Постанова

від 26.12.2012 по справі 2/36/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа № 2/36/2012/5003 Доповідач -суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "Восход -України"

на рішення господарського суду Вінницької області

від 27.08.2012 року

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року

у справі № 2/36/2012/5003

господарського суду Вінницької області

за позовом Приватного підприємства "Восход -України"

до Приватного малого підприємства "Овіс"

про стягнення 195 000 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року Приватне підприємство "Восход - України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного малого підприємства "Овіс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 195 000 грн., 3 900 грн. судового збору та судових витрат.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.08.2012 року (суддя Мельник П.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року (судді: Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.), в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Восход-України" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.12.2005 року між Малим приватним підприємством "Овіс" (продавець) та Приватним підприємством "Восход - України" (покупець) укладено договір № 21/12, згідно якого продавець зобов'язується розробити, встановити та передати у власність покупця автоматизовану систему управління млинзаводу, потужністю 75-100 т/добу, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити її на умовах даного договору.

Сума договору встановлюється на підставі кошторису і складає 375 000 грн., у т.ч. ПДВ -62 500 грн.; ціна договору є динамічною; зміни в кошторисі допускаються тільки за згодою сторін (пункти 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору початок виконання робіт - наступний день після перерахування авансу.

Пунктами 4.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 договору передбачено, що оплата проводиться у формі попередньої оплати (оплата авансом) на розрахунковий рахунок продавця у наступні строки: до 20 січня 2006 р. - 75 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 12 500 грн., до 10 лютого 2006 р. - 120 000 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 20000 грн., до 15 березня 2006 р. - 120 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 20 000 грн. Подальша оплата здійснюється на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт відповідно до фактично виконаних робіт, передбачених договором. Залишок суми - 60 000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 10 000 грн., покупець сплачує продавцю після підписання кінцевого акту приймання - передачі.

Згідно пунктів 11.1, 11.2 договір діє з моменту підписання до 31.04.2006 року; всі зміни та доповнення до договору дійсні тільки при умові їх письмового оформлення і підписання уповноваженими на це особами.

На виконання умов даного договору Приватне підприємство "Восход - України" перерахувало Приватному малому підприємству "Овіс" кошти в сумі 30 000 грн., 90 000 грн., 75 000 грн., що підтверджується банківськими виписками за 12.01.2006 р., 20.01.2006 р. та 20.02.2006 р.

Позовні вимоги ПП "Восход - України" мотивовані обов"язком відповідача повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 195 000 грн. на підставі статті 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 р. у справі № 7/103-07, залишеним без змін постановами Житомирського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. та Вищого господарського суду України від 19.06.2008 р., відмовлено в задоволенні позову ПП "Восход - України" до МПП "Овіс" про стягнення 195 000 грн., як безпідставно набутих, оскільки зобов'язання сторін ґрунтуються на договорі № 21/12 від 28.12.2005 р. і підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, для стягнення з відповідача зазначеного розміру коштів відсутні.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.09.2007 р. у справі № 2/91/2011/5003, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 р. та Вищого господарського суду України від 14.02.2012 р., також відмовлено в задоволенні позову ПП "Восход - України" до МПП "Овіс" про розірвання договору № 21/12 від 28.12.2005 р. та стягнення 195 000 грн. на тій підставі, що згідно пункту 11.1 договору № 21/12 від 28.12.2005 р., строк його дії закінчився 31 квітня 2006 р., внаслідок чого на час подання позову між сторонами не існувало договірних відносин та, відповідно, підстав розірвання договору і стягнення заявленого розміру коштів.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, правильно спростував доводи позивача про безпідставність набуття відповідачем спірного розміру грошових коштів та вірно виходив з того, що останній добросовісно та сумлінно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, а отже, правомірно набув та розпорядився коштами в сумі 195 000 грн., внаслідок чого відсутні підстави для їх повернення на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України .

Главою 83 Цивільного кодексу України передбачено регулювання окремого виду недоговірного зобов'язання, що виникає внаслідок набуття або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх правових підстав. Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним.

Відповідно до статті 1212 цього ж Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначалось вище та встановлено судами попередніх інстанцій, кошти в сумі 195 000 грн., перераховані відповідачеві на виконання договору № 21/12 від 28.12.2005 року, використані останнім на придбання матеріалів, виготовлення продукції та сплату податків, а позивач, в свою чергу, не здійснив повного розміру передплати, передбаченої договором.

Таким чином, грунтується на вимогах закону висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 195 000 грн. грошових коштів, перерахованих останнім на виконання договору № 21/12 від 28.12.2005 року, що виключає можливість застосування до даних правовідносин вимог статті 1212 ЦК України

Відтак, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, а тому до уваги не беруться.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Восход-України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року у справі № 2/36/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко