Рішення

від 27.08.2012 по справі 2/36/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 серпня 2012 р. Справа 2/36/2012/5003

за позовом : Приватного підприємства "Восход - України" 08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев"яна, переїзд, 2 , поштова адреса: 08703, Київська обл., м. Обухів-3, а/с 30)

до : Малого приватного підприємства "Овис" 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, проспект Незалежності, буд. 137

про стягнення коштів 195 000,00 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, Форноляк В.М.- за довіреністю;

відповідача, Вдовенко Н.Д.- за довіреністю;

відповідача, Вдовенко О.С. - керівник ПМП "Овис".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Восход - України" до Малого приватного підприємства "Овис" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 195 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.06.12 р. порушено провадження у справі №2/36/2012/5003 та призначено засідання на 04.07.12 р.

02.07.2012 року позивачем було подано заяву про відвід судді Мельника П.А. від участі у розгляді справи №2/36/2012/5003, яка мотивована, зокрема, тим, що в 2011 році суддя Мельник розглядав спір (справа №2/91/2011/5003) за позовом Приватного підприємства "Восход - України" до Малого приватного підприємства "Овис" щодо розірвання договору та стягнення коштів у розмірі 195 000,00 грн., за наслідками розгляду якого 05.09.11 р. було винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 04.07.12 р. подана заява позивача відхилена як така, що є невмотивованою та розцінюється як намагання позивача вплинути на суд під час розгляду справи по суті.

Крім того, ухвалою суду від 04.07.12 р. розгляд справи відкладено до 27 серпня 2012 р. з метою витребування з господарського суду Вінницької області для огляду справу №7/103-07 за позовом Приватного підприємства "Восход-України" (с. Дерев'яна, Обухівського району, Київської області) до Малого приватного підприємства "Овис" (м. Могилів-Подільський Вінницької області) про стягнення 195 000,00 грн.

27.08.2012 р. в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі. Зокрема, позивач мотивує позовні вимоги тим що, рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2011 року (справа №2/91/2011/5003, суддя Мельник П.А.) встановлено той факт, що договір №21/12 від 28.12.2005 припинив свою дію і отже підстави для стягнення коштів в сумі 195 000,00 грн. саме за договором №21/12 відсутні, а тому вважає, що відповідач безпідставно продовжує утримувати грошові кошти в розмірі 195 000,00 грн. в зв'язку з чим ПП "Восход-України" було змушено звернутись з позовом до суду з вимогою про повернення вказаних коштів з посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № канцелярії 08-46/7509/12 від 02.07.2012 року), зокрема, посилаючись на те, що 28.12.2005 р. між ПП "Восход-України та МПП "Овис" був укладений договір підряду №21/12.

На виконання умов договору МПП "Овис" частково здійснило свої зобов'язання по розробці АСУ в межах здійснених позивачем авансових платежів, проте позивач в порушення умов договору лише частково перерахував кошти в сумі 195000,00 грн.

Вважає, що вимоги позивача про повернення коштів в сумі 195000,00 грн. безпідставними, а посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України як на підставу своїх позовних вимог невірним, оскільки, застосування вказаної статті можливе у разі відсутності договору або іншої передбаченої ст. 11 ЦК України правової підстави виникнення цивільних прав і обов"язків, в той час як кошти в сумі 195 000,00 грн. були отримані відповідачем на виконання умов договору №21/12 від 28.12.2005 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2011 р. по справі №2/91/2011/5003, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 р. встановлено, що 28.12.2005 року між Малим приватним підприємством "Овис" (далі МПП "Овис") (продавець) та Приватним підприємством "Восход - України" (далі ПП "Восход - України") (покупець) було укладено договір № 21/12, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується розробити, встановити та передати у власність покупця автоматизовану систему управління млинзаводу потужністю 75-100 т/добу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що сума даного договору встановлюється на підставі кошторису і складає 375000 грн., у т.ч. ПДВ -62500 грн.; ціна договору являється динамічною; зміни в кошторисі допускаються тільки за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.1 договору початок виконання робіт - наступний день після перерахування авансу.

Згідно пунктів 4.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 оплата проводиться у формі попередньої оплати (оплата авансом) на розрахунковий рахунок продавця у наступні строки: до 20 січня 2006 р. -75 тис. грн. в т.ч. ПДВ 20% 12500,00 грн., до 10 лютого 2006 р. -120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20000 грн., до 15 березня 2006 р. - 120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20000 грн. Подальша оплата здійснюється на підставі актів приймання -передачі виконаних робіт у відповідності з фактично виконаними роботами, передбаченими даним договором. Залишок суми -60000 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 10000 грн.) покупець сплачує продавцю після підписання кінцевого акту приймання - передачі.

Пунктами 11.1, 11.2 договору передбачено, що даний договір діє з моменту підписання до 31.04.2006 року. Всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки при умові їх письмового оформлення і підписання уповноваженими на це особами.

На виконання даного договору Приватне підприємство "Восход - України" перерахувало Малому приватному підприємству "Овис" кошти в сумі 30000,00 грн., 90000,00 грн., 75000,00 грн.

На перераховані суми передоплати Мале приватне підприємство "Овис" видало ПП "Восход - України" податкові накладні від 12.01.2006 р. на суму 30000,00 грн. в т.ч. 5000 грн. - ПДВ, від 20.01.2006 р. на суму 90000,00 грн. в т.ч. 15000 грн. - ПДВ, від 20.02.2006 р. на суму 75000,00 грн. в т.ч. 12500,00 грн. - ПДВ.

Як вбачається з підпунктів 4.2.1, 4.2.2 договору № 21/12 покупець (позивач) мав до 15.03.2006 р. перерахувати відповідачу аванс в сумі 315000 грн., подальша оплата мала проводитись на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт відповідно до фактично виконаних робіт, передбачених даним договором.

Відповідно до додатку №1 до договору №21/12 від 28.12.2005 р. підписаного обома сторонами та скріпленого печатками, визначено етапи робіт, строки їх виконання та вартість.

Згідно додатку № 1 до договору № 21/12, відповідач мав виконувати роботи поетапно, перші роботи щодо комплектування, монтажу і програмування контролерів мали бути виконані протягом 45 календарних днів з моменту передоплати.

Оскільки позивачем порушено умови договору і до 15.03.2006 р. та на день розгляду справи, не проведено передоплати в повній сумі, у відповідача не настав обов'язок виконувати роботи за договором.

Оскільки обома сторонами договору не виконано в повному об'ємі своїх обов'язків за договором, то відповідно, не існує грошового зобов'язання, а тому за відсутності суми боргу не може виникнути обов'язок зі сплати цієї суми.

Також вказаним рішенням встановлено той факт, що договір №21/12 від 28.12.2005 р. припинив свою дію 31 квітня 2006 року.

Також судом було оглянуто справу господарського суду Вінницької області №7/103-07 (суддя Н.В.Мінєєва) за позовом Приватного підприємства "Восход-України" (с. Дерев'яна, Обухівського району, Київської області) до Малого приватного підприємства "Овис" (м. Могилів-Подільський Вінницької області) про стягнення 195 000,00 грн. за наслідками чого судом встановлено, що ПП "Восход-України" зверталось з позовом до МПМ "Овис" з вимогою про стягнення 195 000,00 грн. як безпідставно набутих, у зв'язку з недосягненням сторонами договору №21/12 від 28.12.2005 року згоди зі всіх істотних умов, що передбачено ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ч.ч. 3,4 ст. 180, ч. 1 ст. 15 Господарського кодексу України з посиланням, зокрема, на ч. 8 ст. 181 ГК України та ч. 1 ст. 1212 ЦК України як підставу своїх позовних вимог.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 року у справі №7/103-07 (суддя Мінєєва Н.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року (колегія суддів: Горшкова Н.Ф., Майор Г.І., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008 року касаційну скаргу ПП "Восход-України" залишено без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 року у справі № 7/103-07 залишено без зміни.

За наслідками розгляду вказаного спору було встановлено чинність договору та відсутність жодної із передбачених ст. 1212 ЦК України підстав для стягнення з відповідача 195000 грн.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Судом встановлено, що кошти в сумі 195 000,00 грн. були перераховані позивачем відповідачеві на виконання зобов'язань за договором №21/12 від 28.12.2005 року.

Як встановлено судами під час попередніх судових розглядів вказані кошти були використані відповідачем на придбання матеріалів та виготовлення продукції. Зокрема, відповідач виконав роботи на суму 103431 грн. в т.ч. 17238,50 грн. - ПДВ, сплатив 32500 грн. податку на додану вартість з суми 195000 грн. та 40625 грн. - податку на прибуток., в той час як позивач порушив умови договору і не провів передоплати в повній сумі.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв добросовісно та сумлінно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а отже правомірно набув та розпорядився коштами в сумі 195 000,00 грн., а тому відсутні підстави для повернення вказаних коштів на підставі ч.1. ст.1212 ЦК України.

За таких обставин, позов за заявлених позивачем підстав задоволенню не підлягає.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1212 ЦК України, 4-3, 33, 35, 44, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України;

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 29 серпня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу 08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев"яна, переїзд, 2,, поштова адреса: 08703, Київська обл., м. Обухів-3, а/с 30)

4 - відповідачу 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, проспект Незалежності,137