Постанова

від 14.08.2012 по справі 13/472

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2012 № 13/472

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Рєпіної Л.О.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.08.2012 року по справі №13/472(в матеріалах справи)

розглянувши матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Укравтоінвест» на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 року у справі № 13/472 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джіфінем України»

до Приватного акціонерного товариства «Укравтоінвест»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джіфінем Україна" до Приватного акціонерного товариства "Укравтоінвест" про стягнення коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.12 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Укравтоінвест" (01032,м. Київ, вул.Старовокзальна, 24 код 32961233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джіфінем Україна" (01103,м. Київ, вул.Кіквідзе, 12 код 36149435) борг в сумі 455 180,52 грн., три проценти річних в сумі 5 798,88 грн., державне мито в сумі 4 609,80 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,52 грн. В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 12.06.2012 року по справі №13/472 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.07.09 між ЗАТ "Укравтоінвест"та ТОВ "Джіфінем Україна" було укладено договір купівлі - продажу № 49. Згідно умов Договору Відповідач був зобов'язаний передати у власність Позивача Автобетонозмішувач АБС - 9, а Позивач, в свою чергу, прийняти Товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах викладених в п. 4.2. Договору.

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2. Договору строк поставки 1 один робочий день з моменту оплати товар у на умовах п.4.2.1 Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100 % від загальної вартості Товару, визначеної в п.4.1. Договору в порядку та строки, що визначені нижче: 4.2.1. 440 000,00 грн. з ПДВ - в строк до 23 липня 2009 року (включно). 4.2.2. 290 000,00 грн. з ПДВ - протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від Продавця повідомлення про можливість Продавця відпустити Товар (про наявність Товару на складі продавця)."

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).

Частина 1 ст. 334 ЦК встановлює, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, передача майна не завжди означає перехід права власності.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо: 1) у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому форму вказаного повідомлення доцільно передбачити у договорі; 3) товар повинен бути відповідним чином ідентифікований, зокрема шляхом маркування. Документами, що підтверджують факт надання товару покупцеві, є, зокрема, акт про передачу, розписка покупця про отримання товару, транспортні документи, що посвідчують прийняття товару перевізником, або поштова квитанція тощо.

Відповідно до п. 4.2.3. Договору у разі несплати Покупцем попередньої плати, визначеної п.п. 4.2.1 та 4.2.2 в повному обсязі до закінчення зазначеного строку сторони мають право відмовитись від постачання товару та розірвати даний договір без застосування штрафних санкцій шляхом направлення письмового повідомлення. в такому випадку здійснена передплата підлягає поверненню.

Згідно положень ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

16 липня 2009 року Позивачем було сплачено кошти відповідно до п. 4.2.1. Договору, в сумі 455 180,52 грн. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч сто вісімдесят гривень 52 коп.) на рахунок Відповідача, що підтверджується Випискою про операції, здійснені Позивачем за 16.07.2009 року, виданою другою Київською філією КБ "Західінкомбанк".

Відповідач зазначив, 16 вересня 2009 року направив повідомлення про готовність відвантажити Товар.

Втім, дослідивши повідомлення №232/1 від 16.09.09, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду міста Києва та не вважає за можливе його взяти до уваги з огляду на те, що він не був вручений позивачеві, а крім того, в ньому вказано дату приймання товару, яка вже минула 06.08.09 відносно дати самого листа.

Як передбачено ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 9.5 Договору визначено порядок розірвання даного Договору, а саме "Допускається розірвання договору Сторонами в односторонньому порядку на умовах визначених в п. 4.2.3."

У зв'язку із невиконанням Відповідача зобов'язань за Договором купівлі - продажу № 49 Позивач 20.05.11 направив на адресу Відповідача заяву про розірвання зазначеного Договору рекомендованим листом.

24.05.11 заяву Позивача про розірвання Договору купівлі -продажу № 49 від 14 липня 2009 року було отримано представником Відповідача, про що свідчить підпис на Повідомлені про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення неповернутої суми передплати в сумі 455 180,52 грн. є доведеними і обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань, передбачених Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 6734,18 грн. 3% річних.

Положенням ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Зважаючи на те, що позивачем було направлено на адресу відповідача Повідомлення про розірвання договору і повернення коштів, яке було одержане відповідачем 24.05.2011 року з вимогою виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, суд вважає, що прострочення виконання зобов'язання відповідача настало з 01.06.2011.

Крім того, згідно приписів ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Колегія суддів дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін дійшла висновку про обґрунтоване стягнення 3 % річних в сумі 5 798,88 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укравтоінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 13/472 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2012 у справі № 13/472 залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 13/472 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Рєпіна Л.О.