Рішення

від 21.08.2012 по справі 5/5007/660/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" серпня 2012 р. Справа № 5/5007/660/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Годз Р.С., довіреність від 25.06.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна індустріальна Компанія" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (с.Долинівка Брусилівського району Житомирської області)

про стягнення 163094,60 грн. (згідно заяви від 08.08.2012 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрна індустріальна Компанія" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" 177316,05 грн., з яких 136000,00 грн. основного боргу, 1224,00 грн. інфляційних, 2012,05 грн. 3% річних, 24480,00 грн. пені та 13600,00 грн. штрафу. Крім того, позивач просив стягнути з вдіповідача судові витрати, в т.ч. 8000,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/660/12 та призначено її розгляд на 26.06.2012 р.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в засідання суду та заявленим ним клопотанням, ухвалою суду від 26.06.2012 р. продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 09.08.2012 р.

09.08.2012р. надійшли уточнення до позовної заяви про погашення заборгованості від 08.08.2012р. (вх.№9993/12 від 09.08.2012р., а с.47), з доданими документами - копією статуту ТОВ "Аграрна індустріальна компанія" від 14.04.2008р., довідкою (вих.№06-08/1505 від 19.06.2012р., наказ від 01.08.2012р., копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №562 від 26.11.2007р.

Згідно зазначеної заяви позивач просить стягнути з відповідача 136000,00 грн. основного боргу, 1224,00 грн. інфляційних, 2012,05 грн. 3% річних, 10258,55 грн. пені, 13600,00 грн. штрафу, а всього 163094,60 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, в т.ч. витрати на оплату послуг адвоката.

Щодо заяви позивача від 08.08.2012 р. судом приймається до уваги викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 08.08.2012 р. як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду; розгляд справи здійснються в межах позовних вимог згідно вказаної заяви від 08.08.2012 р.

За клопотанням представника відповідача про надання строку для примирення сторін та відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 09.08.2012 р. розгляд справи було відкладено на 21.08.2012 р., про що представники сторін повідомлені під розписку (а.с.67).

В засіданні суду 21.08.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначені у заяві від 08.08.2012 р. у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить додаток до протоколу судового засідання від 09.08.2012 р. (а.с.67).

З огляду на те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався; враховуючи, також, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 07.06.2012 р., відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна індустріальна Компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №28/02/11-К (а.с.6-7, додаток №1 - а.с.8), за яким продавець зобов'язується передати сільськогосподарську техніку, що перерахована в додатку №1 до цього договору (товар - причіпний змішувач-роздавач кормів із двома горизонтальними шнеками Euromix II 1060 SELECT), у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, на умовах даного договору.

Згідно п.1.3. договору, в вартість агрегату закладена сума доставки.

Відповідно до п.2.1. договору, покупець зобов'язаний сплатити грошову суму за товар, яка з ПДВ складає 340000,00 грн. в наступному порядку:

2.1.1. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - сплачується як попередня оплата на протязі 2-х днів від дня підписання даного договору.

2.1.2. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.04.2011 р.

2.1.3. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.05.2011 р.

2.1.4. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.06.2011 р.

2.1.5. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.07.2011 р.

2.1.6. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.08.2011 р.

2.1.7. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.09.2011 р.

2.1.8. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.10.2011 р.

2.1.9. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.11.2011 р.

2.1.10. Частина вартості товару, що з ПДВ складає 34000,00 грн. - до 01.12.2011 р.

Відповідно до п.3.3. договору, передача товару здійснюється в с.Долинівка на складі покупця - місце приймання товару.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем в строк зобов'язань відповідно до п.2.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,1%, що діяла на період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до виконання договору. При цьому, покупець зобов'язаний, крім суми пені, сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п.7.5. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Згідно п.7.10. договору, сторони домовились, що цей договір буде укладено за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому, факсимільна копія примірника договору буде мати рівну юридичну силу з примірником договору, підписаного та скріпленого мокрою печаткою.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання даного договору, на підставі довіреності №75 від 01.03.2011р. за видатковою накладною №РН-0000112 від 01.03.2011р. (а.с.9-10) Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна індустріальна Компанія" передало, а ТОВ "Долинівське" прийняло обумовлений договором товар - причіпний змішувач-роздавач кормів із двома горизонтальними шнеками Euromix II 1060 SELECT.

02.03.2011 р. представниками обох сторін підписано акт введення в експлуатацію техніки (а.с.12), згідно з яким ТОВ "Долинівське" претензій до запуску обладнання, по його комплектності та якості роботи до ТОВ "Аграрна індустріальна Компанія" не має.

В свою чергу, ТОВ "Долинівське" виконало свої зобов'язання з оплати поставленого обладнання не належним чином, сплативши лише:

01.03.2011 р. - 34000,00 грн. попередньої оплати,

30.03.2011 р. - 34000,00 грн.,

28.04.2011 р. - 14000,00 грн.,

29.04.2011 р. - 20000,00 грн.,

27.05.2011 р. - 34000,00 грн.,

04.07.2011 р. - 34000,00 грн.,

30.09.2011 р. - 34000,00 грн., тобто, всього 204000,00 грн. (а.с.13).

Таким чином, непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 136000,00 грн.

Згідно поданих сторонами до справи доказів, станом на день розгляду справи сума заборгованості не змінилась та становить 136000,00 грн.

З урахуванням наведених приписів закону та встановлених обставин справи, оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 136000,00грн., позов про стягнення вказаної суми боргу заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 1224,00 грн. інфляційних, 2012,05 грн. 3% річних, 10258,55 грн. пені та 13600,00 грн. штрафу. З приводу зазначених вимог суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором купівлі-продажу від 28.02.2011 р. №28/02/11-К.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 1224,00 грн., на суму заборгованості, як зазначено у розрахунку (а.с.48) за період з 02.12.2011 р. по 29.05.2012 р., хоча фактично, розрахунок здійснено за період з грудня по квітень 2012 року, що є правом позивача та відповідає дійсним обставинам справи. Тому, встановивши внаслідок перевірки розрахунку, що заявлена позивачем сума в межах правомірно нарахованої, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заявленого позову в частині стягнення 1224,00 грн. інфляційних.

Стосовно заявленої до стягнення суми 2012,05 грн. 3% річних, нарахованих позивачем за період з 02.12.2011 р. по 29.05.2012 р. на суму боргу 136000,00 грн., то перевіривши розрахунок позивача (а.с.48) суд встановив, що обгрунтовано заявленою до стягнення з відповідача є сума 2007,47 грн. 3% річних; у стягненні 4,58 грн. 3% річних у позові слід відмовити за безпідставністю нарахування.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалось, в п.4.1. договору, сторони передбачили застосування до відповідача штрафних санкцій в разі невиконання або неналежного виконання покупцем в строк зобов'язань відповідно до п.2.1. даного договору, а саме - покупець зобов'язався сплатити продавцю пеню в розмірі 0,1%, що діяла на період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки до виконання договору. При цьому, покупець зобов'язаний, крім суми пені, сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Судом враховується, що 28.02.2011р. сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу №28/02/11-К без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 13600,00 грн., що становить 10% від суми заборгованості.

Водночас, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.47) щодо нарахування 10258,55 грн. пені на наявну суму заборгованості за період з 02.12.2011 р. по 29.05.2012 р. в межах передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку (загалом 180 днів), господарський суд встановив правомірність здійсненого позивачем розрахунку та, відповідно, обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на свою користь 10245,61 грн. пені. В частині стягнення 12,94 грн. пені у позові слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката. З цього приводу слід зазначити таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір №19/10 про надання юридичних послуг від 19.10.2011р., укладений між ТОВ "Агротех-Союз" та ТОВ "Аграрна індустріальна Компанія" (а.с.22-23), акт здачі-приймання наданих послуг №1/05 від 29.05.2011р. (а.с.28,71), прайс-лист щодо вартості послуг ТОВ "Агротех-Союз" (а.с.73); рахунок на оплату №13 від 29.05.2012 р. на суму 8000,00 грн., виписку з банківського рахунку (а.с.23, на звороті), Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності гр.Годза Романа Сергійовича №562, видане 26.11.2007 р. (а.с.27,64), а також, наказ №4 по ТОВ "Агротех-Союз" від 01.08.2011 р., про прийняття за переводом з ТОВ "Аграрна індустріальна Компанія" з 01.08.2011 р., зокрема, Годза Романа Сергійовича на посаду начальника юридичного відділу.

Пунктом 5.2. договору №19/10 про надання юридичних послуг передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання-здачі виконаних робіт, послуг.

З підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств акту здачі-приймання наданих послуг від 29.05.2011р., який є невід'ємною частиною договору №19/10 від 19.10.2011р., вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-Союз" було виконано наступні роботи по стягненню боргу з ТОВ "Долинівське":

- досудове врегулювання спору;

- підготовку процесуальних документів до господарського суду;

- подача позовної заяви та додатків до неї до суду;

- представництво адвокатом у господарському суді Житомирської області.

Слід зазначити, що в додатках до договору №19/10 від 19.10.2011р. вказано, зокрема, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №562 від 26.11.2007р., яке видано Годзу Р.С. При цьому, під час розгляду справи саме адвокатом Годзом Р.С. здійснювались послуги, зокрема, з представництва у господарському суді, за договором №19/10 від 19.10.2011 р.

Годз Р.С. є працівником ТОВ "Агротех-Союз", згідно з наказом №4 від 01.08.2011 р. (а.с.63).

Таким чином, фактичним виконавцем робіт щодо надання ТОВ "Аграрна індустріальна Компанія" юридичних послуг є адвокат Годз Р.С.

З урахуванням викладеного, а також, перевіривши співрозмірність наданих послуг і розмір їх оплати згідно банківської виписки від 29.05.2012 р., який склав 8000,00 грн., а також враховуючи, що витрати обгрунтовані результатом розгляду справи, господарський суд вважає, що позивач правомірно ставить питання про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката, враховуючи, що юридичні послуги за договором від 19.10.2011 р. надавались позивачу саме адвокатом, та визнає розмір оплати наданих послуг співрозмірним з обсягом виконаних робіт, об'єктивним та обгрунтованим.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із наступними змінами, передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав, будь-яких інших доказів у спростування позовних вимог не представив.

Таким чином, позовні вимоги згідно заяви від 08.08.2012 р. є обгрунтованими та задовольняються судом частково: стягненню з відповідача підлягають 136000,00 грн. основного боргу, 10245,61 грн. пені, 13600,00 грн. штрафу, 2007,47 грн. 3% річних, 1224,00 грн. інфляційних. В частині стягнення 12,94 грн. пені та 4,58 грн. 3% річних у позові суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати, в т.ч. витрати на послуги адвоката, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (12640, Житомирська область, Брусилівський район, с.Долинівка, ідентифікаційний код 05267392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна індустріальна компанія" (02090, м.Київ, вул.Сосюри, буд.5, оф.224, ідентифікаційний код 35822918):

- 136000,00 грн. основного боргу,

- 10245,61 грн. пені,

- 13600,00 грн. штрафу,

- 2007,47 грн. 3% річних,

- 1224,00 грн. інфляційних,

- 3261,54 грн. витрат по сплаті судового збору,

- 7999,12 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В частині стягнення 12,94 грн. пені та 4,58 грн. 3% річних у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.08.12

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу