Постанова

від 27.08.2012 по справі 27/5014/1045/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.08.2012 р. справа №27/5014/1045/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Татенко В.М. за участю представників: від позивача:Лукашов В.В. за довіреністю б/н від 17.04.2012р. від відповідача:Філіппов С.С. за довіреністю №1 від 16.01.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь», м. Алчевськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі№27/5014/1045/2012 (суддя Лазненко Л.Л.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Елком», м. Алчевськ, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь», м. Алчевськ, Луганська область простягнення заборгованості у розмірі 32512,90грн., пені у розмірі 21555грн., інфляційних збитків у розмірі 20946,60грн., 3% річних у розмірі 5118,11грн. за договором №ПСУ 07/1121 від 21.11.2007р. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елком», м. Алчевськ, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь», м. Алчевськ, Луганська область, про стягнення заборгованості у розмірі 32512,90грн., пені у розмірі 21555грн., інфляційних збитків у розмірі 20946,60грн., 3% річних у розмірі 5118,11грн. за договором №ПСУ 07/1121 від 21.11.2007р.

В ході розгляду справи позивач надав розрахунок пені, який суд першої інстанції розцінив як зменшення розміру позовних, заявлене відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, та остаточно розглядав позовні вимог про стягнення заборгованості у розмірі 32512,90грн., пені у розмірі 9153,50грн., інфляційних збитків у розмірі 20946,60грн., 3% річних у розмірі 5118,11грн. за договором №ПСУ 07/1121 від 21.11.2007р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №27/5014/1045/2012 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Промстройуголь»на користь ТОВ «Елком»заборгованість у розмірі 32512,90грн., пеню у розмірі 9153,50грн., інфляційні збитки у розмірі 20946,60грн., 3% річних у розмірі 5118,11грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором №ПСУ 07/1121 від 21.11.2007р. у загальній сумі 134719,20грн. Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, розрахувавшись лише на суму 102206,30грн., у зв'язку з чим його заборгованість склала 32512,90грн. Також, позивач нарахував пеню у розмірі 21555грн. за 160 днів, що передували зверненню позивача із позовом до суду, інфляційні збитки у розмірі 20946,60грн. та 3% річних у розмірі 5118,11грн. у періоди з 01.04.2008р. по 01.06.2009р. відносно заборгованості у сумі 72619,20грн., з 01.06.2009р. по 01.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 32512,90грн. Доказів перерахування позивачу боргу у сумі 32512,90грн. відповідач не надав, тому позовні вимоги визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, як наслідок задоволені повністю.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. у справі №27/5014/1045/2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що виконані позивачем роботи слід проводити із заздалегідь отриманими дозволами на виконання робіт з підвищеною небезпекою та після виконання електромонтажних робіт підрядник зобов'язаний провести випробування якості результатів робіт та за їх результатами надати сертифікат якості на виконані роботи. Однак, жодна з наведених дій не виконувалась та жодного із зазначених документів не було надано ані відповідачеві, ані суду першої інстанції. Також, через ненадання позивачем, місцевим господарським судом не було враховано протокол розбіжностей від 11.03.2008р. до акту виконаних робіт за березень 2008 року, який складено у зв'язку з необхідністю дострокового підписання акту виконаних робіт на об'єкті відповідача та який, на думку скаржника, є невід'ємною частиною договору №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р. через ненадання позивачем. Між тим, у вказаному протоколі сторонами було визначено недоліки у виконаних ТОВ «Елком»роботах на загальну суму 32512,90грн. та за яким позивач зобов'язався усунути виявлені недоліки в найкоротший термін. Однак, на теперішній час роботи по усуненню недоліків на вказану суму ТОВ «Елком»не виконало, внаслідок чого у відповідача відсутня заборгованість у заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу у справі №27/2014/1045/2012 до провадження. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення 03.08.2012р. та 07.08.2012р. поштових відправлень з цією ухвалою.

За приписами ч.5 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України, ст.2, ч.3 ст.3, ч.ч.1, 2, 3 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. В свою чергу, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» заява №23436/03 від 28.03.2006р. норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані, у той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту. Між тим, встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи, у даному випадку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неявки представника відповідача у судове засідання, за результатами якого було прийнято оскаржуване рішення, повний текст рішення був надісланий на адресу відповідача, наявну в матеріалах справи, рекомендованим листом з дотриманням строків, визначених в ст.87 ГПК України. Наведене підтверджується штампом про відправку поштового відправлення, заповненого відповідно до п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N75 (з подальшими змінами). Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення рішенням суду було вручено представнику відповідача 04.07.2012р., тобто в межах строку встановленого для оскарження судового рішення, у даному випадку -до 12.07.2012р. Між тим, беручи до уваги, що апеляційну скаргу згідно відбитку календарного штемпелю, наявному на поштовому конверті в якому скарга надійшла, подано 13.07.2012р. з додержанням вимог, викладених в статтях 94-95 ГПК України, тобто з прострочкою лише на один день, а також враховуючи розумний строк необхідний скаржнику для підготовки, оформлення та надсилання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку незначний пропуск строку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника та зазначив, що відповідач в порушення ст.95 ГПК України не надіслав разом з апеляційною скаргою на адресу позивача копію протоколу розбіжностей від 11.03.2008р. Поряд з цим, акт виконаних робіт за березень 2008 року, складений та підписаний сторонами за договором №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р. не містить посилань на те, що його підписано з протоколом розбіжностей від 11.03.2008р. Як стверджує позивач, він не підписував жодних протоколів розбіжностей у зв'язку з виконанням робіт за вказаним договором та не погоджував з відповідачем будь-яких переліків недоліків, виявлених у виконаних підрядних роботах, у тому числі на суму 32512,90грн. На думку позивача, наданий відповідачем протокол розбіжностей від 11.03.2008р. до акту виконаних робіт за березень 2008 року є підробним, тому він просив суд витребувати у відповідача оригінал цього протоколу.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні 22.08.2012р. просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. На запитання апеляційного суду відносно неприйняття ним або іншим представником відповідача участі у розгляді справи судом першої інстанції відповів, що він є єдиним юристом на підприємстві та під час розгляду справи місцевим господарським судом знаходився на лікарняному та у відпустці, що унеможливило надання відповідачем своїх заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування до суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. На запитання апеляційного суду відносно періоду за який позивачем обчислено пеню та в якому розмірі позивач вимагає стягнути пеню вказав, що він не є юристом, тому не може відповісти.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

26 червня 2012 року позивач надав суду розрахунок пені у сумі 9153,50грн., обчислений виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості, виконаних підрядних робіт, за 160 днів прострочення, що передували зверненню позивача з позовом до суду. При цьому, у вказаному розрахунку позивач зазначив, що сума боргу станом на 26.06.2012р. відповідачем не сплачена, а також те, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить стягнути пеню відповідно до позовних вимог у сумі 21555грн. (арк. спр.37).

Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи відсутні уточнення розміру позовних вимог щодо нарахування пені з вимогою позивача стягнути з відповідача пеню у сумі 9153,50грн., які суд першої інстанції міг розцінити як зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України.

За таких обставин суд першої інстанції безпідставно зменшив заявлений позивачем у позовній заяві та підтриманий у розрахунку від 26.06.2012р. розмір пені, тому суд апеляційної інстанції розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 32512,90грн., пені у розмірі 21555грн., інфляційних збитків у розмірі 20946,60грн., 3% річних у розмірі 5118,11грн. за договором №ПСУ 07/1121 від 21.11.2007р.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Промстройуголь»(замовник) та ТОВ «Елком»(підрядник) був укладений договір №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р., згідно пунктів 1.1., 1.2. якого підрядник зобов'язався виконати роботи з розробки проекту електротехнічної частини реконструкції складу цементу, а також електромонтажні роботи по об'єкту завод ЖБІ №8 м. Стаханов, в свою чергу, замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору, орієнтовна ціна договору складає 150000грн., у тому числі ПДВ 20% - 25000грн., та визначається на підставі «Розрахунку договірної ціни»(додаток №1); остаточна ціна даного договору буде встановлена на підставі підписаних сторонами форм КБ-2 після закінчення виконання робіт. Зміна договірної ціни оформлюється шляхом складання та підписання додаткової угоди. Виявлені в процесі будівництва додаткові роботи, які не увійшли в розрахунок договірної ціни, оплачуються замовником додатково у відповідності з пунктом 2.2. договору.

До початку виконання робіт за цим договором замовник зобов'язаний здійснити передплату у розмірі 50% від вартості проектних та будівельно-монтажних робіт та 40% вартості матеріалів (пункт 3.1. договору). Остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює на підставі форм КБ-2 протягом 10 банківських днів з моменту їх підписання сторонами. Акт виконаних робіт готує підрядник, який також здає об'єми виконаних робіт по акту форми КБ-2 замовнику в строк не пізніше 25-го числа звітного місяця (пункт 3.2. договору).

Пунктом 4.4. договору визначено, що у разі виявлення недоліків при прийомці робіт замовником, сторони складають акт з вказанням переліку таких недоліків та строків їх усунення. У разі відмови одної із сторін від підписання даного акту, проводиться незалежна експертна оцінка. Результати експертної оцінки приймаються до виконання. Витрати з проведення експертної оцінки покладаються на винну сторону.

У розділі 5 договору передбачені права та обов'язки сторін. Так, згідно п.п.5.1.1., 5.1.3., 5.1.7., 5.1.8., 5.1.10. підрядник зобов'язаний: виконати роботи в об'ємі, передбаченому проектно-кошторисною документацією та у строки, передбачені даним договором; надати матеріали, вироби та конструкції, придбані ним за рахунок замовника, вартість матеріалів включена в загальну вартість договору; до початку виконання будівельно-монтажних робіт передати чотири екземпляри проекту замовнику, після завершення будівельних робіт передати замовнику додатково один екземпляр документації зі всіма змінами, внесеними в процесі виконання робіт згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 «про порядок прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів»; забезпечити повне, якісне та своєчасне ведення виконавчої документації, передбаченої діючим законодавством та даним договором, визначивши круг осіб відповідальних за її ведення; компенсувати замовнику вартість використаних в ході виконання робіт енергоресурсів замовника у розмірі 6% від вартості виконаних робіт в актах форми №КБ-2в без вартості матеріалів. В свою чергу, замовник зобов'язався прийняти у підрядника виконані роботи та здійснити їх оплату в національній валюті України в порядку визначеному у п.3 даного договору (п.п.5.2.5. договору).

Згідно пункту 7.2. договору за порушення строків оплати за виконані роботи замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт по договірній ціні за кожен день прострочки.

У пункті 9.1. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до договору мають силу, якщо вони оформлені в письмовій формі та підсипані обома сторонами.

Відповідно до пункту 9.3. договору, даний договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2007р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України, у тому числі ст.ст.875-886 та ст.ст.887-891 ЦК України.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

За умовами ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно акту прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року у сумі 94376,40грн., акту прийомки виконаних підрядних робіт за березень 2008 року у сумі 40767,60грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року у сумі 94376,40грн., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2008 року у сумі 40342,80грн. (виключену вартість матеріальних ресурсів замовника), підписаних уповноваженими представниками сторін з прикладанням їх печаток 28.12.2007р. та 12.03.2008р. відповідно, на умов виконання договору №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р. позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи загальною вартістю 134719,20грн.

На момент розгляду судом першої інстанції та перегляду судом апеляційної інстанції справи до її матеріалів не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За правилами пункту 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому випадку погодити строк дії договору. За визначенням статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У вказаних вище актах та довідках підставою їх складання визначено договір №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р. Таким чином сторони підписуючи акт та довідку за березень 2008 року подовжили строк дії договору. Відповідач в ході судового розгляду не заперечував проти підписання акту та довідки за березень 2008 року за закінченням строку, визначеного в п.9.3. договору. Отже, із матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення зобов'язань сторони перебували у договірних відносинах. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази, що спростовують висновок апеляційного суду матеріали справи не містять.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Акти ф.КБ-2в та довідки ф.КБ-3 за грудень 2007 року та березень 2008 року підписані відповідачем та посвідчені його печаткою. Таким чином скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи. В матеріалах справи відсутні документи про неналежне виконання позивачем підрядних робіт, отже, відповідач повністю погодився з обсягами, якістю та вартістю виконаних робіт у сумі 134719,20грн. Внаслідок чого ці акти та довідки є підставою для оплати виконаних робіт.

Відповідно до приписів статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»№7 від 17.05.2011р., стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст.64 ГПК України.

Відповідач був повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням з відміткою про вручення представнику відповідача 05.05.2012р. поштового відправлення з ухвалою від 27.04.2012р. про порушення провадження у даній справі, а відтак він не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на вищевикладене, заявник не обгрунтував неможливість подання додаткового доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому копія протоколу розбіжностей до акту прийомки виконаних підрядних робіт по договору №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р., додана до апеляційної скарги, не може бути прийнята апеляційним судом у якості доказу.

Між сторонами склалися правовідносини за договором підряду, за умовами якого одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, природа даних правовідносин зумовлює наявні зустрічні зобов'язання сторін.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р. щодо виконання робіт. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт, враховуючи положення ч.1 ст.530 та пункту 3.2. договору належним чином не виконав, здійснивши у період з 28.11.2007р. по 25.02.2008р. лише часткову оплату у сумі 62100грн., що підтверджується довідкою без номеру та дати, наданою ПАТ КБ «Надра»та додатком №1 до неї. Також, відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.ст.601, 602 ЦК України за актом взаємозаліку №2 від 29.05.2009р. сторонами здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 40106,30грн. Таким чином, на час звернення позивача із позовом заборгованість відповідача за договором №ПСУ07/1121 від 21.11.2007р. склала 32512,90грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 32512,90грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення інфляційних збитків у розмірі 20946,60грн. та 3% річних у розмірі 5118,11грн. у періоди з 01.04.2008р. по 01.06.2009р. відносно заборгованості у сумі 72619,20грн., з 01.06.2009р. по 01.04.2012р. відносно заборгованості у сумі 32512,90грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 625 ЦК України, вірно із дотриманням положень ст.530 ЦК України визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі п.7.2. договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у сумі 21555грн. у розмірі 0,1% від вартості виконаних підрядних робіт (134719,20грн.) за 160 днів прострочення, що передували зверненню позивача із позовом до суду (сам період, кількість днів за який склала 160 днів, позивач не вказав).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною другою статті 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч.6 ст.231 ГК України, ч.6 ст.232 ГК України.

За висновками апеляційного суду останнім днем оплати прийнятих у березні 2008 року підрядних робіт є 26.03.2008р,, таким чином прострочення відповідачем грошового зобов'язання починається з 27.03.2008р.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено, що пеня нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, тому позивачем обчислюючи пеню за 160 днів прострочення, що передували зверненню позивача із позовом до суду, перевищено встановлений законом строк нарахування пені.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 21555грн.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №27/5014/1045/2012 частково не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 9153,50грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині -відмовити. В решті рішення господарського суду за мотивами зазначеними апеляційним судом відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, тому в цій частині його слід залишити без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь», м. Алчевськ, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №27/5014/1045/2012 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №27/5014/1045/2012 -скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 9153,50грн.

Викласти 1 та 2 абзаци резолютивної частини рішення наступним чином:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком», м. Алчевськ, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь», м. Алчевськ, Луганська область про стягнення заборгованості у розмірі 32512,90грн., пені у розмірі 21555грн., інфляційних збитків у розмірі 20946,60грн., 3% річних у розмірі 5118,11грн. за договором №ПСУ 07/1121 від 21.11.2007р. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь»(вул. Липовенка, 2В, м. Алчевськ Луганської області, код 32545240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком»(м. Алчевськ Луганської області, вул. Чапаєва, 14/2, код 21779571) 32512 грн. 90 коп. -боргу, 20946 грн. 60 коп. -інфляційних збитків, 5118 грн. 11 коп. -3% річних, 1174 грн. 94 коп. судових витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 21555грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 26.06.2012р. (повний текст підписано 02.07.2012р.) у справі №27/5014/1045/2012 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елком»(м. Алчевськ Луганської області, вул. Чапаєва, 14/2, код 21779571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь»(вул. Липовенка, 2В, м. Алчевськ Луганської області, код 32545240) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 91 грн. 54 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС