Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а/0570/8009/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8009/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретарі Пітель В.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 1 Проценка П.Ю.,

представника відповідача 2 Мякотіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області про визнання протиправними дій посадових осіб Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку в частині відмови у перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження та видачі довідки, зобов'язання Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 13.07.1987 року по 29.09.1987 року він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року виникла необхідність в отриманні нової довідки про заробітну плату в зоні відчуження, оскільки раніше видана довідка, на думку позивача, не відповідає вказаній постанові. У зв'язку з наведеним позивач 15.02.2012 року звернувся на ім'я начальника Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області із заявою про видачу нової довідки про заробітну плату, яка б відповідала вищевказаній постанові. 16.03.2012 року позивачу була видана довідка про заробітну плату, яка також не відповідала вимогам вказаної постанови.

Позивач вважає відмову у перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року та видачі відповідної довідки протиправною, з наступних підстав.

В п. 7 Порядку нарахування пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначено про те, що пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи, і працювали в зоні відчуження в 1986-1990 роках призначається виходячи із заробітної плати, яку вони отримували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце і тривалості робочого дня відповідно до кратності оплати праці у відповідні періоди в зонах небезпеки: 3 зона-5, 2 зона-4, 1 зона-3). Дослідження цієї норми Порядку в контексті примітки до ст.10 закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дозволяє вважати, що законодавець відніс до однієї категорії (категорія військовослужбовці) військовозобов'язаних, призваних на військові збори і начальницький склад органів внутрішніх справ, а, отже, заробітна плата за роботу в зоні відчуження розраховується як для військовозобов'язаних, призваних на військові збори, так і для начальницького складу органів внутрішніх справ відповідно до зазначеного Порядку. Це означає, що всі положення зазначеного Порядку поширюються на начальницький склад органів внутрішніх справ. Як випливає з п.7 Порядку розрахунок заробітної плати у зоні відчуження повинен ґрунтуватися на годинній тарифній ставці, визначеної з повного грошового утримання за основним місцем роботи з урахуванням 6-ти годинного робочого дня в зоні відчуження, кратності для відповідної зони небезпеки і кількості відпрацьованих годин. З представленої відповідачем довідки вбачається, що відповідач не застосував годинну тарифну ставку, повне грошове утримання за основним місцем роботи, кількість фактично відпрацьованих у зоні відчуження годин і кратність для відповідних зон небезпеки при розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження, що, в свою чергу, спричинило значне обмеження загального розміру заробітної плати.

Як випливає з оскаржуваної довідки, відповідач не включив у загальний розмір заробітної плати доплату за роботу в надурочний час, а також доплату за роботу у вихідні дні. Дослідження вказаних дій відповідача в контексті пп. 4 п. 3 Порядку дозволяє вважати про порушення відповідачем цієї норми, оскільки вона прямо вказує на необхідність збільшення доплати за роботу у вихідні та святкові дні з урахуванням фактично відпрацьованого часу і кратності у відповідній зоні небезпеки до заробітної плати за роботу в зоні відчуження. Порушення цієї норми також призвело до істотного обмеження загальної суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження.

Позивач зазначає, що в оскаржуваній довідці розмір збереженого за основним місцем роботи заробітку розраховано всупереч вимогам п. 4 Порядку, який свідчить про те, що якщо робота проводилася вахтовим методом, визначення тривалості роботи у зоні відчуження і заробітної плати для розрахунку пенсії здійснюється із розрахунку, що одна вахта тривалістю не менше 14 днів зараховується за повний місяць. З цієї норми випливає, що якщо одна вахта зараховується за повний місяць, то і грошове утримання за цю вахту повинно зберігатися за повний місяць. Це означає, що збережений за липень заробіток складе 253 рубля, а не 138,7 рубля, як вважає відповідач. Обмеження збереженого за основним місцем роботи заробітку спричинило за собою обмеження загального розміру заробітної плати за роботу в зоні відчуження.

Як зазначає позивач, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» свідчить про те, що практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права для національних судових інстанцій. На момент звернення до відповідача з питання перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження існував нормативний документ, який визначав порядок розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження. Таким документом є постанова Кабінету Міністрів № 1210 від 23.11.2011 року. На думку позивача, відповідач повністю проігнорував вимоги цього нормативного акта, що призвело до суттєвого обмеження заробітної плати за роботу в зоні відчуження, а отже, і істотного обмеження пенсії, яка нараховується з цієї зарплати. Розглядаючи питання про обмеження розміру пенсії Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на неприпустимість подібних явищ, які порушують права людини. Так, у своєму рішенні № 5849/72 у справі «Мюллер проти Австрії», Європейський Суд з прав людини прямо вказує на те, що обмеження встановленого законом розміру пенсії є порушенням ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції із захисту прав людини та основних свобод. Аналогічну позицію Європейський Суд з прав людини озвучив у своєму рішенні № 34462/97 у справі «Wessels Bergervoet v Netherland». У своєму рішенні № 63134/00 у справі «Кечко проти України» (п.23) Європейський Суд з прав людини прямо вказує на те, що якщо існуюче правове положення передбачає виплату певних надбавок і виконані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, поки існуюче положення є чинним. З цього випливає, що відповідач не вправі відмовляти в перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 1210 від 23.11.2011 року поки ця постанова є чинною.

До початку розгляду справи по суті позивачем надано заяву про зміну позовних вимог. А саме, позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії посадових осіб Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області в частині відмови у перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року та видачі довідки про заробітну плату на підставі цього перерахунку.

2. Зобов'язати Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області провести перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.

3. Зобов'язати Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області видати довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за результатами перерахунку, проведеного на підставі викладених позивачем вихідних даних та у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.

4. Зобов'язати Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області внести відповідні зміни в бухгалтерські документи.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача - Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначено наступне. Відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії військовослужбовцям (у тому числі особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, згідно ст.10 Закону), призначаються з їх грошового забезпечення. Інформація про грошове забезпечення відображена у розрахунковому листі про нарахування грошового забезпечення у період перебування у зонах небезпеки.

Відомості, відображені у Довідці про нараховану та виплачену позивачу заробітну плату за час роботи у зонах небезпеки з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, є дійсними. Але, поряд з цим, відповідач при наданні довідок має право вносити записи лише ті, які відображені у розрахунковому листі про нарахування грошового забезпечення у період перебування у зонах небезпеки. Інших документів про виплату та донарахування будь-яких сум грошового забезпечення за час перебування у зонах небезпеки у розпорядженні відповідача немає.

Позивач просить зобов'язати Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області зробити перерахунок грошового забезпечення та внести до розрахункового листа певні суми, яких він не отримував під час проходження служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що, на думку представника відповідача, є незаконним.

Представник відповідача зазначає, що позивач вже звертався до суду з вимогою здійснити перерахунок грошового забезпечення за час роботи в зонах небезпеки з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС за період з 13 липня по 29 вересня 1987 року з тих самих обставин, що зазначені у позовній заяві. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07.05.2001 року, залишеним без змін ухвалою судової палати з цивільних справах Донецького апеляційного суду від 05.07.2001 року та ухвалою судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 10.10.2001 року, у позові було відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На підставі зазначеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є інвалідом 3 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідач - Головне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 05.12.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 08588636, що підтверджується Довідкою АА № 470302 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій.

Відповідач - Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області - зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.05.2004 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 23314505, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 317553.

Позивач звернувся до відповідача Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області із заявою щодо видачі довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 13.07.1987 року по 30.09.1987 року.

Листом Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області від 06.03.2012 року № 12/7/Є-30 позивачу повідомлено, що у зв'язку з тим, що архівні документи щодо нарахування йому грошового забезпечення за період перебування у зоні відчуження знаходяться в Управлінні МНС м. Донецька, його заява була переадресована для виконання цьому підрозділу.

16.03.2012 року на виконання вищевказаного листа Управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області підготовлено та направлено на адресу позивача довідку за вихідним № 31/245 від 16.03.2012 року про його грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження з 13.07.1987 року по 29.07.1987 року, з 12.08.1987 року по 28.08.1987 року, з 11.09.1987 року по 27.09.1987 року (а.с.9).

Позивач вважає, що вищевказана довідка видана з порушенням постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.

Суд не приймає посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року, оскільки ч. 1 вищевказаної постанови визначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Таким чином, вищевказана постанова визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, а не механізм обчислення заробітної плати громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того суд зазначає, що відсутні підстави для визнання протиправними дій посадових осіб Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області в частині відмови в перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року та проведення відповідного перерахунку заробітної плати, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, позивач повторно не звертався до вказаного відповідача з заявою про перерахунок заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність нарахування заробітної плати за період роботи в зоні відчуження була предметом розгляду справи у Ворошиловському районному суді м. Донецька по справі № 2-ІІ/01 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної пожарної охорони УМВС України в Донецькій області про визнання дій неправомірними.

Постановою по вищевказаній справі від 07.05.2001 року встановлено правомірність відмови позивачу в перерахунку заробітної плати.

Відповідно до частини першої ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо позовних вимог про зобов'язання внести зміни до бухгалтерських документів, суд зазначає, що у відповідача Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області немає повноважень вносити зміни до бухгалтерських документів. Крім того, нарахування заробітної плати проводилось на підставі нормативно-правових документів, які були чинними на той час, тому вносити зміни до первинних бухгалтерських документів на підставі нового законодавства відповідач не може.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у даній справі відповідачами доведено законність своїх дій, тому суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Донецькій області, Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області про визнання протиправними дій посадових осіб Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку в частині відмови у перерахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження та видачі довідки, зобов'язання Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Донецьку вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 серпня 2012 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 27 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.