Рішення

від 21.05.2012 по справі 51/164-62/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/164-62/208 21.05.12

за позовом: Конаха Миколи Васильовича, м.Київ, іпн 1565411510

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Київ, ЄДРПОУ 14359319

про визнання недійсним рішення правління та зобов'язання вчинити дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Шипілов А.Ю. -по дов.

від відповідача: Кокольський С.І. -гол.юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Конах Микола Васильович, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Київ про:

- визнання недійсним рішення правління Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412);

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»припинити будь-які дії, спрямовані на збільшення сум вкладів за банківськими вкладами «Цільовий»(код продукту R412), зокрема (але не обмежуючись): приймати, зараховувати, перераховувати, переказувати, вносити кошти на вкладні (депозитні) рахунки за банківськими вкладами «Цільовий»за виключенням дій, спрямованих на збільшення сум вкладів шляхом приєднання (зарахування) до сум вкладів процентів, які були нараховані та не отримані вкладниками.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011р. по справі №51/164 постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. по вказаній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Вищим господарським судом України зазначено, що суди попередніх інстанцій не з'ясували в рішенні та постанові конкретний зміст та мотивацію позовної заяви Конаха М.В., виходячи з вимог ч.2 ст.54 ГПК України; не надали належної правової оцінки доводам про те, що збільшення відсоткових видатків відповідача по вкладу «Цільовий»має своїм прямим наслідком зменшення розміру прибутку відповідача, отриманого за відповідними банківськими продуктами. Зменшення прибутку, в свою чергу, на думку позивача, спричиняє зменшення розміру дивідендів. Будь-яке зменшення розміру прибутку відповідача є погіршенням, що зачіпає майнові права та інтереси позивача, оскільки має своїм наслідком зменшення розміру дивідендів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2011р., при новому розгляді, справі присвоєно №51/164-62/208; зобов'язано учасників судового процесу надати пояснення по суті спору з урахуванням постанови від 29.11.2011р. Вищого господарського суду України.

У поясненнях від 28.02.2012р. позивачем на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявлено позовні вимоги про:

- визнання недійсним рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412);

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»припинити дії, спрямовані на збільшення сум вкладів за банківськими вкладами «Цільовий»(код продукту R412, з урахуванням змін, внесених на підставі рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»), в тому числі, приймати, зараховувати, перераховувати, переказувати, вносити кошти на вкладні (депозитні) рахунки за банківськими вкладами «Цільовий»за виключенням дій, спрямованих на збільшення сум вкладів шляхом приєднання (зарахування) до сум вкладів процентів, які були нараховані та не отримані вкладниками.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що внаслідок прийняття рішення правління Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»в період з 19.10.2009р. по 29.07.2010р. відповідач укладав строкові договори банківського вкладу «Цільовий»із значним по своїй тривалості строком (10-15 років), наслідком укладання яких стало встановлення фіксованої відсоткової ставки за договором банківського вкладу протягом значного строку дії вкладу без визначення максимального строку його дії з одночасною можливістю поповнювати вклад. Вказані обставини, за твердженням позивача, спричиняють значну матеріальну шкоду Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк», що відображається в оплаті відсотків за договорами банківських вкладів у розмірах, що є значно вищими за розмір відсотків за банківськими вкладами станом на сьогоднішній день. Таким чином, на думку позивача, безпосереднім результатом прийняття оспорюваного рішення банку є негативний вплив на майнові права акціонерів, зокрема, Конаха Миколи Васильовича, оскільки мають своїм прямим наслідком зменшення дивідендів, що отримуються акціонерами банку.

Відповідач у поясненнях від 08.02.2012р. та у судових засіданнях 25.01.2012р., 08.02.2012р., 29.02.2012р., 20.03.2012р., 30.03.2012р., 25.04.2012р., 21.05.2012р. заперечень проти позовних вимог з урахуванням уточнень від 28.02.2012р. не представив та зазначив, що у Звіті про банківські витрати у вигляді нарахованих процентів за строковим банківським вкладом «Цільовий»за період з 12.10.2009р. по 31.12.2011р., правильність якого підтверджена звітом про фактичні результати аудиторської фірми «РСМ АПіК»від 07.02.2012р., встановлено, що за період з 12.10.2009р. по 31.12.2011р. банківські витрати Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»у вигляді нарахованих процентів за строковим банківським вкладом становлять 106341,10 тис. грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, прийнявши до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 29.11.2011р., суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення правління Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Пунктом 4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

За змістом ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч.2 ст.167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами розуміються відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За таких обставин, учасниками корпоративного спору є учасник (засновник, акціонер) юридичної особи та господарське товариство.

За приписами ст.1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція -це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

За змістом зведених облікових реєстрів власників цінних паперів станом на 12.10.2008р., 12.10.2009р., 25.05.2011р., 20.06.2011р., 15.07.2011р., складених Приватним акціонерним товариством «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», Конах М.В. є акціонером Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», якому належить 55147 простих іменних акцій у бездокументарній формі існування, номінальною вартістю 0,1 грн. кожна.

Таким чином, за висновками суду, позивачем підтверджено право власності на 55 147 простих іменних акцій відповідача та наявність з останнім корпоративного зв'язку.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із п.п.17, 38 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти , оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Тобто, діючим законодавством акціонеру надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з вимогами про визнання недійсним рішення правління відповідача позивачем повинно бути доведено наявність порушення його права або охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття органом товариства такого рішення, а також невідповідність рішення правління вимогам законодавства та положенням статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк».

Приймаючи до уваги вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 29.11.2011р., судом встановлено, що змістом та мотивацією позовних вимог Конаха М.В. є ті обставини, що з прийняттям правлінням банку рішенням від 12.10.2009р. стосовно змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»суттєво збільшились витрати банку на обслуговування вказаного вкладу, безпосереднім наслідком якого стало суттєве зменшення доходу банку та, відповідно, зменшення дивідендів акціонера Конаха М.В.

Суд вважає вказані твердження позивача обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги в цій частині правомірними, з огляду на таке:

За приписами ч.1 ст.79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку .

За змістом ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, організаційно-правовою формою відповідача на момент прийняття спірного рішення було відкрите акціонерне товариство.

Стаття ст.25 Закону України «Про господарські товариства», норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, визначає, що до акціонерних товариств належать, зокрема, відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

За умовами ст.4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерні товариства створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст.336 Господарського кодексу України (у відповідній редакції) банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

Пунктом 3 статуту відповідача передбачено, що організаційно-правовою формою банку є відкрите акціонерне товариство.

Згідно із п.2 статуту відповідача банк заснований з метою отримання прибутку шляхом здійснення кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, здійснення касового і розрахункового обслуговування клієнтів банку, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

За приписами ст.161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Органами управління банком у відповідності до п.31 статуту відповідача є загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління. Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з порядком, встановленим статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників банку і спостережної ради банку.

Положенням про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»встановлено, що до компетенції останнього відноситься, зокрема , організація та здійснення керівництва оперативною діяльністю банку з метою забезпечення його прибутковості та стабільної діяльності (п.1 розділу 2 вказаного положення).

При цьому, суд зазначає, що будь-яких інших повноважень, які б обумовлювали наявність у правління відповідача права на встановлення характеристик банківських продуктів (у даному випадку вкладу «Цільовий»), Положення про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»та статут відповідача не містять.

Зазначене також підтверджується поясненнями відповідача про те, що при прийнятті оспорюваного рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»діяло на підставі зазначених вище положень правоустановчих документів.

04.07.2007р. наказом №61/1-од Голови Правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»затверджено Стандарти банківських продуктів, які введено в дію з 09.07.2007р., у тому числі, стандарт банківського продукту вклад «Цільовий», відповідно до якого вклад "Цільовий" - це строковий договір банківського вкладу, що укладається з фізичними особами, розмір відсоткової ставки по якому встановлюється та змінюється за рішенням КУАП, при цьому відсоткова ставка не змінюється протягом 1 року дії договору.

21.04.2008р. Правлінням відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання правління №62, яким було затверджено Стандарт банківського продукту "Цільовий" та Опис банківського продукту вклад "Цільовий". Умовами стандарту встановлювались, зокрема, термін вкладу від 180 днів до 366(7) днів, та передбачалась можливість зміни відсоткової ставки за договором в момент його пролонгації.

12.10.2009р. Правлінням Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» було прийнято рішення, яким прийняті зміни до Опису банківського продукту вклад «Цільовий», якими було встановлено термін вкладу від 91 дня, від 181 дня, від 367 днів, а також внесено зміни щодо мінімальних сум вкладу та мінімальних сум поповнення вкладу.

За таких обставин, вказаним рішенням скасовано встановлення передбаченого Стандартом максимального строку вкладу без будь-якого обмеження строків вкладу, внаслідок чого реалізація встановленого механізму пролонгації договору та зміни банком при такій пролонгації відсоткової ставки за договором можлива лише після закінчення строку вкладу.

Наразі, 15.01.2010р. на засіданні Комітету з управління активами та пасивами Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»ухвалено встановити максимальний строк на рівні 1 року при залученні депозитних вкладів (на вимогу та терміновими) для продуктів роздрібного малого та корпоративного бізнес-підрозділів за якими: існує можливість поповнення; відповідно до договору з клієнтом ставка за вкладом не може бути змінена банком.

Згідно із наказами відповідача №67-ад від 25.01.2010р., №220-ад від 05.03.2010р., №387-ад від 29.04.2010р. максимальний строк розміщення коштів за вкладами, в тому числі «Цільовий», на рівні 367 днів встановлено до 01.06.2010р.

За змістом звіту відповідача від 06.02.2012р. про банківські витрати у вигляді нарахованих процентів за строковим банківським вкладом «Цільовий»за період з 12.10.2009р. по 31.12.2011р. витрати відповідача за 2009 рік склали 1412,5 тис. грн., за 2010 рік -79162,80 тис. грн., за 2011 рік -25765,80 тис. грн.

Одночасно, відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Результати проведеного аудиту, викладені у формі аудиторського висновку, який згідно із ст.7 Закону України „Про аудиторську діяльність" є документом, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Наразі, висновком від 23.04.2012р. спеціаліста-аудитора Аудиторської фірми «Аудит-Легіст»у формі товариства з обмеженою відповідальністю Проценко Ольгою Олегівною відносно банківського продукту вклад «Цільовий»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»встановлено, що прийняття правлінням банку рішення від 12.10.2009р. щодо змін опису банківського продукту вклад «Цільовий»призвело до негативних наслідків для Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», а саме: прямим наслідком цього рішення стало суттєве збільшення витрат на обслуговування банківського вкладу «Цільовий»та одночасно призвело до суттєвого зменшення доходу банку в цілому і кожного окремого акціонера , зокрема. Таким чином, банківський продукт вклад «Ціьовий»(в редакції рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р.) є економічно необґрунтованим, оскільки його обслуговування для банку є збитковим.

Виходячи з того, що згідно із сертифікатом аудитора №003766, виданим Аудиторською палатою України на підставі рішення №77 від 23.04.1999р. (з урахуванням змісту рішення №187/2 від 14.02.2008р.), Проценко Ользі Олегівні присвоєна кваліфікація аудитора, враховуючи, що на момент розгляду справи аудиторський висновок від 23.04.2012р. у встановленому законом порядку не спростований та є дійсним, суд приймає його до уваги у сукупності з іншими доказами по справі, у тому числі, звітом відповідача від 06.02.2012р. про банківські витрати у вигляді нарахованих процентів за строковим банківським вкладом «Цільовий»за період з 12.10.2009р. по 31.12.2011р. як належний доказ наявності збитків відповідача внаслідок прийняття правлінням Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» рішення від 12.10.2009р.

Вказані обставини також підтверджуються листом №1390/1-2 від 05.03.2012р. відповідача, згідно якого Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»повідомило позивача про те, що нарахування (виплата) дивідендів у 2009-2011 роках акціонерам банку не здійснювалась у зв'язку із скрутним фінансовим становищем (збитковістю) та відсутністю необхідних грошових коштів.

За таких обставин, судом встановлено, що при прийнятті оспорюваного рішення, правління відповідача діяло в порушення положень п.1 розділу 2 Положення про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» та аналогічних приписів статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк».

Статтями 116 Цивільного кодексу України, 88 Господарського кодексу України, 10 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Пунктом 1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який діяв на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що дивіденд -це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно із п.п.4.1, 5.1 статуту відповідача кожна проста акція банку надає її власникові однакову сукупність прав, що включає право на отримання дивідендів у розмірі, що визначається за підсумками фінансового року загальними зборами акціонерів. Акціонери банку мають право брати участь у розподілі чистого прибутку банку та отримувати його частку -дивіденди.

Таким чином, приймаючи до уваги положення статуту відповідача, згідно яких метою діяльності товариства є отримання прибутку, враховуючи зміст висновку від 23.04.2012р. спеціаліста-аудитора Аудиторської фірми «Аудит-Легіст»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з огляду на встановлене законом та установчим документом відповідача право акціонерів на отримання дивідендів, суд дійшов висновку, що прийнятим 12.10.2009р. рішенням правління Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»«Про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412)»було порушено встановлене ст.116 Цивільного кодексу України, ст.88 Господарського кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства», п.п.4.1, 5.1 статуту відповідача право Конаха Миколи Васильовича на отримання дивідендів у відповідному розмірі, що свідчить про наявність у позивача права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав в порядку норм ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги, що при прийнятті оспорюваного рішення, правління відповідача діяло в порушення положень п.1 розділу 2 Положення про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»та аналогічних приписів статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», суд дійшов висновку, що позовні вимоги Конаха Миколи Васильовича до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»про визнання недійсним рішення правління Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позов Конаха Миколи Васильовича в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»припинити дії, спрямовані на збільшення сум вкладів за банківськими вкладами «Цільовий»(код продукту R412, з урахуванням змін внесених на підставі рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»), в тому числі, приймати, зараховувати, перераховувати, переказувати, вносити кошти на вкладні (депозитні) рахунки за банківськими вкладами «Цільовий»за виключенням дій, спрямованих на збільшення сум вкладів шляхом приєднання (зарахування) до сум вкладів процентів, які були нараховані та не отримані вкладниками також підлягає задоволенню, враховуючи похідний характер вимог та висновки суду щодо недійсності рішення правління Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Конаха Миколи Васильовича підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Конаха Миколи Васильовича, м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Київ про:

- визнання недійсним рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412);

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»припинити дії, спрямовані на збільшення сум вкладів за банківськими вкладами «Цільовий»(код продукту R412, з урахуванням змін внесених на підставі рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»), в тому числі, приймати, зараховувати, перераховувати, переказувати, вносити кошти на вкладні (депозитні) рахунки за банківськими вкладами «Цільовий»за виключенням дій, спрямованих на збільшення сум вкладів шляхом приєднання (зарахування) до сум вкладів процентів, які були нараховані та не отримані вкладниками.

Визнати недійсним рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»(код продукту R412).

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»припинити дії, спрямовані на збільшення сум вкладів за банківськими вкладами «Цільовий»(код продукту R412, з урахуванням змін внесених на підставі рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»від 12.10.2009р. про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»), в тому числі, приймати, зараховувати, перераховувати, переказувати, вносити кошти на вкладні (депозитні) рахунки за банківськими вкладами «Цільовий»за виключенням дій, спрямованих на збільшення сум вкладів шляхом приєднання (зарахування) до сум вкладів процентів, які були нараховані та не отримані вкладниками.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»(01004, м.Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, ЄДРПОУ 14359319) на користь Конаха Миколи Васильовича (01054, м.Київ, вул.Гоголівська 15, 16, іпн 1565411510) державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.05.2012р.

Суддя Любченко М.О.