Ухвала

від 24.10.2012 по справі 2а-1670/5015/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/5015/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-1670/5015/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

27 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавметпром" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 20.07.2012 року № 0000822312.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28.08.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що позивачем допущено завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 22.06.2012 року по 02.07.2012 року фахівцями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Полтавметпром" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2012 року № 1822/22-1/30668320, у якому відображено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ в сумі 240758 грн., в т.ч. за вересень 2010 року на суму 15548 грн., за жовтень 2010 року - 33900 грн., за листопад 2010 року - 191310 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2012 року № 0000822312, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 300947,5 грн., з яких 240758 грн. - за основним платежем, 60189,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

Із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за вересень - листопад 2010 року на загальну суму 240758 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 з придбання виробів з металу, які не мали реального товарного характеру.

Судовим розглядом встановлено, що у вересні-листопаді 2010 року позивач мав фінансово-господарські відносини із ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 щодо придбання виробів з металу.

У підтвердження реальності укладених із зазначеними контрагентами угод надані первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладі, акти визначення характеристик обробленого брухту, що наявні у матеріалах справи.

Фактична оплата за придбаний у ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 товар підтверджена рядом банківських виписок.

Вказані первинні бухгалтерські документи надавались позивачем при проведенні перевірки, порушень при їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що зберігання придбаного у ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 товару здійснювалось в орендованому складському приміщенні згідно договору оренди нежитлового приміщення від 07.04.2010 року № 07/04/2010, укладеного позивачем із ТОВ "ПД "Паллада" на строк до 31.12.2012 року.

Придбані вироби з металу після обробки оприбутковувались на склад, що підтверджується актами визначення характеристик обробленого брухту.

В подальшому алюмінієвий та мідний брухт, отриманий після обробки придбаних у ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 виробів з металу, реалізовано позивачем ВАТ "Автрамат"", ТОВ "Мотордеталь-Конотоп", ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів", що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання брухту та відходів кольорових металів тощо.

Слід вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підставі викладеного, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що господарські операції здійснені між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, позивачем здійснено формування сум податкового кредиту на підставі виписаних ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення контрагентами позивача податкових зобов'язань як на підставу визнання неправомірним формування податкового кредиту ТОВ "Полтавметпром" по взаємовіжносинах з ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, платник податків не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання податкових зобов'язань іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 20.07.2012 року № 0000822312 прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2012р. по справі № 2а-1670/5015/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.