвалу господарського суду Одеської області від 28.05.2010 р. про повернення зустрічної позовної заяви у справі № 4-6/1-10-87 залишено без розгляду та повернуто її скаржникові.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2010р. (суддя Літвінов С.В.) провадження у справі поновлено.

В зв'язку з надходженням до господарського суду Одеської області запита Одеського апеляційного господарського суду про направлення справи №4-6/1-10-87 до Вищого господарського суду України, на підставі надходження до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги ТОВ «Нерум», 26.08.2010 р. провадження у справі № 4-6/1-10-87 було зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ «Нерум»залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 28.05.2010 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.10 р. у справі № 4-6/1-10-87 (4/564-10) залишено без змін.

26.11.2010 року, в зв'язку з тим, що обставини що зумовили зупинення провадження у справі усунені, провадження по справі № 4-6/1-10-87 поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2010р., в зв'язку з надходженням до господарського суду Одеської області апеляційної скарги ТОВ «Нерум»на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.08.2010 р. про зупинення провадження у справі № 4-6/1-10-87, провадження у справі зупинено на підставі ст. 79 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. ухвалу господарського суду Одеської області від 26.08.2010р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Нерум»без задоволення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2011р., враховуючи, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунені, провадження у справі № 4-6/1-10-87 було поновлено, розгляд справи призначено на 07.04.2011р. з витребуванням у сторін необхідних документів.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, на підставі протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 07.04.2011 року, в зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. у відпустці, проведено повторний автоматичний розподіл справи та справу № 4-6/1-10-87 призначено до розгляду судді Невінгловській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2011 р., суддею Невінгловською Ю.М. справу № 4-6/1-10-87 прийнято до свого провадження та присвоєно справі № 27-4-6/1-10-87.

При цьому, 11.04.2011 року до господарського суду Одеської області надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про направлення справи № 4-6/1-10-87 до Вищого господарського суду України, на підставі надходження до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги ТОВ «Нерум», в зв'язку з чим, відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду від 11.04.2011 р. провадження у справі № 27-4-6/1-10-87 зупинено до розгляду Вищим господарським судом касаційної скарги ТОВ «Нерум»та повернення справи до господарського суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2011 р. в поновленні строку на касаційне оскарження судових рішень ТОВ «Нерум»відмовлено, касаційна скарга ТОВ «Нерум»на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.08.10 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. у справі № 46/1-10-87 повернута скаржнику без розгляду, а справу № 27-4-6/1-10-87 направлено на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2011р., було поновлено провадження у справі № 27-4-6/1-10-87 та призначено справу до розгляду.

15.08.2011 р. ПП «Біологічна станція»подало уточнення до позовної заяви (вх. ГСОО 28107/2011), за яким збільшило розмір позовних вимог та просило суд (а.с. 100, т. ІІ): витребувати з чужого незаконного володіння тварин, а саме: чорноморський дельфін- афалін самка-1, реєстраційний №13-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009350; чорноморський дельфін-афалін самець-2, реєстраційний №14-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009347; чорноморський дельфін-афалін самка-3, реєстраційний №15-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009348; чорноморський дельфін-афалін самка-4, реєстраційний №16-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009349; чорноморський дельфін-афалін самка-5, реєстраційний №21-К, міжнародний ветеринарний паспорт № 000370; чорноморський дельфін-афалін самець-6, реєстраційний № 20-К, міжнародний ветеринарний паспорт №000315 та північні морські котики - 3 шт., а саме: самка-1 реєстраційний №25-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009287; самка-2 реєстраційний №24-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009261; самка-3 реєстраційний №21-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009251, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пляж "Ланжерон", 25 в приміщенні Одеського міського дельфінарію «Немо»та передати зазначених тварин шляхом їх вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»(Код ЄДРПОУ 32428553) або будь-яких осіб, підприємств, установ та організацій в яких будуть знаходитися дані тварини їх власнику Приватному підприємству «Біологічна станція»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»на користь Приватного підприємства «Біологічна станція»заборгованість по Договору оренди від 01.04.2007 року в розмірі 150 000,00 грн. та неустойку в сумі 180 000, 00 грн., а всього 330 000,00 грн.; витребувати з ДПІ Приморського району м. Одеси інформацію з приводу розміру отриманого доходу Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерум»за період з 31.03.2009 року по теперішній час; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»на користь Приватного підприємства «Біологічна станція»дохід від орендованого майна (морських тварин), яке Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерум»отримало за весь час володіння ним, а саме за період з 31.03.2009 року по момент прийняття рішення суду; зобов'язати Головного державного інспектора ветеринарної медицини м. Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 99) провести перевірку Одеського міського дельфінарію «Немо»на відповідність умов утримання тварин, а саме: чорноморських котиків, чорноморський дельфінів-афалін та інших тварин встановленим законодавством нормам. На момент проведення перевірки та до усунення порушень перемістити морських тварин в Карадагський державний заповідник (адреса: АРК, Судакський р-н, п/о Курортне). Витрати по транспортуванню покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2011р. позивача було зобов'язано визначити, які вимоги викладені в даних уточненнях до позовної заяви є позовними вимогами, а які є клопотаннями в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.09.2011 р. представником ПП «Біологічна станція»подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, а саме в частині: витребування з ДПІ Приморського району м. Одеси інформацію з приводу розміру отриманого доходу Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерум»за період з 31.03.2009 року по теперішній час; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»на користь Приватного підприємства «Біологічна станція»дохід від орендованого майна (морських тварин), яке Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерум»отримало за весь час володіння ним, а саме за період з 31.03.2009 року по момент прийняття рішення суду; зобов'язання Головного державного інспектора ветеринарної медицини м. Одеси (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 99) провести перевірку Одеського міського дельфінарію «Немо »на відповідність умов утримання тварин, а саме: чорноморських котиків, чорноморський дельфінів-афалін та інших тварин встановленим законодавством нормам. На момент проведення перевірки та до усунення порушень перемістити морських тварин в Карадагський державний заповідник (адреса: АРК, Судакський р-н, п/о Курортне). Витрати по транспортуванню покласти на Відповідача.

Всі інші позовні вимоги представник позивача за первісним позовом просив залишити без змін.

У судовому засіданні 07.09.2011р. було оголошено перерву до 03.10.2011р, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.10.2011р. представник ТОВ «Нерум»заявив клопотання про передачу справи № 27-4-6/1-10-87 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2011 року, за клопотанням представника ТОВ «Нерум», в зв'язку із категорією і складністю справи, суд призначив справу № 27-4-6/1-10-87 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу, у зв'язку з призначенням справи № 27-4-6/1-10-87 до колегіального розгляду у складі трьох суддів та поданням суддею Невінгловською Ю.М. заяви про визначення складу колегії суддів для колегіального розгляду справи, проведено повторний автоматичний розподіл справи № 27-4-6/1-10-87, в зв'язку з чим визначено склад колегії суддів господарського суду Одеської області для колегіального розгляду справи № 27-4-6/1-10-87: головуючий суддя Невінгловська Ю.М., судді: Никифорчук М.І., Петров В.С. Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.10.2011 року справу було прийнято до колегіального розгляду та призначено судове засідання на 14.11.2011 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 листопада 2011 року позов ПП «Біологічна станція»задоволено частково, витребувано з чужого незаконного володіння тварин, а саме: чорноморський дельфін- афалін самка-1, реєстраційний №13-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009350; чорноморський дельфін-афалін самець-2, реєстраційний №14-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009347; чорноморський дельфін-афалін самка-3, реєстраційний №15-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009348; чорноморський дельфін-афалін самка-4, реєстраційний №16-К, міжнародний ветеринарний паспорт №00009349; чорноморський дельфін-афалін самка-5, реєстраційний №21-К, міжнародний ветеринарний паспорт № 000370; чорноморський дельфін-афалін самець-6, реєстраційний № 20-К, міжнародний ветеринарний паспорт №000315 та північні морські котики - 3 шт., а саме: самка-1 реєстраційний №25-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009287; самка-2 реєстраційний №24-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009261; самка-3 реєстраційний №21-Л, міжнародний ветеринарний паспорт №00009251, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пляж «Ланжерон», 25 в приміщенні Одеського міського дельфінарію «Немо»та передано зазначених тварин шляхом їх вилучення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»(65014, м. Одеса, вул. Канатна, 11/6, ід. код 32428553) Приватному підприємству «Біологічна станція»(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29, кв.2, ід код 24509518); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»(65014, м. Одеса, вул. Канатна, 11/6, ід. код 32428553) на користь Приватного підприємства «Біологічна станція»(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 29, кв.2, ід. код 24509518) заборгованість за Договором оренди від 01.04.2007 року в розмірі 150000 /сто пятдесят тисяч/грн., неустойку в сумі 180000 /сто вісімдесят тисяч/ грн., 3374 /три тисячі триста сімдесят чотири/грн. 80 коп. державного мита та 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»(65014, м. Одеса, вул. Канатна, 11/6, ід. код 32428553) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22090200, символ звітності банку 095, код ЄДРПОУ 23213460) 10 /десять/грн. 20 коп. державного мита; в решті позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2011 р. по справі № 27-4-6/1-10-87 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Нерум»- без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 червня 2012 року касаційну скаргу ТОВ «Нерум»задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у справі № 27-4-6/1-10-87 скасовано, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 червня 2012 року (суддя Горячук Н.О) прийнято справу № 27-4-6/1-10-87 до свого провадження.

6 липня 2012 року позивач за первісним позовом -ПП «Біологічна станція»уточнило позовні вимоги за первісним позовом та просить суд витребувати з чужого незаконного володіння тварин, а саме: чорноморський дельфін-афаліна в кількості 1 штука балансовою вартістю 10659,00 грн., чорноморський дельфін-афаліна в кількості 1 штука балансовою вартістю 10659,00 грн., чорноморський дельфін-афаліна в кількості 1 штука балансовою вартістю 4235,80 грн., чорноморський дельфін-афаліна в кількості 1 штука балансовою вартістю 4235,80 грн., північного морського котика в кількості 1 штука балансовою вартістю 6630,53 грн., північного морського котика в кількості 1 штука балансовою вартістю 530,00 грн., північного морського котика в кількості 1 штука балансовою вартістю 530,00 грн., північного чорноморського дельфіна афаліна реєстраційний № 20-к, № міжнародного ветеринарного паспорту 000315, північного чорноморського дельфіна афаліна реєстраційний № 21-к, № міжнародного ветеринарного паспорту 000370 (м. Одеса, пляж «Ланжерон», 25) та передати їх Приватному підприємству «Біологічна станція»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»на користь Приватного підприємства «Біологічна станція»заборгованість по Договору оренди від 01.04.2007 року в розмірі 150 000,00 грн. та неустойку в сумі 180 000, 00 грн., а всього 330 000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що суддя Горячук Н.О. знаходиться у відпустці з 17.07.2012 р. по 11.09.2012 р. включно, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), за розпорядженням від 23.07.2012 року справу № 27-4-6/1-10-87 передано судді Меденцеву П.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Меденцев П.А.) від 30 липня 2012 року справу № 27-4-6/1-10-87 було прийнято до провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 серпня 2012 провадження у справі за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»до приватного підприємства «Біологічна станція»про визнання договору оренди недійсним було припинено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.04.2007 року між ПП «Біологічна станція»(орендодавець) та ТОВ «Нерум»(орендар) укладено договір оренди (надалі договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду чорноморських дельфінів-афалін та північних морських котиків, кількість і вартість яких викладена в акті приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.2. договору оренди стан орендованих морських тварин на момент передачі в оренду задовільний: тварини здорові, адаптовані до утримання в умовах басейнів та натреновані для участі в демонстраційних програмах. Ціллю оренди тварин, згідно п. 2.1 Договору , є проведення екологічної, культурно-просвітницької, виховальної та реабілітаційно-відновлювальної діяльності в м. Одесі з використанням морських тварин.

Як зазначає позивач за первісним позовом, орендовані морські тварини передавалися в оренду разом зі спеціально розробленою авторською культурно-просвітньою програмою з екологічним направленням за участю дельфінів та інших морських ссавців «Морська казка». Те, що орендовані тварини були дійсно натренованими до виступів по спеціальній програмі підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію авторських прав на твір №16268 від 13.04.2006 року.

Згідно з п. 4.1. договору визначено, що договір діє до 31.03.2008 року.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору, розмір орендних платежів становить 15 000,00 грн. в місяць. Орендна плата сплачується в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 7.1. договору оренди передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний протягом одного місяця повернути орендованих морських тварин орендодавцю згідно акту передачі.

На виконання умов зазначеного договору за актом прийому-передачі від 01.04.2007 року ПП «Біологічна станція»передав в оренду ТОВ „Нерум" тварин, а саме 4 чорноморських дельфіни-афаліни та 3 північних морських котики.

Як на докази на підтвердження свого права власності на спірне майно позивач за первісним позовом посилається на наявність в нього міжнародних ветеринарних паспортів, а саме на: чорноморського дельфіна-афаліна самка-1, реєстраційний №13-К - міжнародний ветеринарний паспорт №00009350; чорноморського дельфіна-афаліна самка-2, реєстраційний №16-К - міжнародний ветеринарний паспорт №00009349; чорноморського дельфіна-афаліна самка-3, реєстраційний №15-К - міжнародний ветеринарний паспорт №00009348; чорноморського дельфіна-афаліна самець-4, реєстраційний №14-К - міжнародний ветеринарний паспорт №00009347; північний морський котик самка-1 реєстраційний №25-Л - міжнародний ветеринарний паспорт №00009287; північний морський котик самка-2 реєстраційний №24-Л - міжнародний ветеринарний паспорт №00009261; північний морський котик самка-3 реєстраційний №21-Л - міжнародний ветеринарний паспорт №00009251 (а.с. 15-21, т. 1).

Як вбачається із пояснень позивача та не заперечується відповідачем за первісним позовом, на підставі ст. 764 ЦК України термін дії договору був продовжений автоматично до 31.03.2009 року.

Після закінчення строку дії договору, 31.03.2009 р., орендодавець надіслав орендарю лист про відмову від продовження строку дії договору, з вимогою повернути орендованих морських тварин у встановлені договором строки, між тим, даний лист залишений орендарем без відповіді.

Згідно до наданої позивачем ПП «Біологічна станція»довідки, за договором оренди від 01.04.2007р., заборгованості ТОВ «Нерум»за період з червня 2008 р. по березень 2009р. (10 місяців) складає 150000грн.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що під час перебування морських тварин в незаконному володінні відповідача, тваринами було народжено ще двоє чорноморський дельфін-афалін, а саме: чорноморський дельфін-афалін самка, реєстраційний № 21-К, міжнародний ветеринарний паспорт № 000370; чорноморський дельфін-афалін самець, реєстраційний № 20-К, міжнародний ветеринарний паспорт № 000315, які зареєстровані у відповідності до чинного в Україні законодавства та належать на праві власності позивачу, що підтверджується відповідними міжнародними ветеринарними паспортами. При цьому позивач вказує, що в даному випадку ніяким чином не може братися до уваги ст. 775 ЦК України, в які йдеться про те, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм, оскільки термін дії Договору оренди закінчився 31.03.2009 року, а вищевказані дельфіни народилися в 2007 та 2009 роках, крім того власником у оформлених на даних тварин міжнародних ветеринарних паспортах є ПП «Біологічна станція».

Відповідач за первісним позовом - ТОВ «Нерум»проти позову заперечує, надало до суду відзив на позовну заяву у якому посилається на те, що морські ссавці на теперішній час є речами, що визначені родовими ознаками, з огляду на що між сторонами фактично склались правовідносини щодо позики вказаного майна, а в ТОВ «Нерум»виникло право власності на передане ним майно.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою, ТОВ «Нерум»зазначає, що укладаючи вказаний договір, товариство виходило з того, що, як стверджував директор ПП «Біологічна станція», підприємство є власником вказаних морських тварин, та протягом певного часу сумлінно виконувало свої зобов'язання за договором оренди від 01.04.2007 року, зокрема, утримувало належним чином тварин, сплачувало орендну плату. Проте нещодавно їм стало відомо, що Підприємство не є власником переданих морських тварин. До даного висновку ТОВ «Нерум»дійшло з огляду на те, що ПП «Біологічна станція»не надало жодних документів, які б підтверджували право власності на тварин, законність добування, придбання (в т.ч. ввезення на митну територію України), отже, за думкою ТОВ «Нерум», ПП «Біологічна станція»не є власником вказаних тварин, в зв'язку з чим договір оренди морських тварин від 01.04.2007 р. є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог цивільного законодавства.

Заперечуючи проти зустрічного позову, ПП «Біологічна станція»зазначає, що відсутність у наймодавця будь-яких дозволів не впливає на правовідносини та зобов'язання орендаря за договором, а контролювання даних питань відноситься до повноважень державних органів, які здійснюють контроль за використанням об'єктів тваринного світу.

В підтвердження належного набуття права власності на даних тварин, ПП «Біологічна станція»надало договір № 5-05-98 від 05.05.1998р., за яким ТОВ «Зоолекс»(Росія) поставило ПП «Біологічна станція»3 особини чорноморських дельфінів-афаліна, експортні документи до цього договору, договір № 6-05-98 від 20.05.1998р., за яким ТОВ «Есолекс»(Росія) передало ПП «Біологічна станція» 2 особини дельфінів чорноморська- афаліна з експортними документами, договір від 26.08.1999 р. за яким ТОВ «Ханта»12.09.1999 р. передало ПП «Біологічна станція»4 особини північних морських котиків, виловлених на підставі дозвільного квитка о. Тюленій в Охотському морі (а.с. 66-76, т. І).

Крім того, ПП «Біологічна станція»надано довідку від 15.02.2010 р. вих. № 6, з якої вбачається, що тварини, передані в оренду ТОВ «Нерум»за договором від 01.04.2007р. знаходяться на балансі ПП «Біологічна станція». Разом з тим, на підтвердження своїх доводів щодо належного оформлення права власності на вказаних тварин, ПП «Біологічна станція»надало копію договору застави майна №945/137-НЛ2 від 23.07.2004 року, укладений з АКБ «Укрсоцбанк», за яким ПП «„Біологічна станція»передало в заставу дельфінів в кількості 6 (шести) особин, заставною вартістю 1 116 500,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог, викладених у первісному позові, та відсутність підстав для їх задоволення, рівно як і про необґрунтованість вимог, викладених у зустрічному позові, та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, суд вважає необхідним дослідження доказів належності спірного майна позивачеві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про тваринний світ»об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 12 ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Таким чином, митна декларація є одним з документів, що підтверджує законність ввезення товару на територію України з інших країн.

Вищий господарський суд України у постанові від 6 червня 2012 року по даній справі дійшов до висновку, що з огляду на те, що усе спірне майно за твердженням позивача за первісним позовом ввозилось на територію України з Росії та той факт, що у матеріалах справи відсутні митні декларації на вказане майно, висновки судів про наявність належних документів, що підтверджують законність набуття позивачем спірного майна, є передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд зауважує, що на момент розгляду справи митних декларацій щодо ввезення позивачем спірного майна на територію України позивачем не надано.

Суд також не може погодитись із висновком позивача за первісним позовом щодо того, що наявні в нього ветеринарні паспорти для собак та котів №№ 00009350, 00009347, 00009348, 00009349, 000370, 000315, 00009287, 00009261, 00009251, видані Севастопольською міською державною лікарнею ветеринарної медицини є документами, що підтверджують право власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про ветеринарну медицину», одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Таким чином, ветеринарний паспорт є ветеринарними документом та, відповідно, може підтверджувати ветеринарно-санітарний стан тварини та отримується з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей

За таких обставин, суд доходить до висновку про те, що ветеринарний паспорт не є документом, що може підтверджувати наявність права власності на тварину.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 6 червня 2012 року по даній справі дійшов до висновку, що не є беззаперечними доказами наявності в позивача за первісним права власності на спірне майно договори № 5-05-98 від 5 травня 1998 року, за яким ТОВ «Зоолекс»(Росія) поставило ПП «Біологічна станція»3 особини чорноморських дельфінів-афалін, № 6-05-98 від 20 травня 1998 року, за яким ТОВ «Есолекс»(Росія) передало ПП «Біологічна станція»2 особини дельфінів чорноморська афаліна, та від 26 серпня 1999 року, за яким ТОВ «Ханта»(Росія) 12 вересня 1999 року передало ПП «Біологічна станція»4 особини північних морських котиків, виловлених на підставі дозвільного квитка о. Тюленій в Охотському морі та експортні документи на них.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом права власності на спірне майно.

Суд також звертає увагу на висновок Вищого господарського суду України у постанові від 6 червня 2012 року про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази того, що саме ті морські тварини, що були придбані у вищезазначених іноземних юридичних осіб, були в подальшому передані відповідачеві за первісним позовом за договором від 1 квітня 2007 року.

Відповідно до ч. 2, абз. 4 ч. 3 ст. 238 ГК України, у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За таких обставин суд вважає за необхідне дослідити можливість ідентифікації спірного майна за індивідуально визначеними ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Уточнюючи свої позовні вимоги, позивач за первісним позовом відмовляється від індивідуалізації тварин за допомогою ототожнення кожної тварини із відповідним ветеринарним паспортом на користь індивідуалізації тварин за їхньою балансовою вартістю.

Суд не погоджується із висновком позивача, що балансова вартість може розглядатися у якості індивідуальної ознаки тварини з огляду на таке.

Згідно із п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Таким чином, балансова вартість майна визначається поза залежністю від будь-яких властивостей чи індивідуальних ознак цього майна.

Крім того, такий висновок позивача спростовується обставинами справи -серед витребуваного майна 2 особини чорноморського дельфіна-афаліни балансовою вартістю 10659,00 гривень кожний, 2 чорноморського дельфіна-афаліни балансовою вартістю 4235,8 гривень кожний, 2 особини північного морського котика балансовою вартістю 530 гривень кожний.

Суд також зауважує про формальність подібного підходу позивача за первісним позовом, оскільки він не дозволяє фактично індивідуалізувати того чи іншого морського ссавця з-поміж особин того ж виду.

Крім того з наданої відповідачем за первісним позовом довідки про знаходження на балансі ТОВ «Нерум»морських ссавців вбачається, що серед тварин, що знаходиться на балансі ТОВ «Нерум»відсутні тварини із балансовими вартостями, які зазначені у позовній заяві.

З пояснень представників сторін, наданих у судовому засіданні, вбачається, що жодної методики щодо ідентифікації морських ссавців на теперішній час не існує.

Одночасно з цим, на питання представника відповідача за первісним позовом, представник позивача за первісним позовом щодо можливості відокремлення тварин, що є предметом спору, від інших тварин, що утримуються ТОВ «Нерум»відповів, що таке відокремлення можливо спеціалістами позивача за первісним позовом в процесі виконання судового рішення. На питання представника відповідача за первісним позовом щодо можливості визначення спеціалістами позивача балансової вартості кожної конкретної особини представник позивача за первісним позовом не відповів.

За таких обставин, суд доходить до висновку про недоведеність сторонами по справі можливості визначення морських ссавців індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, судом зроблено висновок про те, що морські ссавці є речами визначеними родовими ознаками та є замінними речами.

З огляду на те що, відповідно до положень ст. 238 ГК України, ст. 760 ЦК України об'єктом оренди може бути виключно річ визначена індивідуальними ознаками, суд вважає, що між сторонами склались інші правовідносини ніж орендні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Суд вважає, що між сторонами по справі склались правовідносини щодо позики морських ссавців.

Тобто, виходячи з правової природи договору позики спірне майно було передано позивачеві за первісним позовом відповідачеві у власність, а позивач має право вимагати повернення не тих самих тварин, а лише таку ж кількість тварин того ж роду та такої ж якості.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що права позивача не підлягають захисту шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння.

Щодо вимог позивача за первісним позовом у частині витребування двох особин дельфіну-афаліни, які були народжені після укладення договору між сторонами, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що вказані тварини народились саме від тварин, що були передані позивачем відповідачеві.

Крім того, у зв'язку із тим, що суд дійшов до висновку, що усі спірні тварини перейшли у власність відповідача за первісним позовом, в силу приписів ст. 189 ЦК України тварини, що походять від них також є власністю відповідача за первісним позовом.

Суд не може прийняти у якості доказу з цього приводу Акт розрахунку вартості морських тварин, переданий ПП «Біологічна станція»в оренду ТОВ «Нерум»за договором від 1 квітня 2007 року строком на 1 рік (а.с. 23-30, т. 3), оскільки вказаний акт не підписаний представниками ТОВ «Нерум»та спрямований виключно на спробу встановлення позивачем за первісним позовом ринкової вартості спірного майна.

До висновку про те, що вимоги у цій частині не ґрунтуються на доказах, дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 6 червня 2012 року по даній справі.

На момент нового розгляду справи будь-які нові докази з цього приводу позивачем за первісним позовом не представлено.

За таких обставин суд доходить до висновку про необґрунтованість первісного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Нерум»суми в розмірі 330000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1048 ЦК України, договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Таким чином та оскільки судом встановлено, що між сторонами по справі склались фактично інші правовідносини, ніж орендні, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом орендної плати та будь-яких інших платежів за укладеним між сторонами договором.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Нерум», суд зазначає наступне.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, відповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, натомість його суперечність зазначеним вимогам і є підставою для визнання такого договору недійсним.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Між тим, розглянувши заявлені позивачем за зустрічним позовом доводи, суд зазначає, що в порушення вищевказаних норм закону, позивачем не надано жодного обґрунтування в підтвердження невідповідності змісту правочину нормам чинного законодавства, іншим актам цивільного законодавства. Крім того, в порушення ст. 33 ГПК України, позивачем не було надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів з боку відповідача при укладенні даного договору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2012 року.

Суддя Меденцев П.А.