Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а-1670/5015/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5015/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Карнарука А.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" (далі - ТОВ "Полтавметпром", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2012 року № 0000822312.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає помилковими та безпідставними висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 Вказував, що правомірність формування податкового кредиту від даних контрагентів підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у його господарській діяльності, на підставі чого просив визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. В письмових запереченнях відповідач вказував на правомірність висновків акту перевірки та обґрунтовував правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення посиланням на несплату контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Полтавметпром» (ідентифікаційний код 30668320) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.12.1999 року та взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві.

ТОВ «Полтавметпром» є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.01.2000 року № 23931788.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля відходами та брухтом.

Позивач має ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ № 345548 на вид господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту кольорових металів, із строком дії з 14.09.2007 року по 14.09.2012 року, та ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ № 345566 на вид господарської діяльності - заготівля, переробка металобрухту чорних металів, із строком дії з 15.09.2007 року по 15.09.2012 року.

У період з 22.06.2012 року по 02.07.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полтавметпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2012 року № 1822/22-1/30668320, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ в сумі 240 758 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 15 548 грн., за жовтень 2010 року - 33 900 грн., за листопад 2010 року - 191 310 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 року № 0000822312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 300 947 грн. 50 коп., у т.ч. 240 758 грн. -за основним платежем, 60 189 грн. 50 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкових ревізорів-інспекторів щодо завищення позивачем податкового кредиту за вересень - листопад 2010 року на загальну суму 240 758 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 з придбання виробів з металу, які не мали реального товарного характеру.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у вересні-листопаді 2010 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 щодо придбання виробів з металу.

На підтвердження фактичного виконання умов досягнутих домовленостей позивачем надано суду наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладі, акти визначення характеристик обробленого брухту, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний у ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 товар позивачем надано копії банківських виписок.

Зазначені первинні бухгалтерські документи надавались позивачем для перевірки, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Зберігання придбаного у ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 товару здійснювалось в орендованому складському приміщенні згідно договору оренди нежитлового приміщення від 07.04.2010 року №07/04/2010, укладеного позивачем із ТОВ «ПД «Паллада»на строк до 31.12.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як встановлено в ході судового розгляду, придбані вироби з металу після обробки оприбутковувались на склад, що підтверджується актами визначення характеристик обробленого брухту.

В подальшому алюмінієвий та мідний брухт, отриманий після обробки придбаних у ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 виробів з металу, реалізовано позивачем ВАТ «Автрамат»», ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів», що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів, накладних, товарно - транспортних накладних, актів приймання брухту та відходів кольорових металів тощо.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд враховує, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, то формування позивачем податкового кредиту від вказаних контрагентів є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення контрагентами ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 постачальниками - ТОВ "Скай групп ЛТД", ПП "Агропрайд", ПП "Агробудснаб-2"своїх податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ «Полтавметпром» по контрагентах ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, суд оцінює критично, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобов'язань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 20.07.2012 року № 0000822312.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 20.07.2012 року № 0000822312.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" (ідентифікаційний код 30668320) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко