Постанова

від 07.12.2012 по справі 5023/1517/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2012 р. Справа № 5023/1517/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. суддів :Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Мікрон" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 р. у справі№ 5023/1517/12 господарського суду Харківської області за позовом ДП завод "Електроважмаш" (надалі -Завод) доПриватного науково-виробничого підприємства "Мікрон" (надалі -Підприємство) простягнення 17 889,90 грн. за участю представників: від позивача - Яковлев Є.В. від відповідача - Логвін В.А.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року Завод звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства та просив суд стягнути з останнього 14 700 грн. основного боргу та 3 189,90 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. (суддя Пономаренко Т.О.) в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. (головуючий суддя: Слободін М.М., судді: Гончар Т.В., Шевель О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012 р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову частково; стягнуто з Підприємства на користь Заводу 14 700 грн. основного боргу, 2 690 грн. пені, в частині стягнення 499,90 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.03.2010 р. між Заводом (замовник) та Підприємством (виконавець) укладено договір № 11/2010 (надалі -договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався розробити та передати позивачу науково-технічну продукцію з характеристиками, в кількості та асортименті, передбаченими в Технічному завданні від 18.02.2010 р. та додатку № 1 до Договору, а позивач зобов'язався оплатити та прийняти поставлений товар, відповідно до календарного плану у додатку № 2.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця поетапно, впродовж одного тижня після затвердження актів приймання-передачі, за календарним планом у додатку № 2, з передоплатою 30 % від повного кошторису вартості науково-технічної продукції не пізніше одного місяця з дати підписання договору. Можлива 100 % передоплата не пізніше двох місяців з дати підписання договору.

У пункті 3.1. Договору передбачений строк передачі науково-технічної продукції за даним договором -через дванадцять місяців після передоплати.

Згідно з п. 4.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання в строк виконавцем договірних зобов'язань, зазначених у п. 3.1., з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % отриманої по п. 2.3. суми за кожен день затримки згідно зі ст. 231 ГК України.

Пунктом 6.3. Договору встановлено порядок внесення будь-яких змін та доповнень до цього договору, які мають силу після їх оформлення у вигляді додаткової угоди, підписаної обома сторонами, яке є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 7.1. договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2011 року.

Додатком № 2 до зазначеного договору затверджено календарний план, яким передбачено 2 етапи виконання умов договору, а саме:

1 етап -розробка та поставка функціональних, принципових схем профілоадаптера АЦП для ІВМ РС/АТ -сумісних комп'ютерів та конструкторської документації нової модифікації п'єзодатчика, а також технічного опису та інструкції по експлуатації модернізованого портативного профілометра "Профіль-03М" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-03М/04"; тестування профілоадаптера в заводських умовах; подача в Укрпатент заявки про видачу патенту на винахід: "Датчик для вимірювання мікрогеометрії поверхні", строк виконання 1 етапу -6 місяців, вартість 1 етапу -17 150 грн.;

2 етап -атестація, поставка та введення в експлуатацію модернізованого портативного профілометра "Профіль-03М" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-03М/04", згідно додатку 1; строк виконання 2 етапу -12 місяців, вартість 2 етапу -17 150 грн.; передоплата -14 700 грн.; загальна сума договору складає 49 000 грн. (п.2.2. Договору).

Відносини, що виникли між учасниками договору це відносини у процесі здійснення інноваційної діяльності, правове регулювання якої унормовано главою 34 ГК України.

В силу ст. 325 ГК України інноваційна діяльність у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у стані продуктивних сил і прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій. (ст. 327 ГК України) та здійснюється, зокрема, за такими напрямками, як розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології.

Укладений між сторонами справи договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить не лише зобов'язання з передачі (поставки) науково-технічної продукції, але виконання робіт по її створенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Виконавець (відповідач) відповідно до умов Договору зобов'язується розробити та передати позивачу науково-технічну продукцію з характеристиками, в кількості та асортименті передбаченому у Технічному завданні від 18.02.2010 р. та додатку № 1 до Договору, а замовник (позивач) зобов'язується оплатити та прийняти поставлений товар, відповідно до календарного плану у Додатку № 2 до Договору. Вказане Технічне завдання передбачає проведення модернізації заводського профілометра "Профіль-03" і впровадження його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-03М/04" для підприємства.

Отже предметом договору на передачу науково-технічної продукції, відповідно до ч. 2 вказаної статті ГК України є модифікована науково-технічна продукція. До того ж у разі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, згідно ч. 5 ст. 331 ГК України, договір укладається на її передачу включаючи надання послуг на її упровадження та освоєння.

Відповідно до статті 332 ГК України відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. До вказаних відносин у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, в силу ст. 892 ЦК України за договором підряду на виконання науково-дослідницьких або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до ст. 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Статтею 854 ЦК України встановлено порядок оплати роботи, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору 18.08.2010 р. позивачем була здійснена передоплата у розмірі 30 % від повної вартості науково-технічної продукції у сумі 14 700 грн., доказом чого є платіжне доручення № 2871 від 18.08.2010 р.

Суд першої інстанції, визнавши факт виконання відповідачем 100 % робіт по 1-му етапу договору № 11/2010 від 11.03.2010 р., вимоги позивача про повернення йому відповідачем передплати у сумі 14 700 грн. оскаржуваним рішенням залишив без задоволення, посилаючись на ст.ст. 901, 903 ЦК України та ст.ст. 174, 179, 193 ГК України.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду правомірно відзначила, що рішення місцевого господарського суду не може вважатись таким, що ґрунтується на вимогах закону, оскільки обставини, що мають значення для справи, та які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, зважаючи на таке.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, -це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у встановлений договором строк перший етап виконано не було, а лише було надіслано лист про неможливість виконання першого етапу договору у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України та прийняттям участі відповідача у Міжнародному конкурсі "Харківські ініціативи" та у Сьомій Рамковій Програмі Європейського Союзу, а також листи з пропозицією укласти додаткову угоду до договору щодо змін умов договору стосовно строків його виконання та ціни договору (від 27.04.2011 р., 14.12.2011 р., 05.03.2012 р.).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач погодив з позивачем подальший порядок та терміни виконання договору до 18.08.2011 р., що підтверджується відповідним листом відповідача від 05.06.2011 р. у відповідь на лист позивача від 11.05.2011 р., в якому позивач категорично не погодився з пропозицією позивача та вимагав дотримання умов діючого договору.

16.08.2011 р. відповідачем, на виконання першого етапу договору, було надано Заводу лист № 11/2011 з додатком: звіт по першому етапу договору від 11.03.2010 р., акт здачі-приймання робіт за Договором, акт здачі-приймання робіт за додатковою угодою про зміни умов виконання договору, додаткову угоду про зміни умов виконання договору.

Проте, відповідно до додатку № 2 до Договору відповідач на виконання першого етапу повинен був провести:

- розробку та поставку функціональних, принципових схем профілоадаптера АЦП для ІВМ РС/АТ-сумісних комп'ютерів та конструкторської модифікації п'єзодатчика, а також технічного опису та інструкції по експлуатації модернізованого портативного профілометра "Профіль-ОЗМ" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-ОЗМ/04";

- тестування профілоадаптера в заводських умовах;

- подачу в Укрпатент заявки про видачу патенту на виріб: "Датчик для

вимірювання мікрогеометрії поверхні".

Другий етап передбачає атестацію, поставку та упровадження модернізованого портативного профілометра "Профіль-ОЗМ" та його комп'ютеризованої модифікації "Профіль-ОЗМ/04".

Таким чином, висновки місцевого господарського суду відносно того, що перший етап складається тільки з розробки конструкторської документації є помилковим, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки другий етап передбачає атестацію, поставку та впровадження вже готового винаходу, тобто остаточне виконання першого етапу включає в себе також тестування профілоадаптера в заводських умовах та подачу в Укрпатент заявки про видачу патенту на винахід: "Датчик для вимірювання мікрогеометрії поверхні",

Всупереч вимогам зазначеним в додатку № 2 до Договору сторонами не було проведено тестування приладу в заводських умовах та подачу в Укрпатент заявки про видачу патенту на винахід, оскільки таких доказів відповідач в обґрунтування своєї позиції не надав. Також не вбачається з наданих відповідачем документів і виконання першого пункту додатку № 2 щодо проведення ним розробки та поставки функціональних, принципових схем профілоадаптера АЦП для ІВМ РС/АТ-сумісних комп'ютерів та конструкторської модифікації п'єзодатчика та інше.

Отже, зі сторони відповідача не вчинялося дій спрямованих на проведення тестування. Тому, у зв'язку з невиконанням Підприємством етапу № 1 Договору у Заводу були відсутні будь-які підстави для підписання акту виконаних робіт по першому етапу, і як наслідок, не було підстав для здійснення доплати за результатами виконання першого етапу у сумі 2 450 грн., оскільки його не було виконано підрядником.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першої статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В силу ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, передбачене статтею 188 ГК України надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору

Права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

В силу норми ст. 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом також правом покупця на односторонню відмову від зобов'язань, договір вважається розірваним з часу отримання стороною повідомлення від другої сторони про втрату інтересу до договору.

За таких обставин, враховуючи положення наведених норм, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 11/2010 від 11.03.2010 р. є розірваним внаслідок односторонньої відмови позивача, що свідчить про відсутність спору між сторонами щодо його розірвання, та про виникнення у відповідача з 19.08.2011 р. зобов'язання щодо повернення отриманих від позивача грошових коштів в якості передплати за договором, тобто грошового зобов'язання у розмірі 14 700 грн.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

На підставі ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких передбачено законом або визначається в договорі.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання в строк відповідачем договірних зобов'язань, вказаних у п.3.1. договору, з нього стягується пеня у розмірі 0,1 % від отриманої за п. 2.3. суми за кожний день прострочення згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний господарським судом підставно задоволені позовні вимоги в частині стягнення пені тільки в сумі 2690,10 грн., враховуючи те, що позивачем невірно визначений період, за який має бути нарахована пеня.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 111 7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Мікрон" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 р. у справі № 5023/1517/12 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Татьков

С у д д і Г. Прокопанич

О. Хрипун