Постанова

від 22.08.2012 по справі 45/165-7/110-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 45/165-7/110-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі№45/165-7/110-2012 господарського суду міста Києва за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" провитребування майна

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Потапенко С.В., Анастас'єва Л.В., - відповідача Розя О.В., Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2012 відхилено заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" про відвід суддів Мирошниченка С.В. та Хрипуна О.О. від розгляду даної справи.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, якими частково були задоволені позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду, господарським судом міста Києва (суддя Якименко М.М.) 05.04.2012 прийнято рішення, яким Приватному сільськогосподарському підприємству "Яблуневий сад" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі відповідач/банк).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 (судді: Вербицька О.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням уточнень від 26.06.2012), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору з урахуванням уточнень позовних вимог є вимоги позивача зобов'язати відповідача повернути неправомірно вилучене майно (сівалку культиватор Flexi-Coil-ST820, трактор CASE MX310, кукурудзяну жатку CASE 2208, кукурудзяну жатку CASE 2030, комбайн Case AFX 8010), яке є предметом договорів фінансового лізингу, укладених між позивачем та відповідачем, а саме: № L1005-08/07 від 13.08.2007, № L997-08/07 від 13.08.2007, № L2449-05/08 від 13.05.2008.

Підставами даного позову є неправомірне та безпідставне вилучення відповідачем (лізингодавцем за договорами фінансового лізингу) у позивача (лізингоодержувач за договорами фінансового лізингу) вказаного майна, чим порушуються права позивача, на захист яких і подано даний позов в порядку ст. 387 ЦК України.

Скасовуючи прийняті у даній справі судові рішення, та відправляючи дану справу на новий розгляд судом касаційної інстанції було зазначено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: поза увагою судів попередніх інстанцій під час первісного розгляду даної справи були залишені листи від 21.01.2009 № 108-01/09, від 02.07.2009 № 1399-07/09, від 07.08.2009 № 1741-08/09, якими відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою сплатити прострочені лізингові платежі та встановлював строк для усунення порушень договору, лист від 02.07.2009 № 1399-07/09, яким відповідач повідомляв позивача про відмову від договорів фінансового лізингу з 31.07.2009 та лист № 1741-08/09 від 07.08.2009, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" повідомило Приватне сільськогосподарське підприємство "Яблуневий сад" про прийняття та транспортування предметів лізингу.

Під час здійснення нового розгляду даної справи, судами попередніх інстанцій враховані вказівки суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 111 12 ГПК України, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем (лізингодавець) було укладено ряд договорів фінансового лізингу, а саме: № L997-08/07 від 13.08.2007, № L1005-08/07 від 13.08.2007, № L2449-05/08 від 13.05.2008, відповідно до яких відповідач передав позивачу у лізинг (тимчасове володіння та платне користування) наступну сільськогосподарську техніку, а саме: сівалку культиватор Flexi-Coil-ST820, трактор CASE MX310, кукурудзяну жатку CASE 2208, кукурудзяну жатку CASE 2030, комбайн Case AFX 8010

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову (частина 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до змісту ідентичних пунктів 6.1. вказаних договорів лізингу (у їх дійсних частинах) лізингодавець має право достроково розірвати цей договір, у випадках, зокрема, не сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При розгляді даної справи, судами попередніх інстанцій в порядку наведеної норми, а також з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, що містяться в постанові останнього від 22.02.2012, встановлений факт як порушення позивачем умов договорів фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, так і погоджені сторонами умовами вказаних договорів наслідки такого порушення, а саме: відмова відповідача (лізингодавця) в установленому сторонами порядку від договорів фінансового лізингу та, відповідно, наслідки такої відмови -вилучення майна з лізингу (лист відповідача від 02.07.2009 №1399-07/09).

Отже, наслідком порушення позивачем умов договорів фінансового лізингу в частині належної та своєчасної сплати лізингових платежів, є правомірна реалізація відповідачем передбаченого як умовами договорів фінансового лізингу, так і нормами відповідного законодавства, права на відмову від договорів фінансового лізингу з відповідними наслідками.

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

Згідно з ст. 387 ЦК України глави 29 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вказувалося вище, позивач звернувся до суду із даним позовом на підставі ст. 387 ЦК України та просить витребувати у відповідача майно, яке є предметом договорів фінансового лізингу, укладених з відповідачем.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

Однак, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин -достроковій відмові лізингодавця від договорів фінансового лізингу (дострокове розірвання договорів фінансового лізингу), позивач втратив речове право стосовно майна, яке є предметом цих договорів, і, відповідно, право витребування останнього із чужого незаконного володіння.

Доводи скаржника встановлених обставин не спростовують, неправильного застосування ст. 387 ЦК України не доводять, зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань, пов'язаних із встановленням інших обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, тому до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Яблуневий сад" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2012 у справі №45/165-7/110-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун