Постанова

від 28.08.2012 по справі 5023/1517/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2012 р. Справа № 5023/1517/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В., суддя Шевель О. В.,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача -Яковлев Є.В., дов.№ 218-138 від 21.12.2011р.,

відповідача -Логвін В.А. -директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2220Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 12.06.12 у справі № 5023/1517/12

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків

до Приватного науково-виробничого підприємства "Мікрон", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 р. Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Приватного науково-виробничого підприємства "Мікрон", кошти у розмірі 14 700 грн. сплачені на виконання умов договору, які підлягають поверненню позивачу та пеню в розмірі 3204,60 грн.. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 червня 2012 року у справі № 5023/1517/12 (суддя Пономаренко Т.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12 червня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги апеляційної скарги Державне підприємство завод "Електроважмаш" мотивує тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Зокрема, посилається на те, що твердження суду відносно того, що перший етап складається тільки з розробки конструкторської документації є помилковим, оскільки другий етап передбачає атестацію, поставку та впровадження вже готового винаходу, тобто остаточне виконання першого етапу включає в себе тестування вже готового приладу. Матеріали справи містять докази того, що відповідач не виконав перший етап робіт за договором, у зв'язку з чим у ДП завод "Електроважмаш" відсутні підстави для сплати останньому 2 450,00 грн. в якості оплати робіт за виконання першого етапу. При цьому відповідачем не надано обґрунтованих пояснень з приводу підстав непроведення тестування профілоадаптера в заводських умовах, заяв про готовність здійснення таких випробувань ДП завод "Електроважмаш" не отримував. На даний момент термін дії договору закінчився, а роботи не виконані, що дає ДП завод "Електроважмаш" законні підстави вимагати від ПНВП "Мікрон" повернення суми передоплати за договором та сплати штрафних санкцій, передбачених договором.

Приватне науково-виробниче підприємство "Мікрон" у відзиві, додаткових поясненнях, а також його повноважний представник у судовому засіданні, проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення вважає таким, що прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи та за відповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, а також відповідним ним спірним правовідносинам і наявним матеріалам справи. Відповідач, зокрема стверджує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ПНВП "Мікрон" виконало 100% робіт по 1-му етапу договору № 11/2010 від 11.03.2010р. фактично за свій рахунок, оскільки позивачем була здійснена несвоєчасна передплата, обумовлена умовами договору. Відповідне також підтверджується звітом та актом № 01 здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.08.2011р., зауважень та претензій з боку ДП завод "Електроважмаш" не було, про що свідчить, у тому числі, підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків №2 від 07.02.2012р.

Зустрічна позовна заява відповідача була повернута ухвалами суду першої інстанції від 28.04.2012 р. та від 22.05.2012р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві та додаткових поясненнях доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, 11.03.2010р. між ДП завод "Електроважмаш" (замовник) та ПНВП "Мікрон" (виконавець) був укладений договір № 11/2010 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався розробити та передати позивачу науково-технічну продукцію з характеристиками, в кількості та асортименті, передбаченими в Технічному завданні від 18.02.2010р. та додатку №1 до договору, а позивач зобов'язався оплатити та прийняти поставлений товар, відповідно до календарного плану у додатку №2.

Відповідно до п. 2.3 договору, оплата проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця поетапно, впродовж одного тижня після затвердження актів приймання-передачі, за календарним планом у додатку №2, з передоплатою 30% від повного кошторису вартості науково-технічної продукції не пізніше одного місяця з дати підписання договору. Можлива 100% передоплата не пізніше двох місяців з дати підписання договору.

У пункті 3.1 договору передбачений строк передачі науково-технічної продукції за даним договором - через дванадцять місяців після передоплати.

Згідно з п.4.2 договору, у разі невиконання або неналежного виконання в строк виконавцем договірних зобов'язань, зазначених у п.3.1, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % отриманої по п.2.3 суми за кожен день затримки згідно зі ст. 231 ГК України.

Пунктом 6.3 договору встановлено порядок внесення будь-яких змін та доповнень до цього договору, які мають силу після їх оформлення у вигляді додаткової угоди, підписаної обома сторонами, яке є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 7.1. договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.20121 року.

Додатком № 2 до зазначеного договору затверджено календарний план, яким передбачено 2 етапи виконання умов договору, а саме:

1 етап - розробка та поставка функціональних, принципових схем профілоадаптера АЦП для ІВМ РС/АТ - сумісних комп'ютерів та конструкторської документації нової модифікації п'єзодатчика, а також технічного опису та інструкції по експлуатації модернізованого портативного профілометра "Профіль-03М" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-03М/04"; тестування профілоадаптера в заводських умовах; подача в Укрпатент заявки про видачу патенту на винахід: "Датчик для вимірювання мікрогеометрії поверхні", строк виконання 1 етапу - 6 місяців, вартість 1 етапу - 17 150,00 грн.;

2 етап - атестація, поставка та введення в експлуатацію модернізованого портативного профілометра "Профіль-03М" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-03М/04", згідно додатку 1; строк виконання 2 етапу - 12 місяців, вартість 2 етапу - 17 150,00 грн.; передоплата - 14 700,00 грн.; загальна сума договору складає 49 000,00 грн. (п.2.2 договору).

Відносини, що виникли між учасниками договору це відносини у процесі здійснення інноваційної діяльності, правове регулювання якої унормовано главою 34 Господарського кодексу України.

В силу ст. 325 Господарського кодексу України інноваційна діяльність у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій. ( ст.327 ГК України ) та здійснюється, зокрема, за такими напрямками, як розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології.

Укладений між сторонами справи договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить не лише зобов'язання з передачі ( поставки ) науково-технічної продукції, але виконання робіт по її створенню.

Відповідно до ч. 1 статті 331 Господарського кодексу України, за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона ( виконавець ) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони ( замовника ) науково - дослідні та дослідно - конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи ( продукцію) і оплатити їх.

Виконавець (відповідач) відповідно до умов договору зобов'язується розробити та передати позивачу науково -технічну продукцію з характеристиками, в кількості та асортименті передбаченому у Технічному завданні від 18.02.2010 р. та додатку № 1 до договору, а замовник (позивач ) зобов'язується оплатити та прийняти поставлений товар, відповідно до календарного плану у Додатку №2 до договору. Вказане Технічне завдання передбачає проведення модернізації заводського профілометра "Профіль -03" і впровадження його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-03М/04" для підприємства .

Отже предметом договору на передачу науково-технічної продукції, відповідно до ч. 2 вказаної статті Господарського кодексу України є модифікована науково-технічна продукція. До того ж у разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт , згідно ч.5 ст. 331 ГК України, договір укладається на її передачу включаючи надання послуг на її упровадження та освоєння.

Відповідно до статті 332 Господарського кодексу України відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються цим Кодексом та іншими законодавчими актами . До вказаних відносин у частині , не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, в силу ст. 892 ЦК України за договором підряду на виконання науково-дослідницьких або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до ст.894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Статтею 854 ЦК України встановлено порядок оплати роботи, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На виконання п.2.3 умов договору, 18.08.2010р. позивачем була здійснена передоплата у розмірі 30% від повної вартості науково-технічної продукції у сумі 14 700,00 грн., доказом чого є платіжне доручення №2871 від 18.08.2010р.

Предметом спору у даній справі є виконання сторонами зобов'язань за договором. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей , передбачених ГК України, що визначено ст.. 175 ГК України.

Суд першої інстанції, визнавши факт виконання відповідачем 100% робіт по 1-му етапу договору № 11/2010 від 11.03.2010р., вимоги позивача про повернення йому відповідачем передплати у сумі 14 700,00 грн. оскаржуваним рішенням залишив без задоволення, посилаючись на ст.. 901, 903 Цивільного кодексу України та ст.ст.174,179,193 Господарського кодексу України .

Проте, колегія суддів відзначає, що рішення місцевого господарського суду не може вважатись таким, що ґрунтується на вимогах закону, оскільки обставини, що мають значення для справи, та які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, зважаючи на таке.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме - майново-господарських зобов'язань.

Так, ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу - передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання , згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідачем у встановлений договором строк перший етап виконано не було, а лише було надіслано лист про неможливість виконання першого етапу договору у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України та прийняттям участі відповідача у Міжнародному конкурсі «Харківські ініціативи»та у Сьомій Рамковій Програмі Європейського Союзу, а також листи з пропозицією укласти додаткову угоду до договору щодо змін умов договору стосовно строків його виконання та ціни договору ( від 27.04.2011р., 14.12.2011р. 05.03. 2012р. ). При цьому відповідач погодив з позивачем подальший порядок та терміни виконання договору до 18.08.2011р., що підтверджується листом відповідача від 05.05.2011р.( вих. №08/2011р., а.с.119, т.1) у відповідь на лист позивача від 11.05.2011р., в якому позивач категорично не погодився з пропозицією позивача та вимагав дотримання умов діючого договору.

16.08.2011р. відповідачем, на виконання першого етапу договору, було надано ДП завод "Електроважмаш" лист №11/2011 з додатком: звіт по першому етапу договору від 11.03.2010р, акт здачі-приймання робіт по договору, акт здачі-приймання робіт по додатковій угоді про зміни умов виконання договору, додаткову угоду про зміни умов виконання договору.

Проте, відповідно до додатку №2 до договору відповідач на виконання першого етапу повинен був провести:

- розробку та поставку функціональних, принципових схем профілоадаптера АЦП для ІВМ РС/АТ-сумісних комп'ютерів та конструкторської модифікації п'єзодатчика, а також технічного опису та інструкції по експлуатації модернізованого портативного профілометра "Профіль-ОЗМ" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-ОЗМ/04";

- тестування профілоадаптера в заводських умовах;

- подачу в Укрпатент заявки про видачу патенту на виріб: "Датчик для

вимірювання мікрогеометрії поверхні".

Другий етап передбачає атестацію, поставку та упровадження модернізованого портативного профілометра "Профіль-ОЗМ" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-ОЗМ/04".

Таким чином, висновки суду відносно того, що перший етап складається тільки з розробки конструкторської документації є помилковим, оскільки другий етап передбачає атестацію, поставку та впровадження вже готового винаходу, тобто остаточне виконання першого етапу включає в себе також тестування профілоадаптера в заводських умовах та подачу в Укрпатент заявки про видачу патенту на винахід: "Датчик для вимірювання мікрогеометрії поверхні",

Всупереч вимогам зазначеним в додатку №2 до договору сторонами не було проведено тестування приладу в заводських умовах та подачу в Укрпатент заявки про видачу патенту на винахід, оскільки таких доказів відповідач в обгрунтування своєї позиції не надав. Також не вбачається з наданих відповідачем документів і виконання першого пункту додатку №2 щодо проведення ним розробки та поставки функціональних, принципових схем профілоадаптера АЦП для ІВМ РС/АТ-сумісних комп'ютерів та конструкторської модифікації п'єзодатчика та інше.

Отже зі сторони відповідача не вчинялося дій спрямованих на проведення тестування

Тому, у зв'язку з не виконанням ПНВП "Мікрон" етапу №1 договору у ДП завод "Електроважмаш" були відсутні жодні підстави для підписання акту виконаних робіт по першому етапу, і як наслідок, не було підстав для здійснення доплати за результатами виконання першого етапу у сумі 2 450,00 грн., оскільки його не було виконано підрядником.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першої статті 188 ГК України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу ч.1, 3 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 24.11.2011р. №01-06/1642/2011 зазначено, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору

Права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, з цих підстав договір може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) роз'яснено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно- правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, сам факт звернення особи до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості вже є вимогою про оплату боргу. Таку правову позицію підтримує Верховний Суд України в Постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Тому, при зверненні з позовною заявою до господарського суду Харківської області, ДП завод "Електроважмаш" повідомив відповідача про втрату інтересу до виконання відповідачем зобов'язань за договором та вимагав у нього повернення перерахованої суми передплати у розмірі 14 700,00 грн., а також у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань на підставі п.4.2. договору та ст..231 ГК України просив стягнути пеню у розмірі 3 189,90 грн.

З аналізу матеріалів справи та вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав перший етап робіт за договором, у зв'язку з чим у ДП завод "Електроважмаш" відсутні підстави для сплати останньому 2 450,00 грн. в якості оплати робіт за виконання першого етапу. При цьому відповідачем не надано обґрунтованих доказів вчинення зі сторони відповідача дій спрямованих на проведення тестування, передачі профілоадаптера та обладнання за переліком, що вносилися на завод, для тестування в умовах виробництва, розробленої відповідачем науково - технічної продукції разом зі звітом та доказів з приводу підстав непроведення тестування профілоадаптера в заводських умовах, а також заяв про готовність здійснення таких випробувань відповідач на адресу ДП завод "Електроважмаш" не направляв.

Стосовно тверджень відповідача про прийняття позивачем повністю продукції з посиланням на те, що цей факт засвідчує підпис головного метролога заводу Сича Б.П. на Акті №1 від 15.08.2011р. здачі -приймання цієї продукції, колегія суддів вважає що порядок розгляду та приймання робіт передбачені п.7 Технічного завдання на проведення модернізації заводського профілометра згідно якого за 20 днів до закінчення роботи по календарному плану розроблені та модернізовані технічні засоби підлягають протягом 2-х тижнів експериментальній перевірці в умовах Замовника. За результатами перевірки комісією складаються акти здачі -приймання та упровадження. А наявна в матеріалах справи копія вказаного акту не підписана керівником відповідача або уповноваженою на це особо. Посадова інструкція головного метролога ДП заводу повноважень на підписання такого акту не передбачає.

На час звернення ДП завод "Електроважмаш" з позовом термін дії договору закінчився, проте роботи підрядником не виконані.

В силу норми ст.. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом також правом покупця на односторонню відмову від зобов'язань, договір вважається розірваним з часу отримання стороною повідомлення від другої сторони про втрату інтересу до договору..

За таких обставин, враховуючи положення наведених норм, договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 11/2010 від 11.03.2010р. є розірваним внаслідок односторонньої відмови позивача, що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо його розірвання, та про виникнення у відповідача з 19.08.2011р. зобов'язання щодо повернення отриманих від позивача грошових коштів в якості передплати за договором, тобто грошового зобов'язання у розмірі 14 700,00 грн.

Втім колегія суддів не може погодитися з доводами позивача, що данні кошти є збиткам, оскільки зазначені кошти є сумою попередньої оплати за договором згідно п.2.3 договору.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

На підставі статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких передбачено законом або визначається в договорі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3.1. договору строк передачі відповідачем позивачеві науково-технічної документації мав відбутися через 12 місяців після передоплати( т.т. 18.08.2011р.).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання в строк відповідачем договірних зобов'язань, вказаних у п.3.1. договору, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % від отриманої за п. 2.3. суми за кожний день прострочення згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте перевіркою розрахунку суми пені, здійсненого позивачем, встановлено, що сума боргу станом на 23.03.2012 р. (станом на час звернення з позовом) не відповідає нормам чинного законодавства. Оскільки законодавцем цей строк обмежено у шість місяців. Тому період, за який має бути нарахована пеня визначається з 19.08.2011р. по 19.02.2012р., тобто -за 183 дні і складає 2690,10 грн..

Таким чином, обставини, що є істотними для правильного вирішення спору, господарським судом не з'ясовано, у зв'язку з чим його висновок про відмову у задоволенні позовних вимог є безпідставним.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає з вищезазначених підстав.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 36, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.12 у справі № 5023/1517/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Мікрон" (61136, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 54А, кв.113, код ОКПО 14106015 рахунок 260052339 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121 рахунок 26002200400001 ПАТ "ВіЕйБі Банк" МФО 380537) 14700грн., 2690 грн. пені, 1564,53 грн. та 782,26 грн. судового збору за подання позову та апеляційної скарги відповідно.

В частині стягнення 499,90 грн. пені в позові відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 23 серпня 2012 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.