Постанова

від 19.09.2012 по справі 51/164-62/208

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2012 № 51/164-62/208

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Тищенко О.В.

Мартюк А.І.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Кокольський С.І. (представник за довіреністю);

від апелянта - ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

21.05.2012 року

по справі

№ 61/164-62/208 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом

ОСОБА_5

до

Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

про

визнання недійсним рішення правління та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року, новий розгляд, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» від 12.10.2009 року про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий» (код продукту R412); зобов'язано Публічне акціонерне товариства «ВТБ Банк» припинити дії, спрямовані на збільшення сум вкладів за банківськими вкладами «Цільовий» (код продукту R412, з урахуванням змін внесених на підставі рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» від 12.10.2009 року про внесення змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий»), в тому числі, приймати, зараховувати, перераховувати, переказувати, вносити кошти на вкладні (депозитні) рахунки за банківськими вкладами «Цільовий» за виключенням дій, спрямованих на збільшення сум вкладів шляхом приєднання (зарахування) до сум вкладів процентів, які були нараховані та не отримані вкладниками.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року у справі № 51/164-62/208 та прийняти нове.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

ОСОБА_5 своїх представників, чи особисто, в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» заперечує проти апеляційної скарги та просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2012 року у праві № 51/164-62/208 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність правового зв'язку між скаржником та сторонами у справі, у зв'язку із чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно зведених облікових реєстрів власників цінних паперів станом на 12.10.2008 року, 12.10.2009 року, 25.05.2011 року, 20.06.2011 року, 15.07.2011 року, складених Приватним акціонерним товариством «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», ОСОБА_5 є акціонером Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», якому належить 55 147 простих іменних акцій у бездокументарній формі існування, номінальною вартістю 0,1 грн. кожна.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 29.11.2011 року, і які є обов'язковими в силу ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що змістом та мотивацією позовних вимог ОСОБА_5 є ті обставини, що із прийняттям правлінням банку рішенням від 12.10.2009 року стосовно змін до опису банківського продукту вклад «Цільовий» суттєво збільшились витрати банку на обслуговування вказаного вкладу, безпосереднім наслідком якого стало суттєве зменшення доходу банку та, відповідно, зменшення дивідендів акціонера ОСОБА_5

Згідно із п. 2 Статуту Банку останній заснований з метою отримання прибутку шляхом здійснення кредитування суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучених коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, здійснення касового і розрахункового обслуговування клієнтів банку, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, організаційно-правовою формою відповідача на момент прийняття спірного рішення було відкрите акціонерне товариство.

За статтею ст. 25 Закону України «Про господарські товариства» до акціонерних товариств належать, зокрема, відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

За умовами статті 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерні товариства створюються і діють на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Органами управління банком у відповідності до п.31 Статуту Відповідача є загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління. Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з порядком, встановленим статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників банку і спостережної ради банку.

Положенням про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» встановлено, що до компетенції останнього відноситься, зокрема, організація та здійснення керівництва оперативною діяльністю банку з метою забезпечення його прибутковості та стабільної діяльності (п.1 розділу 2 вказаного положення).

При цьому, будь-яких інших повноважень, які б обумовлювали наявність у правління відповідача права на встановлення характеристик банківських продуктів (у даному випадку вкладу «Цільовий»), Положення про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» та статут відповідача не містять.

04.07.2007 року наказом №61/1-од Голови Правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» затверджено Стандарти банківських продуктів, які введено в дію з 09.07.2007 року, у тому числі, стандарт банківського продукту вклад «Цільовий», відповідно до якого вклад «Цільовий» - це строковий договір банківського вкладу, що укладається з фізичними особами, розмір відсоткової ставки по якому встановлюється та змінюється за рішенням КУАП, при цьому відсоткова ставка не змінюється протягом 1 року дії договору.

21.04.2008 року Правлінням відповідача було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання правління № 62, яким було затверджено Стандарт банківського продукту «Цільовий» та Опис банківського продукту вклад «Цільовий». Умовами стандарту встановлювались, зокрема, термін вкладу від 180 днів до 366(7) днів, та передбачалась можливість зміни відсоткової ставки за договором в момент його пролонгації.

12.10.2009 року Правлінням Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» було прийнято рішення, яким прийняті зміни до Опису банківського продукту вклад «Цільовий», якими було встановлено термін вкладу від 91 дня, від 181 дня, від 367 днів, а також внесено зміни щодо мінімальних сум вкладу та мінімальних сум поповнення вкладу.

Таким чином, вказаним рішенням скасовано встановлення передбаченого Стандартом максимального строку вкладу без будь-якого обмеження строків вкладу, внаслідок чого реалізація встановленого механізму пролонгації договору та зміни банком при такій пролонгації відсоткової ставки за договором можлива лише після закінчення строку вкладу.

15.01.2010 року на засіданні Комітету з управління активами та пасивами Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» ухвалено встановити максимальний строк на рівні 1 року при залученні депозитних вкладів (на вимогу та терміновими) для продуктів роздрібного малого та корпоративного бізнес-підрозділів за якими: існує можливість поповнення; відповідно до договору з клієнтом ставка за вкладом не може бути змінена банком.

Згідно із наказами відповідача № 67-ад від 25.01.2010 року, № 220-ад від 05.03.2010 року, № 387-ад від 29.04.2010 року максимальний строк розміщення коштів за вкладами, в тому числі «Цільовий», на рівні 367 днів встановлено до 01.06.2010 року.

За змістом звіту відповідача від 06.02.2012 року про банківські витрати у вигляді нарахованих процентів за строковим банківським вкладом «Цільовий» за період з 12.10.2009 року по 31.12.2011 року витрати відповідача за 2009 рік склали 1412,5 тис. грн., за 2010 рік - 79 162,80 тис. грн., за 2011 рік - 25 765,80 тис. грн.

Згідно висновоку спеціаліста-аудитора Аудиторської фірми «Аудит-Легіст» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Проценко Ольги Олегівни від 23.04.2012 року відносно банківського продукту вклад «Цільовий» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» встановлено, що прийняття правлінням банку рішення від 12.10.2009 року щодо змін опису банківського продукту вклад «Цільовий» призвело до негативних наслідків для Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», а саме: прямим наслідком цього рішення стало суттєве збільшення витрат на обслуговування банківського вкладу «Цільовий» та одночасно призвело до суттєвого зменшення доходу банку в цілому і кожного окремого акціонера, зокрема. Таким чином, банківський продукт вклад «Ціьовий» (в редакції рішення правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» від 12.10.2009 року) є економічно необґрунтованим, оскільки його обслуговування для банку є збитковим.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Результати проведеного аудиту, викладені у формі аудиторського висновку, який згідно із ст.7 Закону України «Про аудиторську діяльність» є документом, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про аудиторську діяльність» проведення аудиту є обов'язковим для:

1). підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

2). перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3). емітентів цінних паперів та похідних (деривативів), а також при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Листом №1390/1-2 від 05.03.2012 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» повідомило позивача про те, що нарахування (виплата) дивідендів у 2009-2011 роках акціонерам банку не здійснювалась у зв'язку із скрутним фінансовим становищем (збитковістю) та відсутністю необхідних грошових коштів.

Враховуючи викладене, колегія судді Київського апеляцйного господарсього суду погоджуєтся із висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оспорюваного рішення, правління відповідача діяло в порушення положень п. 1 розділу 2 Положення про правління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» та аналогічних приписів статуту Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк».

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 167 Господарського кодексу України випливає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні відносини регулюються, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України «Про господарські товариства».

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1). брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2). брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3). вийти у встановленому порядку з товариства;

4). здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5). одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Аналогічні положення мають Господарський кодекс України та Закон України «Про господарські товариства».

Пунктками 4.1., 5.1. Статуту відповідача передбачено, що кожна проста акція банку надає її власникові однакову сукупність прав, що включає право на отримання дивідендів у розмірі, що визначається за підсумками фінансового року загальними зборами акціонерів. Акціонери банку мають право брати участь у розподілі чистого прибутку банку та отримувати його частку - дивіденди.

Пунктом 1.9. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на момент прийняття спірного рішення, встановлено, що дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Предметом даного спору є порушення прав акціонера, які закріплені у статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України та статті 11 Закону України «Про господарські товариства».

Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

Крім того, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Зазначене знайшло своє відображення у постанов Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року у справі № 51/164-62/208.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року у справі № 51/164-62/208 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи 51/164-62/208 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі та апелянту.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Тищенко О.В.

Мартюк А.І.

21.09.12 (відправлено)