Постанова

від 14.08.2012 по справі 5011-62/1011-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2012 № 5011-62/1011-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Рєпіної Л.О.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.08.2012 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника прокурора Солом'янського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі №5011-62/1011-2012

за позовом Заступника прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Ремонтник"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа

Підприємець Марченко Максим Вікторович, Київська область

про стягнення збитків 167888,43 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Ремонтник"167888,43 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2012р. до участі у справі № 5011-62/1011-2012 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, фізичну особу - підприємця Марченка Максима Вікторовича.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі №5011-62/1011-2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 21331,54 грн. збитків та судові витрати. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Заступник прокурора Солом'янського району міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року та задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, зокрема мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

20.09.2011р. державними інспекторами Державної організації "Кіровська територіальна інспекція державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" у присутності заступника директора відповідача Новак М.С. було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Ремонтник", результати якої оформлені актом від 20.09.2011р.

Відповідно до ст.2 та ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" №1264 від 25.06.1991, відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний час (земля, надра, води атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Положеннями Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91 N 1264-XII (із змінами та доповненнями) передбачено, що спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, їх органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій (частина 3 статті 16); до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (частина 1 статті 20).

Згідно затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, до завдань останньої віднесено здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 3), а до її повноважень - право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5).

В межах перевірки, яка оформлена актом від 20.09.2012р., встановлено, зокрема, відсутність у відповідача дозволів на користування надрами (видобування питних вод) та спецводокористування, необхідність отримання яких пов'язана з експлуатацією свердловини №1 (глибина 50 м), що є порушенням ст.ст.16, 19 Кодексу України про надра та ст.17 Закону України "Про питну воду", ст.ст.44, 110 Водного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 та 6 статті 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних; спеціальне водокористування є платним.

Крім того, органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, встановлюються строки спеціального водокористування (частина 1 статті 50 Водного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 та пунктом 6 частини 3 статті 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Як встановлено судом першої інстанції, сума збитків звернена до стягнення проведена у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389, становить 167 888,43 грн.

Виходячи із змісту статті 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи положення роз'яснень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.10.2009 року № 1630/07-3 щодо застосування методик, колегія суддів дійшла висновку про не обґрунтованість нарахування збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.1995 року № 37, оскільки остання втратила чинність з моменту прийняття Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року № 389.

Відповідно до п.9.2 Методики, яка затверджена наказом №389 від 20.07.2009р. (в редакції, яка діяла на момент проведення розрахунку збитків) фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів фактичного використання відповідачем за період з вересня 2008 року по серпень 2011 року підземних вод у розмірі 4 167 куб.м3 , роз'яснення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.10.2009 року № 1630/07-3 щодо застосування методик колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 21 331,54 грн. збитків за спірний період.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Солом'янського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі №5011-62/1011-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2012 у справі №5011-62/1011-2012 залишити без змін.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №5011-62/1011-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Рєпіна Л.О.