Ухвала

від 06.11.2013 по справі 2а-3798/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Київ К/800/8266/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року

у справі № 2а-3798/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адпро» (далі - позивач, ТОВ «Адпро»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Адпро» звернулося у березні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0000132303.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Тисс-Студія» (код ЄДРПОУ 35208473), за результатами якої складено акт перевірки від 08.02.2012 року № 360/23-322-34291340.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п. 198.1, п.п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 на загальну суму 260 299,00 гривень.

За наслідками зазначеного акту перевірки, відповідачем 24.02.2012 року винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0000132303, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 260 300,00 гривень, з яких 260 299,00 гривень за основним платежу та 1,00 гривня за штрафною (фінансовою) санкцією.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2011 року між позивачем та ТОВ «Тисс-Студія» було укладено Договір №01/06/11 про розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернеті (далі - Договір). За умовами Договору позивач є Замовником, а ТОВ «Тисс-Студія» Виконавцем.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення Рекламних кампаній Замовника чи клієнтів Замовника в мережі Інтернет на веб-сайтах, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до Договору.

Згідно п. 2.4 Договору, засвідченням факту належного виконання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін. У випадку неодержання Виконавцем від Замовника претензій, щодо виконаних робіт (наданих послуг), роботи (послуги) вважаються виконаними в строк, якісно, зобов'язання виконавця - виконаними належним чином, якісно, в повному обсязі та в строк.

01.06.2011 року між позивачем та ТОВ «Тисс-Студія» були підписані Додатки до Договору № 01/06/11, за якими ТОВ «Тисс-Студія» надавало позивачу послуги з розміщення реклами в мережі Інтернет у червні 2011 року.

У період з 30.06.2011 року по 30.09.2011 року з р/р позивача № 26007000041359 ПАТ «Укрсоцбанк» здійснено списання вказаних у рахунках фактурах коштів на р/р № 26004000135590, № 2600600003999 ТОВ «Тисс-Студія», що підтверджується дослідженою судами попередніх інстанцій та наявною в матеріалах справи випискою про оборот коштів по поточному рахунку позивача за 30.06.2011 року.

За наслідками надання послуг по Договору, 30.06.2011 року між сторонами було підписано Акти приймання-передачі виконаних послуг, а позивачем отримано від ТОВ «Тисс-Студія» податкові накладні, які були включені до реєстру отриманих податкових накладних (надалі -ПН), копії яких містяться в матеріалах справи. Суми коштів ПДВ по ПН і були включені позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою виникнення господарських правовідносин позивача з ТОВ «Тисс-Студія» у формі Договору № 01/06-11 від 01.06.2011 року стало те, що у період з лютого 2010 року по березень 2011 року між позивачем (виконавець) та замовниками: ТОВ «Ембюланс», ТОВ «АІТІ», ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», було укладено ряд Договорів про надання рекламних послуг № 01/03 від 01.03.2011 року, № 15/01-1 від 15.01.2010 року, № 1/01-11 від 10.01.2011 року, № 05/02 від 05.02.2010 року, № 020209 від 02.02.2009 року.

За вказаними Договорами позивач приймає на себе зобов'язання надати послуги з проведення рекламних компаній Замовникам чи клієнтам замовника по розміщенню рекламних матеріалів Замовників і мережі Інтернет на веб-сайтах, вказаних в додатках, а замовники зобов'язуються прийняти та оплатити надані рекламні послуги в строки та на умовах, що передбачені Договорами.

Вказаними Договорами позивача з первинними замовниками рекламних послуг передбачено, що ТОВ «Адпро» має право залучати до надання послуг за цими договорами третіх осіб, в даному випадку - ТОВ «Тисс-Студія», укладати з ними угоди від свого імені, залишаючись при цьому відповідальним перед первинними замовниками в повному обсязі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що для виконання первинних Договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Ембюланс», ТОВ «АІТІ», ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», ТОВ «Адпро», в свою чергу, мало право на укладення Договору з ТОВ «Тисс-Студія» за для забезпечення належного виконання покладених на себе господарських зобов'язань.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем акти надання послуг, рахунки на оплату виконаних робіт, додатки до первинних Договорів позивача з ТОВ «Ембюланс», ТОВ «АІТІ», ТОВ «АМ Централ Сервіс Україна», ТОВ «Адпро», докази оплати та встановлено, що позивач належним чином виконав свої господарські зобов'язання перед вказаними суб'єктами господарювання по наданню рекламних послуг.

Також, судами були досліджені документи, що були надані відповідачем, а саме додаток № 5 до податкової декларацій з ПДВ за червень місяць 2011 року та встановлено, що контрагентом позивача ТОВ «Тисс-Студія» було задекларовано власні податкові зобов'язання по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Адпро» в сумі 260 298,51 гривень, яка повністю відповідає сумі податкового кредиту, що заявлений позивачем за червень 2011 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів того, що свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Тисс-Студія» станом на дату виписки податкових накладних було анульоване, а судами такого не встановлено.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що при проведенні перевірки позивача, відповідачем була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що інформація бази даних «АІС» не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже не може бути використана під час проведення документальної виїзної перевірки як належний доказ.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно зазначили, що надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні послуг по розміщенню реклами, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року у справі № 2а-3798/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько