Постанова

від 17.10.2012 по справі 2/36/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 2/36/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Восход - України" від 07.09.12 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.12 р. у справі № 2/36/2012/5003

за позовом Приватного підприємства "Восход - України", с. Дерев'яна, Обухівський р-н

до відповідача Приватного малого підприємства "Овіс" , м. Могилів-Подільський

про стягнення 195 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Грибута О.П. - генеральний директор

від відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 р. відповідно до затверджених складів судових колегій Рівненського апеляційного господарського суду, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів для розгляду справи № 2/36/2012/5003 у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.08.2012 р. у справі № 2/36/2012/5003 (суддя Мельник П.А.) відмовлено в позові Приватного підприємства "Восход - України" до Малого приватного підприємства "Овис" про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 195 000,00 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач діяв добросовісно та сумлінно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а отже правомірно набув та розпорядився коштами в сумі 195 000,00 грн., а тому відсутні підстави для повернення вказаних коштів на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вбачається з довідки Управління статистики у Могилів-Подільському районі № 01-16/136 від 03.07.2012 р., в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться Приватне мале підприємство "Овіс", ідентифікаційний код - 13342156, адреса - 24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, проспект Незалежності, буд.137 (а.с.42).

В рішенні господарського суду Вінницької області від 27.08.2012 р. назву відповідача"Овис" зазначено на російській мові.

Отже, в постанові зазначається правильне найменування відповідача - Приватне мале підприємство "Овіс".

Не погоджуючись з даним рішенням, Приватне підприємство "Восход - України" звернулося з апеляційною скаргою від 07.09.2012 р. та просило скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2012 р. і прийняти нове, яким первинний позов Приватного підприємства "Восход - України" задоволити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права. Суд дійшов до хибного висновку, що якщо обидві сторони договору не виконали в повному об'ємі своїх зобов'язань за договором, то відповідно, не існує грошового зобов'язання, а тому за відсутності суми боргу не може виникнути обов'язок зі сплати цієї суми. Суд спочатку підтверджує, що договір № 21/12 від 28.12.2005 р. припинив свою дію 31 квітня 2006 року. В іншому абзаці рішення господарський суд вже вказує на те, що судом встановлено чинність договору № 21/12 від 28.12.2005 р. Отже, відповідач користується перерахованими грошовими коштами позивача з 1 травня 2006 року і не збирається їх повертати. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Господарський суд не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи та дійшов до висновків, які не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач - Приватне мале підприємство "Овіс" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2012 р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Восход - України" - відхилити, посилаючись на те, що твердження позивача, що господарський суд порушив припис частини 1 статті 38 ГПК України та не витребував від сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору є хибним. Судом витребовувалася справа № 7/103-07, оскільки рішення в цій справі мало преюдиційний факт для розгляду даної справи. До розгляду даної справи у позивача було достатньо часу для надання суду документів і матеріалів, які на їх думку, мали вирішальне значення для вирішення спору. Жодних доказів для розгляду справи останній не надавав. ПМП "Овіс" не прострочило виконання зобов'язання, адже продукція, яку замовило ПП "Восход - України", виготовлена в обсязі авансових платежів, проте позивач всупереч своїм зобов'язанням відмовляється її приймати. Ці факти встановлені рішеннями господарського суду, Рівненським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України, які набрали чинності і підлягають виконанню на всій території України. В задоволенні позовних вимог про визнання договору неукладеним позивачу було відмовлено рішенням господарського суду Вінницької області від 20.02.2007 р. (справа № 6/75-07), яке залишено без змін апеляційною інстанцією. В задоволенні позовних вимог про розірвання договору № 21/12 від 28.12.2005 р. та стягненні 195 000,00 грн. позивачу було відмовлено (справа № 2/91/2011/5003) рішенням господарського суду Вінницької області, яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями. Вищий господарський суд України в справі № 2/91/2011/5003 в постанові від 14.02.2012 року погодився з рішеннями попередніх інстанцій та дійшов висновку, що суди всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованих висновків. При розгляді справи № 2/91/2011/5003 ВГСУ дійшов висновку, що оскільки позивач порушив умови договору і ним до 15.03.2006 р., та на день розгляду справи, не було проведено передоплати в повній сумі, то у ПМП "Овіс" не настав обов'язок виконувати роботи за договором. Позивач листом № 13 від 02.02.2012 р. погодився на отримання продукції згідно переліку, але не погодився на перерахування розрахованої решти авансу. Виготовлена для ПП "Восход - України" продукція находиться на складі ПМП "Овіс" тому її собівартість збільшила приріст ТМЦ на суму 77 671,25 грн., що збільшило податок на прибуток в розмірі 77 671,25 х 25 % (ставка податку на 2006р.) = 19 417,81 грн. , до валового доходу віднесено 162 500 грн. ( аванс без ПДВ) - 77 671,25 грн. (витрати на виготовлення продукції) = 84 828,75 грн. як чистий дохід, що збільшило податок на прибуток на суму 84 828,75 х 25 % = 21 207,18 грн. Тому, податок на прибуток по даному договору ПМП "Овіс" сплатило в сумі 19 417,81 + 21 207,18 = 40 624,99 грн . Відповідач вважає, що позивач вже компенсував собі кошти у розмірі 32 500 ( ПДВ) + 40625 грн. (податок на прибуток) = 73 125грн. Позивач не міг не знати, що податкові зобов'язання, які виникли в 2006 р., не підлягають коригуванню згідно Податкового кодексу України (1 095 днів з моменту виникнення податкових зобов'язань), але все ж таки знову звернувся до суду. До цього часу продукція, виготовлена для ПП "Восход - України" знаходиться на складі підприємства, хоча позивач "погодився" її забрати. Твердження позивача про порушення і неправильне застосування судом норм права при прийнятті рішення по справі № 2/36/2012/5003 не знаходять свого підтвердження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в листі від 12.10.2012 р. відповідач повідомив про неможливість явки в судове засідання представника у зв'язку із його перебуванням у відпустці.

Позивач у клопотанні від 16.10.2012 р. просив відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю прибуття представника в судове засідання. Однак, 17.10.2012 р. в судове засідання з'явився генеральний директор підприємства.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Заслухавши пояснення представника позивача (апелянта); розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2005 р. між Малим приватним підприємством "Овіс" (продавець) та Приватним підприємством "Восход - України" (покупець) було укладено договір № 21/12, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується розробити, встановити та передати у власність покупця автоматизовану систему управління млинзаводу потужністю 75-100 т/добу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору (а.с.6-9).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що сума даного договору встановлюється на підставі кошторису і складає 375 000 грн., у т.ч. ПДВ - 62500 грн.; ціна договору є динамічною; зміни в кошторисі допускаються тільки за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.1 договору початок виконання робіт - наступний день після перерахування авансу.

Пунктами 4.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 договору передбачено, що оплата проводиться у формі попередньої оплати (оплата авансом) на розрахунковий рахунок продавця у наступні строки: до 20 січня 2006 р. - 75 тис. грн. в т.ч. ПДВ 20% 12 500,00 грн., до 10 лютого 2006 р. - 120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20 000 грн., до 15 березня 2006 р. - 120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% 20 000 грн. Подальша оплата здійснюється на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт у відповідності з фактично виконаними роботами, передбаченими даним договором. Залишок суми - 60 000 грн. (у т.ч. ПДВ 20% 10 000 грн.) покупець сплачує продавцю після підписання кінцевого акту приймання - передачі (а.с.6).

Згідно пунктів 11.1, 11.2 даний договір діє з моменту підписання до 31.04.2006 року; всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки при умові їх письмового оформлення і підписання уповноваженими на це особами (а.с.8).

На виконання умов даного договору Приватне підприємство "Восход - України" (далі ПП "Восход - України") перерахувало Приватному малому підприємству "Овіс" (далі ПМП "Овіс") кошти в сумі 30 000,00 грн., 90 000,00 грн., 75 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками за 12.01.2006 р., 20.01.2006 р. та 20.02.2006 р. (а.с.10-12).

12.06.2012 р. ПП "Восход - України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 195 000 грн. (а.с.2-3).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже неодноразово звертався до господарського суду з позовами про стягнення даної суми (195 000 грн.). В 2007 році як помилково перерахованих та безпідставно набутих 195 000 грн., в 2011 році - про розірвання договору та стягнення авансу в сумі 195 000 грн..

Так, рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 р. у справі № 7/103-07 за позовом ПП "Восход - України" до МПП "Овис" про стягнення 195 000 грн. в позові було відмовлено (а.с.56-57).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ПП "Восход - України" - без задоволення (а.с.58-60).

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2008 р. постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. у справі № 7/103-07 залишено без змін, а касаційну скаргу ПП "Восход - України" - без задоволення (а.с.13-16).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 р. у справі № 7/103-07 за позовом ПП "Восход - України" до МПП "Овис" про стягнення 195 000,00 грн. як безпідставно набутих, у зв'язку з недосягненням сторонами договору № 21/12 від 28.12.2005 року згоди зі всіх істотних умов, що передбачено частиною1 статті 628 Цивільного кодексу України, частинами 3,4 статті 180, частиною 1 статті 15 Господарського кодексу України з посиланням, на частину 8 статті 181 ГК України та частину 1 статті 1212 ЦК України, було встановлено, що зобов'язання відповідача ґрунтуються на договорі № 21/12 від 28.12.2005 р., згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання розробити, встановити і передати у власність позивача автоматизовану систему управління мельзаводу, позивач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання сплатити аванс в загальній сумі 315 000 грн. в строк до 15.03.2006 р. та здійснив частковий авансовий платіж; дії сторін були спрямовані на виконання укладеного договору № 21/12 від 28.12.2005 р.; жодної із передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для стягнення з відповідача 195 000 грн. не встановлено (а.с.56-57).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 р. у справі № 2/91/2011/5003 за позовом ПП "Восход - України" до МПП "Овис" про розірвання договору № 21/12 від 28.12.2005 р. та стягнення 195 000 грн. в позові було відмовлено (а.с.51-52).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу ПП "Восход - України" - без задоволення (а.с.53-55).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 р. рішення господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. у справі № 2/91/2011/5003 залишено без змін, а касаційну скаргу ПП "Восход - України" - без задоволення (а.с.17-21).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2011 р. у справі № 2/91/2011/5003 було встановлено, що відповідно до пункту 11.1 договору № 21/12 від 28.12.2005 р. договір діє з моменту підписання до 31 квітня 2006 р., отже, на час подання позову до господарського суду між сторонами не існувало договору і тому немає підстав для задоволення позовної вимоги в частині його розірвання; виходячи з цього, немає також підстав для задоволення і інших вимог позивача, оскільки вони заявлені як наслідок задоволення вимоги про розірвання договору (а.с.52).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. у справі № 2/91/2011/5003 встановлено, що даний договір припинив свою дію 31 квітня 2006 року і розірванню не підлягає; оскільки позивачем порушено умови договору і до 15.03.2006 р. та на день розгляду справи, не проведено передоплати в повній сумі, у відповідача не настав обов'язок виконувати роботи за договором; отже, відповідач міг не виконувати ніяких робіт по договору, хоча як, вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав роботи на суму 103 431 грн., в т.ч. 17 238,50 грн. - ПДВ, сплатив 32 500 грн. податку на додану вартість з суми 195 000 грн. та 40 625 грн. - податку на прибуток; оскільки обома сторонами договору не виконано в повному об'ємі своїх обов'язків за договором, то відповідно, не існує грошового зобов'язання, а тому за відсутності суми боргу не може виникнути обов'язок зі сплати цієї суми (а.с.53-55)..

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як встановлено судами під час попередніх судових розглядів, кошти в сумі 195 000,00 грн. були перераховані позивачем відповідачеві на виконання зобов'язань за договором № 21/12 від 28.12.2005 року; вказані кошти були використані відповідачем на придбання матеріалів, виготовлення продукції та сплату податків, в той час як позивач порушив умови договору і не провів передоплати в повній сумі до вказаної дати.

Глава 83 ЦК України передбачає регулювання окремого виду недоговірного зобов'язання, що виникає внаслідок набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним.

Стаття 1212 ЦК дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення.

Застосування даної статті можливе у випадках відсутності будь-якого договору, у випадках повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В даному випадку сторони діяли в межах укладеного договору № 21/12 від 28.12.2005 року, виконували передбачені ним обов'язки і жодної з підстав, встановлених статтею 1212 ЦК України, судом не встановлено.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач діяв добросовісно та сумлінно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а отже, правомірно набув та розпорядився коштами в сумі 195 000,00 грн., а тому відсутні підстави для повернення вказаних коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Таким чином, позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом першої інстанції рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 27.08.2012 р. у справі № 2/36/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Восход - України" від 07.09.2012 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

Судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.