Постанова

від 31.07.2012 по справі 4368/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 4368/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Парій І.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Борисова С.Ю.

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, третя особа -ОСОБА_4, про визнання незаконними перевірки та постанови, -

встановив:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, третя особа -ОСОБА_4, з урахуванням уточнень до позовної заяви, про визнання незаконною контрольної перевірки позивача, проведеної Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів за скаргою споживача ОСОБА_4, за результатом якої складено акт № 03-8424 від 18 жовтня 2006 року; визнання незаконною постанови № 1611 від 11.12.2006 року заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення штрафу на позивача в розмірі 17325 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові, уточненнях до адміністративного позову та поясненнях по адміністративній справі. (т.1 а.с.4-8, 72-76, 81-83, 88-93, 120-123; т.2 а.с.52-54, 98-101, 111-114)

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у поясненнях до адміністративного позову. (т.2 а.с.5-7)

Третя особа в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у її заяві від 04.08.2006 року, з урахуванням доповнень до цієї заяви від 06.09.2006 року, та зазначила, зокрема, що з метою мирного врегулювання спору позивач прийшла до неї додому та повернула їй передплату за замовлене вікно у сумі 700 грн. після подання ОСОБА_4 позовної заяви до ОСОБА_1 до Суворовського районного суду м. Одеси про розірвання договору підряду, зобов'язання повернути завдаток. Третя особа також зазначила, по суті, що виходячи з фактичних обставин та відносин між позивачем та третьою особою, які відбувалися/склалися у зв'язку із її замовленням металопластикового вікна, у неї не має сумнівів, що її права як споживача порушено саме позивачем.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25.03.1999 року ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Одеської міської ради, як фізична особа -підприємець (далі -позивач / ФОП ОСОБА_1.), ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2 (поштова адреса: АДРЕСА_3), основний вид діяльності: 25.23.0 виробництво будівельних виробів з пластмас. (т.1 а.с.9, 167, т.2 а.с.2-3)

04.08.2006 року за вхід. № Н-673 відповідачем зареєстровано заяву громадянки ОСОБА_4 (т.1 а.с. 146-148, 149), у якій зазначено наступне:

- ОСОБА_4 та її матір, ОСОБА_5 (далі -споживачі), 7 липня 2006 року пішли замовити металопластикові вікна на господарський ринок «Котовський»в обойний ряд, контейнер № П-4 26. В цьому контейнері споживачі зробили замовлення (т.1 а.с.186). Приблизно о 15:00 год. того ж дня приїхав вимірювач. Він вимірив вікно, записав замовлення в документ із зазначенням типу вікна, кольору, розміру, дати виконання, скільки було внесено передплати 700 грн. та залишок коштів 1022 грн. В цьому ж документі він розписався. Відривний талон забрав собі, а споживачам залишив документ з їх замовленням та візитну картку, із зазначенням номерів телефонів та адресою офісу;

- 17 липня 2006 року (день, коли повинні були встановити вікно) о 14:00 год. ОСОБА_5 подзвонила за номером, вказаним у візитній картці. Перед дзвінком споживачі підготували кімнату для майстрів, а саме накрили усі меблі, забрали ковдри, частину меблів винесли із кімнати. На дзвінок відповів чоловік, сказав, що майстри приїдуть. Протягом часу майстри так і не приїхали. ОСОБА_5 знову подзвонила по тому ж самому телефону, на що чоловік сказав, що майстри зайняті, приїдуть о 17:00-18:00 год. ОСОБА_5 сказала, що це вже пізно та від заказу відмовляється;

- 18 липня 2006 року о 13:00 год. ОСОБА_5 подзвонила по тому ж номеру, де їй відповіли, що майстри приїдуть о 14:00 год. Знов споживачі підготували кімнату. Майстри приїхали о 15:30 год. в старому іржавому мікроавтобусі. Візуально автомобіль навіть і не виглядав для перевезення металопластикового вікна. Вони подзвонили у двері, після чого сказали, що вікно не будуть ставити поки вони не внесуть суму грошей, яка залишилась. В руках майстра знаходився документ із замовленням, де була вказана сума у розмірі 2033 грн. (т.1 а.с.187) А по документу, що знаходився у споживачів сума була: передплата 700 грн., залишок 1022 грн. (т.1 а.с.186) ОСОБА_5 пішла з майстрами до машини, де побачила вікно та жодних інструментів. Після чого вона засумнівалась у якості виробу та компетентності майстрів. Другий майстер піднявся до споживачів та замірив вікно у кімнаті, після чого сказав, що привезене ними вікно не відповідає за розмірами;

- Поки майстер знаходився у квартирі споживачів, останні подзвонили по тому ж номеру, на що чоловік відповів: «Розбирайтесь самі»та поклав трубку. Майстри після цього поїхали. Після того, як поїхали майстри, споживачі зібрались та поїхали за адресою, зазначеною у візитній картці. До офісу вони приїхали о 16:20 год. того ж дня, але він був закритий. З вахти будівлі, де знаходився офіс, ОСОБА_5 подзвонила за певним телефонним номером та сказала, що приїхали майстри із вікном, яке не відповідає вікну споживачів, що відмовляється від замовлення та хоче забрати передплату, на що чоловік відповів, що гроші він не поверне та з цього часу він буде дзвонити та призначати зустріч, коли захоче їм їх повернути та поклав трубку. Після чого споживачі поїхали до дому.

06.09.2006 року ОСОБА_4, в доповнення до заяви від 4 серпня 2006 року, додатково повідомила відповідача, що підприємство за адресою: ринок «Північний», обойний ряд не функціонує та повідомила фактичне місцезнаходження виконавця за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_3. (т.3 а.с.36)

З 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 18.10.2006 року службовими особами Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів, у ФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (АДРЕСА_3), у присутності підприємця ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_6, проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, Серія НОМЕР_2, від 18 жовтня 2006 року. (т.1 а.с.161-162)

Відповідно до зазначеного акту, перевіркою встановлено:

- перевірка дотримання вимог законодавства України про захист прав споживачів проводилась у приміщенні крамниці «Будівельник»ФОП ОСОБА_1 на підставі заяви споживача ОСОБА_4 (№ Н 673), згідно розпорядження на проведення перевірки № 1514 (т.1 а.с.166, 181-183). На початок перевірки здійснено контрольне замовлення послуги з виготовлення вікна полівінілхлоридного (т.1 а.с.164). Здійснено передплату на суму 350 грн., що підтверджується квитанцією № 141 від 18.10.2006 року (т.1 а.с.165);

- при оформленні контрольного замовлення в порушення вимог п. 9 Правил побутового обслуговування, затверджених постановою КМ України від 16.05.1994 року № 313 (в редакції постанови КМ України від 04.06.1999 року № 974 зі змінами та доповненнями), підприємець ОСОБА_1 не оформила договір про виконання робіт з виготовлення вікна полівінілхлоридного, з зазначенням вартості замовлення, термінів виконання та гарантійних зобов'язань, чим порушила вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- у приміщенні крамниці на видному і доступному для споживачів місці розташовано сертифікат відповідності НОМЕР_3 від 18.01.2005 року на вироби столярні з ПВХ. У порушення вимог ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»та «Правил торговельного обслуговування населення»на фасаді приміщення відсутня інформація про режим роботи підприємства;

- з заявою споживача ознайомлена СПД ОСОБА_1, якій запропоновано надати пояснення. В журналі реєстрації перевірок контролюючих органів зроблена відповідна відмітка за № 8.

У доповненнях до акту перевірки зазначено, що в тексті акту помилково зазначено назву нормативного документу «Правила торговельного обслуговування населення». Визначене порушення щодо відсутності на видному місці інформації про режим роботи передбачене п. 12 «Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення», затверджених постановою КМ України від 15.06.2006 року № 833.

Так, відповідно до акту контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги (до акту від 18.10.2006 року № 03-8424) (т.1 а.с.164), контрольна перевірка правильності розрахунків проводилась у магазині «Будівельник»підприємця ОСОБА_1, якою запропоновано оплатити за реалізований товар, надану послугу 350 грн. та отримано зазначеною особою 350 грн., видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18.10.2006 року № 141 -передоплата за послуги з виготовлення вікна полівінілхлоридного. Після перевірки грошові кошти у сумі 350 грн. повернуті перевіряючим, послуга призупинена.

Зазначений акт підписано позивачем 18.10.2006 року. (т.1 а.с.164зв.)

Приписом відповідача від 18.10.2006 року, на підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»позивача зобов'язано: усунути інші недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі привести надання послуг з прийому замовлення на виготовлення столярних виробів з ПВХ у відповідність до вимог законодавства; надати до управління копії свідоцтва про державну реєстрацію платника податків, сертифікат відповідності та договір; задовольнити вимоги споживача. (т.1 а.с.163)

18.10.2006 року позивач у своїй заяві на ім'я начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів (т.1 а.с.144-145) зазначила, що для врегулювання конфліктної ситуації, яка виникла між позивачем та споживачем -ОСОБА_4, готова розірвати договір із споживачем та оплатити її завдаток у розмірі 700 грн.; для отримання цієї суми їй необхідно звернутись в магазин «Будівельник»за адресою: АДРЕСА_2, у робочій час.

27.10.2006 року ОСОБА_4 у заяві на ім'я начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів (т.3 а.с.37) зазначила, що по пред'явленій їй в управлінні заяві СПД ОСОБА_1, 25.10.2006 року вона прибула за адресою: АДРЕСА_3, «Будівельник», з метою повернення грошових коштів в розмірі 700 грн., на що отримала категоричну відмову.

Листом відповідача, отриманим позивачем 04.11.2006 року (т.1 а.с.169), у зв'язку із неприбуттям позивача у зазначений в листі від 20.10.2006 року термін -27.10.2006 року, позивача повідомлено про необхідність прибути 06.11.2006 року о 12:00 год. в управління для розгляду адміністративної справи та накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Повторними листами відповідача від 15.11.2006 року та від 24.11.2006 року (т.1 а.с.170, 171) позивача запрошено/зобов'язано прибути, відповідно 20.11.2006 року та 27.11.2006 року, в управління для надання пояснень щодо відмови від виконання даних позивачем зобов'язань про задоволення законних вимог споживача ОСОБА_4 та розгляду справи по акту перевірки № 03-8424 від 18.10.2006 року.

Постановою заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»№ 1611 від 11.12.2006 року (т.1 а.с.175), на підставі акта від 18 жовтня 2006 року № ОЗ-8424 та матеріалів до нього, керуючись статтями 5 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів»та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар та послугу та відмову споживачу в реалізації його прав, установленою ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»застосовано до позивача штраф у розмірі 17325 грн.

Відповідно до змісту цієї постанови, на підставі акта від 18 жовтня 2006 року № ОЗ-8424 та матеріалів до нього, встановлено: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар та послугу, та відмова споживачу в реалізації його прав, установленою ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: 18.10.2006 року під час оформлення замовлення з виготовлення вікна полівінілхлоридного СПД ОСОБА_1 у порушення вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»не оформила договір про виконання робіт з виготовлення вікна полівінілхлоридного з зазначенням необхідної та доступної інформації про вартість замовлення, термінів його виконання та гарантійні зобов'язання; у п. 5 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»відмовила споживачу в реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладання відповідного договору, а саме у порушення п.п. 11, 13 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»відмовила у розірванні договору на виготовлення та монтаж вікна полівінілхлоридного через зміну продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку умов договору на власний розсуд (невідповідність розмірів виготовленого виробу узгоджених зі споживачем та збільшення ціни продукції в односторонньому порядку). (На час перевірки надано послуг без необхідної інформації на загальну суму 350 грн.; вартість виготовленої продукції згідно замовленню № 620 від 07.07.2006 року -1722 грн.). До цієї постанови відповідачем суду надано розрахунок економічних стягнень. (т.2 а.с.4)

На заяви/скарги позивача (т.1 а.с.15, 19-21, 26-28, 30-32) на дії службових осіб відповідача під час проведення ними перевірки дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів та на постанову відповідача № 1611 від 11.12.2006 року, надано відповіді відповідачем, Держспоживстандартом України, прокуратурою Одеської області про те, що: перевірка службовими особами відповідача проведена у межах їх повноважень, на законних підставах та в порядку, передбаченому законодавством України та підзаконними нормативно-правовими актами; підстав для застосування заходів прокурорського реагування не вбачається. (т.1 а.с.23-25, 29, 33, 172-174)

Не погоджуючись із перевіркою позивача, проведеною Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів за скаргою споживача ОСОБА_4, за результатом якої складено акт № 03-8424 від 18 жовтня 2006 року, та постановою № 1611 від 11.12.2006 року заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення штрафу на позивача в розмірі 17325 грн., позивач оскаржила їх у судовому порядку.

В судовому засіданні також встановлено, що у листі від 20.07.2006 року (т.1 а.с.188), надісланому позивачем на адресу споживачів (ОСОБА_4 та її матері, ОСОБА_5.), позивач просить повідомити її у письмовому виді або усно за наявними у споживачів телефонами, чому вони відмовились від доставленого ним 19.07.2006 року вікна.

19.01.2007 року ОСОБА_4 повідомила відповідача, що на початку січня ФОП ОСОБА_1 прийшла до неї додому та повернула задаток в розмірі 700 грн. (т.1 а.с.150)

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 січня 2007 року по справі № 2-1549/07: прийнято відмову від позову ОСОБА_4 (т.1 а.с.60-61) до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа -головне управління Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів -про розірвання договору підряду, зобов'язання повернути завдаток; провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа -головне управління Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів - про розірвання договору підряду, зобов'язання повернути завдаток -закрито, з тих підстав, що під час проведення попереднього судового засідання від позивача надійшла заява, в якій вона відмовляється від позовних вимог, оскільки завдаток її був повернутий. (т.1 а.с.70)

Ухвала набрала чинності 5 лютого 2007 року. (т.1 а.с.70зв.)

Крім того, в судовому засіданні позивач підтвердила факти та обставини щодо:

- фактичного здійснення нею господарської діяльності із виготовлення вікон полівінілхлоридних (ПВХ) у певний період. Крім усного підтвердження цієї обставини позивачем суду надані письмові докази (т.2 а.с.137-142, 194-211): договір оренди нежитлових приміщень та додаткові угоди до нього, видаткові накладні ТОВ ПКФ «Галан-Україна», журнал реєстрації прибуткових касових ордерів;

- виготовлення нею вікна ПВХ, яке було поставлено ОСОБА_4 і ОСОБА_5, але не вставлене у зв'язку із відмовою зазначених осіб сплатити решту суми за вікно, на підтвердження чого також надала накладну та пояснювальну особи, яка доставила відповідне вікно за адресою. АДРЕСА_1 (т.2 а.с.1, 1зв.);

- повернення позивачем ОСОБА_4 завдатку за вікно у розмірі 700 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами 1 та 3 статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі -ЗУ № 1023-ХІІ), Господарським кодексом України (далі -ГК України), Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23 липня 1998 року № 817/98 (далі -Указ № 817/98), Порядком провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 (далі -Порядок № 833), Правилами побутового обслуговування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 (далі -Правила), Порядком проведення контрольної перевірки правильності розрахунку із споживачами за надані послуги і реалізовані товари, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 року № 215 (далі -Порядок № 215), Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (далі -Положення), Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності»від 14 березня 2003 року № 42 (далі -Наказ).

ЗУ № 1023-ХІІ регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЗУ № 1023-ХІІ, захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ № 1023-ХІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

3) відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб'єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

4) проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

5) одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

6) припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків;

7) забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції:

а) на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів;

б) на яку в нормативно-правових актах та нормативних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів та охорони навколишнього природного середовища, якщо продукцію внесено до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не має сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання відповідності);

в) ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість;

г) на яку строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув;

ґ) яка є фальсифікованою;

8) приймати рішення про:

а) припинення суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, реалізації та виробництва продукції, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, - до усунення виявлених недоліків;

б) тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі (секцій, відділів), послуг, у тому числі ресторанного господарства, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків;

9) опломбовувати у порядку, передбаченому законодавством, виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

10) подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;

11) передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства;

12) накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або його територіальних органів;

13) накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3.1 Наказу наказано керівникам територіальних органів у справах захисту прав споживачів Держспоживстандарту видавати письмові розпорядження на проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п. 2 Порядку № 215, контрольна перевірка проводиться службовою особою Держстандарту та його територіальних органів, його органів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - службова особа), яка має відповідне посвідчення, в присутності особи, що здійснює продаж товарів (виконує роботу, надає послуги)*, та, при можливості, представника суб'єкта господарської діяльності, що перевіряється, і оформлюється актом контрольної перевірки.

Пунктом 5 Порядку № 215 встановлено, що оголошення про контрольну перевірку провадиться службовою особою відразу після передачі (оформлення, надання) продавцем (виконавцем) товару (послуги), проведення грошового розрахунку та видачі розрахункового документа встановленої форми, що засвідчує факт продажу товару (замовлення, надання послуги).

Якщо продавцем (виконавцем) не видано розрахункового документа встановленої форми, що засвідчує факт продажу товару (замовлення, надання послуги), оголошення про контрольну перевірку проводиться після передачі (оформлення, надання) продавцем (виконавцем) товару (послуги) та грошового розрахунку.

Згідно ст. 10 Указу № 817/98 установлено, що державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб'єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Скарга споживача повинна подаватися в письмовому вигляді і містити відомості про його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію і номер паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а також дані про товар, при продажу якого були порушені права споживача. Органи у справах захисту прав споживачів не мають права розголошувати зазначені відомості про споживача, який подав скаргу.

Відповідно до п. 9 Правил, побутові послуги надаються замовникам згідно з угодами, документальним підтвердженням укладення яких є такі документи: договір, розрахунковий документ встановленої форми.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ № 1023-ХІІ, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити, зокрема:

- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

- дату виготовлення;

- гарантійні зобов'язання виробника (виконавця).

Пунктом 12 Порядку № 833 передбачено, що на фасаді торговельного об'єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання. Біля входу до торговельного об'єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю:

- для юридичної особи - найменування, адреси і номера телефону;

- для фізичної особи - підприємця - прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив таку реєстрацію.

Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.

Частиною 3 статті 10 ЗУ № 1023-ХІІ передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 ЗУ № 1023-ХІІ, у разі порушення прав споживача на підприємствах сфери обслуговування продавець (виробник, виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ № 1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з п.п. 11, 13 ч. 3 ст. 18 ЗУ № 1023-ХІІ несправедливими є, зокрема, умови договору про:

- надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

- визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно з п.п. 1, 7 ч. 1, ч. 2 ст. 23 ЗУ № 1023-ХІІ, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

- відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 3, 4 Положення накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені п. 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділенні господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 239 ГК України.

Відповідно до ст. 250 ГК України, яка встановлює строки застосування адміністративно-господарських санкцій, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:

1) на виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем доказано, що при здійсненні спірної перевірки фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та при прийнятті постанови на підставі акту, складеного за результатами проведення цієї перевірки, та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, -відповідач діяв правомірно.

При цьому посилання позивача як на підставу для визнання незаконними перевірки позивача, за результатом якої складено акт № 03-8424 від 18 жовтня 2006 року, та постанови № 1611 від 11.12.2006 року на те, що у заяві ОСОБА_4 від 04.08.2006 року про порушення її прав як споживача не зазначено, що ці порушення допущено саме ФОП ОСОБА_1, -є законодавчо безпідставним.

Так, вищевказаними правовими нормами зазначення споживачем у письмовій скарзі відомостей про особу (прізвище, ім'я, по батькові тощо), при продажу товару якої були порушені права споживача, не вимагається, відповідно -відсутність у скарзі споживача таких відомостей не є підставою для визнання незаконними перевірки, проведеної на підставі такої скарги, та постанови, прийнятої за результатами проведення цієї перевірки;

2) дослідженими судом доказами по справі у їх сукупності доведено:

- фактичну наявність договірних відносин між споживачем ОСОБА_4 та виконавцем її замовлення -вікна ПВХ, ФОП ОСОБА_1;

- обставини, викладені в акті перевірки позивача, Серія НОМЕР_2, від 18 жовтня 2006 року, та в інших матеріалах, пов'язаних з цією перевіркою, на підставі яких прийнято постанову № 1611 від 11.12.2006 року.

При цьому посилання позивача на те, що вона під час проведення перевірки на виконання п. 9 Правил при отриманні нею 350 грн. - передоплати за послуги з виготовлення вікна полівінілхлоридного, видала перевіряючому квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18.10.2006 року № 141, -не спростовує встановлене перевіркою порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо обов'язкового зазначення вартості замовлення, термінів виконання та гарантійних зобов'язань на реалізацію права споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію на забезпечення можливості її свідомого і компетентного вибору, за допущення якого на позивача накладене спірне стягнення;

крім того:

3) відповідачу законодавчо надано право накладати стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів. Штраф, встановлений Законом України «Про захист прав споживачів», накладається на суб'єкта господарювання та за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, а адміністративне стягнення у виді штрафу, встановлене КУпАП, - на громадян і посадових осіб, отже, наведені стягнення застосовуються до різних суб'єктів, а тому мова йде про різні види відповідальності, що не виключає їх одночасного застосування.

Тому, позиція позивача щодо порушення відповідачем строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, встановленого КУпАП, оскарженою постановою - є помилковою, строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 ГК України, у спірних правовідносинах відповідачем дотриманий;

відповідно:

4) перевірку позивача, за результатом якої складено акт № 03-8424 від 18 жовтня 2006 року, та постанову № 1611 від 11.12.2006 року -відповідно здійснено/прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України та відповідно до інших вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, тому -підстав для визнання їх незаконними немає.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 72, 86, 94, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, третя особа -ОСОБА_4, про визнання незаконною контрольної перевірки СПД ОСОБА_1, проведеної Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів за скаргою споживача ОСОБА_4, за результатом якої складено акт № 03-8424 від 18 жовтня 2006 року; визнання незаконною постанови № 1611 від 11.12.2006 року заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення штрафу на суб'єкта господарювання ОСОБА_1 в розмірі 17325 грн. -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 31 липня 2012 року.

Суддя М.Г. Цховребова

31 липня 2012 року

.