Постанова

від 27.07.2012 по справі 2а-3798/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-3798/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  27 липня 2012 року                      № 2а-3798/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Григоровича П.О.,  розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпро" до  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Адпро»(надалі –позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (надалі–відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012р. №0000132303.   Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2012 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-3798/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 14 травня 2012 року, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів. В судовому засіданні 09.07.2012 суд за власною ініціативою протокольно ухвалив замінити неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її реорганізацією шляхом перетворення. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного не заперечували. Під час розгляду справи представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення Позивачем п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (надалі –Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень ТОВ «Адпро»вищевказаних положень Кодексу при формуванні податкового кредиту базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Закону, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просив суд скасувати спірні податкові повідомлення –рішення. Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Адпро»з огляду на те, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з  ТОВ «Тисс - Студія»(надалі –Контрагент), яке, на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А отже, на думку контролюючого органу, угода, укладена між Позивачем та його контрагентом є нікчемною та такою, що не мала на меті настання реальних наслідків, а Позивач, в свою чергу, позбавлений права на формування податкового кредиту. Враховуючи подане позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, справа розглянута в письмовому провадження з огляду на положення ч.6 ст.128 КАС України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Підставою для донарахувань ТОВ «Адпро»податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали матеріали невиїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Тисс-Студія»(код ЄДРПОУ 35208473), за результатами якої Відповідачем складено Акт перевірки від 08.02.2012р. № 360/23-322-34291340. Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою встановлено, що Позивачем порушено п.п.198.1,198.2 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 на загальну суму 260 299,00 грн. За наслідками зазначеного Акту перевірки, Відповідачем 24.02.2012 винесено спірне податкове повідомлення –рішення  №0000132303, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 260 300,00 грн., з яких 260 299,00 грн. –за основним платежу та 1,00 грн. за штрафною (фінансовою) санкцією. Правова позиція Відповідача ґрунтується на тому, що в ході проведення перевірки Позивача, згідно довідки від 20.01.12 №151/23-621/15208473 «Про результати   зустрічної звірки   ТОВ «Тисс-Студія»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АДПРО»(код ЄДРПОУ 34291340), їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 р. встановлено, що Актом невиїзної документальної позапланової перевірки від 27.12.2011р. №27/23-37433290 Рокитнянської МДПІ по ТОВ «Молл Сервіс»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг) за червень-листопад 2011 року. Крім того, податковий орган посилається на матеріали зустрічної звірки ТОВ «Тисс-Студія», за якими документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Адпро»(код ЄДРПОУ 34291340), а також не підтверджено їх вид, обсяг та розрахунки. Згідно інформації бази даних «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», між ТОВ «АДПРО» та ТОВ «Тисс-Студія» за червень 2011 року виникла розбіжність в сумі ПДВ 260 299 грн. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході контрольного заходу, відповідач зазначає про відсутність у ТОВ «Тисс-Студія»за червень 2011 р. адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність у останнього фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Вказане, на думку ДПІ, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто, такі угоди носять фіктивний характер.           На думку контролюючого органу, вказані обставини є достатніми підставами для висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Тисс-Студія»здійснювалась поза межами правового поля, а фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Тисс-Студія»з позивачем є фіктивними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків.           З урахуванням вищезазначеного, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва стверджує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ТОВ «Адпро».           Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, приймає до уваги правову позицію Позивача, тим самим вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1)          чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)          чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів. Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.  Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Так, в ході розгляду справи встановлено, що 01 червня 2011 між Позивачем та ТОВ «Тисс-Студія»було укладено Договір №01/06/11 про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернеті (надалі –Договір). За умовами Договору Позивач є Замовником, а ТОВ «Тисс-Студія»- Виконавцем. Відповідно до п.1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення Рекламних кампаній Замовника чи клієнтів Замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до Договору. Згідно п. 2.4 Договору, засвідченням факту належного виконання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін.           У випадку неодержання Виконавцем від Замовника претензій, щодо виконаних робіт (наданих послуг), роботи (послуги) вважаються виконаними в строк, якісно, зобов'язання виконавця - виконаними належним чином, якісно, в повному обсязі та в строк. Після надання послуг за відповідним Додатком до Договору, Виконавець направляє Замовнику два екземпляри Акта приймання-передачі виконаних послуг. Замовник зобов'язаний повернути підписаний екземпляр Акту протягом 10 робочих днів з моменту отримання. У випадку не повернення Акту протягом вказаного строку, Акт вважається таким, що підписаний Замовником. Згідно п.10.2, Додатки, Доповнення, Додаткові угоди до цього Договору оформлені у письмовому вигляді та підписані уповноваженими для цього представниками сторін складають його невід'ємну частину. Цього ж дня, 01.06.2011, як вбачається з письмових доказів, наявних в матеріалах справи, між Позивачем та ТОВ «Тисс-Студія»були підписані Додатки до Договору №01/06/11, за якими ТОВ «Тисс-Студія»надавало Позивачу послуги з розміщення реклами в мережі Інтернет у червні 2011 року. Пунктом 3 Додатків до Договору передбачено, що оплата рекламних послуг ТОВ «Тисс-Студія»здійснюється на підставі виставлених Замовнику рахунків-фактур протягом трьох днів з моменту їх виставлення. Відповідно до п.3 Додатків до Договору, зі сторони контрагента на позивача виставлено наступні рахунки фактури, що і стали підставою для проведення розрахунків між сторонами господарського зобов'язання, а саме: Рахунки-фактури від 07.06.2011Рахунки-фактури від 30.06.2011 №СФ-0000009 на суму 117744,36 з ПДВ№СФ-0000037 на суму 109302,00 з ПДВ №СФ-0000008 на суму 129652,85 з ПДВ№СФ-0000038 на суму 118000,80 з ПДВ №СФ-0000007 на суму 96352,30 з ПДВ№СФ-0000031 на суму 102620,00 з ПДВ №СФ-0000006 на суму 89352,45 з ПДВ№СФ-0000036 на суму 95874,00 з ПДВ №СФ-0000010 на суму 136985,45 з ПДВ№СФ-0000033 на суму 103900,0 з ПДВ №СФ-0000011 на суму 142360,80 з ПДВ№СФ-0000021 на суму 103480,00 з ПДВ -№СФ-0000034 на суму 105420,00 з ПДВ -№СФ-0000035 на суму 110746,00 з ПДВ В період з 30.06.11 по 30.09.2011 з р/р позивача №26007000041359 ПАТ «Укрсоцбанк»здійснено списання вказаних у рахунках фактурах коштів на р/р №№26004000135590, 2600600003999 ТОВ «Тисс-Студія», що підтверджується випискою про оборот коштів по поточному рахунку позивача за 30.06.2011, наявною в матеріалах справи.   За наслідками надання послуг по Договору, 30 червня 2011 року між сторонами було підписано Акти приймання-передачі виконаних послуг, а Позивачем отримано від ТОВ «Тисс-Студія»податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних (надалі –ПН), а саме: ­          ПН від 30.06.2011 №16 на загальну суму 105420грн, в т.ч. ПДВ 17570,00грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №17 на загальну суму 103900грн, в т.ч. ПДВ 17316,67грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №18 на загальну суму 110746грн, в т.ч. ПДВ 18457,67грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №19 на загальну суму 118000,80грн, в т.ч. ПДВ 19666,80грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №20 на загальну суму 109302грн, в т.ч. ПДВ 18217,00грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №21 на загальну суму 103480грн, в т.ч. ПДВ 17246,67грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №22 на загальну суму 95874грн, в т.ч. ПДВ 15979грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №23 на загальну суму 102620грн, в т.ч. ПДВ 17103,33грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №27 на загальну суму 89352,44грн, в т.ч. ПДВ 14892,07грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №28 на загальну суму 96352,30грн, в т.ч. ПДВ 16058,72грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №29 на загальну суму 129652,85грн, в т.ч. ПДВ 21608,81грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №30 на загальну суму 117744,36грн, в т.ч. ПДВ 19624,06грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №31 на загальну суму 136985,45грн, в т.ч. ПДВ 22830,91грн.; ­          ПН від 30.06.2011 №32 на загальну суму 142360,80грн, в т.ч. ПДВ 23726,80грн.; Суми коштів ПДВ по ПН і були включені Позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011. Судом також встановлено, що підставою виникнення господарських правовідносин позивача з ТОВ «Тисс –Студія»у формі Договору №01/06-11 від 01.06.2011 стали наступні обставини. Так, в період з лютого 2010 по березень 2011 між позивачем (виконавець) та замовниками: ТОВ «Ембюланс», ТОВ «АІТІ», ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», було укладено ряд Договорів про надання рекламних послуг №01/03 від 01.03.2011, №15/01-1 від 15.01.2010,  №.01/01-11 від 10.01.2011, №05/02 від 05.02.2010, №020209 від 02.02.2009. За вказаними Договорами позивач приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення рекламних компаній Замовникам чи клієнтам замовника по розміщенню рекламних матеріалів Замовників і мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних в додатках, а замовники зобов'язуються прийняти та оплатити надані рекламні послуги в строки та на умовах, що передбачені Договорами. Вказаними Договорами позивача з первинними замовниками рекламних послуг передбачено, що ТОВ «Адпро»має право залучати до надання послуг за цими договорами третіх осіб, в даному випадку –ТОВ «Тисс-Студія», укладати з ними угоди від свого імені, залишаючись при цьому відповідальним перед первинними замовниками в повному обсязі. Таким чином, в даному випадку, вбачається за можливе прийти до висновку, що для виконання первинних Договорів, укладених між Позивачем та ТОВ «Ембюланс», ТОВ «АІТІ», ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», ТОВ «Адпро», в свою чергу, мало право на укладення Договору з ТОВ «Тисс-Студія»за для забезпечення належного виконання покладених на себе господарських зобов'язань. Вказані обставини представником відповідача не заперечувались та під сумнів не ставились. Крім того, на підтвердження власної правової позиції, шляхом надання додаткових доказів, позивачем до матеріалі справи надано документи, як то Акти надання послуг, рахунки на оплату виконаних робіт, додатки до первинних Договорів позивача з ТОВ «Ембюланс», ТОВ «АІТІ», ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», ТОВ «Адпро», докази оплати, з яких вбачається, що позивач належним чином виконав свої господарські зобов'язання перед вказаними суб'єктами господарювання по наданню рекламних послуг. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем не спростовано та не доведено, а в ході розгляду справи не встановлено обставин, які б ставили під сумнів те, що обсяг та кількість рекламних послуг, що були замовлені у Позивача первинними контрагентами за Додатковими угодами №1/06 від 01.06.11, №6 від 29.04.2011, №4/06 від 01.06.2011, №3/06 від 01.06.2011, №02/06 від 01.06.2011, №3/06 від 01.06.2011, №01/04 від 01.04.2011, №01/06 від 01.06.2011, №63 від 03.07.2011, №2/05 від 24.05.2011, №05/06 від 01.06.2011, №07/06 від 01.06.2011, №06/06 від 01.06.2011,  не відповідає обсягу та кількості наданих рекламних послуг з боку ТОВ «Тисс-Студія» на користь Позивача, що підтверджується Додатками до Договору №01/06/11 та Актами виконаних робіт, підписаними між позивачем та ТОВ «Тисс-Студія».      Установчі документи позивача також свідчать про те, що предметом діяльності позивача є отримання прибутку, в тому числі, від надання рекламних послух. Таким чином, в даному випадку, Окружний адміністративний суд м. Києва, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, вбачає за можливе погодитись з наявністю причинно-наслідкового зв'язку між купівлею позивачем  рекламних послуг у  ТОВ «Тисс-Студія»та провадженням власної господарської діяльності для отримання прибутку, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача в частині відсутності наміру сторін на настання реальних господарських наслідків по спірним правовідносинам.   Крім того, як вбачається з документів, що були надані ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, а саме додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за червень місяць 2011р., контрагентом позивача ТОВ «Тисс-Студія»було задекларовано власні податкові зобов'язання по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Адпро»в сумі 260298,51 яка повністю відповідає сумі податкового кредиту, що заявлений позивачем за червень 2011. Відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів того, що свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Тисс-Студія»станом на дату виписки податкових накладних було анульоване, а судом такого не встановлено.           За таких обставин, мотивуючи протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення, Окружний адміністративний суд м. Києва, вважає за потрібне зазначити наступне.           Так, згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю Відповідно до  ч. 4 ст. 72 КАС України виключно вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою. Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу  посадових осіб ТОВ «Адпро» та ТОВ «Тисс-Студія» на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку. Крім того, з огляду на Акт перевірки позивача вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом не було здійснено аналізу первинних бухгалтерських документів контрагента позивача по спірним господарським взаємовідносинам з позивачем, які могли б підтвердити або спростувати факт надання послуг. При проведенні перевірки Позивача, відповідачем була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість). Однак, інформація бази даних «АІС»не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже не може бути використана під час проведення документальної виїзної перевірки як належний доказ. Узагальнюючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б у сукупності підтверджували позицію Відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірне податкове повідомлення рішення від 24.02.12р. №0000132303 по податку на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні послуг по розміщенню реклами, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. До того ж, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.   Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 13.01.2012 р. за позовом Закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Відповідач, як вже зазначалось вище, не надав до матеріалів справи вироків суду по посадовим особам контрагентів позивача, не надав доказів визначення контрагентам позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем, що у сукупності давали б підстави суду погодитись з правовим обґрунтуванням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.           Позивач в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ:            1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Адпро” - задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 24.02.12р. №0000132303                            Суддя                                                                                  П.О. Григорович Постанова  може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.