Постанова

від 06.08.2012 по справі 2а-1405/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 2a-1405/12/0970

16год.00хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представника позивача - Клименка О.І.,

представника відповідача - Тимів С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ПП "НВФ "Енергобудмонтаж"

до відповідача: Івано-Франківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення №206060000/2012/000743/2 від 15.03.2012 р., №206060000/2012/000784/1 від 16.03.2012 р., №206060000/2012/000776/2 від 16.03.2012 р., та №206060000/2012/000953/1 від 26.03.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2012 року ПП "НВФ Енергобудмонтаж" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №206060000/2012/000953/1 від 26.03.2012 року.

11.06.2012 року позивач збільшив позовні вимоги, шляхом подання нового адміністративного позову відповідно до якого просив визнати протиправними та скасувати рішення №206060000/2012/000743/2 від 15.03.2012 р., №206060000/2012/000784/1 від 16.03.2012 р., №206060000/2012/000776/2 від 16.03.2012 р., та №206060000/2012/000953/1 від 26.03.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті відповідачем оскаржувані рішення, якими збільшено митну вартість на імпортовані товари шляхом проведення перевірки відомостей, заявлених у деклараціях митної вартості призвели до додаткового нарахування позивачу обов'язкових платежів на загальну суму 31848,29 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що при митному оформленні товарів ним подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного товару за цінами, що визначені в контрактах, а заявлена митна вартість товару не є нижчою у порівнянні з рівнем митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого попередньо здійснювалось за цими ж контрактами. В оскаржуваних рішеннях відповідачем безпідставно підвищено митну вартість товарів, а також не вказано порушення, вчиненні позивачем при їх розмитненні, які б слугували підставою для повторного визначення митної вартості товару, при цьому у всіх поданих документах ціни зазначались за одиницю товару - штуку, проте відповідач здійснив визначення митної вартості, взявши за одиницю виміру - масу товару в кілограмах. Вважає, що відповідачем в порушення статті 266 Митного кодексу України, було здійснено повторне визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, який використано в порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного Кодексу України. Крім цього, відповідач при самостійному визначенні вартості ввезеного товару не дотримався передбаченого законодавством десятиденного терміну для подання позивачем витребуваних документів та не провів консультацій, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Вважає дані рішення про визначення митної вартості товарів необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові. Додатково зазначив, що оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів не узгоджуються із діями відповідача, які проводились в період з листопада 2011 року по січень 2012 року щодо розмитнення абсолютно аналогічних товарів за ціною договору, що ввозились на митну територію України на підставі цих ж контрактів, від тих ж виробників, по тій ж самій ціні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав, наведених в заперечення проти позову, звертала увагу суду, що визначення митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, здійснювалося відповідно до Митного кодексу України, в редакції Закону України від 11.07.2002 року №92-ІV та постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», на підставі пакету документів, поданих позивачем до митного оформлення. Зазначила, що у відповідності до підпунктів 7-11 вищезазначеного Порядку посадова особа митного органу має право витребувати додаткові документи, про що, при розмитненні даного товару здійснено відповідну відмітку в декларації митної вартості, при застосуванні позивачем електронної процедури декларування така вимога здійснювалася в усній формі. Вважає, що позивач на вимогу митного органу зобов'язаний був подати документи, які містять відомості про задекларовану ним митну вартість, та належним чином їх оформити у відповідності до пункту 12 Порядку. Однак, позивач не подав необхідних документів, ним же на Декларації митної вартості вчинено запис: «Калькуляцію фірми-виробника надати не маю змоги» а відтак, Івано-Франківська митниця на підставі наявних відомостей та керуючись пунктом 13 Порядку здійснила коригування митної вартості. Відповідач також зазначила, що позивач не скористався своїм правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, не звертався до Івано-Франківської митниці для перегляду результатів митного оформлення у встановленому порядку та не долучав документів, які витребувала Івано-Франківська митниця. Також пояснила суду, що митна вартість визначена за резервним методом, оскільки перший метод не застосовано у зв'язку з відсутністю обґрунтованих та документально підтверджених даних стосовно задекларованої митної вартості, а 2-5 методи визначення митної вартості не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості. Відтак, при проведенні порівняння заявленої позивачем митної вартості з ціновою базою даних (ЦБД) Держмитслужби встановлено, що задекларована митна вартість товарів значно занижена, у порівнянні з митною вартістю подібних, ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже проведене. За наведених підстав, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне

16 липня 2010 року позивачем укладено контракт за №11/1 (а.с.68) та додаткову угоду від 25 жовтня 2011 року (а.с.70) з юридичною особою нерезидентом України - польською фірмою "AKS ZIELONKA", згідно яких "AKS ZIELONKA" поставляє, а приватне підприємство «НВФ «Енергобудмонтаж» придбаває корпуси кабельні, канали, труби і інше електротехнічне обладнання для комунальних потреб.

За вищенаведеним контрактом здійснено дві поставки товару через митну територію України.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивач через свого Декларанта подав відповідачу Декларацію митної вартості за №206060000/2012 від 19.03.2012 року (а.с.55), вантажно-митну декларацію за №206060000/2012/001957 (а.с.63-67), контракт за №11/1 від 16.07.2010р. (а.с.68) та додаткову угоду від 25 жовтня 2011 року (а.с.70) з додатками (а.с.71-76), рахунок-фактуру (інвойс) з перекладом за № VAT F /EXP/12/000003 від 08.03.2012 року (а.с.77-80), обґрунтування митної вартості товару (а.с.81), прайс листи «AKS ZIELONKA» (а.с.82-96), розрахунок витрат на доставку вантажу №4 від 13.03.2012 року (а.с.97), експортну ВМД (а.с.98), сертифікат про походження товару №PL/MF/AE 0118134 (а.с.99), накладну СМR (а.с.100). Додаткові документи, що подавались відповідачу також зазначені в картках відмови в прийнятті митної декларації за №206060000/2/00034 (а.с.58-59) та №20602000/2/00039 (60-62).

Відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №206060000/2012/000743/2 від 15.03.2012 року (а.с.51-52) відповідачем збільшено митну вартість на імпортований товар: кабельні лотки - вироби будівельні з пластмаси (ПВХ), кабельні канали для електричних мереж різних типів торгівельної марки «AKS ZIELONKA» до 10810,17 PLN., а рішенням про визначення митної вартості товарів від 16.03.2012 року №206060000/2012/000784/1 збільшено митну вартість на імпортовані товари цієї ж фірми - виробника: трубки пластмасові з (ПВХ), жорсткі, безшовні, довжиною 2 м., різних типів до 910,00 PLN. (а.с.53-54)., що призвело до додаткового нарахування позивачу обов'язкових платежів на загальну суму 1269,34 грн.

1 вересня 2010 року позивачем укладено Договір поставки за №27/1 (а.с.120-123) та додаткові угоди (а.с.124-127) з юридичною особою нерезидентом України - словенською фірмою TEM Catez d.d., згідно з якими TEM Catez d.d. поставляє, а приватне підприємство «НВФ «Енергобудмонтаж» придбаває товари виробництва фірми TEM Catez d.d.: вимикачі, гнізда, електродзвінки, рамки та інше пластмасове та електротехнічне обладнання для комунальних потреб.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивач через свого Декларанта подав відповідачу Декларацію митної вартості від 20.03.2012 року (а.с.104), вантажно-митну декларацію за №206060000/2012/001996 (а.с.110-119), договір поставки за №27/1 від 01.09.2010р. (а.с.120-123), додаткові угоди №2 від 01.12.10р (а.с.124), №3 від 15.12.2010р.(а.с.125), №4 від 01.07.2011р (а.с.126). та №5 від 25.10.2011р. (а.с.127), рахунок-фактуру (інвойс) (а.с.137-167), обґрунтування митної вартості товару (а.с.128), прайс листи TEM Catez d.d. (а.с.167-182), розрахунок витрат на доставку вантажу №4 від 13.03.2012 року (а.с.129), експортну ВМД (а.с.130), сертифікат про походження товару №109900 (а.с.135), накладну СМR (а.с.136), Вказані відомості також відображені в графі 18 Рішення про визначення митної вартості товарів №206060000/2012/000776/2 від 16.03.2012 року (а.с.101-103), згідно з яким відповідачем збільшено митну вартість на вказані товари, що імпортувались на загальну суму 28884,81. Перелік додаткових документів, які подавались відповідачу теж висвітлені в картці відмови в прийнятті митної декларації за №20602000/2/00037 (108-109).

4 липня 2011 року позивачем укладено контракт за №28/2 (а.с.18-21) та додаткову угоду №1 від 25.09.2011р. (а.с.22) з юридичною особою нерезидентом України - польською фірмою APANA Sp. z o.o., згідно з якими APANA Sp. z o.o. поставляє, а приватне підприємство «НВФ «Енергобудмонтаж» придбаває вироби з металу: гвинт самонарізний, гвинт короткий, гвинт довгий, лапки і інші товари.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів позивач через свого Декларанта подав відповідачу Декларацію митної вартості від 26.03.2012 року (а.с.14), контракт за №28/2 від 04.07.2011 р. (а.с.18-21), додаткову угоду №1 від 25.09.2011р. (а.с.22), рахунок-фактуру (інвойс) з перекладом за № 3/03/2012 від 19.03.2012 року (а.с.25), комерційну пропозицію фірми APANA Sp. z o.o. №28/03 від 28.03.2011р., платіжне доручення в іноземній валюті №36 від 13.03.2012 року, вантажно-митну декларацію за №206060000/2012/002271 (а.с.11-13), обґрунтування митної вартості товару (а.с.29), розрахунок витрат на доставку вантажу №5 від 26.03.2012 року (а.с.30), експортну ВМД (а.с.31), сертифікат про походження товару № PL/MF/AE 0118136 (а.с.32), накладну СМR (а.с.33). Додаткові документи, які подавались відповідачу також висвітлені в картці відмови в прийнятті митної декларації за №20602000/2/00046 (16-17).

Відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №206060000/2012/000953/1 від 26.03.2012 року (а.с.9-10) позивачу збільшено митну вартість на імпортований товар на загальну суму 1694,14 грн.

Таким чином, згідно із вказаними рішеннями відповідачем самостійно визначено митну вартість товарів із застосуванням 6 резервного методу, виходячи з того, що позивачем не представлено на вимогу митного органу витребувані у позивача додаткові документи, як то - «калькуляцію фірми виробника», про що було зроблено відмітку на декларації митної вартості в процесі митного оформлення товарів від фірми APANA Sp. z o.o.

З таким обґрунтуванням коригування митної вартості товару заявленого позивачем до митного контролю суд, не погоджується з наступних підстав.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259-273 Митного кодексу України в редакції Закону України №92-ІV від 11.07.2002 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі - МК України), а також постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року «Про затвердження Порядку декларування митної вартості, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження» (надалі - Порядок №1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 260 МК України, передбачено, що методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Так, згідно із статтею 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Частина 2 цієї статті зазначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Згідно з ч.2 ст. 267 МК України якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Статті 268 та 269 МК України передбачають визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Частина 5 статті 266 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

В судовому засіданні представником відповідача не представлено суду доказів про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого послідовного вибору методів для визначення митної вартості, необхідність яких передбачена ст. 266 МК України, а надані представником відповідача пояснення про відсутність належної інформація для застосування методів визначення митної вартості за ціною на ідентичні чи аналогічні товари, на думку суду, є необ'єктивними та жодним чином не підтверджені.

Пунктом 2 "Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.04.2008 року, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Вищезазначений перелік документів, поданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості був вичерпним та в повній мірі обґрунтовував визначену в митних деклараціях ціну товару, що в свою чергу виключало потребу відповідачу вимагати додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості товарів та було достатньою підставою для застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Пунктом 11 Порядку № 1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

В пункті 14 Порядку №1766 вказано, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи запис про неможливість надання калькуляції фірми виробника вчинений позивачем 26.03.2012 року відповідач трактував як відмову у наданні додаткових документів, внаслідок чого, без надання позивачу десятиденного строку для подачі витребуваних документів прийняв одне із оскаржуваних рішень №206060000/2012/000953/1 від 26.03.2012 року.

Митне оформлення товарів придбаних від фірми «AKS ZIELONKA» (Польща) та фірми TEM Catez d.d. (Словенія) теж проводилось шляхом електронного декларування, проте у графі «Для відміток митного органу» Декларації митної вартості Форми ДМВ-2 відсутні будь-які записи про необхідність подання додаткових документів (а.с.55,104).

З пояснень представника відповідача встановлено, що при застосуванні процедури електронного декларування такі записи не проводяться, відтак суд звертає увагу, що вказані обставини не дають змоги документально підтвердити не тільки перелік додаткових документів, що вимагались митним органом, але й сам факт наявності такої вимоги.

Водночас, абзацом третім пункту 11 Порядку №1766 передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Кореспондуючи встановлені обставини із вимогами вказаної норми є очевидним, що при митному оформленні товарів придбаних від фірми «AKS ZIELONKA» (Польща) та фірми TEM Catez d.d. (Словенія) у відповідача були відсутні правові підстави вимагати від позивача подання додаткових документів.

Як зазначалось в запереченнях, при коригуванні ціни товару відповідач керувався ціновою базою даних (ЦБД) Держмитслужби у зв'язку з чим останнім було здійснено порівняння заявленої митної вартості з митною вартістю подібних, ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких вже було здійснено. При цьому, на вимогу суду щодо надання належно засвідченого витягу (ЦБД) Держмитслужби для проведення порівняння індивідуально визначених характеристик товару пред'явленого позивачем для митного оформлення із вихідними даними, застосованими відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень, представник відповідача пояснила про відсутність технічної можливості щодо надання такої документальної інформації.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження правомірності заявлених позовних вимог представник позивача надав суду копії митних декларації МД-2 згідно з якими в листопаді 2011 року та в січні 2012 року позивачем здійснено митне оформлення абсолютно ідентичного товару на підставі тих ж зовнішньоекономічних контрактів, укладених з тими ж фірмами продавцями, із застосуванням першого методу визначення митної вартості товару (а.с.204-223).

Встановлені судом обставини у справі дають підстави стверджувати, що відповідачем не доведена правомірність прийняття оскаржуваних рішень як і застосування резервного методу при обчисленні митної вартості товарів. Відповідачем не наведено суду переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів №206060000/2012/000743/2 від 15.03.2012 р., № 206060000/2012/000784/1 від 16.03.2012 р., №206060000/2012/000776/2 від 16.03.2012 р., та №206060000/2012/000953/1 від 26.03.2012 року.

Стягнути з державного бюджету на користь ПП"НВФ"Енергобудмонтаж" (ідн.№32872772) сплачений судовий збір в розмірі 318 (Триста вісімнадцять гривень) 48 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2012 року.