Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2а-17439/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17439/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профі-центр" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 р. позов задоволено: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000662330 від 07.07.2011 визнано протиправним і скасовано повністю; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000672330 від 07.07.2011 з податку на додану вартість визнано протиправним і скасовано в частині 37350 грн. основного платежу, 9338 грн. штрафних санкцій.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виразив прохання скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що відповідачем з 14.04.2011 року по 31.05.2011 року була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 07.06.2011 року за № 160/23-35507082.

В ході перевірки відповідачем виявлено порушення підприємством, а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР.

За результатами перевірки, на підставі акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011 року за № 0000662330 суму 58 360,00 грн. (за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»), в. т.ч. за основним платежем - 46 688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 672,00 грн. та за № 0000672330 на суму 170 622,00 грн. (за платежем «податок на додану вартість») в т.ч. за основним платежем -136 497, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -34 125, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставність формування податкового кредиту відповідачем не доведено, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідач не довів, що відомості, закріплені в наданих позивачем первинних документах, якими зафіксовано здійснення господарських операцій з ТОВ «КБ Оксідон», не відповідають реальним взаємовідносинам сторін.

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням окружним судом свого рішення тим, що платники податків при формуванні показників податкової звітності повинні опиратися на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчислення податків та зборів, ведення яких передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним являється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; первинні документи мають силу лише при фактичному здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Укладений ж позивачем з ТОВ «КБ Оксідон»договір потягнув за собою зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тому підстави не брати до уваги наявні первинні документи - відсутні.

Разом з тим, висловлюючи свою іншу позицію та стверджуючи про нікчемність договорів, відповідач вказав на наявність постанови про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва стосовно посадових осіб контрагента позивача за договорами. Останнє, на переконання відповідача, дає підстави вважати, що спірні договори укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (є нікчемним), та стверджувати про відсутність у сторін волевиявлення на укладення спірного договору, складання і затвердження первинних документів. Оскільки ж, на переконання відповідача, договори нікчемні, а первинні документи складені з боку контрагента позивача сумнівною особою та є неналежними, то підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених контрагенту за названими вище договорами у позивача не було, рівно як і віднесення витрат за цим договором -до валових.

За даних обставин, при відсутності факту встановлення нереальності господарських операцій, на відповідача покладений обов'язок доведення наявність умислу в діях осіб уклавших правочини, змісту умислу, обставини виникнення умислу, тощо.

Останнє відповідачем не доведено, а судом не встановлено. Наявні ж матеріали справи вказують на те, що при укладений договір з ТОВ «КБ Оксідон»позивач мав всі документальні підтвердження правосуб'єктності контрагента, який відповідно до витягу з ЄДРПОУ був належним чином зареєстрований. Діюче ж законодавство не зобов'язує та не наділяє юридичних осіб правом перевірки на відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

По змісту ж п. 1.4 статті 1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування являються операції з поставки товарів та послуг, тобто будь -які операції за цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію; у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця складається податкова накладна у двох примірниках, яка видається поставляючим послуги (товар) платником податку отримувачу та є підставою для нарахування податкового кредиту; датою виникнення податкових зобов'язань з поставки вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого кошти від покупця зараховуються на банківський рахунок платника податків; не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними; сума податку, що підлягає сплаті визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що фактично відображені у акті відомості стосуються не позивача, а третіх осіб. Поряд з цим, на виконання вимог абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку податковою службою не зазначено жодних доказів, які підтверджують факт порушення податкового законодавства саме позивачем.

Апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджені обставини справи та вірно встановлені обставини по справі, а рішення прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 27.08.2012.