Ухвала

від 20.05.2013 по справі 2а-17439/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К/9991/53086/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012

у справі № 2а-17439/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Профі-Центр"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, задоволено позовні вимоги: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0000662330 та №0000672330.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, складено акт №160/23-304/35507082 від 07.06.2011, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій контрагента позивача. Вказане обумовлено, зокрема, поясненнями громадянки ОСОБА_1., яка повідомила про відсутність свого відношення до ТОВ «КБ Оксідон», та інформації ГВПМ ДПІ у Деснянському районі міста Києва про порушення 23.03.2011 кримінальної справи № 53-3773 за ознаками злочину, передбаченого ч.2. чт.205 КК України, за фактом створення невстановленими особами ТОВ «КБ Оксідон».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.07.2011 № 0000662330 на суму 58 360,00 грн. (за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»), в. т.ч. за основним платежем - 46 688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 672,00 грн. та за № 0000672330 на суму 170 622,00 грн. (за платежем «податок на додану вартість»), в т.ч. за основним платежем -136 497,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 125,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 07.07.2011, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що 27.10.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ «КБ Оксідон» (виконавець) було укладено ряд договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КБ Оксідон» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: акти прийому-передачі послуг; підписані виконавцем письмові висновки та аналізи згідно предмету інформаційно-консультаційних послуг; платіжні доручення і податкові накладні. Також, наявні копії реєстраційних документів виконавця, отримані під час встановлення господарських відносин, в тому числі свідоцтво платника ПДВ.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «КБ Оксідон», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Крім того, як було вірно встановлено судами, відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацію, адже не віднесені до такої законом (статтями 72, 83 ПКУ), зокрема, відомості надані ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва та пояснення громадянки ОСОБА_1.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль